Конспект бінарного уроку з української та зарубіжної літератури "Музи геніїв. Інтимна лірика О.Пішкіна та Т.Шевченка"

Про матеріал

Пропоную вашій увазі конспект бінарного уроку з української та зарубіжної літератури "Музи геніїв. Інтимна лірика О.Пішкіна та Т.Шевченка". Для проведення серед учнів старшої шкільної ланки. Пропоную як позакласний захід з метою популяризації лірики відомих геніїв літератури.

Перегляд файлу

Тема проекту:        Музи геніїв. Інтимна лірика

Олександра Пушкіна  і Тараса Шевченка

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Олександра Сергійовича Пушкіна і Тараса Григоровича Шевченка; ознайомити з особистостями жінок, які були музами поезії геніїв; допомогти учням зрозуміти всю складність переживань, усе багатство почуттів поетів, навчити учнів робити узагальнення,  інтерпретувати, відчувати слово, збагачувати словниковий запас, формувати вміння зіставляти, визначати головне; розвивати творчу уяву, усне мовлення, навички виразного читання; виховувати естетичне сприйняття та цікавість до предметів, сприяти духовному зростанню учнів.

Тип проекту: дослідницький.

Прогнозований результат:

Розвиток в учнів уміння самостійно здобувати знання; спонукання їх до вдумливого вибору в житті; прищеплення любові до читання ліричних творів, що здійснює позитивний вплив на формування характеру молодої людини.

  Презентація проекту

I. Організаційний момент. Привітання. Емоційне налаштування учнів.

Слово вчителя.

        Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли   говорять, - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б не була байдужою до нього,  не пережила його солодких і гірких мук.

Любов … Кохання... Такі хвилюючі слова. Скільки навівають вони думок, переживань. Що ж означає любити? У вас усе попереду, і кожен знайде відповідь на це питання у своєму серці. А сьогодні ми звернемося до поезій

О. С. Пушкіна та Т. Г. Шевченка, які являють собою «тихе зітхання», «мить чудову», «незагоєні рани», «невтишні жалі», завмерле в серці кохання», «геній чистий красоти», «божество, й натхнення чисте, й життя, і сльози, і любов».

      Про кохання   Олександра Пушкіна та Тараса Шевченка написано чимало, але, певна річ, далеко не все сказано. Автори  шукали у коханні жіночий ідеал, прагнучи виходу з самотності особистої та суспільної.

II. Оголошення теми і мети уроку

       Отже, тема нашого уроку «Музи геніїв. Інтимна лірика  Олександра Пушкіна та Тараса Шевченка». На прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики ми повинні розглянути красу і складність людських почуттів, знайти ще один з ключів до розкриття творчості Пушкіна і  Шевченка, її тематики, розгадки соціальних і життєвих ідеалів поетів.

       Сьогодні ми повинні презентувати проект, над яким ми працювали цілий місяць, вивчаючи творчість Пушкіна і Шевченка. Ви працювали по групах: група І «Знавці лірики Пушкіна», керівник групи Борко Яна і група ІІ «Знавці лірики Шевченка», керівник Давидюк Дарія.

Проблемним запитанням нашого уроку є такі слова:

Чи були Пушкін та Шевченко щасливими людьми?

Робота над проектами:

(Кожна група отримує ватмани і  завдання, над якими працює протягом уроку. Капітан повинен самостійно розподілити роботу кожного учасника групи).

Група І:

 Завдання:

  1.          Створити міні-проект «Кохання Пушкіна». Підібрати епіграф до проекту, обґрунтувати свій вибір.
  2.          Скласти синкан «Кохання»(Пушкіна).
  3.          Кохання чи захоплення? Яких ( у) жінок(ку) поет кохав, а якими захоплювався. Свою відповідь обґрунтуйте.
  4.          Дати ґрунтовну відповідь на запитання: «Чи був Пушкін щасливою людиною?».

Цитати для епіграфів:

  1. «Любви все возрасты покорны,

 Ее порывы благотворны...» А. С. Пушкин

  1. «Так ніхто не кохав!...» В. Сосюра
  2.  «Благословенні будьте серця рани…» Ф. Петрарка
  3. «Нехай святиться ім’я твоє …» О. Купрін
  4. «Твоїм ім’ям на тебе я молюся» М. Вінграновський
  5. «Тільки любов буває раз або ніколи!» Ліна Костенко
  6. «Десь на дні мого серця

   Заплела дивну казку любов…»  П. Тичина

 

       Група ІІ:

 Завдання:

  1.          Створити міні-проект «Кохання  Шевченка». Підібрати епіграф до проекту, обґрунтувати свій вибір.
  2.          Скласти синкан «Кохання»(Шевченка).
  3.          Кохання чи захоплення? Яких ( у) жінок(ку) поет кохав, а якими захоплювався. Свою відповідь обґрунтуйте.
  4.          Дати ґрунтовну відповідь на запитання: «Чи був Шевченко щасливою людиною?».

 

       IІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя

     Зараз ми з вами створимо «Дерево кохання». Поки що воно виглядає непривабливо, але ваші теплі слова зроблять із ним диво. У кожного з вас є маленьке кольорове сердечко. Ваше завдання написати на ньому асоціацію до слова «кохання» і розмістити на одну з гілочок нашого дерева. Ось так звичайнісінькі голі гілки розквітли і перетворились на казкове «Дерево кохання». (Перед учнями ваза з гілками терену, сердечки з кольорового паперу прикріпляють по черзі на гілочки)

  А ми починаємо гортати сторінки нашого з вами журналу.

Пушкіна називають «енциклопедією любовних переживань». На відміну від дружби, у якій Пушкін цінував постійність, вірність, кохання він розглядав як мінливе почуття. Воно захоплювало поета, давало йому джерело натхнення. Пушкін не шукав вічного кохання, вічною була лише потреба кохати.

 Повідомлення учнів

 Сторінка 1. Перше кохання

Група І: Наприкінці  1815 року до Пушкіна прийшло перше кохання. Катерина Бакуніна, сестра ліцейського товариша. Красива та чарівна Бакуніна була фрейліною імператриці. Вона з’являлася на ліцейських балах, подовгу жила у Царському Селі.

(із щоденника Пушкіна)

- «Я щасливий був…ні… вчора я не був щасливий, вранці я томився чеканням, з хвилюванням стояв під вікном, дивився на снігову дорогу – її не було! – Нарешті, я втратив надію, раптом випадково зустрічаюсь із нею на сходинках…Яка вона мила»…»

- Цьому юнацькому коханню присвячено 22 вірші. Багато художників намагалися втілити красу Бакуніної. Один з портретів був створений художником Соколовим у 1828 році.

 

 Читання напам’ять поезії «Желание» Гаррі Арутунян

Медлительно влекутся дни мои,

И каждый миг в унылом сердце множит

Все горести несчастливой любви

И все мечты безумия тревожит.

Но я молчу; не слышен ропот мой;

Я слезы лью; мне слезы утешенье;

Моя душа, плененная тоской,

В них горькое находит наслажденье.

О жизни час! Лети, не жаль тебя,

Исчезни в тьме, пустое привиденье;

Мне дорого любви моей мученье –

Пускай умру, но пусть умру любя!

Слово вчителя

      У житті Тараса Шевченка, звичайно, також  було перше кохання… та не взаємне…Для нього кохання не було мінливістю. Поет шукав жіночий ідеал, суголосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності особистої та суспільної.

Повідомлення учнів

Група ІІ. Перший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона — така сама, як він, мала пастушка…

Перегляд  відеоуривку з документального фільму «Таємниці генія Т.Шевченка»

        Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з’явився в одній із рідкісних ліричних поезій Шевченка.

       Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний «козачок» Тарас у валці свого пана Павла Енгельгарда мусів поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.

…Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років — уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок, народжених від кріпака з К.Сороки.

Оксана: (Яна Нечаєва):

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились,

Та говорили, що колись

Одружимо їх.

Шевченко (Артем Доценко):

Не вгадали

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись,

Та вже й не сходились ніколи.

Мене по волі і неволі

Носило всюди

 

Слово вчителя.

      Тарас не надто переймався втраченим коханням. Життя тільки починалося, а він був уже відомим автором скандальних поезій та вдатним портретистом. Його столичні знайомства відкривали йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи.

    Дорогим ім’ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів. І ми побачимо, як згодом цей жіночий тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, «справжню» — подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалась йому Оксана.

Сторінка 2. Нерозділене кохання

Повідомлення учня.

     Група І. 1829 рік Пушкін пише вірш «Я вас любив…» і 5 січня 1830 року  (разом зі ще одним своїм шедевром – «Що в імені тобі моїм?...») вписав  до альбому  Кароліни Собанської, в яку поет довго і безнадійно був закоханий.

     Шанувальників у Кароліни було хоч відбавляй. Коли «південній зірці», «Ольгопільській цариці» було під 30, відомий ловелас Пушкін, заінтригований її красою, спеціально примчав до Києва, щоб побачити її на одному з балів. Гаряча кров вдарила генія по мізках, і він почав тінню метатися за графинею то у Кишинів, то в Одесу, то на південь Російської імперії. Чимало творів присвятив Кароліні і видатний Міцкевич. Але красуня, крім легкого флірту, нічого не дозволяла поетам.

Виразне читання вірша «Я вас любив …» (мовою оригіналу)

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам бог любимой быть другим.

Слово вчителя.

       Кохання як вищий прояв духовності людини – таким його зобразив поет у вірші. Здається зовсім прості слова, але у цій простоті – найвища краса почуттів, моральна чистота, духовна висота. Скажіть, діти, чи актуальні ці слова сьогодні? Чому?

Дійсно, слова про кохання будуть популярними в будь-якому столітті. А зараз ми послухаємо романс на слова О.Пушкіна «Я вас любил».

Під музику романсу виконують танок Пушкін (Гаррі Арутунян) та Кароліна Собанська (Яна Борко)

 

Слово вчителя.

      Пушкіну на той час було 30 років… А Тарасові Шевченку було 29 р., коли на балу 29 червня 1843 року він побачив  Ганну Закревську.

Повідомлення учня.

Група ІІ. В цій жінці Тарас бачить одухотворений образ. До цього він зовсім не думав про шлюб. А після, як реакція на його безнадійність, з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток. Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу. Але вона, на жаль, була дружиною іншого.

       2 1-річна пані полковникова пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився. Тарас малював родину Закревських неквапливо, щоб довше бути поруч із "Ганною вродливою", як згодом він назвав свою кохану в одному із віршів.

(Шевченко і Закревська (Доценко Артем і Давидюк Дарія) стають поруч, але обернені спинами одне до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом). Читають на фоні музики.

Шевченко.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Закревська.

Ніякого. І не пізнала б,

 А може б, потім нагадала,

Сказавши «Снилося

дурній».

Шевченко.

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Закревська.

Якби побачив, нагадав

 Веселеє та молодеє

Колишнє лишенько лихе.

Шевченко.

Я заридав би, заридав!

 І помоливсь, що не правдивим,

 А сном лукавим

розійшлось,

Слізьми-водою розлилось

Колишнєє святеє диво!

(Музика стихає. Шевченко і Закревська виходять.)

 

Учитель. А ми йдемо далі шляхами долі поетів. Доля готувала їм нові

зустрічі з жінками. Ми перегортаємо сторінку №3  нашого журналу.

Сторінка 3. «Молюсь і плачу перед тобою…»

Повідомлення учня

 Група І.  1825 рік -  вірш «Я мить чудову пам’ятаю…» Пушкін написав у період Михайлівського заслання. Він присвячений Анні Петрівні Керн.

     Анна Петрівна Керн – сучасниця поета, яка надихнула його на цілу низку творів, у тому числі й «Я пам’ятаю мить чудову..». 1817 року Анну, яка ще не досягла й сімнадцятирічного віку, віддали заміж за 52 – річного генерала Єрмолая Федоровича Керна. З відчаєм дівчина скорилася волі батьків.

     Перша зустріч Пушкіна і Керн відбулася 1819 року в Петербурзі на балу. Пушкіну сподобалась Анна Петрівна, він намагався звернути на себе увагу. Проте вона його не помічала.

      Через 6 років, улітку 1825-го, Анна Петрівна приїхала до тітки в Тригорське. Пушкін у цей час був у засланні в сусідньому Михайлівському. Він майже щодня бував у Тригорському. У день від’їзду Анни Петрівни поет подарував їй 1-шу главу роману «Євгеній Онєгін», куди вклав аркуш із віршем «Я помню чудное мгновенье..»

Читання поезії «До А. П. Керн» мовою оригіналу)

 

Я помню чудное мгновенье – 
Передо мной явилась ты, 
Как мимолетное виденье, 
Как гений чистой красоты. 

В томленьях грусти безнадежной, 
В тревогах шумной суеты 
Звучал мне долго голос нежный 
И снились милые черты. 

Шли годы. Бурь порыв мятежный 
Рассеял прежние мечты. 
И я забыл твой голос нежный, 
Твои небесные черты. 

В глуши, во мраке заточенья 
Тянулись тихо дни мои, 
Без божества, без вдохновенья, 
Без слез, без жизни, без любви. 

Душе настало пробужденье: 
И вот опять явилась ты, 
Как мимолетное виденье, 
Как гений чистой красоты. 

И сердце бьется в упоенье, 
И для него воскресли вновь 
И божество, и вдохновенье 
И жизнь, и слезы, и любовь. 

Слово вчителя.

Запитання.

  • Яким є життя ліричного героя без кохання? Процитуйте.
  • Як описує Пушкін чарівну дію кохання на людину? Що змінилося в душі ліричного героя після зустрічі з коханою?

Вірш «Я пам’ятаю мить чудову» вважається одним із найпрекрасніших ліричних творів про кохання. Пушкін зобразив кохання як почуття, яке здатне відроджувати людину до життя, сповнювати натхненням, радістю.

Повідомлення учня

 Група ІІ. «О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру, в существование святых на земле».

Ця жінка — княжна Варвара Миколаївна Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком.

Яготинська красуня, розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, — такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині і яка одразу ж палко покохала поета.

 

 Рєпніна .Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він... Він іноді

відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним — ніколи.

 

     Шевченко знав, що Варвара його покохала, і це завдавало йому душевних страждань. Тарас досі ніколи не зустрічав такої співзвучної собі жіночої душі і в жодної із жінок не бачив такого захоплення ним, але його почуття не були коханням, як у княжни. Княжна все розуміла, вона опанувала себе, погодилася бути названою сестрою, навіть спромоглася сказати, що могла б полюбити його дружину, якби він одружився.

Шевченко подарував їй свій автопортрет, присвятив поему російською мовою «Тризна», що є свідченням симпатії до цієї неординарної жінки.

Для вас я радостно сложил

Свои житейские оковы,

Священнодействовал я снова

И слезы в звуки перелил.

Ваш добрый ангел осенил

Меня бессмертными крылами

И тихоструйными речами

Мечты о рае пробудил.

 

Слово вчителя.

      З Варварою Рєпніною вдруге він таки побачився — через п’ятнадцять років після першої зустрічі, перебуваючи проїздом у Москві, коли повертався із заслання. Але 50-річна дама не змогла пробудити в ньому ніжних почуттів.

       У житті Шевченка було ще багато жінок. Це Агата Ускова – дружина коменданта Новопетровської фортеці; 15 –річна петербурзька актриса Катерина Піунова, яка була схажа на першу, осяяну дитинством, Оксану. Та не судилося… Перша була заміжня, друга на 28 років молодша…

На важкій життєвій дорозі зустрів він Морко Вовчок, Марію Максимович – дружину поета Максимовича, а потім останню надію на щасливе подружнє життя – Ликеру Полусмакову.

Сторінка 4.Останнє кохання

Барвінок цвів і зеленів,
Слався, розстилався
Та недосвіт перед світом
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти,
Побив... Поморозив...
Шкода того барвіночка
Й недосвіта шкода.

 

Повідомлення учнів.

ГрупаІІ. Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лікерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі.

Не журюся, а не спиться

Часом до півночі,

Усе світять ті блискучі

Твої чорні очі.

 Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками. Шевченко накупив їй сукна, капелюшків, туфель, перснів, білизни, сережок з медальйонами, коралів і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями. Тільки за один день (3 вересня 1860 року) він витратив на презенти понад 180 рублів! Але крутійка не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити у селі. Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлєва.

Через тринадцять днів буде написано поезію, позначеною літерою

«Л» (пор. перша поезія — «Ликері», тепер тільки «Л»).

 

Натяк прозорий, Ликері. Та поет уже не бажає, аби ця зрадниця приходила

до нього навіть у сни. Більше того, він, її, здається, остерігається.

(Учитель читає поезію напам’ять.)

 

Поставлю хату і кімнату,

Садок-райочок насаджу.

Посиджу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині

 

В садочку буду спочивати.

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє — колишній та ясний

Присниться сон мені!.. і ти!..

Ні, я не буду спочивати,

Бо й ти приснишся. І в малий

Райочок мій спідтиха-тиха

Підкрадешся, наробиш лиха...

Запалиш рай мій самотний

Лише в 1904 році, по смерті свого пиячка-чоловіка, Лікерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

Відвідуючи меморіал, у книзі відгуків одного разу вона залишила розпачливий запис: ? травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…". Але було вже запізно. Прикро, але справжня народна слава і жіноча любов прийшли до Тараса Шевченка тільки після його смерті.

Слово вчителя.

       О, як він хотів раю! До останньої миті свого непростого життя шукав той рай і хотів, але... Рай так йому і не трапився.

       Інша доля була в Олександра Пушкіна. За жартівливим визнанням поета, Наталія Гончарова була його 113 коханням. Крім Кароліни та Анни Керн говорять про захоплення Анною Олексіївною Оленіною – донькою художника й історика Оленіна, Наталією Вікторівною Кочубей – донькою графа Кочубея, Марією Миколаївною Раєвською – дружиною декабриста Сергія Волконського… Але ті захоплення, ті пристрасті, що хвилювали його в юності, ще не були тим коханням, тим всеохоплюючим почуттям, яке прийшло до нього на межі нового періоду життя. Настала пора зрілості й водночас бажання особистого, сімейного щастя.

 Повідомлення учнів.

ГрупаІ. Із Наталією Гончаровою Пушкін познайомився в грудні 1829 року на одному з московських балів. Дівчині тоді було лише 16 років. Поет закохався й відразу зробив пропозицію. Мати дівчини відповіла, що Наталя ще дуже молода. Пушкін, страждаючи від невизначеності, поїхав на Кавказ. Навесні 1830 року він отримав через знайомого, що приїхав із Москви, вітання від Гончарових. Поет сприйняв це як пропозицію повернутися до Москви. У квітні 1830 року він зробив ще одну пропозицію Наталії, і її прийняли.  18 лютого 1831 року в церкві Вознесіння, поблизу  Нікітських воріт, Пушкін і Наталія Гончарові обвінчались. Саме Наталі дала поетові те щастя, про яке він мріяв. Пушкін був щасливим у подружньому житті, це підтверджують  його листи. За 6 років,  що вони прожили разом, Наталія Миколаївна народила 4 дітей. Подружжя було щасливим, і не їх провина, що вони жили в суспільстві, яке не бажало щастя поетові. Напередодні смерті поет скаже:» Моя дружина – ангел».

Перегляд відеоролику «Мадонна»

- Хто така Мадонна? (Образ Богоматері в західному європейському релігійному живописі)

Перегляд репродукцій картин Рафаеля «Сікстинська мадонна» та Богоматір Володимирська.

- Розгляньте репродукції. Що спільного в зображеннях?

(Учні висловлюють свої думки) (Обидві жінки тримають немовлят.)

- У чому відмінність? (Мадонна зображена на повний зріст, більш схожа на земну жінку, Богоматір – дуже строга, її дитина старша за віком.)

- Чому свою дружину Пушкін називає Мадонною?( Вона подарувала йому дітей, стала берегинею сімейного вогнища).

       Перед смертю О. Пушкін знайшов у собі сили сказати слова втіхи Наталі Миколаївні. Просив її носити траур по ньому 2 роки, а потім вийти заміж. Через 10 днів після поховання Наталя з 4 дітьми поїхала з Петербурга в свій родовий маєток під Калугу, де й прожила близько 7 років. Тільки після цього вийшла заміж за кавалергарда Ланського. Ім’я Наталі  стоїть в одному ряду з іменами Беатріче і Лаури.

ІV. Підсумок уроку. Представлення міні-проектів.

Учні презентують свої проекти, виконанні завдання.

Відповідають на поставлене проблемне запитання: Чи був Пушкін (Шевченко) щасливою людиною?

Метод  «Кола Вена»

 

 

 

 

Учні повинні знайти спільні та відміні риси у поетів

Спільне: справжнє кохання – це світле, чисте, безкорисливе почуття, яке сповнює людину натхненням, радістю, надихає на творчість

Відмінне:

Шевченко шукав  ідеал жінки, коханої, дружини, мріяв про тихе, сімейне життя. Не зустрів справжнього кохання.

Пушкін сприймав кохання як мінливе почуття, яке захоплювало поета, давало йому джерело натхнення.  Пушкін не шукав вічного кохання, вічною була лише потреба кохати. Зустрів справжнє кохання. Був щасливим з Наталією Гончаровою…але  лише 6 років.

Слово вчителя

-  Ми перегорнули останню сторінку нашого уроку. Ви дізналися про жінок, яким були присвячені вірші Олександра Пушкіна та Тараса Шевченка. У творах поети  показали, що саме кохання дозволяє побачити в земній жінці щось небесне і незвичайне. Кохання надихало поетів на творчість. Бажаю і вам кохати й бути коханими. Закінчити урок хочу такими рядками:

Читайте вірші про любов.

Хоч, кажуть, все придумали поети,-

І почуття, в яких нуртує кров,

І ніжності, і вірності тенета.

Не вірте! Є любов така в житті,

Що може навіть душу спопелити!

Знайдіть для себе ці слова святі,

 Що змусять вас і плакать, і радіти.

Знайдіть найкращі на землі слова –

І подаруйте їх своїм коханим.

Читайте вірші – в них любов жива!

Тож хай вона у вас в душі не в’яне!

 

V. Оцінювання

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
19 липня 2018
Переглядів
301
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку