Конспект на тему: "Архітектура, скульптура і живопис Латинської Америки. Мексиканська школа монументального живопису: експресія барв, форм та почуттів"

Клас: 10                          Урок №14                                                         Дата:

Тема: Архітектура, скульптура і живопис Латинської Америки. Мексиканська школа монументального живопису: експресія барв, форм та почуттів.

Мета: 1) формування предметних компетентностей: ознайомитися з архітектурою, образотворчим мистецтвом Латинської Америки; прослідкувати за рисами, які вплинули на розвиток мистецтва континенту;

2) формування ключових компетентностей:

- обізнаність: уміння оцінювати архітектурні традиції, характеризувати образотворче мистецтво латиноамериканців;

- комунікація: розвивати уміння працювати в групах, креативне мислення;

3) формування громадянських компетентностей: виховувати ціннісне ставлення до образотворчого мистецтва країн Латинської Америки

Тип уроку: поглиблення у тему

Обладнання: ноутбук, відео-матеріал, презентація

Методи: аудіовізуальний, комплексний вплив мистецтва, діалог культур, художня драматургія

Очікуваний результат: вміння інтегрувати предметні знання, розвиток комунікативних якостей, логіки

1.Організаційний етап.

Культура Латинської Америки представлена традиціями понад 30 країн, колишніх іспано-португальських колоній, розташованих на території від США до Антарктиди. Митців надихають таємниці унікальних цивілізацій майя, ацтеків, інків.

2.Мотиваційний етап.

Наслідки конкісти

• Відкриття і завоювання нових земель.
• Християнізація.
• Перенесення принципів європейської культури на новий континент.
• Іспанці та португальці зруйнували храми індіанців, з цих матеріалів та на фундаментах руїн побудували католицькі храми.
• Панівним став європейський стиль бароко, що своєю декоративністю, пишністю був співзвучним мистецтву індіанців.

Із завоюванням Америки просування конкістадорів відмічалось будуванням міст, монастирів і помість, акведуків і мостів.

Індійці, які навчилися мистецтву будування в прибульців, внесли в класичні європейські форми, експортовані з Іспанії, багато свого і створили в Латинській Америці самобутню архітектуру.

3.Етап засвоєння нових знань.

Архітектура Латинської Америки

Для раннього періоду латиноамериканської архітектури характерний “фортечний” стиль. Будівлі цього періоду монументальні; могутні стіни, контрфорси, які погашають розпір зводів. Зводи, раніше невідомі індійцям, зараз отримали широке розповсюдження. Орнамент у стилі платереско насичений арабськими деталями й мотивами.

Часті землетруси заставляли шукати засоби для захисту будівель від завалів: будуються грубі стіни, зводи укріплюються каркасом із вигнутого кедра або повністю будувались з дерева.

Греко-римський стиль, який панував в Іспанії, не застосовувався в Латинській Америці. В кінці XVII ст. тут утворюється так назване “креольське бароко”, по своїх формах вільне від архітектурних законодавств Старого Світу.

Житловий будинок колоністів, вирішений дуже замкнуто, мав патіє - внутрішній двір, один або декілька. З оздоблення характерне застосування глазурованих плиток; декор, зосереджений, головним чином, на обрамленнях вікон та дверей.

Більшість монастирів і церков засновані у XVI ст. і мають до того часу вид фортець. Монастирський комплекс мав переважно три частини: велике подвір’я (атрій, який служив відкритою капелою), церкви, житлових і службових приміщень.

Церкви – найчастіше однонавні з прямокутними або багатогранними апсидами. Портал щедро прикрашався кам’яною різьбою.

Куполи, найбільш характерна частина архітектурного пейзажу латиноамериканських міст, робились різноманітними по формах, розмірах, конструкціях і виконанню. Дуже легенькі й міцні куполи будувались, з глечиків, в яких носять воду.

Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мехіко збудований з каменів зруйнованого ацтекського храму бога війни Уїцилопочтлі (1573). Поєднує риси ренесансу, бароко і неокласицизму.

В архітектурі ряду країн у післявоєнний період зложилися свої національні школи. Зовсім особливі риси придбала архітектура Мексики, майстра якої сміливо застосовують національні форми й серед них насамперед мозаїку й розпис, композиційно пов'язані із традиціями давнього мексиканського мистецтва. Мексиканськими архітекторами побудоване університетське містечко в місті Мехіко, що представляють собою єдиний архітектурний комплекс, що складається з ряду споруджень. Особливо цікава будівля бібліотеки (архітектор Альберто Калачу). Призматичний її обсяг повністю покритий величезними килимовими мальовничими композиціями, що перебувають у синтетичній єдності з архітектурною основою.

Церковный комплекс Бон-Жесус-ду-Конгоньяс XVIII ст., Бразилія. Розкішний інтер'єрам з безліччю оригінальних скульптур, яскравий зразок бароко. Фасад церкви виконаний устилі барокко, тоді як внутрішні приміщення церкви — в стилі колоніального рококо.

За легендою, храм було зведено на кошти Фелісіано Мендеса, португальського імігранта, котрий нібито був чудовим чином вилікований і вирішив побудувати базиліку, схожу на розміщену в його рідному місті Брага в Португалії. Фактично ж будівництво комплексу на пагорбі над містом Конгоньяс почалось уже післе смерті Мендеса, в 1773 році, іпродовжилось до початку XIX ст.

Сім каплиць Хрестного путі, розміщені нижче церкви, прикрашені кольоровими скульптурними групами, виконаними також Алейжадинью, на різні сюжети з останніх днів земного життя Христа (від Тайної вечері до Розп’яття). Величні сходи прикрашають 12 фігур пророків. Будівництво каплиць було завершено в 1809 році.

Кафедральний собор —храм Діви Марії – католицький собор архієпархії Бразиліа. Споруджений в стилі модернізм за проектом відомого архітектора Оскара Нимейєра.

Під час проектування Оскара Нимейєра надихнув Ліверпульський собор. Будівля складається з 16 гіперболоїдних колон, символізуючих руки, підняті до неба. Простір між колонами закритий вітражами. Через особливості архітектури внутрішній простірзаповнений світлом, для більшого візуального ефекту архітектор задумав достатньодовгий і темний коридор перед входом у головне приміщення. 

Одне з найкрасивіших міст Латинської Америки і світу – Ріо-де-Жанейро – оточене півкільцем гір і морем. З висоти пташиного польоту з верхівки гори Корковаду цю красу споглядає гігантська статуя Христа Спасителя – символ міста і Бразилії. Розкинуті руки Христа ніби обіймають місто. Здалеку скульптура «прочитується» як величезний хрест і викликає захоплення. Монумент обрано одним з нових чудес світу.

Статуя Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро, Бразилія - має розмір 39,6 м заввишки (розмах рук 28 метрів), важить 1145 тонн, і знаходиться на вершині 710-метрової гори Корковаду в національному парку ліс Тіжука, в межах міста^. Збудована як символ християнства, статуя стала символом Ріо-де-Жанейро і Бразилії.

Ідея встановлення великої статуї на горі Корковаду була вперше висловлена в середині 1850-х років, коли католицький священик Педру Марія Босс попросив у принцеси Ізабели фінансування, щоб побудувати статую великого ченця. Принцеса Ізабелла не була в захваті від цієї ідеї, яка була загалом забута в 1889 році, коли Бразилія стала республікою та за новою конституцією церква була відділена від держави.

Вдруге проект великої статуї на горі був запропонований в 1921 році, вважається що його висловив єпископ Ріо-де-Жанейро. Єпархія організувала подію під назвою Semana do Monumento («Тиждень Пам'ятника»), щоб зібрати пожертвування. Проекти «статуї Христа», що розглядалися, включали великий християнський хрест, статую Ісуса з глобусом в руці, і п'єдестал, що символізував би світ. В результаті була вибрана статуя Христа-спасителя із розкритими руками.

Проект статуї був складений бразильським інженером Ейтором да Сілва Коста, її спорудження було проведено під керівництвом Поля Ландовського, французького скульптора польського походження. Група інженерів і техніків розглянула пропозицію Ландовського і прийняла рішення побудувати структуру з залізобетону (інженерний проект був створений Альбертом Какоутом) замість запропонованої спочатку сталі, як матеріалу, що більше відповідає структурі хрестоподібноїстатуї. Зовнішня поверхня була облицьована стеатитом, вибраним за його стійкість і легкість обробки. Камінь був завезений з Лімгамна (Мальмьо, Швеція). Спорудження монументу зайняло п'ять років — з 1926 по 1931 року — і 12 жовтня1931 року статую було відкрито. Вартість пам'ятника склала 250 тисяч доларів США.

Театр «Колон» (ісп.Teatro Colón — театр Колумба) — оперний театр в Буенос-Айресі (Аргентина), відкритий у 1908 р., закладений у 1856 р. Архітектор: Франческо Тамбуріні. Перша постановка – «Травіата» Дж.Верді.

Театр Амазонас або Амазонський театр (порт. Teatro Amazonas) — оперний театр у бразильському місті Манаусі (штат Амазонас), одна з найбільших міських туристичних атракцій.Відкритий у 1897 р. Розрахований на 701 глядацьке місце.

Значний підйом переживає архітектура Бразилії, що створює величезні багатоповерхові урядові будівлі в столиці держави - новому місті Бразиліа. Провідними архітекторами тут є Люсио Коста (р. 1902) і Оскар Нимайер (р. 1907). Незважаючи на технічну досконалість цих будівель, у цілому ряді випадків вони межують із формалізмом - окремі спорудження і їхні частини мають надумані, нарочито ускладнені обриси. Разом з тим у бразильських спорудженнях враховані особливості місцевого клімату - на фасадах застосовані особливі сонцезахисні пластини, що виступають уперед і надають будівлям своєрідний, «південний» характер. В обробці споруджень застосований також національний декоративний живопис.

Великі сучасні спорудження різного призначення створені й в інших латиноамериканських державах - Аргентині, Венесуелі й інших. Однак ці будівлі різко контрастують із непривабливими, забрудненими житлами, що заповнюють цілі райони старих міст. Ці контрасти тут, у країнах Південної Америки, досягають особливо більших розмірів

.

ЖИВОПИС (стінопис) ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

 У 1946 р. американський фотограф Джайлз Хейлі, який досліджував історію майя, потрапив у  загублене в  джунглях священне місто Укуль. Головною спорудою центру міста був триярусний акрополь (висока частина, первинне поселення, слугувало для прихисту городян), на якому розташовано понад 10 різних культових будівель.

В одному з цих храмів Хейлі виявив унікальні кольорові розписи, датовані кінцем VIII ст. Завдяки їм місто отримало нову назву  — Бонампак, («розфарбовані стіни»).

Це монументальне мистецтво (живопис на архітектурних спорудах), яке дістало назву муралізм (настінний живопис). На початку ХХ ст. молоді художники, натхненні Мексиканською революцією, проголосили нові творчі ідеї:

• мистецтво має бути масовим, національним;
• звертатися до народу;
• відроджувати давню культуру індіанців.

Відтоді стіни громадських будівель стали оформляти циклами фресок, сюжети яких відображали життя народу, його боротьбу та історію країни.

Ідеї свободи і прав простих людей лягли в основу муралізму. Муралісти хотіли показати трагедію людей, загнаних у суспільство насильства та безправ'я.

Хосе Ороско (1883—1949) – мексиканський живописець. Був учасником революції. Показує загибель, біль і скорботу простих людей.

Дієго Рівера (1886—1957) – найбільш скандальний і видатний культурний діяч Мексики через прокомуністичні погляди та стосунки із жінками.

Давид Сікейрос (1896—1974) – живописець, політичний активіст. Сам вибрав для себе друге ім'я - Давид. Його зацікавило, що Давид бився з велетнем і переміг його. Сікейрос відчував себе таким же бійцем.

Пам’ятник муралізму, відкритий у 1971 р. Збудований і розписаний за проектом і під керівництвом видатного мексиканського художника Давида Сікейроса. На дванадцятигранній будівлі зображено моменти історичного поступу людства.

Поліфорум (музей сучасного мистецтв)

Пневматичний ліфт у музеї піднімає глядачів у зал із рухомою підлогою, що обертається. Глядач пересувається вздовж стін, то  віддаляючись від них, то  наближаючись. У  поле його зору потрапляють різні фрагменти фрески. Такий прийом, за задумом митця, дозволяє глядачеві відчути себе частиною зображеного дійства.

Фріда Ка́ло де Ріве́ра  (1907 — 1954) — мексиканська художниця, найбільш відома автопортретами (багато часу провела у лікарні, постраждавши в автокатастрофі, почала малювати, бачила в основному себе у дзеркалі)

Мексиканська культура і мистецво народів доколумбової Америки помітно вплинули на їїтворчість. Художній стиль Фріди Кало інколи характеризують як наївне мистецтво або фолк-арт. Основоположник сюрреалізму Андре Бретон вважав її сюрреалістом.

ЇЇ творчість насичена символами і фетишами. Однак у ньому помітний впливєвропейського іживопису — в ранніх роботах чітко видно захоплення Фріди, наприклад, Боттичеллі. Великий вплив на стиль живопису Фріди Кало мав її чоловік, художник Діего Рівера.

4. Практична частина: зробити схему (наприклад, у вигляді сонця) «Які культури, стилі вплинули на розвиток мистецтва Латинської Америки»

5. Домашнє завдання: 1) Знайти в інтернет-ресурсах зображення на будівлях малюнків, презентувати наступного уроку (наприклад, портрети Т.Шевченка, А.Кузьменка, Л.Гурченко у Харкові і т.п.) 2) Створити карту або таблицю пам'яток культури та мистецтва Латинської Америки, які внесені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

6. Етап висновків.

Риси, притаманні культовій архітектурі:

• гігантські масштаби
• багатство скульптур
• язичницькі емблеми й символи (від індіанських майстрів).

Риси живопису:

• монументальність
• вплив європейського художнього письма – примітивізм, кубізм, експресіонізм
• відтворення політичних та економічних тем

7. Рефлексія.

-Які країни Латинської Америки відомі своїми пам’ятниками мистецтва?

-У якому стилі збудовано храм Діви Марії в Бразилії?

-Який з шедеврів скульптури Латинської Америки є одним з нових семи чудес світу?

-Що таке муралізм?