Тема 9 “ Козацька Україна наприкінці 50-80-х рр. XVII ст”

23-26 серпня 1657 р в Чигирині

✔ Іван Виговський ( 1657-1659рр)  відбулася

Старшинська рада, на якій обрали гетьманом   ( до повноліття Ю. Хмельницького) було обрано генерального писаря Івана Виговського.

Зовнішня політика:

-                     продовжував політику Хмельницького щодо досягнення цілковитої незалежності Української держави та зміцнення її міжнародного авторитету.

Внутрішня політика:

-                     прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки, української покозаченої шляхти.

  Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства, загострилися внутрішні суперечки.

Наприкінці 1657р. спалахнуло       антигетьманське повстання       ( яке підтримала Москва, грала подвійну гру) під проводом М. Пушкаря та Я. Барабаша. 

Це змусило І. Виговського шукати іншого  союзника і він вирішив звернутися до Речі Посполитої.

6 вересня 1658 р. в м. Гадячі на козацькій раді було ухвалено погоджений із

польськими дипломатами документ, відомий під назвою —

Гадяцькі

пункти.

•        - Україна, Польща та Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем;

•        - Україна в межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств

отримувала незалежність як Велике князівство Руське;

•        - найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському мала належати депутатам від всіх земель; виконавча — зосереджувалася в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем;

•        - князівство матиме : власне військо — 30 тис. козаків та 10 тис. найманців; судову і фінансову систему;

•        - церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах; православна церква урівнювалася в правах з римо-католиками;

•        -  передбачалося створення двох університетів, причому один з них мав отримати статус академії( Києво- Могилянська академія, 1701р.);

•        - оголошувалася цілковита свобода слова й друку.

       Автором цієї угоди був генеральний писар Юрій Немирич.

Гадяцьким пунктам так  і не судилося втілити в життя, польський сейм затвердив їх істотно урізавши , прибравши головний пункт- про ВКР.

Скориставшись існуючими в Україна протиріччями , Москва закликала український народ не підкорятися гетьману. 

Розпочалася українсько-московська війна 1658-1659рр. Вирішальна битва відбулася під Конотопом в районі с. Соснівка 28 червня 1659р., де зійшлися об’єднане українсько-татарське-польське військо і московська армія, яка зазнала нищівної поразки.

Незадоволена політикою Виговського , козацька старшина на чолі з І. Богуном об’єдналася навколо Ю. Хмельницького й висунула його на гетьманство. Під містечком Германівкою 28 вересня 1659 р. відбулася козацька рада, яка обрала  новим гетьманом Ю. Хмельницького.

І. Виговський зрікся булави, втік до поляків, а в 1664 р. був розстріляний за наказом П.Тетері.

               ✔ Юрій Хмельницький ( 1659-1663рр)

Своє гетьманство розпочав з укладання нового договору з Московією. В 1659 р. було укладено Переяславський договір за яким:

•        - московські воєводи одержували право прибути із залогами до Києва, Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані;

•        - гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику;

•        - без царського дозволу не можна переобирати гетьмана, оголошувати війну, посилати полки на допомогу сусіднім державам ;

•        - гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.

Переяславський договір перетворював Україну на автономну частину чужої держави, Українська держава втрачала незалежність.

Наступним кроком Юрія Хмельницького став похід на чолі українсько-

московських військ у Західну Україну. Основні події кампанії відбувалися в

районі Чуднова ( Чуднівська кампанія), яка закінчилася поразкою російських

військ; Хмельницький капітулював і підписав 17 жовтня 1660 р. Слободищенського трактату з Польщею. ( за умовами договору- українська держава ставала автономною частиною Речі Посполитої).

Серед українського суспільства стався розкол, лівобережна частина полків обрала наказним гетьманом Якима Сомка і не підтримувала союзу з Польщею. Інша частина — правобережна, була за союз з Польщею.

Прагнення Юрія Хмельницького придушити антигетьманські виступи  1661-

1662   рр. закінчилися поразкою. Молодий гетьман розчарувався в своїх силах і

зрікся булави, постригся в ченці під ім’ям Гедеон і став ігуменом монастиря

в Корсуні - “клобуком покриває голову”.

Період Руїни 1663р.-1687р.

Руїна — період в історії України від смерті Б. Хмельницького (1657р) і до

початку гетьманування І. Мазепи ( 1687р.), який характеризувався громадянськими війнами, вторгненням іноземців в Україну, поділом між Московським царством(1547-1721рр) та Річчю Посполитою( 1569- 1795рр)  та Османською імперією (1299-1922рр), розколом Гетьманщини та спустошенням Правобережної України.

Українська держава розділилася на дві частини:

- Правобережна Гетьманщина, що орієнтувалася на Польщу; - Лівобережна Гетьманщина  - на Москву.

✔      Павло Тетеря ( 1663-1665рр)- правив на Правобережжі

Був обраний гетьманом на початку січня 1663р. в Чигирині. Спираючись на підтримку Польщі хотів поширити свою владу на Лівобережну Україну, в 1663р. Розпочав похід, що закінчився невдало. В краї розгорнулося антигетьманське повстання, наслідком стало — втеча Тетері до Польщі в 1665р.

✔      Іван Брюховецький ( 1663-1668рр.) - правив на Лівобережжі

17-18 червня 1663р. у  Ніжині зібралася рада, у якій взяли участь разом із козаками селяни та міщани( ця подія відома , як Чорна рада). Спираючись на підтримку низів та під тиском московських військ Іван Брюховецький здобув перемогу над переяславським полковником Якимом Сомком.

У своїй діяльності Брюховецький спирався на підтримку Москви. В листопаді 1663 р. уклав у Москві Батуринські статті:

•        - утримувати коштом місцевого населення московське військо в Україні;

•        - повертати в Московію втікачів;

•        - упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами;

•        - заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

•        - не вивозити горілку й тютюн в московські міста, адже це порушувало царську державну монополію тощо.

У 1665р Брюховецький — перший з українських гетьманів- поїхав до Москви “побачити пресвітлі очі государя”.

Там погодився підписати новий договір- Московські статті, 1665р.:

•        - московські воєводи та залоги перебували майже в усіх великих містах;

•        - збирання податків покладалося на московських воєвод і цілком мали надходити в царську казну;

•        - вибори гетьмана мали відбуватися лише з дозволу царя та за присутності царського представника;

•        - гетьманський уряд позбавлено права на самостійну зовнішню політику. Таким чином договір докорінно змінив правовий статус Гетьманщини, перетворивши її на автономну частину Московського царства.

Андрусівський договір 1667р.

30 січня 1667р. Московія та Річ Посполита в с. Андрусів підписали перемир’я:

•        воєнні дії між Московією і Польщею припинялися;

•        перемир’я встановлювалося на 13.5 р.;

•        Запорозька Січ переходила під контроль обох держав;

•        під владою Московії залишалася — Лівобережна Україна, повертали Сіверщину, Смоленщину та на 2р. Київ;

•        за Польщею — землі Білорусії, Правобережна Україна.

Отже, відбулося юридичне оформлення поділу українських земель.

Поділ українських земель             за

Андрусівським договором, 1667р.

✔ Петро Дорошенко ( 1665-1676рр.) - гетьманував на Правобережжі. В 1668 р.- 1669р. “об’єднав обидва береги Дніпра”, за що був названий — “Сонце Руїни”.

Головний сенс своєї діяльності вбачав у зміцнені влади на Правобережжі та поступово об’єднати всі українські землі у межах однієї держави.

“ Ціною великих зусиль йому все ж таки вдалося оволодіти більшою частиною Лівобережжя й скликати там загальноукраїнську раду для вибору гетьмана “обох сторін” Дніпра. І. Брюховецького було скинуто з лівобережного гетьманства, а його обрано гетьманом “всього Війська запорозького”

Спочатку підтримував союзні зв’язки із Польщею, пізніше порушив питання про союз із Османською імперією. Противником цього курсу був кошовий отаман Запорожжя — Іван Сірко.

У березні 1669 р. гетьман Дорошенко скликав під Корсунем Старшинську раду.

У ній взяли участь козаки Лівобережжя, Запорожжя та правобережні полки. Рада ухвалила Корсунську угоду 1669р —  визнання Україною турецького протекторату.

Дорошенко не зміг утримати владу на обох берегах Дніпра, тому залишився гетьманувати на Правобережжі, в свою чергу, на Лівобережжі — наказний гетьман Дем’ян Многогрішний.

  На Січі в 1669р. був обраний отаманом Павло Суховій, пізніше — Михайло Ханенко і на українських землях розгорнулася українсько-польсько-татарська війна, яка почала набирати ознак громадянської, тому що українці воювали на боці обох армій.

8 жовтня 1672р. уклав Бучацький мирний договір( між Туреччиною

У травні 1672р. 100-12-тисячна армія, очолювана Мегметом IV , рушила в похід на Брацлавщину.Не маючи засобів для продовження війни, польський уряд 1 та Польщею):

•        Польща віддавала ТуреччиніПодільське          воєводство          з Кам’янцем;

•        Брацлавщиною           та              Півд.

Київщиною мав опікуватися П. Дорошенко під протекторатом Османської імперії;

•        у складі Речі Посполитої

залишалися — Галичинна, Волинь та Півн. Київщина.

✔ Дем’ян Многогрішний (1669- 1672рр)- гетьман Лівобережної України

Був проголошений гетьманом в Глухові 9 березня 1669р на Генеральній раді.

В 1669р. уклав з Москвою Глухівські статті( 27 пунктів):

•        московські воєводи лишалися тільки в 5-ти містах, не мали права втручатися у справи місцевого врядування;

•        козацький реєстр — 30 тис.;

•        гетьманові заборонялось вступати в зносини з іншими державами;

•        податки мала збирати тільки старшина.

Многогрішний під час свого гетьманування:

•        намагався захищати державні інтереси України;

•        прагнув об’єднати українські землі під однією гетьманською булавою;

•        домігся, щоб Київ із передмістями залишився у складі Лівобережної України;

•        прагнув зміцнити гетьманську владу та ослабити роль старшини;

•        створив наймане військо- компанійські полки;

•        обстоював автономію України;

•        намагався подолати промосковські настрої серед козацької старшини.

✔ Іван Самойлович ( 1672-1687рр.)- гетьман Лівобережної України

                                                                

16-17 червня 1672р. В Козацькій Діброві між Конотопом і Путивлем відбулася Генеральна військова рада. На ній, за згодою московського князя Григорія Ромодановського, гетьманом було обрано генерального суддю Івана Самойловича.

На раді в Козацькій Діброві було проведено переговори між гетьманським та московським урядами, укладено Конотопські статті 1672р. ( 10 пунктів до Глухівських статей, що ще більше обмежували владу гетьмана).

У лютому 1674 р. Самойлович разом з залогами Ромодановського вдерлися на Правобережжя. На старшинській раді в Переяславі у березні 1674р. І.Самойловича проголосили гетьманом “обох берегів Дніпра” та ухвалив Переяславські статті, 1674р.

З 1674 р. до 1676р. тривали воєнні дії на Правобережжі, що спричинили жахливе розорення  краю та масові втечі людей на Лівобережжя. У вересні 1676р. П. Дорошенко зрікся влади та виїхав з Чигирина. Ліквідація гетьманського уряду ознаменувала остаточну поразку національновизвольної війни та позбавила м. Чигирин статусу столиці Гетьманщини. Характерною рисою правління  Івана Самойловича:

-                     прагнення створити аристократичну державу з міцною гетьманською владою;- припинив скликання Генеральної військової ради, а всі державні справи вирішував зі Старшинською радою;

-                     утримував наймане ( компанійське та сердюцьке) військо;- прагнув закріпити спадковість гетьманської влади.

У зовнішній політиціорієнтувався на Московське царство й вороже ставився до Речі Посполитої. Водночас прагнув порозуміння Московської держави й Гетьманщини з Османською імперією та Кримським ханством( 1441-1783рр.). Чигиринські походи 1677-1678рр.

Зречення гетьманства П. Дорошенком суперечило планам Османської імперії і тому вихід з цієї ситуації султан пов’язував з іменем Ю. Хмельницького.

Навесні 1677р Ю.Хмельницький із загонами турецького війська вирушив до України. Дії Хмельницького перешкоджали планам Самойловича і театром протистояння стала колишня гетьманська столиця-( Чигирин статус столиці-

1649-1676рр.)

 У 1677р відбувся перший чигиринський похід( відступом військ турецькотатарської армії, 60-90 тис. осіб).

У липні 1678р відбувся другий чигиринський похід, очолив Кара-Мустафа, 200 тис. армії. Коли турецькі війська підійшли до міста , пролунав вибух.

Чигирин перетворився на руїни. Обидві армії зазнали великих втрат.

                              

  “Великий згін” 1678-1679рр.

Через втрату Чигирина Самойлович немав змоги утримати Правобережжя,

віддав наказ силоміць перегнати населення, що залишилося , на лівий берег. Знелюднена Середня й Південна Київщина фактично перетворилася на пустку. “ Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, яка все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур’яном руїни, та покинуті жителями міста. Отак нині від тієї України залишилося тільки ім’я козацьке. Її населення розпорошилося, пересилившись або понад береги Дніпра, або на землі, що залишаються під пануванням Москви. Решту вирубали турки або забрали в неволю татари.. ”

                    Бахчисарайський мирний догорів 1681р.

13 січня 1681 року відбулося підписання Бахчисарайського мирного договору , між Московською державою та Туреччиною( поклала край війнам за землі Правобережжя):

•        кордон між обома державами встановлювався по Дніпру;

•        Московія отримала — Лівобережну Україну, Київ;

•        Туреччина — півд. Київщину, Брацлавщину, зх. Поділля;

•        Територія між Південним Бугом та Дніпром 20 р. мала залишатися не заселеною.

                                    “Вічний мир” 1686р.

Договір між Московією та Туреччиною був не тривкий, бо суперечив планам

Речі Посполитою. Скориставшись поразкою турецького війська в інших війнах Польща повернула своє панування над більшою частиною Правобережної України.

6 травня  1686р. між Польщею та Московією було укладено новий договір — “Вічний мир”:

•        московське царство отримувало — Лівобережну Україну з Черніговом і Стародубом та Запорожжя;

•        Польща відмовилася від зазіхань на

                Київ,        за        що        отримала

відшкодування;

•        Польща отримала- півн. Київщину, Волинь, Галичину;

•        Західне Поділля лишалося під

владою Османської імперії, до 1699р ( потім було приєднане до Польщі);

•        територія Брацлавщини та Півд. Київщини стала нейтральною незаселеною зоною між двома державами.

В 1686р відбулося підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату. Москва звернулася з листом до Константинополя з проханням дозволити висвячувати новообраних митрополитів у Москві, зважаючи на віддаленість константинопольського владики.

Фактично Константинополь надав лише тимчасове право , але у Москві поіншому трактували це право.

Ця подія заклала підвалини для руйнації українського православ’я та подальшого використання церкви для зросійщення українців. Запорозька Січ у складі Гетьманщини

8  дніпровський січей:

-    Хортицька 1556-1557

-    Томаківська 1564-1593

-    Базавлуцька 1593- 1630

-    Микитинська 1628-1652

-    Чортомлицька 1652-1709рр.

-    Кам’янська 1709-1711

-    Олешківська 1711-1734

-    Нова ( Підпільненська) 1734-1775рр.

Основою господарського життя Запорозької Січі в другій половині XVII ст. був зимівник( хутірське господарство).

Відносини між гетьманським урядом і запорожцями були різними в різні періоди, часом були досить напружені. В роки Руїни Запорозька Січ проводила самостійну  внутрішню та зовнішню політику: за Б. Хмельницькогопідпорядковувалася гетьманові , зберігаючи автономію; за Андрусівським договором —  перебувала під контролем Москви та Речі Посполитої. Після “Вічного миру ”- підпорядковувалася Москві.

У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася своєю участю в численних воєнних операціях. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був Іван Сірко( обирався на посаду більше 8 разів).

 “У Криму його ім’я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та готова до бою... Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали.  Іван Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, аня спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим ”.

 

Картина “Запорожці пишуть лист турецькому султану”

Ілля Рєпін ( 1880-1891рр)

                                        

   Слобідська Україна

Протягом другої половини XVII ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною постав ще один козацький край — Слобідська Україна. На території Слобожанщини сформувалося п’ять козацьких полків- Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський. Полк поділявся на сотні. Полком керував полковник із полковою старшиною. Посада полковника була виборною, його обирали довічно, а іноді старшинський уряд вдавалося передати у спадок. У Слобідській Україні не було посади гетьмана й генеральної старшини. Слобідські полковники підпорядковувалися

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________