конспект позакласного заходу "Зродились ми великої години"

Про матеріал
Конспект позакласного заходу "Зродились ми великої години" присвячений 79 річниці створення УПА. Для вчителів і учнів.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Відділ  освіти, молоді та спорту Мостиської  міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум'я вогнів

 

 

 

                                                                        

                                                                                                         Конспект виховного заходу

                                                                                                   до 79 річниці створення  УПА

                                                                                        вчителя історії  Чернівського  ЗЗСО

                                                                                          І-ІІІ ступенів ім. Т. Г. Шевченка

                                                                                              Шибуньки Богдани Михайлівни

 

 

 

 

 

 

Черневе – 2021 рік

   Святково прибрана сцена. На сцені Державний Герб України, Державний Прапор України, червоно-чорний прапор, напис «1942-2021», портрети Степана Бандери, Романа Шухевича, кошик з квітами. Під кошиком і портретами девіз заходу:

“Зродились ми великої години

     З пожеж війни і полум'я вогнів.

          Плекав нас біль по втраті України,

          Кормив нас гніт і гнів на ворогів”.

 Звучить 1 куплет пісні «Зродились ми великої родини».

Ведучий 1: Ми сьогодні зібралися у цій залі для того, щоб вшанувати пам'ять воякам Української Повстанської Армії, армії, яка не має аналогів у світовій історії, армії, яка впродовж більше як 10 років вела нерівну героїчну боротьбу з ворогом, який переважав її в десятки чи в сотні разів, армії, яка вкрила себе невмирущою славою в боротьбі за створення Української незалежної держави і яка до цього часу цією державою належним чином не визнана.

Ведучий 2: Шлях українського народу до здобуття своєї державності важкий і тривалий. На цьому шляху було все: сльози і зітхання, підступність і зрада, героїчне і трагічне. Але в 40-50-х роках минулого століття цей шлях був так густо вкритий трупами і так щедро залитий кров’ю українців, як ніколи раніше. Десятки, сотні тисяч найсвідоміших українських синів і дочок поклали своє життя на жертовник України.

Фрагмент фільму  до  створення  УПА

Читець:  Люба матусю, моя єдина,

                До тебе лину, як ніч та день,

                Я тебе бачу в своїй уяві

                І голос чую твоїх пісень.

Як ти співала, люба матусю,

Все пригортала мя до грудей,

Не одну нічку ти недоспала,

Я сон зганяла з твоїх очей.

              Як я згадаю ті дні на волі —

              Буйную косу чесала ти,

              Тепер у тюрмі зранку до ночі

              Буйную косу чешуть кати.

А моє тіло, синє та пухле,

З ранку до ночі нагайка рве.

Не плач, матусю, моя єдина,

Бо твоя доня вже тут умре.

Ведучий 1: А все починалося, здавалось би, так добре. 17  вересня 1939 року. Майже всі українські землі об’єдналися нарешті в одній державі, та, на превеликий жаль, не самостійній, а в союзі радянської імперії, в керівництва якої сама думка про незалежність викликала неймовірну лють, жорстокість, ненависть і бажання вбити цю думку в самому зародку.

Ведучий 2: Дуже скоро нова влада показала свою справжню суть: переповнені тюрми не могли вмістити

всіх ув’язнених; в далекі простори Сибіру поповзли довгі ешелони, заповнені сім’ями «ворогів народу». В перші дні радянсько-німецької війни відступаючі частини Червоної Армії фізично знищили більшу частину ув’язнених у Львові, Станіславі, Стрию, Дрогобичі, Самборі, Бережанах і багатьох інших містах, де утримувалися в’язні.

    Тисячі замордованих, покалічених середньовічними знаряддями тортур людей побачили на тюремних подвір’ях Львова бійці українського батальйону «Нахтігаль», які увійшли до Львова разом з німцями для того, щоб перебрати в свої руки всю повноту влади. Побачили і жахнулися…

Читець:  Ішли вони із сіл, із міст,

                А в душах їх – той самий зміст,

                В очах у них – народний гнів,

                Що з сліз, що з горя накипів.

Шалійте, тирани, бо месник суворий

Вже чує скрипіння гидких шибениць.

Вже серце повстанське співа грізним хором:

«Не схилимось, кате, до ніг твоїх ниць!»

              З твердого шляху скинемо колоди,

              Гнівна рука кордони перетне.

              За нами рушать в бій святий народи,

              Ми рабства гнів зітрем з землі вогнем.

Демонстрація. Фільм Олеся Янчука «Нескорений». Фрагмент 1 (в тюрмі).

Ведучий 1: Історія і діяльність Української Повстанської Армії, яка своєю боротьбою не тільки запалила надію на вільне життя в серцях мільйонів українців, але й показала безприкладний героїзм та самопожертву всім країнам Європи, є найяскравішою сторінкою національно-визвольних змагань українців у минулому столітті.

Читець:  Всім тим, що з крісами стояли

                 На полі битви чи в лісах.

                 І тим, що в тих боях упали

                 Або, що мучились в тюрмах,

І тим, які страху не знали,

За Україну в бій ішли,

Хатини рідні покидали,

Щоби на волі ми жили.

                 І тим яким ворожа куля

                 Прошила молоду ще грудь.

                 І закривавилась шинеля,

                Хреста ніде не покладуть.

І тим, що їх могила стала

У травах, в лісі десь чужім,

І Україна не співала

Ще «Вічну пам’ять» навіть їм.

                  Всім тим, що в бій ішли завзято,

                  Щоби нам волю принести,

                  Що мучив їх десь ворог клятий,

                  До кволості щоб довести.

Ще тим, які живі сьогодні,

Але в рядах борців були,

Які нескорені і горді,

З путі своєї не зійшли!

Ведучий 2: Народжена у важкі часи найжорстокішої з воєн в історії людства, втративши надію на підтримку світовими державами своїх ідеалів, Українська Повстанська Армія стала єдиним захисником українського народу, його прав і свобод. На боротьбу з гітлерівським фашизмом і більшовицьким тоталітаризмом піднімалися і падали кращі сини  і дочки України.

На сцену виходить вояк у формі сотника УПА з автоматом на грудях.

- «Я воїн Української повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу...»

Ведучий 1: Скільки їх, які отак клялись, молодих, життєрадісних, сповнених мрій полягло в жорстокій, нерівній боротьбі. І не погладять їх більше теплі ласкаві материнські руки, не почують доброго мудрого батьківського слова, не прийде не поцілує кохана дівчина. Ворожі кулі обірвали їхнє життя.

Читець:  Він першим падав у безсмертя,

                В одвічну падав круговерть,

                Залізні пута рвав уперто,

                Коли вели його на смерть.

А як упав – лишив горіти,

Кровинку – іскорки в імлі,

Роздув багаття з неї вітер

На нашій Матері-землі.

            Хоч гасять вражі громовиці,

            Вогонь, як Фенікс, воскреса,

            В нім воля полум"ям іскриться,

            Живе й палає в небесах.

Він першим падав у безсмертя,

Сміявсь над урвищем сумним.

За ним лягали другий, третій...

А потім тисячі борців...

Пісня  «Лента  за  лентою»

Ведучий 2: Перші відділи УПА були організовані на Волині і Поліссі в жовтні 1942 року. Організатором і командиром їх був Військовий референт Крайового Проводу ОУН Сергій Качинський. Свої військові відділи створює Поліська Січ Тараса Боровця («Бульби»).

 У лютому 1943 року сотня УПА в містечку Володимирець провела під командуванням Григорія Перегійняка (Коробки) першу успішну операцію, що й послужило початком активних бойових дій УПА проти німців.

Ведучий 1: Перші бойові дії УПА були спрямовані проти гітлерівців, а одночасно і проти радянських партизан, які намагались захопити Полісся і Волинь. Ці загони разом з польськими партизанами спільно наносили  дошкульні удари українському населенню.

 Поступово від кінця 1942 р. до середини 1943 р. відділи УПА сформувались і в Галичині, на Наддніпрянщині, в Буковині і на Закарпатті.

Територіально вони були поділені на 4 частини: УПА – Північ, УПА – Захід, УПА – Південь, УПА – Схід.

   УПА – Північ – це були частини УПА, що діяли на Волині і Поліссі. Частини УПА – Захід – діяли на території Галичини, Буковини і Закарпаття.

  Територіальною базою групи УПА – Південь були Уманщина, Вінниччина і Поділля. УПА – Схід – це була прифронтова смуга Наддніпрянщини.

  Таким чином, Українська Повстанська Армія була всеукраїнською збройною силою, що постала для оборони українського народу від загарбників.

Інценізація   (Мати  проводжає  сина  до  лав  УПА)

Ти  йдеш,  мій  сину?  Що  ж… Іди  здоров!

Тебе  спиняти  я  не  маю  права.

Даремний  жаль,  як  кличе  слушна  справа,

Як  з  України  ворог  точить  кров…

Твій  батько  вік  свій  скоротав  в  ярмі.

І  вмер,  не  учувши  заклику  до  зброї.

Сьогодні  дивом  взялися  герої,

І  рвуться  пута  в  віковій  тюрмі.

З  могил  війнув  лицарський  гордий  дух –

Воскресли  сотні… Лопотять  прапори,

І  пісня  віри   в’ється  понад  гори,

Горить завзяттям  давній  слабодух.

Ідеш  вже  сину?  Що  ж… іди… здоров!

Я  радуюсь,  хоч  серденько  зранене,

Та  тям  собі,  що  ти  один  у  мене…

Хоч  врешті… Що  ж!  Пречиста – твій  Покров…

Ведучий 2: Групою військ «УПА-Північ» командував полковник Клим Савур (Роман Клячківський). 12 листопада 1944 року Роман Клячківський загинув геройською смертю в бою з силами більшовицьких формувань на Рівненщині.

Ведучий 1: Командир «УПА-Захід» полковник Шелест-Вишитий (Василь Сидор). Загинув  17 квітня 1949 року в бою із більшовиками.

Ведучий  2: Командир «УПА-Південь» полковник Батько (Омелян Грабовець). Загинув у бою з регулярними частинами Червоної Армії 10 червня 1944 року на Вінничині.

Ведучий 1:  Генерал-хорунжий Перебийніс. Його справжнє прізвище Дмитро Грицай, очолював штаб Української Повстанської Армії. Загинув восени 1945 року в Празі, виконуючи важливу місію.

Ведучий 2:  Ще можна назвати багато імен хоробрих героїв Української Повстанської Армії, які віддали своє життя за державну незалежність і залишилися у пам’яті народу.

Інсценізація

                На світанку ввірвались до хати:

    -  Где бандеры? – зі зла аж синіли –

                До дітей з жаху тулиться мати –

                Йде облава – й село заніміло.

В мене злиднів не вигониш з хати,?

Похилилася жінка безсило, –

Звідкіля ж мені правди ці знати?!?

Йде облава – й село заніміло.

               – Ишь какая! Напомним – узнаешь !…

                  За вікнам лопотять скоростріли,

                  Мчить ордою облавників зграя –

                  Йде облава – й село заніміло.

Раптом – грюкіт зловіщий у браму –

Вийшла – глянула – і – заніміла –

Жах скував – волокли партизана...

Її сина... й село заніміло.

Ведучий 2: В апогеї своєї сили (кінець 1943 – початок 1944 р р.). УПА налічувала в своїх рядах близько 100 тисяч вояків. Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої фашистами Європи Українська Повстанська Армія практично не мала чужоземної допомоги. Тому зростання її сили свідчило про дуже відчутну масову підтримку з боку населення.

Пісня  «Ми  йдем  вперед»

Ведучий 2: З 1944 року головним ідейним ядром Українського руху Опору стала новостворена Українська Головна Визвольна Рада, а військове керівництво бойовими відділами УПА взяв у свої руки Роман Шухевич – генерал Тарас Чупринка.

   Роман Шухевич все своє свідоме життя присвятив Україні. Ще будучи студентом Львівської політехніки вступив до Української військової організації, з 1929 року – член ОУН. У 1938-39 роках бере участь в організації і керівництві Збройних Сил Карпатської України «Карпатська Січ».

   В 1941 році на чолі батальйону «Нахтігаль» вступає до Львова і стає віце-міністром військових справ у проголошеній 30 червня Українській державі. З 1943 року він – голова проводу ОУН і головний командир УПА аж до своєї трагічної смерті 5 березня 1950 року в селі Білогорща під Львовом.

Демонстрація. Фільм Олеся Янчука «Нескорений». Фрагмент 2 (загибель Шухевича)

Ведучий 1:  «Героїчна смерть Шухевича – Чупринки – Тура – це найбільша втрата українського визвольного руху, яка потрясла ним на довгі роки. Та він переніс і той найважчий удар, бо в ньому живе дух, віра і хоробрість найбільшого його провідника і командира – генерал-хорунжого Чупринки». Ці слова про Романа Шухевича сказав керівник Організації українських націоналістів Степан Бандера відразу після його смерті.

              Ти присвятив життя запеклiй боротьбi

              За волю рiдного тобi народу.

              Ти був тим променем в пiтьмi,

              Що освiтив для всiх дорогу.

Ти свято вiрив в перемогу

Вiддавши сили боротьбi,

Ти висував солдатам лиш одну вимогу

В бою загинути нiж жити у ярмi.

              Ти не тiкав вiд складнощiв нiколи

              А з гiднiстю їх завжди зустрiчав.

              Так було у Карпатськiй Українi

              Де ти з мадяром воював.

Вже маючи свою родину

Ти за кордон нiколи не тiкав,

А у важку хвилину

Без страху труднощi долав.

               Ти "Нахтiгаль" вiв за собою

               I надихав хоробрiстю солдат своїх.

               Ти готував їх всiх до бою

               Який мав стати головним для них.

Ти смерть зустрiв свою в бою

Як це належить командиру,

I совiсть не зганьбив свою

В останньому бою за Батькiвщину.

               Такi як ти не помирають

               Вони в серцях живуть у нас!

               Таких як ти не забувають

               Вони героями лишаються для нас!

Ведучий  2:  Навесні  1946 року  радянські  війська  почали  випалювати  ліси  в  районах  скупчення  повстанців.  Зокрема  знищувалися  великі  лісові  масиви  на  Ковельщині,  Львівщині,  Станіславщині  та  інших  місцевостях.  У  багатьох  випадках  разом  з  лісами  вигорали  й  села.  Так  були  знищені  села  Велика  Радванецька,  Кути,  Лісове,  Добролівка  на  Львівщині  та  інші.  За  зиму  та  весну  1946 року  повстанці  втратили 40%  свого  складу.

      На  території  нашого  району  також  активно  діяв  Рух  Опору.  Багато  наших  земляків, жителів села Черневе,  брали  участь  у  військових  операціях.  Згадаємо  про  них  сьогодні:

Васюта  Михайло  Васильович  1918 року  народження.

Тропак  Василь  Михайлович  1910  року  народження.

Антонишин  Володимир  Іванович  1908  року  народження.

Федевич  Михайло  Михайлович  1927  року  народження.

Антоняк  Андрій  1910  року  народження,  псевдо  «Грізний».

Михалунь  Петро  1916  року  народження.

Федевич  Михайло  Терентійович  1896  року  народження.

Саїк  Володимир  народився  приблизно  1924  року  народження.

Саїк  Іван  1931  року  народження,  псевдо  «Розум».

Ведучий 1: Головним ворогом УПА після повернення більшовиків стали частини НКВС і «стрибки» з числа місцевих жителів, які мордували людей, ґвалтували жінок, переодягнувшись у повстанську форму, щоб посіяти ворожнечу між населенням і повстанцями. Для того, щоб змусити воїнів УПА покинути територію України, окупанти використовували ще й такі методи, як випалювання лісів, де скупчувалися відділи УПА, виселення населення з підлісних хуторів і сіл, голодові блокади, захоплення і знищення заручників, засилання в УПА більшовицьких агентів.

Ведучий 2: Незважаючи на такі надзвичайно складні умови, Українська Повстанська Армія продовжувала боротьбу. Необхідно було змінювати тактику самої боротьби. Відповідно до наказу головного командування УПА відділи і сотні розчленовувалися, а їхні бійці і командири переходили в підпільну сітку. Основною формою боротьби стало збройне підпілля.

Ведучий 1: Все важче і важче стає повстанцям боротися з переважаючими силами ворога. Через застосування різних підступних методів енкаведисти викривають криївки, бункери, місця постою повстанців. Вояки УПА, знаючи, що їх чекає страшна мученицька смерть в застінках НКВС, часто закінчують своє життя, підриваючись на гранатах.

Ведучий 2: Більшовицькі варвари не залишали в спокої навіть трупи. Вони по кілька днів валялися на подвір’ях НКВС і ніхто не мав права забрати їх звідти, щоб поховати по-людськи. Потім ці трупи скидали в одну яму і закопували в кінці цвинтаря, не забуваючи при цьому покласти разом з ними вибухівку, щоб ніхто не смів їх перепоховати.

Читець:  У темну, холодну ніч

                Кулі свистять без упину.

                Це воїни УПА пліч-о-пліч

                Визволяють нашу Україну.

Мстяться бездушним катам

За болісні рани батьків і братів,

За сльози зневажених сестер і матерів.

І знову чути гуркіт гармати,

                 Мужність, відвага, дружба

                 І ... втрати.

                 Кров, сльози і біль...

                Як довго ця лиха година ще буде тривати?

Холодний місяць серед чорного неба

Разючі проміння на землю спускає.

Тіло дрижить, біль не вщухає,

А надія? Надія все більше розквітає.

                  Крізь пулі, крізь гранати, крізь кров,

                  Дойшла вона до сьогодні.

                  Охороняла її патріотична любов

                  Гарячі серця, українські душі народні

Одне крило надії

У синє-синє небо перетворилось,

А інше - у гаряче жовте колосся,

Яке за легким вітром похилилось.

                   Спасибі нашим героям,

                   Низький їм уклін і шана.

                   Спасибі за спокій, за волю,

                   За власну, велику державу.

Ведучий 1: Радянська історія мовчала про брудні справи енкаведистів. Лише сьогодні братство вояків ОУН-УПА сторінка за сторінкою писало нову, справжню історію визвольної боротьби. Проводилися розкопки і перепоховання.

Ведучий 2:  В  1952  році  УПА  після  10  років  героїчної  боротьби  за  волю  України  проти німецьких, польських і московських окупантів припинила свою діяльність. Її героїчна боротьба стала  одною  з  найсвітліших  сторінок  в  історії  національно–визвольного  руху  українського народу.

Ведучий  1: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Згадаймо нашого земляка Вишневського Степана, який загинув від ворожої кулі на сході України захищаючи нашу землю, нас з вами у червні 2015 року в зоні АТО. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Пісня  «Там під львівським замком»

Ведучий 2: Запалімо свічки пам’яті у наших серцях, перед людьми і Богом, і вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.

(Запалюють свічки і кладуть біля портретів Шухевича і Бандери)

Заключне слово вчителя: 

   Українська земля… Земля, щедро полита кров’ю її мешканців та ворогів, земля, на якій протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події. Намагаючись підняти один за одним пласти нашої з вами історії, бачимо споконвічне прагнення українства до волі, незалежності та благоденства рідної землі, неньки України. І завжди український народ оберігали від повного знищення, від хижих зазіхань ворогів, від лиха та, здавалася б, безнадії, вищі сили. Ті сили, які надихали на нелегку боротьбу лицарів степу – козаків, українську інтелігенцію, поетів, письменників і художників, діячів Української революції та борців за волю – Українську Повстанську Армію, дисидентів середини двадцятого століття та власне, творців української незалежної держави. Щира віра нашого народу в Божу допомогу, сповнені сліз молитви до Божої Матері – покровительки всього воїнства українського були почуті десь там, в небесній канцелярії. Почуті і втілені в життя. І наш з вами святий обов’язок – неухильно дотримуватися заповідей предків, берегти здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами молодої держави – України.

docx
Додано
16 лютого 2022
Переглядів
785
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку