конспект+презентація "Він належить усьому людству..."

                     Позакласний виховний захід із зарубіжної літератури

6 клас

Тема: «Він належить усьому людству…»

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про творчість Олександра Пушкіна, її особливості; формувати вміння давати власну оцінку вчинкам героїв; розвивати творчі здібності, уяву, допитливість, спостережливість, вміння орієнтуватися в набутих знаннях, використовувати їх на практиці; виховувати найкращі людські риси, інтерес до казок, доброту, прагнення допомагати людям.

Обладнання: виставка творів поета, ілюстрації учнів до казок, мультимедійний проектор, комп’ютер, екран.

Форма проведення: віртуальна подорож-конкурс

Хід заходу

Вальс «Заметіль» Г.Свиридова

Учитель. Шановні учні! Сьогодні ви маєте  чудову нагоду - здійснити незабутню подорож стежками Олександра Пушкіна, а також продемонструвати свої таланти виразного читання його поезій. Він автор багатьох книжок, які вважаються перлинами російської літератури. У кожного з нас своя дорога до Пушкіна. Та і не завжди дорога: стежка- іноді. Але як важливо не збитися з неї, не загубити її, стежку, що веде до духовних вершин, до висот людської культури.

Зупинка «Біографічна»

Учитель. Перша зупинка нашої подорожі «Біографічна».

Ведучий Пушкін для нас – натхненний поет і мудрий, щирий співрозмовник, чиє слово і жест мають цілющу властивість.

Ведучий Через Пушкіна ми приходимо до себе. Пророк, він не підвладний ні моді, ні часу. Хвилі його поезій вже б’ються до берега ХХІ століття, і на цьому, новому березі, як і раніше, багато народу і, мабуть, навіть значно більше, ніж раніше.

Ведучий Інтерес до Пушкіна, його життя з роками не слабне. Тому що він – частина кожного з нас, тому що ми з ним і він з нами.

Відеофільм  «Біографія Олександра Пушкіна»

Зупинка «Поетична»

Учитель. Наступна зупинка нашої подорожі – «Поетична».

Нам близькі і дорогі ті люди, яких любив і цінив Пушкін у своєму житті, кому присвятив свої безсмертні рядки. Однією такою людиною була няня Олександра Сергійовича - Орина Родіонівна  (на фоні музики звучать вірші Пушкіна)

Читець «Няні»

ВЕДУЧИЙ Російський фольклор, з яким він з дитинства знайомився через перекази своєї няньки Орини Родіонівни, знайшов своє відтворення у казках Пушкіна про золоту рибку, про мертву царівну та сім богатирів, про золотого півника, про робітника Балду, у поемі "Руслан і Людмила".

( читання уривків з казок «Руслан і Людмила», «Казка про мертву царівну…», «Казка про царя Салтана»)

ВЕДУЧИЙ Філософськими роздумами про життя, про долю людини про красу природи наповнена пейзажна лірика поета.

Дивовижний світ природи знаходить своє відображення у творчості кожного поета. Адже саме здатність людини відчувати навколишню красу і гармонію життя роблять поета поетом.

Читаючи вірші поета про природу, ми здійснюємо подорож до моря, милуємося з висоти Кавказом, відпочиваємо в тихому сільському куточку або мчимо по зимовій дорозі…

Відеофільм. Вальс Г.Свиридова «Зимова дорога»

Читці «Зимовий ранок», «Встає зоря…» , «Зимова дорога», «Вже небо дихало осінню…»

ВЕДУЧИЙ  Природа у О. С. Пушкіна – це дійсно неповторний світ, наповнений

 чарівними звуками та фарбами. Але найближча для Пушкіна інтимна лірика. Жінка - це ангел, божественна  краса,ніжність.Мабуть, немає людини, яка б не знала імені О. Пушкіна. Він приходить уперше сторінками улюблених казок, перших дитячих віршів. Потім захоплює піднесеною романтикою поем та правдою прози. Але головне — це його поезія.

Вона різноманітна за тематикою, ритмами, спрямуванням. Адже вона відтворює глибокі людські почуття, називає словами найтонші порухи душі. Лірично, піднесено й людяно звучать його вірші про кохання. Вірш «До А. П. Керн» полонив своєю красою одразу двох великих композиторів — П.Чайковского і М.Глінку. Вони написали музику чудового романсу. У центрі вірша — спогади про кохання, про перше знайомство, коли єдина «передо мной явилась ты». Вона була, «как мимолетное виденье, как гений чистой красоты». І цей образ став для поета символом жіночності, краси, кохання, бо життя без неї — це життя «без божества, без вдохновенья, без слез, без жизни, без любви». Простими словами розповідає поет історію захоплення й любові.

(під романс Чайковського «Я мить чудову…» учні читають поезії)

Читець. К***. Романюк О.

«КЕРН»

Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной,

В тривогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный,

И снились милые черты.

Шли годы. Бурь порыв мятежный

Рассеял прежние мечты,

И я забіл твой голос нежный,

Твои небесные черты.

В глуши, во мраке заточенья

Тянулись тихо дни мои

Без божества, без вдохновенья,

Без слез, без жизни, без любви.

Душе настало пробужденье:

И вот опять явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

И серце бьется в упоенье,

И для него воскресли вновь

И божество и вдохновенье,

И жизнь, и слезы, и любовь.

 Звучить романс «Я Вас любив»

ВЕДУЧИЙ  В його віршах слова набувають чарівного звучання, поєднані ритмом, образом. Вони зачаровують пронизливою щирістю почуття й підносять кохання до висот небачених, де образ коханої набуває значення універсального, узагальненого, як образ самого кохання і краси. Вірші Пушкіна — це взірець високих почуттів, у яких немає місця для дрібних образ, мстивості. Це завжди тремтливе бажання щастя не тільки для себе. Саме так говорить поет у поезії «Я вас любив».

ЧИТЕЦЬ  «Я Вас любив…»

ВЕДУЧИЙ

1827 рік. Пушкін повертається до Москви. Зустріч з Анною Оленіною подарувала йому нові миті захоплення жінкою. Він побачив двадцятилітню красуню – розумну і впевнену в собі. І... закохався. Пушкін освідчився, але йому було відмовлено у взаємності. Поет страждав. Його гордість не могла змиритися з тим, що Оленіна не захотіла стати його дружиною. Він замкнувся в собі і кілька місяців нічого не писав. А трохи пізніше, у 1829 році, підсумком його нерозділеного кохання стануть безсмертні поетичні рядки. 5 січня 1830 року вірш “Я вас кохав” (разом зі ще одним своїм шедевром – «Що в імені тобі моїм?...») Пушкін вписав до альбому ім’я Кароліни Собанської, в яку поет довго і безнадійно був закоханий. Коли «південній зірці», «Ольгопільській цариці» було під 30, Пушкін спеціально примчав до Києва, щоб побачити її на одному з балів. І тепер вже не варто сперечатися, до Олениної чи до Собанської був звернений пушкінський вірш. (Адже сам поет не згадує точного адресата). Важливо те, що Пушкін подарував нам перлину російської інтимної лірики.

 Читці «Що в імені мені твоєму?»,

«Визнання».

(звучить романс Глінки «Не співай, красуня при мені»)

ВЕДУЧИЙ Романс «Не пой, красавица, при мне» (1828 р.) був створений при зовсім незвичайних обставинах. Це сталося у маєтку Приютіно, де збирався тоді весь цвіт російської інтелігенції. Грибоєдов  приїхав сюди з півдня й повідомив мелодію сумної грузинської пісні. Глінка, що давав тут уроки музики юній господарці цієї дачі Анні Оленіній, почув її. Композитор обробив передану йому Грибоєдовим грузинську пісню, а Пушкін написав на цю мелодію слова свого романсу. Стався рідкий випадок, коли не на вірші була складена музика, а на мелодію написані вірші. Але композиція цього шедевра також незвичайна, як і його народження. Поет не випадково молить красуню не співати при ньому цю пісню. Вона воскрешає в його пам'яті образ іншої далекої бідної діви. На перший жіночий образ у вірші як би накладається інший, не менш прекрасний. Вірш «Не співай, красуня, при мені...» явно віддано жінці, що живе в пам'яті поета. Мова йде про Марію Раєвську, з якою два роки тому поет попрощався, коли вона їхала в Сибір до чоловіка - декабриста. Нинішнє перебування її в Сибіру пояснюють два епітети: далека й бідна.

Читець

Не пой, красавица, при мне

Ты песен Грузии печальной:

Напоминают мне оне

Другую жизнь и берег дальний.

Увы! напоминают мне

Твои жестокие напевы

 И степь, и ночь — и при луне

Черты далёкой, бедной девы.

 Я призрак милый, роковой,

Тебя увидев, забываю;

 Но ты поёшь — и предо мной

 Его я вновь воображаю.

 Не пой, красавица, при мне

Ты песен Грузии печальной:

Напоминают мне о ней

Другую жизнь и берег дальний.

ВЕДУЧИЙ Вірші Пушкіна – це історії про кохання. І ще одну таку історію ми почуємо. Адже пристрасті, що хвилювали його в юності, ще не були тим справжнім почуттям, яке подарувала йому Наталя Гончарова. Вона дала поетові сімейне щастя, про яке він мріяв.

Напередодні смерті поет скаже: “Моя дружина – ангел”.

Вірш «Мадонна» з’явився в блокноті О. С. Пушкіна в 1830 р. На його написання поета надихнуло згода Наталії Гончарової вийти за нього заміж. Відомо, що пропозицію перша столична красуня прийняла тільки з другого разу. Не дивно, що Олександр Сергійович дуже зрадів цьому.

      До отримання радісної звістки поет листувався з Наталею. В одному з листів він зізнався, що був зачарований картиною італійського художника П. Перуджио. Мадонна, зображена на полотні, дуже нагадувала поетові його обраницю. У своєму ж будинку Пушкін теж повісив портрет Мадонни з білим волоссям. Незабаром Наталя відповіла, що поет буде милуватися дружиною, а не картиною. Так в передчутті сімейного життя за півроку до весілля поет написав «Мадонну».

Читець

МАДОННА

Не множеством картин старинных мастеров

Украсить я всегда желал свою обитель,

Чтоб суеверно им дивился посетитель,

Внимая важному сужденью знатоков.

В простом углу моем, сердь медленных трудов,

Одной картины я желал бать вечно зритель,

Одной: чтоб на меня с холста, как с облаков,

Пречистая и наш божественный спаситель —

Она с величием, он с разумом в очах —

Взирали, кроткие, во славе и в лучах,

Одни, без ангелов, под пальмою Сиона.

Исполнились мои желания. Творец

Тебя мне ниспослал, тебя, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец.

Романс «Євгеній Онєгін» Чайковського

ВЕДУЧИЙ Вершиною творчості О.С.Пушкіна є роман ”Євгеній Онєгін “.Його можна назвати енциклопедією російського життя і найвищою мірою народним твором». З роману, як і з енциклопедії, можна дізнатися практично все про епоху: про те, як одягалися, і що було в моді, що люди цінували найбільше, про що вони розмовляли, якими інтересами вони жили. У «Євгенії Онєгіні» відбилося все російське життя. Коротко, але досить ясно, автор показав фортечне село, панську Москву, світський Санкт-Петербург. Пушкін правдиво зобразив те середовище, в якому живуть головні герої його роману – Тетяна Ларіна і Євген Онєгін, відтворив атмосферу міських дворянських салонів, в яких пройшла молодість Онєгіна. Розповів повчальну історію їх кохання.

Романс «Заметіль» (відеофільм)

ЧИТЕЦЬ уривок з роману «Євгеній Онєгін»

ВЕДУЧИЙ  А ще О. С. Пушкін дуже цікавився історією Київської Русі. Він читав літописи, вивчав архівні документи. Поет дуже добре знав народну творчість, і йому були відомі легенди про князя Олега, який правив у Києві на початку X століття. Тож він створив "Пісню про віщого Олега", дуже схожу на народну билину

ЧИТЕЦЬ  уривок з «Пісні про віщого Олега»

ВЕДУЧИЙ

За рік до своєї смерті, неначе підводячи підсумок своїй поетичній діяльності, Пушкін написав вірш „Пам’ятник”.

За своєю тематикою і будовою він близький віршу російського поета ХVІІІ ст.

Г.Р. Державіна, який, у свою чергу, взяв за взірець оду давньоримського поета І ст. до н.е. Горація, що мала таку ж назву – „Пам’ятник” („Monument”). 

ЧИТЕЦЬ «Пам’ятник»

Відеофільм «Остання дуель Пушкіна»