Конспект "Словник з психології педагогічної діяльності"

Словник

з психології педагогічної діяльності

Анкетування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт підчас безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Бесіда – різновид соціологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації за допомогою запитань, які інтерв'юер безпосередньо ставить своєму.

Біографічний метод – це вивчення індивідуального шляху та життєвого досвіду на різних стадіях .

Експеримент – дослідницька стратегія, яка передбачає цілеспрямоване спостереження за певним процесом в умовах регламентованих змін окремих характеристик умов його протікання.

Інтенсифікація педагогічної діяльності – це процес та організація педагогічної діяльності, де використовуються ефективні засоби для досягнення результату.

Інтерв’ю – це бесіда, вибудована за певним планом через контакт інтерв’юера з респондентом з фіксацією відповідей.

Метод аналізу процесів та продуктів діяльності – це метод вивчення особливостей організації педагогічного процесу, особливості планування, педагогічної діяльності в школі.

Опитування – це збір первинної інформації шляхом безпосередньої (бесіда, інтерв'ю) або опосередкованої (анкета) взаємодії дослідника з опитуваними (

Оптимізація педагогічної діяльності – це комплекс заходів спрямовані на надання найкращих характеристик.

Педагогічна діяльність – це діяльність вчителя, спрямована на навчання, виховання та розвиток підростаючого покоління.

Педагогічна психологія – це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності навчання, виховання і педагогічної діяльності.

Проективні методики – це група методів призначена для діагностики особистості, шляхом глобального способу.

ППД – це галузь психологічної науки , яка вивчає психологічні закономірності професійної діяльності вчителя.

Референтометрія – це соціометричний метод, спрямований на вивчення референтності членів групи для кожного індивіда.

Самоспостереження – це спостереження, об’єктами якого є психічні стани і дії самого ж спостерігаючого об’єкта.

Соціометрія – це соціологічно-психологічний метод для оцінки міжособистісних-емоційних зв’язків у групі.

Спостереження – це такий спосіб, при якому явища вивчаються безпосередньо в тих умовах, в яких вони протікають у дійсного життя.

Тестування – це метод дослідження, який дуже часто застосовується в психолого-педагогічних дослідженнях. 

Дослідницька функція педагогічної діяльності – розвиток вміння аналізувати, систематизувати, структурувати педагогічні явища .

Комунікативна функція педагогічної діяльності – встановлення правильних стосунків з учнями, вчителями, школою, батьками.

Непрофесійна педагогічна діяльність – це вид педагогічної діяльності, якою займаються всі люди в повсякденному житті, не маючи спеціальної педагогічної освіти і кваліфікації.

Організаторська функція педагогічної діяльності – організація різних видів діяльності учнів, власної діяльності і поведінки в процесі безпосередньої взаємодії з учнями.

Професійна педагогічна діяльність – цілісна динамічна система яка реалізується в спеціально організованих суспільством освітніх установах.

Ідеали – це вищі цінності, досконалий стан того чи іншого явища, зразок особистих якостей , вища норма етичної особи.

Інтереси – емоційний вияв пізнавальних потреб людини, дуже важливий для формування різноманітних навичок та інтелекту.

Нахили – це потяг до чого-небудь, бажання щось отримати, чогось досягти.

Педагогічні вміння – це сукупність послідовно розгорнутих дій, що ґрунтуються на теоретичних знаннях.

Педагогічні здібності – це особливості особистості, які виявляються у швидкості і відносній легкості оволодіння певними досвідами або  діяльністю.

Переконання – це вірування без жодного відтінку сумніву, але часто з емоційним забарвленням.

Професійна компетентність – це особистісні можливості учителя, сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, вмінь та навичок.

Професійна самосвідомість – це усвідомлення особистістю себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.

Професійна самосвідомість - це усвідомлення особистістю себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності.

Професійна спрямованість – розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і завдань професійної діяльності, а також співзвучних із нею Інтерес|інтересів, настанов, переконань і поглядів.

Професіограма особистості вчителя – це ідеальна модель вчителя, зразок, еталон, у якому представлені основні якості особистості, якими повинен володіти вчитель, знання, уміння, навички, необхідні для виконання педагогічних функцій.

Адаптивний рівень пед. майстерності - учитель вміє пристосувати своє повідомлення до особливостей аудиторії.

Локально-моделюючий рівень - учитель володіє стратегіями научіння знанням, умінням, наукам; вміє формулювати педагогічну ціль, передбачати результат і створювати систему включення учня в учбово-пізнавальну діяльність.

Системно-моделюючий рівень - учитель володіє стратегіями формування потрібної системи знань, умінь і навичок учнів зі свого предмету в цілому.

Репродуктивний рівень: учитель може і вміє розповісти іншим те, що знає сам.

Педагогічна культура – це жива,творча педагогіка повсякденної творчої праці та педагогіки.

Майстерність - це комплекс властивостей особистості, що за- безпечують самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

Педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

Професіоналізація - це цілісний безперервний процес становлення особистості фахівця, який починається з моменту вибору майбутньої професії та завершується, коли особистість припиняє активну трудову діяльність.

Репродуктивний рівень пед.майстерності – х-ється відтворенням об'єктивної інформації про об'єкти пізнання на основі її усвідомленого сприйняття і фіксування у пам'яті.

Системно-моделюючий рівень пед.майстерності - учитель володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учнів, їх потреб у самовихованні, самоосвіті та саморозвитку.

Бар'єри педагогічного спілкування – це перешкоди на шляху діалогічної взаємодії між суб’єктами педагогічного процесу.

Діало́г  - двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома або більше людьми (або у технічній мові — людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.

Компроміс - згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети.

Конкурéнція — суперництво в якійсь області, певні дії суб'єктів з метою отримання переваги над конкурентами.

Консе́нсус — загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, з'їздів, конференцій, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних поглядів.

Конфліктна ситуація - ситуація, що об'єктивно містить явні передумови для конфлікту, провокуюча ворожі дії, конфлікт.

Педагогічне спілкування — система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності.

Педагогічний конфлікт – найгостріший спосіб розвитку і подолання значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного процесу (викладачів, студентів, адміністрації), який зазвичай супроводжується негативними емоціями та потребує розв'язання і гармонізації.

Адаптація, або пристосування -  це зміна чутливості під впливом постійного подразника, що проявляється у зниженні або підвищенні порогів.

Стиль педагогічного спілкування – це стійка система способів та прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога й учнів, зумовлена типологічними та особистісними властивостями педагога, а також параметрами ситуації спілкування.

Уникнення — це відхилення, запобігання контактам з партнером, при якому жодне спілкування неможливе.