Розділ ІІІ. Пристосування
Це як внутрішні так і зовнішні прийоми, способи, за допомогою яких люди підходять при спілкуванні один одному і впливають на партнера.
Вправи (на правильний вибір прийомів, способів спілкування, виходячи із запропонованих обставин)
Під підлогою, в льоху сидить партизан. В хату зайшли сторонні. Потрібно попередити партизана, щоб він не виходив.
Звільнення із в’язниці взятого ворогами нашого офіцера.
Вправи (на „масштаб” спілкування)
Перш ніж почати вправу, викладач наводить приклад на два різні „масштаби” спілкування, або інакше, два різних пристосування, у зв’язку з різницею відстані між партнерами. Наприклад, один із вас працівник, другий – бригадир, один кранівник на крані, бригадир внизу. Бригадир хоче повідомити кранівнику, що цеглу потрібно подати терміново до нового корпусу. Для цього йому приходиться напружувати голос. Рухи, жести в цьому випадку повинні бути широкими, великими, взагалі, всі зовнішні пристосування, коли спілкування іде на відстані, потрібно підсилювати, робити їх різкими, виднішими.
Якщо ж бригадир дає завдання робітникові, коли він знаходиться поруч, то говорити потрібно спокійно, жест повинен бути виразним, але не перебільшеним.
Таємні збори групи бійців супротиву фашистському режиму. Потрібно попередити товаришів, що тут присутній зрадник.
Будинок. На балконі 5-го поверху стоїть дівчина і дивиться вниз, де знаходиться хлопець, який умовляє її вийти на побачення, або сходити з ним у кіно.
На другому березі річки сидить дівчина. Потрібно покликати її.
Мати хвора, лежить на ліжку і дрімає. Дочка, яка збирається на роботу наказує братові доглядати за матір’ю, давати ліки і т.ін.
Крім цих вправ, потрібно запропонувати учням придумати теми самим на „масштаб” спілкування і відпрацювати їх.
Викладач повинен слідкувати, щоб способи спілкування, „масштаб” відповідав би обставинам не порушував логіку дії. Нагадуйте учням про необхідність створення конкретних запропонованих обставин, чітких взаємовідносин дійових осіб.
Вправи
Випровадити з кімнати (пристосування – удавання).
Зайняти єдиний диван, який знаходиться в кімнаті студентського гуртожитку, щоб відпочити на ньому (пристосування – у одного обман, у другого – страх).
Умовити подругу відвідати театр, сходити в гості, в магазин.
Втекти з уроків раніше.
Умовити рідних відпустити на канікули з другом.
Випросити улюблену річ у сестри.
Зробити так, щоб викладач вас сьогодні не викликав.
Матері умовити сина не робити ризикованих вчинків.
Кожну вправу пропонуйте проробити 2-3 рази, але з кожним разом змінюйте пристосування.
У вправах на зміну пристосувань можна використовувати ті ж самі теми, що і в попередніх вправах. При цьому викладач нагадує, що якщо пристосування, яке виконує службову роль, стає самоціллю, то це призводить до награвання пристосувань і відволікає від основного завдання і об’єкту.
ІІІ етап. Робота над розвитком органічного, безперервного процесу спілкування
Вправи
Викладач викликає двох учнів і кожному дає по фразі, одному – „кляп, скоріше!”, а другому – „замри!” І вказує, що ніяких інших слів вживати не можна. Для цього учні повинні створити такі запропоновані обставини, при яких би вони могли обмежитися тільки даними фразами.
Запропонувати сюжети вправ для 2-4 учнів, а потім на групових заняттях зробити їх.
При роботі над вправами потрібно слідкувати за логікою і послідовністю всіх елементів психотехніки.
Педагог викликає декількох учнів і дає їм репродукцію картини відомого художника. Вам дана тема, розвийте її. Створіть конкретні запропоновані обставини, точні взаємостосунки. Запам’ятайте положення дійових осіб на репродукції (кожному призначається певна фігура, зображена на репродукції) і свою фігуру, роль якої ви будете виконувати, і дійте.
Положення, зайняте всіма, згідно зображеному на репродукції, буде останньою вашою мізансценою.
Учні в роботі над етюдами по репродукціях часто втрачають почуття міри, відразу починають грати образи. А тому викладач повинен робити аналіз етюдів, примушуючи самих учнів знаходити допущені ними помилки.