Конспект "Сучасний танець"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра музикознавства, інструментальної та хореографічної підготовки

Реферат

з предмету «ТМВ сучасного танцю»

Студентки 4 курсу групи ХХК-17

факультету мистецтв

напряму підготовки «Хореографія»,

Туменко Руслани Артемівни

Викладач: Цемах Дарія Генадіївна

Кривий Ріг – 2021

Питання для письмових відповідей:

1. Вдосконалення комбінацій в техніці контемпорарі данс, застосування неокласичних, модерних, джазових танцювальних елементів.
2. Взаємозв'язок контемпорарі та джаз танцю.
3. Взаємозв'язок контемпорарі та танцю модерн.

1.

Контемпорарі данс – вид сучасної хореографії неокласичного спрямування європейського походження.

На даний момент, контемпорарі (контампоре) – це сукупність авторських неокласичних синтезованих технік (танцювальні лабораторії, студії, авторські й академічні театри Франції, Люксембургу, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Данії), що спираються на класичний танець (систему), неокласичні балетні прийоми, а також техніки модерн джаз танцю, імпровізації.

Термінологія переважно французька, другорядна – англійська.

Урок складається з

• розігріву (warm-up),
• вправ біля станка (exercìсes sur la barre),
• вправ на середині (exercìce danse le centre),
• швидкої частини та стрибків (allegro & sauters),
• комбінацій (combinations).

     Важливим чинником у цьому виді є часте поєднання вправ на дрібну техніку та велику амплітуду, поєднання рухів par terre зі стрибками (petit et grand sauterse).

Контемпорарі данс має пряму причетність до класичної хореографії через структурну побудову екзерсису, форми, позиції й положення корпусу, рук, ніг, техніку виконання кроків, стрибків, обертів.

Контемпорарі данс є „психологічний неокласичний танець”, що на відміну від класичного танцю, де головним є лише фізичний тренаж і академічні балетні канони, має деякі переваги.

Вдосконалення танцювальної техніки та виконавської майстерності відбувається за рахунок самовдосконалення, вивчення нових більш складних рухів. Танцівник ставить перед собою цілі, які планує виконати і покращити свій багаж знань. У контемпорарі данс під’єднується вивчення танцювальних комбінацій з використанням

• складних рухів екзерсису модерн-джаз танцю на середині залу.
• складних рухів в партері та зі зміною рівнів.
• складних обертів модерн-джаз танцю.
• стрибків в  русі по діагоналі та з пересуванням в просторі.

2.

Джаз, як художнє явище, - це результат столітньої еволюції танцювально музичної культури Африки. Творцями джаз танцю були африканці та афроамериканці. Принципи джаз танцю закладалися і поза музичним напрямком джазу,

тому необхідно розділяти джаз як музичний напрям і як танцювальну техніку.

Джаз танець - це багатогранний напрямок сучасної хореографії , що включає

в себе велику кількість стилів, різноманітних по енергетиці, лексичному матеріалу і

емоційному забарвленню. Саме завдяки різноманіттю стилів, джаз танець стає прекрасним засобом самовираження

1. Під час джазових занять, рухи деяких частин тіла можуть бути ізольовані,

тобто серед інших рухів тіла рухаються незалежно в тому ж самому часі, що стає умовою поліцентризма. Умова, ціллю якої є оволодіння на таких умовах рухальних центрів є початковим створенням всіх джазових вправ.

2. Поліметрія – виділення різного роду метрів в тій же самій композиції в

протиставленні (неузгодження в розміщенні акцентів). Ця умова приводить до того, що рухи в джазовому танці і гімнастиці відповідають різним ритму і метру. Це явище характерне для африканських танців, в яких кожна частина тіла рухається незалежно від себе.

3. В джазовому танці і джазовій гімнастиці інтенсивно змінюються моменти

напруження і спонтанного розслаблення всього тіла, або його частин. Ця рухальна особливість дозволяє розрядку м’язів після інтенсивних занять. Ці умови (контрацйон-реліс) взято з техніки Марти Грехем.

4. Мультиплікація – збільшення кожного руху (одного числа) в тому ж самому відрізку часу. Так, між одним і іншим шагом можуть використовуватись і інші, які не змінюють ритм виконання цілої вправи, тобто ці рухи приводять до ефективного збагачення танцювального матеріалу, а типове збільшення окремих рухів використовується перш за все в степі. Ці умови можна використовувати також для інших рухальних центрів, в яких одночасно різні частини тіла можуть виконувати ускладненні, збагаченні іншими елементами рухи.

Відмінною рисою джазового танцю та джазової гімнастики є протиставлення

частин тіла по відношенню до себе. Ці умови найбільше використовуються в вправах для рук та ніг (наприклад: права рука і ліва нога вперед).

5. Певна форма удосконалення в джазовому танці та гімнастиці виконання

сидячи, на колінах та лежачи створюють можливість відпочинку і дозволяють краще та зручніше контролювати дихання, які є невід’ємним в виконанні всіх вправ. Разом з вправами в низьких позиціях (сидячи, на колінах, лежачи) наприклад: (з витягнутого положення різка зміна в лежаче). Такі саме акробатично-рухальні комбінації є породженням джазового руху, в якому поряд з специфічною динамікою вправ немає недоліків несподіваних моментів.

3.

Contemporary dance та танець модерн маюсь спільні та відмінні якості.

Contemporary dance заснований на неокласичній основі, в свою чергу танець модерн- це стиль, який був покликаний для здійснення цілей романтизму. Історія модерн- це історія особистостей.

Модерн танець народився в ХХ столітті. Поняття “модерністичний танець” з’явилося в Німеччині. Балетмейстери, які працювали в цьому напрямі – М.Вальман, М.Вігман, Д.Мартін, Греам, – називали модерністичний танець “стилем рухів сучасного часу”.

Це не абсолютно нове мистецтво, воно витікає з історії розвитку мистецтва балету. Танець тіла замість танцю ніг – цю задачу ставили послідовники модерністичного танцю.

Ясна річ, що заслуга повернення до природних рухів належить великій

Айседорі Дункан та російському балету (М.Фокін, В.Ніжинський, С.Лифар,

Ж.Баланчин, М.Баришніков, Р.Нурієв).

В модерн-танці ясно сформульована проблема поєднання віртуозності та

майстерності танцю з природністю рухів та виразністю. Модерн поєднує танець ніг, рук, корпуса, шиї, тобто, всього тіла, традиційні класичні рухи з “угловатими”, аншпанунг і абшпанунг (напруження і розслаблення).

Це абсолютно нове мистецтво гімнастики, це індивідуальний інтелектуальнотілесний розвиток через вільний імпульс. Через цей метод тіло стає інструментом танцю. Його техніка заснована на “німецькій гімнастиці”, котра не має гігієнічних або атлетичних цілей.

Основні вимоги модерн-танцю, як і інших напрямків хореографії, котрі

бажають стати мистецтвом, ставлять завдання знайти більш розвинуту форму для відображення внутрішнього світу людини, такі: майстерність; повнота та щирість почуття; ясність його відображення; краса форми; цілісність стилю; характерність.