Конспект. «УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» В АВСТРІЙСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИНАХ. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ. МОДЕРНІЗАЦІЯ І ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ НАЦІЙ

ІСТОРІЯ: УКРАЇНА І СВІТ

Заняття 2

Тема:

«УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» В АВСТРІЙСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИНАХ. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ. МОДЕРНІЗАЦІЯ І ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ НАЦІЙ

План теми:

1. Українські землі у складі Австро-Угорської та Російської імперій.

2. Український національний рух у складі Російської та Австро-Угорської імперії.

2. Модернізація і консолідація української нації

1. Українські землі у складі Австро-Угорської та Російської імперій.

На початку ХХ ст. українські землі не мали власної державності і перебували у складі двох імперій – Австро-Угорської та Російської.

У складі Австро-Угорщини – західноукраїнські землі (Східна Галичина, Буковина, Закарпаття)

У складі Російської імперії – Волинь, Поділля, Полісся, Південь України, Лівобережжя, Слобожанщина. На початку ХХ ст. ці землі почали називати Наддніпрянщина.

Наддніпрянщина була поділена на 9 великих територіальних одиниць (губерній). На Правобережжі України створено Київську, Волинську, Подільську губернії; на Лівобережжі та Слобожанщині – Чернігівську, Полтавську і Харківську; на Півдні України – Херсонську, Катеринославську, Таврійську. Значна кількість українців проживала за межами цих губерній – на Кубані, на Дону, у Курській, Воронезькій, Мінській, Гродненській і Холмській губерніях.

У Наддніпрянщині російська імперська влада, як і у попередньому столітті, здійснювала політику русифікації, що охоплювала всі сфери економічного, політичного і культурного життя. Особливо потужною ця політика була у великих містах.

У складі Австро-Угорщини Галичина і Буковина мали статус коронних країв Австрії, а Закарпаття входило до складу Угорщини. Територія Галичини включала Східну Галичину, заселену переважно українцями, і Західну Галичину, де переважали поляки. На Буковині північна частина краю (центр м. Чернівці) була здебільшого українською, а південна (центр м. Сучава) – румунською. Незважаючи на те, що українці західноукраїнських земель потерпали від політики онімечення, ополячення та румунізації, вони мали певні можливості для участі у суспільно-політичному житті країни. Адже, на відміну від самодержавної Російської імперії, де вся влада належала царю, Австро-Угорщина була конституційною монархією.

2. Український національний рух у складі Російської та Австро-Угорської імперії.

На розвиток українського національного руху на початку ХХ ст. певною мірою впливав стан економічного життя.

Основні риси розвитку економічного життя українських земель:

у складі Російської імперії:

- відбувся перехід до індустріалізації – розбудови великої промисловості. Виробництво почало здійснюватися на великих підприємствах (фабриках, заводах);

- створювалися монополії – об’єднання великих підприємств однієї галузі з метою спільного виробництва і продажу товарів. У Наддніпрянщині найбільшого поширення набули синдикати – монополії, учасники яких спільно продають продукцію, узгоджуючи ціни;

- залежність української економіки від іноземного капіталу;

- формування пролетаріату (наймані робітники) та зародження підприємництва. Перші українські підприємці проявили себе у харчовій промисловості (цукровиробництво);

- збереження поміщицького землеволодіння.

у складі Австро-Угорської імперії:

- переважання дрібної промисловості, великих підприємств майже немає; 90% з них спрямовані на видобування і початкову переробку сировини;

- найрозвинутіші галузі: нафтова, озокеритна, деревообробна, борошномельна промисловість;

- велика залежність від іноземного капіталу (німецького, австрійського);

- 80-90% населення працює в сільському господарстві (80% – біднота, 8 – заможні господарі), зберігалося поміщицьке землеволодіння;

- відбувалася боротьба селян і поміщиків за сервітути – можливість користуватися полями, лісами, луками;

- успішно розвивався кооперативний рух.

Особливості українського національного руху на початку ХХ ст.

3. Модернізація і консолідація української нації

На початку ХХ століття відбувається консолідація української нації. Консолідація – це процес усвідомлення народом необхідності створення власної національної держави на основі єдності її кордонів території проживання, формування і поширення єдиної літературної мови, культури, зміцнення економічних зв’язків. Консолідація пов’язана з модернізаційними процесами, переходом до індустріального суспільства і виявляється у рівні розвитку національної самосвідомості людей.

Українська нація стає модерною (оновленою, сучасною). На позиції українства почасти переходять представники різних національностей – поляки, євреї, росіяни, які своєю батьківщиною вважають Україну. Модерна нація – спільнота людей, утворена з представників різних верств населення, які активно долучаються до національного руху. Прикладом представника модерної української нації є В. Липинський – учений, який мав польське коріння. Він закликав поляків та ополячену українську шляхту Правобережжя України переходити на українські позиції. На початку ХХ ст. він опублікував працю «Шляхта на Україні: її участь у житті українського народу на тлі його історії».