План-конспект уроку у 8 класі
Тема. Дихальні рухи. Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів
Цілі уроку: розкрити механізм дихальних рухів та способи його регуляції, сформувати поняття про основні функціональні показники дихальної системи; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та зв’язки між будовою та функціями органів дихання; виховувати дбайливе ставлення до особистого здоров’я.
Поняття та терміни: дихальні рухи, дихальний центр, міжреберні м’язи, діафрагма, життєва ємність легень, дихальний, додатковий і резервні об’єми.
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
Біологічний диктант
Розв’язування біологічних задач
Практичний метод
Зробіть глибокий вдих, потім максимальний видих. Які зміни в організмі відбулися? Які частини тіла, органи взяли участь у цих процесах? Які гази потрапили в дихальну систему та з дихальної системи під час вдиху та видиху?
Метод «Здивуй»
- Людині, щоб вдихнути, доводиться сильніше напружувати м’язи, ніж для того, щоб видихнути.
- Людина продовжує дихати, навіть перебуваючи без свідомості.
- В середньому за рік доросла людина робить близько 7,5-8,5 мільйонів вдихів і видихів.
- Під час інтенсивних фізичних навантажень людина за хвилину споживає до 2500 мл кисню, хоча в розслабленому стані його споживання в 8-10 разів менше.
- Близько 10% альвеол легень задіяно не в поглинанні кисню, а в постійному видаленні вуглекислого газу, який ми видихаємо.
- Ми самі цього не помічаємо, але ми дихаємо більше то однією, то іншою ніздрею. Дихальна система людини влаштована таким чином, що ніздрі поперемінно беруть на себе “провідну роль” кожні кілька годин.
- Треновані люди здатні затримувати дихання на дуже довгий час. Світовий рекорд становить більше 22 хвилин.
Повідомлення теми, завдань уроку. Залучення учнів до формулювання мети уроку. Людина дихає безперервно все своє життя – від моменту народження й до смерті. Вдих завжди змінює видих. Завдяки чому вони здійснюються? Про це ми дізнаємося після вивчення нового матеріалу.
Учитель. Газообмін відбувається завдяки дифузії, а дифузія протікає тим швидше, чим більша різниця між концентраціями речовин, що дифундують в альвеолярному повітрі та в крові. Якщо концентрація О2 і СО2 в альвеолярному повітрі й у крові однакова, то ніякого газообміну відбуватися не буде. Отже, для здійснення газообміну необхідно, щоб повітря в легенях часто змінювалося. Це досягається завдяки дихальним рухам, або вентиляції.
А зараз запрошую на прес-конференцію, де з вами зустрінуться спеціалісти-дослідники дихальної системи.
Дослідник-практик. Вдих здійснюється в результаті скорочення міжреберних м’язів і діафрагми –м’язового шару, що утворює дно грудної порожнини. Під час цих скорочень ребра підіймаються, виступають уперед і опускають діафрагму; в результаті об’єм грудної порожнини збільшується, а тиск усередині неї знижується і повітря спрямовується через дихальні шляхи в легені, урівноважуючи тиск повітря всередині легень з атмосферним тиском.
Під час видиху діафрагма та міжреберні м’язи розслабляються, об’єм грудної порожнини повертається до початкового і деяка кількість повітря виходить із легень назовні. У легенях завжди залишається досить багато повітря, яке підтримує альвеоли в розправленому стані й запобігає злипанню їх стінок.
Гігієніст. Від інтенсивності дихання залежить склад повітря в легенях: чим частіше ми дихаємо, тим більше міститься в альвеолах кисню і менше вуглекислого газу. Дихання повинно регулюватися таким чином, щоб кількість кисню, що потрапляє в тканини з крові, залишалася постійною, і рН крові, що залежить в основному від концентрації СО2, суттєво не змінювалась. Якщо вміст вуглекислого газу збільшується, то в центри головного мозку по нервових волокнах потрапляють відповідні сигнали. У відповідь на це мозок дає команду підвищити частоту дихання, посилаючи нервові імпульси, що стимулюють скорочення міжреберних м’язів і діафрагми.
Експериментатор. Кількість повітря, яке надходить у спокійному стані до легень під час вдиху, називають дихальним об’ємом. Після спокійного вдиху за максимального зусилля можна вдихнути ще близько 1,5 л повітря – це додатковий об’єм повітря, а за найглибшого видиху можна видихнути ще 1,5 л – це резервний об’єм повітря, дихальний. Додатковий та резервний об’єми повітря становлять життєву ємність легень.
Отже, життєва ємність легень(ЖЄЛ) –це найбільша кількість повітря, яку можна видихнути після найглибшого вдиху. Вона залежить від віку, статі, розвитку дихальних м’язів. ЖЄЛ визначають за допомогою спеціального приладу – спірометра.
Фізіолог. Дихальні м’язи можна тренувати. У людини, яка щоденно займається фізичною працею, фізкультурою, спортом, життєва ємність легень збільшується. Під час м’язової роботи вентиляція легень підвищується не тільки від прискорення частоти дихальних рухів, а й унаслідок збільшення їхньої глибини. Отже, треновані люди дихають рівно і глибоко навіть тоді, коли виконують важку роботу, частота їх дихальних рухів збільшується незначно.
Уявіть себе молекулою кисню. Який шлях пройде вона після вдиху, рухаючись до печінки? Які зміни відбудуться в організмі? Які можуть виникати проблеми у функціонуванні органів дихання?
Кожен із вас має свою думку з будь-якого питання. На уроці ми ознайомилися з дихальними рухами. Висловіть свою думку з питання: що виконує найважливішу роль під час дихальних рухів?
Опрацювати параграф 15.
Скласти порівняльну таблицю «Вдих і видих».
Чому в бігунів на довгі дистанції не буває задишки?
У результаті чого вони досягають рівного дихання?
Що нового дізнався на уроці?
Яку інформацію, що отримав на уроці, вважаєш корисною для себе?
Яка інформація тебе здивувала?
Твої побажання.