Конспект уроку для 11 класу (зарубіжна література) "«Срібна доба» російської поезії. Літературні напрямки, течії та школи"

РОЗГОРНУТИЙ КОНСПЕКТ УРОКУ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

для 11 класу (підготувала Хомук В.В., вчитель англійської мови)

Урок

Клас:

Дата:

Тема: «Срібна доба» російської поезії. Літературні напрямки, течії та школи. Яскравіші представники - О.Блок, В.Брюсов, К. Бальмонт, А.Ахматова, С.Єсенін, М.Цвєтаєва, В.Маяковський та ін.

Мета: формування читацької культури школярів.

Задачі:

Навчальна: ознайомити учнів із причинами виникнення і особливостями «срібного століття», продемонструвати розмаїття літературних напрямків, течій та шкіл, познайомити з представниками цієї літературної епохи;

Розвивальна: розвивати уміння відчувати красу слова;

Виховна: виховувати поетичні смаки, спонукати до творчості.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, випереджальне завдання, «Мозковий штурм»; евристичний, пошуковий.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: презентація «Срібне століття російської поезії», портрети О.Блока, В. Брюсова, К. Бальмонта, А.Ахматової, С.Єсеніна, М. Цвєтаєвої, В. Маяковського та ін.

Література: Иванова Е.В. Анализ произведений русской литературы XX века. 11 класс. – 2-е узд., перераб. и доп. – М.: Экзамен, 2012. – 256 с.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

1. Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку.

2. Створення сприятливої атмосфери для роботи на уроці.

II. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Слово вчителя.

Позавчорашній день ми пам'ятаємо краще вчорашнього. Дев'ятнадцяте століття ми знаємо детальніше двадцятого. Для цього були вагомі історичні підстави. Тому кожному зрозумілий сьогодні незвичайний інтерес до так званих «білих плям», однією з яких і є «Срібне століття». Що це за явище в російській літературі? Про це піде розмова сьогодні.

Слайд 1.

III. Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя.

Але щоб розпочати вивчати нове, потрібно згадати гарне вивчене старе.

Бесіда.

1.               Які фактори зумовили виникнення французького символізму? (Орієнтовна відповідь: Виник у Франції в 60 – 70-х роках XIXст., звідки поширився в інших країнах. Можливо, виникнення символізму було пов’язане із суспільними змінами. Можливо, це вияв «спіралевидного» чи «маятникоподібного» розвитку мистецтва (адже протистояння «розуму» і «почуттів» у літературі були й раніше). Виникнення символізму деякою мірою було обумовлене і прагненням до оновлення естетики літературної творчості).

2. Якими є особливості французького символізму у творчості П.Верлена та А.Рембо? (Орієнтовна відповідь: Символісти, прагнули до малих форм поезії,до ліричних моментів ,в яких не відчувалась відсутність узагальнень і гармонійної композиції.  Символісти  використовували так званий ”вільний вірш”,пред яким вони поставили неспецифічні завдання, передачі неясного і надали йому репутації декаденсткої форми. Вільний вірш вперше використав  Рембо. Він повинен був змінити поезію від звязку з логічним мисленням.)

3.               Які характерні риси притаманні добі кінця ХІХ – початку ХХ століть? (Орієнтовна відповідь: Інтерес до проблем особистості; на місці худ.образу, який відтворював певне явище, було поставлено худ.символ, що мав кілька значень. )

IV. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

Будь ласка, зараз ви прослухаєте інформацію, яка познайомить вас ближче з такою добою як «Срібне століття», багатьма напрямками та течіями. Слухайте уважно, конспектуйте, та будьте готові відповісти на мої запитання у кінці уроку. Отже, почнемо.

Слайд 2.

Вирази «золоте століття», «срібне століття» сягають доби античної літератури: «Трудів і днів» Гесіода, «Метаморфоз» Овідія. Гесіод вважав, що життя людства починається «золотим», а закінчується «залізним» століттям.

Слайд 3.

Що ж до поезії, то подібне позначення епох прийнято зводити до появи у 1829 році вірша Петра В’яземського «Три століття поетів». Автор якого зазначає, що «золоте» століття людства пішло безповоротно. Сучасна історико – літературна традиція іменує пушкінську епоху «золотим» періодом. На початок зламу ХІХ – ХХ століть – «срібним». Чіткі хронологічні межі відсутні.

Слайд 4.

Війни. Революційні потрясіння цього періоду безпосередньо на лірику поетів, на формування внутрішнього світу, побут і повсякденне життя людей. Поети не стояли осторонь цих історичних потрясінь: прагнули побачити в історичному – особисте, зробити досвід століть надбанням свого внутрішнього світу. Митці цього періоду вважали, що, переборовши за короткий час всесвітній хаос, особистість житиме у світі та разом зі світом.

Слайд 5.

Створюючи поему «Відплата», Олександр Блок змальовує сина ХХ століття. Початок століття поет характеризує як хвилини « розгубленості і боротьби, неправди і правди». Все це зумовило утворення в літературі численних течій, об’єднань, угрупувань, які своєю повсякчасною літературною працею, дискусіями, літературними дуелями прагнули знайти нові шляхи розвитку літератури.

Слайд 6.

Подивіться будь ласка на екран. Занотуйте собі головні віхи життєвого і творчого шляху поета.

Слайд 7, 8.

Найяскравішими з його творчої спадщини є «Вірші про Прекрасну Даму», збірки «Ненавмисна радість», «Нічний годинник».

Але ми ніколи не зрозуміємо справжню душу поета не прочитавши та не розібравши змісту хоча б одного його вірша.

Виразне читання вірша підготовленою ученицею.

«О доблестях, о подвигах, о славе»

Александр Блок

О доблестях, о подвигах, о славе

Я забывал на горестной земле,

Когда твое лицо в простой оправе

Перед мной сияло на столе.

Но час настал, и ты ушла из дому.

Я бросил в ночь заветное кольцо.

Ты отдала свою судьбу другому,

И я забыл прекрасное лицо.

Летели дни, крутясь проклятым роем...

Вино и страсть терзали жизнь мою...

И вспомнил я тебя пред аналоем,

И звал тебя, как молодость свою...

Я звал тебя, но ты не оглянулась,

Я слезы лил, но ты не снизошла.

Ты в синий плащ печально завернулась,

В сырую ночь ты из дому ушла.

Не знаю, где приют твоей гордыне

Ты, милая, ты, нежная, нашла...

Я крепко сплю, мне снится плащ твой синий,

В котором ты в сырую ночь ушла...

Уж не мечтать о нежности, о славе,

Все миновалось, молодость прошла!

Твое лицо в его простой оправе

Своей рукой убрал я со стола.

30 декабря 1908

Бесіда.

Слайд 9.

1. Які способи відтворення почуттів ліричного героя?

2. Які почуття герой переживає?

3. Яким настроєм пронизано вірш?

4. Як змальовано образ коханої?

5. Який характер має цей образ?

6. Як звучить вірш із погляду на його тон та мелодику?

7. Завдяки чому досягається пафос людини, що пізнала житейську мудрість?

8. Чи лунають трагічні ноти у вірші?

9. Чи це природно, коли образ коханої перетворюється на  “…обличчя у …оправі”?

Слово вчителя.

Молодці. Гарно попрацювали. Вірш О.Блока «Про доблесті, про подвиги, про славу…» просто насичений символами, його поетика поєднує в собі матеріальну сутність та ідеально – знаковий зміст. Такими символами, як ви вірно помітили, стають «обличчя у простій оправі», « заповітне кільце», «синій плащ». Для ліричного героя це одвічний спогад, сновид, знак прощання, болю розлуки, незабутнього кохання. А символи характерні для такого періоду як символізм.

Слайд 10.

Символізм як літературний феномен зароджується не без впливу західних поетів (Поля Верлена, Артюра Рембо), але стає специфічно російським явищем. Намагаючись похитнути вульгарність і бездуховність світу, за допомогою відтінків, музики слова, містичної філософії, надати читачеві самому сприймати і розуміти художні образи, створені поетами.

Символізм – це не тільки шлях до свободи сприйняття, а й крок у напрямку польоту думки, зближення слова з музикою. Поезія символістів створювала мистецтво як цілісне інобуття цілісного об’єктивного світу, поєднуючи в єдину картину різнорідні його образи. Символ стає головною категорією їхньої поетики, з’єднувальною ланкою між матеріальною і ідеальною, почуттєвою і раціональною, розумовою і інтуїтивною сферами людської життєдіяльності.

Слайд 11.

Життя цього напрямку охопило два покоління поетів: «старших» (Валерій Брюсов, Федір Сологуб, Дмитро Мережковський, Зінаїда Гіппіус) і «молодших» ( Олександр Блок, Костянтин Бальмонт, Андрій Бєлий). Якщо «старше» покоління орієнтувалося лише на враження читача, відтінки слова і красу форми, то «молодше» створювало власне поетику символу, сповнену конкретним філософським змістом.

Слайд 12, 13.

Шлях символістів – від балансування на таємничій грані світів, від пошуку музики слова, вишуканості думки і змісту – до поезії розпеченої думки, прагнення покласти свою поезію на вівтар духовного відродження нації. В.Брюсов проголошує:

Всех впереди, страна – вожатый,

Над мраком факел ты взметнула,

Народам, озаряя путь…

Слайд 14.

Також найяскравішим представником символізму вважають Федіра Сологуба. Кожен його вірш це щось особливе. Він торкається «вічних» тем нашого буденного життя.

Слайд 15.

Так Ф.Сологуб писав про себе: «Беру кусок жизни, грубой и бедной, и творю из него сладостную легенду, ибо я – поэт». Кожен поет мрійник, який бажає перетворити нашу сувору буденність у щось незвичайне. І кожен може побачити у цих словах себе самого, коваля свого щастя. К.Чуковський так писав про творчість Ф. Сологуба: «Почти все его герои  - мечтатели. Один мечтает о звёздах, другой – об умершей возлюбленной. Каждый только и счастлив мечтой, и заметьте, у каждого мечта не простая, а творческая – мечта – чародейство, мечта – колдовство».

Слайд 16.

Але не завжди буває все добре.  І шлях символізму виявився трагічним. У голодному Петрограді загинув Олександр Блок. В’ячеслав Іванов емігрував і сповив свободу рясою католицького священнослужителя. Гіркого хліба еміграції скуштували Дмитро Мережковський та Зінаїда Гіппіус. Та, незважаючи на трагічну долу багатьох поетів, головне для «срібного століття» - діяльне переживання буття як різних іпостасей життєдіяльності дієвої особистості, насолода багатством мови, максимальне наближення «Я» ліричного і «Я» біографічного, до якого прагне «Я» історичне як скарбниця вселюдського досвіду.

Слайд 17.

Акмеїзм ( «акме» -грецьк. «ясність», «вершина») здіймається на літературний олімп після кризи символізму (1910 – 1911 рр.). Авторами цього літературного напрямку були Микола Гумільов і Сергій Городецький. Теоретичне підґрунтя акмеїзму, яке було опубліковане на сторінках часопису «Аполлон» 1913р., підпало під нищівну критику О. Блока. В статті «Без божества, без вдохновенья» Блок дорікає, що серед літераторів почалося дроблення і негаразди, а муза та «божество» слова їх покинуло.

Слайд 18.

Джерела акмеїзму – поезія пастельних напівтонів, але поряд з цим напруженість і драматизм лірики.

Художнім відкриттям акмеїстів стало осмислення найтонших нюансів особистісного мікроклімату, «театр граючої речі».

Слайд 19.

Не досить часто можна зустріти поета-жінку. Але акмеїзм подарував світу чудову поетесу – Ганну Ахматову. Вона бачила своє життя у віршах, знаходила головну сутність буття, почувала себе ближчою до народу через свої вірші, дарувала їм віру у найкраще. « Я не переставала писать стихи. Для меня в них – связь моя с временем, с …жизнью моего народа» - так говорила Г.Ахматова про себе.

Слайд 20.

Головною рисою характеру Г. Ахматової була її любов до життя, до людей які її оточували, до своїх близьких. Всю свою любов та тепло вона вкладала у свої вірші та балади. Зі змістом однієї ми зараз познайомимося.

Виразне читання вірша підготовленим учнем.

Слайд 21.

«Сероглазый король»

А.Ахматова

Слава тебе, безысходная боль!

Умер вчера сероглазый король.

Вечер осенний был душен и ал,

Муж мой, вернувшись, спокойно сказал:

«Знаешь, с охоты его принесли.

Тело у старого дуба нашли.

Жаль королеву. Такой молодой!..

За ночь одну она стала седой».

Трубку свою на камине нашёл

И на работу ночную ушёл.

Дочку мою я сейчас разбужу,

В серые глазки её погляжу.

А за окном шелестят тополя:

«Нет на земле твоего короля»

Бесіда.

1. Які почуття викликав у вас цей вірш?

2. Наведіть приклади з тексту, які б доводили меланхолійний настрій та печаль вірша.

Слово вчителя.

Слайд 22.

Доля цього напряму, як доля митців – акмеїстів склалася по – різному. Анна Ахматова ( Горенко), витримавши тортури часу, не втратила гідність, честь, любов до людей. Миколу Гумільова було розстріляно. Кузьміна – Караваєва, залишивши Росію, стала легендарною громадянкою Всесвіту – Матір’ю Марією. Осип Мандельштам, загинув у вирі сталінських репресій.

Слайд 23.

Футуризм (від лат. «futurum» - «майбутнє») оформився як творчий союзу 1910 році. Найважливішим у їхній естетичній програмі було заперечення спадщини попередніх літературних епох. Вони вважали свою поезію початком усіх нових шляхів розкріпаченого слова. Сміливо, експериментуючи зі складом, звуком, вони створювали віршову абракадабру, що несла потаємний зміст, якого не знали ще попередні покоління.

Слайд 24.

Вірші футуристів схожі на фольклорні заклинання. Вони є поза просторові, вільні від принципів і традицій літератури, самобутні, не доступні простому читачеві. Яскравими прикладами цієї самобутності є вірші В. Хлєбникова, О. Кручених, В. Маяковського.

Дыр, бул, щыл,

убещур

скум

вы со бу

р л эз.

Олексій Кручоних

В цьому літературному творінні, на думку футуристів, «больше русского, национального, чем во всей поэзии Пушкина».

Слайд 25.

Футуристська група «Будетлян» - це Василь Каменський, Олексій Кручоних, Володимир Маяковський, Велємир Хлєбников, прагнули створити поетичну мову майбутнього, препаруючи морфеми наявного «матеріалу»

Під назвою «Центрифуга» об’єдналися Сергій Бобров, Микола Асєєв, Борис Пастернак. Ігор Северянін репрезентував так званий егофутуризм.

Слайд 26.

Незважаючи на неординарність звукових форм, найбільшого успіху досягли ті поети, чия творчість мала неперервний зв’язок з кращими літературними традиціями.

Слайд 27.

Але футуризм мав і деякі негативні риси. Криза настигла, коли представники почали показувати агресію проти стереотипів, руйнувати прийняті канони, представники почали розформовуватися у власні міні-групи.

Слайд 28.

Але існують представники інших літературних напрямів які не вганяли себе у рамки якогось одного напрямку. Неможливо уявити «срібне століття» без імажиністів – початківців Сергія Єсєніна, В.Шершеневича, без «нових селянських поетів» М. Клюєва, М. Цвєтаєвої, М. Волошина, Саші Чорного.

Складна історична доба внесла трагізм, біль, розчарування в долі поетів «срібного століття». Всі вони були особистостями, людьми у найвищому розумінні цього слова. Талановиті. Самобутні. Молоді та сміливі. Вони за допомогою поетичного слова зробили революцію в літературі. Вони – двигуни цивілізації, без них не можливе людство.

V. Узагальнення і систематизація вивченого.

Мозковий штурм

1. Чому поезія цього періоду складається з багатьох течій та напрямів?

2. Яка доля спіткала поетів окресленої доби?

3. Яка літературна течія вразила вас найбільше? Чому?

VI. Підсумок уроку.

1. Виставлення оцінок з коментарем.

2. Усна рефлексія.

- Чи сподобався вам урок?

- Що на уроці було цікавим?

Як бачимо, російська поезія «Срібного століття» пройшла великий шлях в дуже стислі терміни. Вона кинула своє насіння в майбутнє. Нитка легенд і традицій не обірвалася. Поезія рубежу століть, поезія «Срібного століття» - складне культурне явище, інтерес до якого лише починає пробуджуватися. Попереду нас чекають нові і нові відкриття.

VII. Домашнє завдання.

1. Записи в щоденниках.

Обов’язкове: вивчити напам’ять по одному віршу з кожного напрямку.

На вибір:

- дати письмову відповідь на питання: чому «срібне століття» називається саме «срібним»?

- скласти власний вірш у руслі характерному для футуристів.

2. Подяка за роботу на уроці.

- Дякую за роботу на уроці. На все добре.