Спадщина А. Ахматової- її жіноча мудрість, її вірші. Її царська краса надихала художників, скульпторів, фотографів. Нею захоплювалися О. Мандельштам, О. Блок, Б. Пастернак, Й. Бродський та ін. Вона- муза «со смертельным оружием, с легкой дудочкой в легкой руке». Ахматова “навчила жінок говорити”. Лірична героїня- то покірна, то обережна, то грішна, то щаслива, то недоступна, то невтішна. Але вона- ЖІНКА...
«Реквієм»- пам,ятка доби сталінського терору. Тоталітаризм- абсолютна влада однієї людини. Реквієм-лат. “спокій”:1. Заупокійне католицьке богослужіння; 2. Музичний твір траурного характеру для хору з оркестром. Психологізм-поглиблене зображення психічних, духовних переживань людини у мистецтві.
Тема поеми- оплакування трагедії народу, над яким знущалася репресивна машина , життя- трагедія. Створення узагальненого портрету народного страждання. Розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни. Проблема історичної пам,яті. “Реквієм” побачив світ лише через 22 роки після смерті поетеси. 1935-1940 рр., 1957, 1961- час у поемі. Я і ми у поемі- співзвучні. Простір: кривава дорога через віки (стрілецькі жінки- жінки 30-х р. хх ст. Образ ГОРЯ, тюремної черги. Тема Монумента (пам,ятник усім невинним жертвам репресій) Біблійні символи- Богоматір, хрест, апокаліптична зірка- повернення до ранньої творчості.