Конспект уроку із зарубіжної літератури для 5 класу на тему: "Е. Сетон-Томпсон " Лобо". Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках"

Тема. Е.Сетон-Томпсон «Лобо». Образи тварин, розкриття їх у подіях оповідання, авторських характеристиках. Лобо – головний герой твору.

        Мета: формувати вміння оперувати текстом твору для висловлювання власних думок та оцінок; розвивати усне монологічне мовлення; привернути увагу учнів до проблеми захисту тварин, котра відобразилася в оповіданнях Сетона-Томпсона; виховувати любов до природи, бережне ставлення до тварин.

Обладнання: підручники,  авторські та учнівські ілюстрації до твору; мелодія «Звуки природи».

 Епіграф:                                       Кожна тварина є дорогоцінний спадок природи,

 котрий ми не маємо права знищувати без потреби.

Е. Сетон-Томпсон

                                                  Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя. « Я спізнав муки спраги і вирішив викопати криницю, щоб з неї черпали інші», - писав Ернест Сетон-Томпсон. Цей образний вираз означає, що своїми розповідями, картинами та малюнками автор дав іншим можливість доторкнутися до світу живої природи.

Тема ставлення людини до природи завжди була актуальною. Митці або милувалися її багатством, чудовими пейзажами, або протиставляли природу й людину, щоб підтвердити думку про необхідність, важливість їхнього гармонійного існування.

Кого з героїв твору ви зрозумієте, чий світ вам буде близьким, чиї вчинки засудите, хто викличе співчуття, жаль?  На ці запитання ми відповідатимемо протягом уроку, бо на нас чекає зустріч з незвичайним героєм — могутнім вовком Лобо.

ІІ. Актуалізація упорних знань учнів

1. Гра «Хто більше»

• Які казки, прислів'я, загадки ви знаєте про вовків?
•  Яким малює вовка наша уява?
• А який вовк  з наукового погляду?

2. Повідомлення учня «Вовк – хижий ссавець» (випереджувальне завдання) 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

       Слово вчителя. Сьогодні познайомимося з іншим вовком: бійцем, мудрим, здатним на великі почуття. Розповідь про вовка Лобо - одна з найкращих з «вовчого циклу» творів Е. Сетон-Томпсона, до якого входять оповідання «Вінніпезький вовк», «Вовк-переможець», «Тіто. Історія лугової вовчиці». Доля героїв цих творів часто складається трагічно «завдяки» людині. Одним із таких героїв є вовк Лобо в оповіданні «Лобо — володар Курумпо».

IV. Опрацювання теми уроку

Слово вчителя. Поговорімо сьогодні про вовка Лобо, як про людину. Розумну, вірну, терплячу, кмітливу, котра здатна боротися за своє життя, вміло пристосовуватися.

Словник: Лобо — в перекладі з іспанської «вовк»

1. Евристична бесіда:

- Чому мексиканці називали старого вовка володарем?

У словнику читаємо:

Володар — той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар. Той, хто стоїть на чолі держави, краю. Той, хто має владу над ким, чим-небудь, вільно розпоряджається кимсь або чимось; велитель. Той, абате, що має великий вплив на когось.

- Що ми дізнаємось про Лобо і його зграю? Яке ставлення виникає у вас до вовка на початку твору?

2. Гра «Хто більше»

• Доберіть влучні епітети, які характеризують головного героя на початку твору. (Зухвалий, жорстокий, свавільний, непрогнозований, небезпечний, велетенський, дужий, мудрий, хитрий, кремезний, владний, непереможний, хижій, жахливий, величезний...)

3. Усне словесне малювання

• Відшукайте в тексті «вовчий портрет» і доповніть його описом зі своєї власної уяви і фантазії.

4. Літературний практикум

• Випишіть з тексту слова, якими автор називає свого героя. (Могутній володар, ватажок зграї сірих вовків, хижак, справжній велетень, дужий і хитрий звір, лихої вдачі, осоружний свавільник, сіроманець.)
• Порівняйте свої думки з авторським описом тварини.
• Що нового ви дізналися про вовка?

Отже, автор наділяє вовка певними рисами, дає описову характеристику.

• Доведіть цитатами з тексту твору, що вовк Лобо - розумна істота(«…сіроманці насолоджувалися полюванням, зневажаючи всі виверти мисливців. Вони ніби глузували з них, нехтуючи отруєною приманкою, і збирали й далі, принаймні останні п’ять років, данину зі скотарів.»; «Навмисно для нього розкидали кругом отруєне м’ясо, але він ніколи не схибив: завжди непомильно розпізнавав приманку»; «Звичка Лобо дозволяти вовкам жерти лише здобич, яку самі вполювали, не раз ставала їм у великій пригоді, а гострий нюх ватажка завжди визначав людський запах і давав їм можливість уникати неминучої загибелі.»).

Слово вчителя. Отже, Лобо — сильний, розумний, хитрий хижак. Він здатний оцінювати небезпечну ситуацію і вміє зберегти життя всієї зграї, дбайливо піклується про неї. У «вовчому товаристві» панують свої закони, «родинний устрій». Лобо мудро прораховує обов'язки кожному «членові» ватаги, він уміло «призначає» своїх помічників. Чи не нагадує нам це життя людей, їхні сімейні та професійні стосунки?

Сам автор так говорить про це: «Життя вовків тісно перепліталося з життям скотарів». Лобо — незвичайний вовк. Його здібності вражають уяву людей. Саме тому його прозвали «вовк-перевертень». Лобо — лідер, ватаг зграї.

5. Евристична бесіда

• Чому скотарі прагнули будь-що знищити невеличку зграю вовків?
• Чому в ущелині Курумпо з'явився техаський мисливець Теннерей?
• Чи увінчалися його дії успіхом?
• Яку б назву ви дали І частині оповідання ? (Дружна зграя та її ватаг Лобо. Історія зграї Лобо. Непереможна ватага вовків — загроза стадам.)
• Які почуття викликають у вас вчинки ковбоїв? Як ви гадаєте, чому автор не уникає детального опису приготування пасток на вовків? (Вовк уміло уникав всіх пасток, це говорить про його кмітливість.)
• Як автор називає свого героя в II частині? (Сірий проноза, старий пройдисвіт, старий пройда.) Значення слова проноза — пронира, пролаза.
• Розкажіть про результати маневру оповідача-мисливця з II частини. Як це характеризує вовка?
• Яку б назву ви дали II частині? (Невдалі спроби досвідченого мисливця знищити вожака зграї. Лобо успішно «розгадує» головоломки мисливця».)
• Що свідчить про те, що втрата Бланки для Лобо — страшне горе?

(«жалібно вив», «протяжно вив», «в голосі чулося горе», «неначе гукав свою подругу», «знавісніло ганяв, втративши страх», «несамовите жалібне виття»).

Слово вчителя. Король вовчої зграї, мудрий і непереможний Лобо, обдурений і переможений. Його згубило вічне почуття любові, відданості, прив'язаності. Довгий час такі почуття вважалися притаманні лише людині.

Необережний Лобо, байдужий до житгя без вірної Бланки, пішов назустріч покаранню від людей за всі збитки, яких він завдав фермерам.

• Відшукайте слова, в яких автор дає оцінку вчинкам героя і виражає своє ставлення(в III ч.). (Старий ватажок, воїн-звитяжець, безталанний герой, герой незліченних спустошливих набігів, нескорений свавільник, старий ватаг). Тлумачення слова: звитяжець -  переможець у бою.
• Дайте назву III частині. (Потрійний удар. Розбите та нескорене серце вовка. Втрата сили, волі і подруги. Тепер вони разом.)             

V. Узагальнення вивченого матеріалу

1. Творче завдання:

Використовуючи хмару слів, скласти характеристику образу Лобо.

• Яке ставлення до Лобо виникає в нас у кінці твору?

Слово вчителя. Е.Сетон-Томпсон писав: «Мені дорікали за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я - до великого жалю добросердечних читачів - з великими подробицями розповів про це. На ці докори я відповім таким запитанням: «Який настрій викликало у читачів оповідання про Лобо? На чиєму боці їхні симпатії — на стороні людини, яка вбила Лобо, чи на боці цього шляхетного хижака, який закінчив своє життя так, як прожив його: з гордою гідністю, без страху, мужньо?»

• Отже, на чиєму боці ваші симпатії: на боці людини чи звіра ? Вмотивуйте відповідь.

2. Проблемне питання:

• Чого треба повчитися у тварин? (Учні називають: сміливості, умінні знаходити правильний вихід із небезпечних ситуацій, кмітливості, почуття вірності...)

3. Психологічна гра «Нагорода герою твору»

Діти стають у коло і вмотивовують, за що б нагородили Лобо. (За мужність, кмітливість, блискучий розум, уміння орієнтуватися в екстремальних умовах...)

VI. Підсумки уроку

Слово вчителя. Ось так і закінчилася розповідь канадського вченого-натуралісга Е.Сетона-Томпсона про величного і гордого вовка Лобо — володаря Курумпо. Самотній, обманутий, зранений звір помер.

«Кажуть, лев, який позбувся сили, орел, що втратив волю, і голуб, котрого розлучили з подругою, гинуть від розбитого серця. Тож чи можна було сподіватися, що серце цього нескореного свавільця стерпить потрійний удар? Він втратив і силу, і волю, і подругу». Але ж помирає Лобо тому, що поводить себе не як тварина, а як людина. Ми мимоволі усвідомлюємо, що його гордість, нескореність, самопожертва викликає у нас любов до звіра, захоплення ним.

Людину вивершує природна чистота душі, любов до всього живого, її добрі вчинки. Намагайся вміло відкривати «душу живу», з усім «живим» будь у щирих стосунках і дружбі. Адже люди, тварини, рослини, стихії і предмети — діти єдиної матері-Природи. А вона, як і ми, жителі планети XXI століття, співає, страждає, живе.

VII. Домашнє завдання:

 Підготуватися до переказу оповідання.

 Групі творчих: скласти пам'ятку «Як зберегти природу».