Конспект уроку із зарубіжної літератури в 9 класі за темою «М. В. Гоголь «Шинель». Образ столиці як чужого й ворожого для людини простору. Трактування фіналу, значення елементів фа

Тема: М. В. Гоголь «Шинель». Образ столиці як чужого й ворожого для людини простору. Трактування фіналу, значення елементів фантастики в реалістичномув реалістичному творі. Тема «маленької людини»

 

Мета: формування предметних компетентностей: розкрити образ столиці, зображений у повісті Гоголя «Шинель», значення елементів фантастики в реалістичному творі; визначити ознаки художнього новаторства письменника в розроблянні теми «маленької людини»; розвивати словниковий запас учнів, навички зв'язного мовлення, критичного мислення, компаративного аналізу художніх творів; виховувати як гуманізм, милосердя, співчуття; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне, аналітичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колектив та толерантне ставлення до думок та почуттів інших; інформаційної: розвивати навички роботи з книгою; загальнокультурної: виховувати естетичний смак та читацькі інтереси учнів; розширювати кругозір школярів.

Тип уроку: систематизація та узагальнення навчального матеріалу.

Основні терміни та поняття: реалізм, фантастичні елементи, новаторство, «маленька людина», художні образи, художні засоби.

Міжпредметні зв'язки: історія, географія, образотворче мистецтво, психологія.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору, ілюстрації В.С.Садовнікова,

Перебіг уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ5. Психологічний тренінг. «Оголена душа» (психологічна притча).

Якось до відомого мудреця прийшла молода гарна дівчина і попросила їй допомогти:

•    Я добре ставлюсь до всіх людей, намагаюсь допомагати, чим можу, намагаюсь нікого не ображати і бути з усіма привітною. Однак замість доброго ставлення дуже часто мені платять невдячністю, глузуванням, приписують мені бридкі вчинки, яких я не робила. Я не знаю, як мені далі жити, як вести себе з людьми, адже я ні в чому не винна. Прошу тебе, порадь, що мені робити.

Мудрець з посмішкою подивився на дівчину і сказав: «Зніми весь одяг і в такому вигляді пройдись по вулицях міста».

Спочатку дівчина від подиву не знайшлася, що сказати, а потім обурилася:

- Як ти можеш пропонувати мені таке?! Якщо зараз до мене так ставляться, то після такого мого вчинку люди не захочуть дивитися в мою сторону. Я ж зганьблю себе!

- Дивись, - сказав Мудрець, - з'явитися оголеною на людях ти боїшся, а чому ж ти ходиш по світу з оголеною душею? Ти пускаєш у своє життя всіх. У тебе душа розхристана. А багато, дуже багато людей в твоїх добрих якостях, як у дзеркалі, бачать свої недоліки. Такі люди не виносять душевної переваги іншої людини, яку вони відчувають свідомо чи несвідомо. Є два шляхи: самому ставати кращим, але для того, щоб виробити в собі ту або іншу якість, потрібно чимало часу і зусиль. А є другий шлях - принизити гідність того, хто поруч, очорнити його, приписати йому неіснуючі недоліки і тим самим на його фоні в очах оточуючих виглядати краще. Мало знайдеться людей, які наберуться мужності визнати свої недоліки, визнати, що хтось краще них, а ще менше тих, хто постарається ці недоліки виправити.

- Так що ж мені робити? Підкажи, допоможи мені, - попросила дівчина.

- Ходімо зі мною, - запропонував мудрець, - я хочу показати тобі свій сад.

Коли вони вийшли в сад, мудрець сказав:

- Подивися на ці квіти. Багато років я за ними доглядаю, поливаю, але жодного разу не був свідком того, як вони розпускаються, так непомітно це відбувається. Хоча потім я насолоджуюсь ароматом і красою квітки. Так і ти постарайся розкривати своє серце перед людиною неспішно, не кваплячись, непомітно. Придивляйся, дивись, хто гідний твоїх добрих почуттів, хто ставиться до тебе так, як я ставлюсь до своїх квітів, а хто готовий із заздрості розтоптати і принизити тебе.

- Чого вчить нас ця притча? Як можна пов’язати сюжет притчі з темою нашого уроку?

 

Слово вчителя

М. Грушевський уважав Гоголя «одним із найгеніальніших людей, яких дала Україна». «Наш безсмертний Гоголь»,— говорив про нього Т. Шевченко. Уже своїм сучасникам Гоголь відкрився як справжній чарівник слова, який діставав його із гущавини народного життя і перетворював на поетичний феномен. Він бачив у слові не тільки засіб інформації, а, передусім, джерело поезії.

 «Петербурзькі повісті» — новий крок у розвитку російського реалізму. До цього циклу належать повісті: «Ніс», «Портрет», «Шинель» та ін. Усі вони об’‎єднані спільним місцем подій — Петербургом. Гоголь був підготовлений до створення «петербурзьких повістей» тією суворою школою життя, яку йому самому довелось пройти в юнацькі роки. Приїхавши до Петербурга в 1829 році, двадцятилітній Гоголь був вражений картинами глибоких суспільних протиріч, трагічних соціальних катастроф. Він на власному досвіді переконався, яке важке становище бідного приниженого чиновника. Саме цей життєвий досвід дозволив Гоголю так достовірно зобразити в своїх повістях Петербург з його зовнішньою пишністю і глибокими соціальними контрастами.

Краса розкішних палаців і гранітних набережних, вишукано вбрані дами й благородні кавалери, що прогулюються спокійно містом, — це лише один із проявів Петербурга. Адже існує й інший, зовсім не привабливий для вищого світу Петербург — місто дрібних чиновників, художників, місто трударів-бідняків, жертв злиднів і примх багатіїв.

Одним із великих відкриттів Гоголя є образ «маленької людини, який став великою загадкою для сучасників і послідовників митця. Ф. Достоєвський, палкий шанувальник творчості М. Гоголя, зауважив: «Всі ми виросли із гоголівської шинелі», — тим самим підкресливши, що гірка тема маленької самотньої людини стала найбільш пронизливою і найбільш трагічною в російській літературі. Учитель. «Маленькі люди» в літературі — різні герої, яких об’‎єднує те, що вони посідають найнижчі місця у соціальній ієрархії. Ця обставина визначає їхню психологію та поведінку в суспільстві (приниженість, поєднана з відчуттям несправедливості, скривдженої гордості). Знаменита фраза про те, що «усі ми вийшли з гоголівської «Шинелі»», означає, мабуть, що гірка і пронизлива тема «маленької людини» на довгі роки стала найтрагічнішою в російській літературі. На жаль, ця тема актуальна й досі. Про Башмачкіна напевно відомо лише одне: він — маленький. Не добрий, не злий, не благородний — просто маленький. Але його варто пожаліти й полюбити, тому що він — брат твій, як навчає автор. У цьому — художнє відкриття М. В. Гоголя: він говорив про любов не до позитивного персонажа, якого легко любити, а до людини взагалі. Про це та багато іншого поміркуємо сьогодні на уроці.

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1.Літературний диктант (5 б)

1) Що спонукало М. Гоголя написати про Башмачкіна? (Анекдот.)

2) Хто, на думку літературознавців, підказав Гоголю сюжет «Ревізора»? (О. Пушкін.)

3) Яку країна Гоголь назвав «батьківщиною своєї душі»? (Україну.)

4) До якого циклу належить повість «Шинель»? («Петербурзькі повісті».)

5) Якою була люблена справа головного героя? (Переписувати документи.)

6) Що стало символом злиденного життя Башмачкіна? (Стара шинель.)

7) Щоб стати іншою людиною, Акакію Акакійовичу було потрібно... (пошити нову шинель).

8) Що стало з обновкою Башмачкіна в перший же вечір? (Її вкрали.)

9) Привид, що блукав Петербургом, зник після того, як знайшов «значну особу» і... (зідрав шинель з її плечей).

10) Образ Акакія Акакійовича — це образ...( «маленької людини»).

2.Відновіть послідовність подій твору М. В. Гоголя «Шинель» (у дошки одночасно 1 учень)

1. Шинель готова. Вітання колег.

2. Башмачкіна пограбували на темному майдані.

3. Поява примари на вулицях Петербурга.

4. Хвороба та смерть.

5. Акакій Акакійович і ділові папери в департаменті.

6. Зустріч із байдужістю «значних людей».

7. Економія й замовлення пошиття нової шинелі.

8. Шинель — образ-символ життя Башмачкіна.

9. Генеральська шинель задовольнила привида.

10. Шинель ремонту не підлягає.

11. Аудієнція у генерала.

Правильна послідовність: 5, 10, 7, 1, 2, 6, 11, 4, 3, 9, 8.

 

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Проблемне запитання

Чому Гоголь у фіналі повісті відступив від реалістичного зображення і увів романтичні елементи? (У фіналі М. Гоголь стверджує думку проте, що у місті, яке спричиняє самотність, несе смерть пограбованій і ображеній людині, ніде шукати захисту, окрім потойбічної сили.)

2. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням

 Петербург на початку XIX ст. був одним із найкрасивіших і найбагатших міст Європи. Його величну і сувору красу оспівав О. С. Пушкін, відомі художники зображували його на своїх полотнах. Серед них – Василь Семенович Садовніков(1800-1879). Самоук, кріпак, який належав княгині Н. П. Голіциній. Вільну отримав у 1838, після смерті княгині, коли  вже був дуже відомим художником. 

 М. В. Гоголь розвиває і поглиблює цю тему у Петербурзьких повістях. Перед читачами постає і місто власників «розкішних палат», і місто жалюгідних халуп, у яких селилися бідні чиновники та ремісники, жебраки та художники, і місто департаментів, урядових установ, де працювали тисячі чиновників, нудно переписуючи й перекладаючи папери. І ці два Петербурга письменник показує в складних взаємозв’‎язках, немовби зіштовхуючи їх один із одним.

3. Робота з текстом

♦ Доберіть цитати, у яких подано опис гоголівського Петербурга.

Висновок. Хоча у повісті зображено і бідні квартали столиці, і багаті, загальне враження від міста залишається непривітним. Петербург відібрав у Акакія Акакійовича не просто шинель, а й останню надію і жагу до життя. У жорстокому петербурзькому світі, холодно байдужому до людей, де кожен умирає поодинці, Башмачкін зникає так непомітно, як і жив. «Зникла і сховалася істота, ніким незахищена, нікому не дорога, ні для кого нецікава. «Акакія Акакійовича відвезли і поховали. І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, ніби в ньому його ніколи і не було». Після смерті Башмачкіна в місті з’‎являється фантом, що зриває шинелі «з усіх пліч, не розбираючи чину і звання.

4. Аналіз образів літературного твору (робота в парах) Інтерактивний прийом «Мозковий штурм»

Заповніть 2-й і 3-й стовпці таблиці «Другорядні персонажі повісті М. В. Гоголя «Шинель» і їхня роль у характеристиці міста».

Другорядні персонажі повісті М. В. Гоголя «Шинель»

 і їхня роль у характеристиці міста

Другорядні герої	Риси характеру	Додаткова характеристика міста, суспільства
Чиновники департаменту, де служив Башмачкін; сторожі	Мерзли по дорозі на роботу та з роботи, нудилися від одноманітної праці, шукали будь-якої розваги, навіть у знущаннях над слабшими та беззахисними; запобігали перед вищими за чином; збиралися на вечірки — пили, грали в карти; ставилися байдуже один до одного — ніхто й не помітив відсутності Башмачкіна; жили бездуховним життям	Людина беззахисна, часто безпомічна в місті, де кожен дбає лише про себе, а держава байдужа до проблем трудівників; чужий і ворожий для людини простір
Кравець Петрович	Один із трударів міста; працює самовіддано, але живе бідно, тому пиячить (і навпаки)	Бідність простих трудівників, немає можливостей для духовного розвитку
Генерал, «значна людина»	Живе на широку ногу, пихатий, тримає в остраху підлеглих, не вникає в суть справи, особливо коли перед ним «маленька людина»	Підкреслює контрасти міста: знать та прості люди, багаті та бідні
Будочник, жандарми	Байдужі до проблем простих людей, до виконання своїх обов’‎язків, особливо щодо нижчих за чином	Місто чуже простій людині, усі вищі за чином утверджуються за рахунок нижчих

Визначте спільне та відмінне між «маленькою людиною» Башмачкіним і «значною людиною» генералом, склавши порівняльну таблицю цих образів. Сформулюйте висновки.

Порівняльна таблиця «маленької людини» та «значної людини»

Башмачкін		Генерал
Спільне
Обидва слабкі й грішні; ідуть на вечірку – кожен у своє товариство; випивають по дві склянки шампанського, обидва стають від того веселими; обидва втрачають свої шинелі, переживаючи одвічне людське почуття – страх.
Відмінне
Скромний	Пихатий
Беззахисний	Захищений
Щасливий в праці	Подобається керувати підлеглими
Бідний	Багатий
Нерозумний	Розумний
Шинель для нього — дорогоцінність	Шинель для нього — просто одяг, дрібниця
Висновки. Персонажі — звичайні люди зі своїми недоліками, а люди мають ставитися одне до одного по-людськи: пригадайте слова з Біблії: «полюби ближнього як самого себе». Головна відмінність між ними полягає в тому, що генерал усе життя нещасливий, а Башмачкін стає таким лише після втрати нової шинелі (до цього він був щасливим завдяки своїй роботі)

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

1. Розв'язання проблемного питання

 Повість М. В. Гоголя цілковито реалістична. Чому ж письменник вдається до фантастичного фіналу?

Читає учень

«Та хто міг би уявити, що це ще не все про Акакія Акакійовича, що судилося йому кілька днів прожити гучно по своїй смерті, ніби в нагороду за не помічене ніким життя? Але так трапилось, і бідна історія наша несподівано набуває фантастичного закінчення. По Петербургу раптом пішли чутки, що біля Калинкиного мосту і далеко подалі став появлятися ночами мрець в образі чиновника, що шукає якусь украдену шинель, і, під приводом украденої шинелі, здирає з усіх плечей, не зважаючи ні на чин, ні на звання, всякі шинелі…

 

 Щоб якось розважитись і забути про неприємне враження, вирядився він (генерал, «значна особа») на вечірку до одного з приятелів своїх». Повертаючись,

 

«враз відчув значна особа, що його схопив хтось дуже міцно за комір. Обернувшись, він побачив чоловіка, невеликого на зріст, в старому, поношеному віцмундирі, і не без жаху впізнав у ньому Акакія Акакійовича. Обличчя в чиновника було бліде, як сніг, і мало вигляд зовсім як у мерця. Але жах значної особи переступив усі межі, коли він побачив, що рот мерця скривився і, дихнувши на нього страшною домовиною, вимовив такі слова: «А! то ось ти, нарешті! нарешті, я тебе, той, впіймав за комір! твоя шинель мені й потрібна! не потурбувався про мою, та ще й вилаяв — віддавай же тепер свою!» Бідна значна особа мало не вмер».

Висновки:

У повісті «Шинель» заляканий, забитий Башмачкін покірно покидає канцелярію  «значної особи», що грубо його принижує і ображає, у стані безпам’‎ятства, у маренні. Але автор, перебуваючи на боці героя, захищаючи його, висловлює протест у фантастичному фіналі твору. Гоголь намітив у фантастичному завершенні повісті реальне мотивування. «Значна людина», яка смертельно налякала Акакія Акакійовича, їхала неосвітленою вулицею після випитого у приятеля шампанського, і йому, у страху, злодій міг здатися ким завгодно, навіть мерцем. Крім того, як іще покарати того, хто спричинив хворобу та смерть іншої людини? Мабуть, у тих умовах — лише в мріях або фантастиці.) - Але повість Гоголь не закінчує смертю Акакія Акакійовича. В реалістичну повість він вводить фантастичний елемент. Який сенс такого фіналу і навіщо автор використовує гротеск - поєднання реального і фантастичного? (Башмачкін помирає не через крадіжку шинелі, він помирає через грубість, байдужість і цинізм навколишнього світу. Привид Акакія Акакійовича виступає месником за своє незадачливе життя. Це бунт, хоча його можна назвати «бунт на колінах». Автор прагне викликати в читача почуття протесту проти абсурдних умов життя і відчуття болю за приниження людської гідності. Гоголь не хоче давати втішної розв'язки, не хоче заспокоювати совість читача. Герой Гоголя хоч і після смерті, але мстить за свою образу. Ми бачимо, що відбувається еволюція образу «маленької людини»: відбувається торжество справедливості. Гоголь встає на захист бідної, приниженої людини, закликає людей до великодушності. Фантастичний фінал твору - утопічне здійснення ідеї справедливості. Замість покірного Акакія Акакійовича з'являється грізний месник, замість грізної «значної особи» - особа більш добра і м’яка. Але насправді цей фінал невтішний. Безсмертна душа охоплена жагою помсти і змушена сама мститися. Якби письменник покарав «значну особу», вийшла б нудна повчальна казка; змусив би переродитися – вийшла б брехня; а він чудово вибрав фантастичну форму моменту, коли вульгарність на мить прозріла.)

 

2. Символіка твору:

Значна особа – сила влади.

Привид – сила зла, покарання.

Петербург –стихія, ворожа для людини.

Шинель –соціального статусу.

2. Інтерактивний прийом «мікрофон»

Чи справді людство «вийшло з гоголівської «Шинелі»», чи й досі в ній перебуває? Свою думку обґрунтуйте. (Повість Гоголя ніби застерігає: будь-яка людина може опинитися на місці Акакія Акакійовича, якщо всі свої інтереси і прагнення зосереджуватиме на отриманні якоїсь речі, не зможе жити без неї. Жертвою шинелі можемо назвати також і генерала, адже він сам помістив себе у певні рамки, за які не міг вийти, тому що втратить свою «значущість», тобто теж ховався у «шинелі».)

 

3. ЕК. Проаналізуйте специфіку розкриття теми грошей та їхнього впливу на людину у творчості О. де Бальзака й М. В. Гоголя.

 

4. Вільне письмо (тема на вибір):

- Роль маленької людини у сучасному суспільстві. 

- Чи може бути людина щасливою, маючи тільки гроші?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Завершальне слово вчителя

— Героєм повісті М. В. Гоголь зробив «істоту ніким не захищену, нікому не дорогу, нікому не цікаву...» Він хотів, щоб слова бідного Акакія Акакійовича «Я брат твій» проникли в найчерствіше, найжорстокіше серце. Збагачуючи реалізм досягненнями романтизму, створюючи у своїй творчості сплав сатири і лірики, «аналізу дійсності й мрії про прекрасну людину та майбутнє країни», Гоголь підняв реалізм на новий, вищий щабель порівняно зі своїми літературними попередниками.

 - Навіщо автор розповідає нам таку сумну історію? (Щоб звинуватити суспільство, яке морально калічить людину. В людині розвивається жах перед сильними світу цього. Гоголь хотів примусити читача задуматися над долею «маленької людини». Поставитись до його бід, негараздів і страждань зі співчуттям.)

- Отже, чому вчить нас твір М. Гоголя? До чого закликає автор нас, читачів? (Бюрократична система знищує в людині все добре, людське. Пожаліти беззахисного, приниженого, зупинити несправедливе слово, протистояти хамству і жорстокості сильних світу цього - в цьому сила і мудрість літератури. Цьому вчить нас повість «Шинель». Про це і слова письменника А.П. Чехова: «...треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молоточком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні». І Гоголь кричить: «Немає нічого ціннішого за людину!»)

6. Рефлексія.

- Над чим ви замислились після сьогоднішнього уроку?

7. Висновок. Нам здається, що події, герої, зображені в повісті, дуже далекі від нас. Але і зараз є люди, які самотні, і їм потрібна наша увага, розуміння. Я хочу вам побажати, щоб ви завжди залишалися людяними, допомагали один одному, поважали інших людей.

8. Домашнє завдання: написати твір-роздум на тему «Я брат твій».

 

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до контрольної роботи за темою «Реалізм: творчість О. де Бальзака, М. В. Гоголя».

 

Уявіть ситуацію і складіть алгоритм своїх дій, поясніть свої вчинки та міркування.

• У вашому класі є учень, якому завжди не таланить, із ним постійно трапляються прикрі історії. Він із малозабезпеченої сім’ї, не може модно одягатися, мати дорогі гаджети. Але вчиться старанно, нікому не заважає. Багато однокласників над ним насміхається просто заради розваги.

• У вас є мета — придбати якусь дорогу річ. Батьки не можуть виділити таку суму із бюджету родини. Можна, звісно, просити, наполягати, скаржитися, ображатися, а можна...

 

Кросворд

 

1.

2. Місто, в якому відбуваються події повісті «Шинель».

3. Істота, на яку Башмачкін не звертав увагу, коли переписував бумаги.

4. Тварина, з якої Петрович пошив комір шинелі.

5. Мрія Башмачкіна.

6. Що терпів Башмачкін від товаришів по департаменту? (насмішки)

7. Кліматичне явище, яке спонукало Башмачкіна замовити нову шинель.

8. 

 

 

 

 

 

Другорядні герої	Риси характеру	Додаткова характеристика міста, суспільства
Чиновники департаменту, де служив Башмачкін; сторож

 

Другорядні герої	Риси характеру	Додаткова характеристика міста, суспільства
Кравець Петрович

 

Другорядні герої	Риси характеру	Додаткова характеристика міста, суспільства
Генерал, «значна людина»

 

Другорядні герої	Риси характеру	Додаткова характеристика міста, суспільства
Будочник, жандарми

 

 

 

 

 

Велике місто знищує людину. Дійові особи петербурзьких повістей – люди знищеного, зміненого «я». Людини ніби немає; є лише оманливі фантасмагорії міста, потворні кошмари безглуздої дійсності, є суворі закони капіталу. Живі не живуть. Живуть речі, існує золото. Мертве панує над живим.

 

 В.Петров