Українська література 9 клас
ТЕМА: Література рідного краю. Родинно-побутові пісні та балади Миколаївщини
Мета (формувати компетентності): предметні: читацька: поглибити знання про пісні та балади рідного краю; пошуково-дослідницька: уміння відшуковувати перлини пісенної творчості рідного села, району області; емоційно-ціннісна: виявлення особистого ставлення до фольклорного твору, вміння передавати настрій та враження; здатність працювати в групах, парах; творча: уміння фантазувати, розвивати творчу уяву; ключові: пізнавальна: уміння вчитися; навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативна: навички спілкування в колективі, уміння висловлювати судження; інформаційна: уміння відшукувати різну інформацію в різних джерелах; загальнокультурна: естетичні смаки, світогляд.
Обладнання: збірки народних пісень, відеозаписи та тексти пісень.
Епіграф:
"…Народні пісні для України — все:
і поезія, й історія, і батьківська могила.
Пісні ці — народний літопис, живий яскравий, с
повнений барв, істини, який розкриває все життя народу".
М. Гоголь
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя
Українська пісня! Хто не був зачарований нею і не згадував її, як своє дитинство, свою юність, своє бажання бути красивим, ніжним, сильним і хоробрим? Українська пісня — одне з найцінніших духовних надбань нашого народу. В пісні знайшли своє відображення характер народу, його доброта, щирість, душевність та весела вдача. В ній проявилися людські мрії, надії, сподівання.
Народні пісні, а особливо родинно-побутові, з якими ми познайомимося на сьогоднішньому уроці, - найбільш поетичні і задушевні твори фольклору, що висвітлюють усі грані життя не стільки зовнішнього, як внутрішнього, потаємного, глибоко особистого. І саме цим вони захоплюють нас, не кажучи вже про те, яку насолоду ми отримуємо, коли слухаємо пісню.
Бесіда
ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
«Мені завжди здається,— писала видатна українська поетеса Леся Українка,— що коли де можна побачити вдачу народу, то це скоріше в ліричних піснях». Сьогодні ми познайомимося зі зразками родиино-побутових пісень та балад нашої батьківщини—Миколаївщини.
Вийшла заміж я дуже молода та й завжди я плачу,
/ Бо усе життя для чоловіка нічого не значу. / 2
Що не зроблю я що не скажу я завжди ображає,
Сяка-така ти непутьовая, брудом обливає.
Також знаю я що я не така, що мені робити
/ Пішла б я в світи, та я ж не сама, плакатимуть діти. / 2
Довгі роки вже так прожила я, добра я не знала,
/ Краще б я була все своє життя досі дівувала. / 2
Тепер знаю я життя моє приходить до краю
/ Може господь Бог за муки мої забере до раю. / 2
І група – описати настрій, який викликає пісня.
ІІ група – описати асоціації, які викликає пісня.
Жанр: родинно-побутова пісня про сімейне життя.
Тема: нарікання молодої жінки на нещасливе подружнє життя.
Ідея: оспівування нещасливого кохання.
Художні засоби: інверсія, повтори
Текст
Світить місяченько на широке поле,
/ А на цьому полі Настя льонок поле. / 2
Льон зацвів так синьо, як у Насті очі,
/ Вона його поле з ранку до півночі. / 2
Поле льон синенький, навкруг поглядає,
/ Мав прийти миленький та й чогось немає. / 2
Чекала всю нічку наче сонце сходить,
/ А її миленький досі не приходить. / 2
Сонечко із неба зігріває поле,
/ Настя дожидає, льонок синій поле. / 2
Полола до втоми, сіла спочивати,
/ Десь узявся миленький да й став обнімати. / 2
Не даремно Настя всю нічку чекала,
/ Дождалася того, кого покохала. /2
І група – намалювати уявний портрет дівчини.
ІІ група – намалювати пейзаж, який виник у вашій уяві при прослуховуванні пісні.
3.3. Ідейно-художній аналіз пісні.
Жанр: родинно-побутова пісня про кохання
Тема: оспівування щирого кохання
Ідея: уславлення вірності закоханих.
Художні засоби:
Епітет: льон синенький.
Порівняння: льон зацвів так синьо, як у Насті очі.
Повтори: поле, льон, синенький.
Художній паралелізм: Світить місяченько на широке поле, А на цьому полі Настя льонок поле; Сонечко із неба зігріває поле, Настя дожидає, льонок синій поле.
Пестливі слова: місяченько, льонок, синенький, миленький, нічку, сонечко.
Балада – жанр усної народної творчості, який є популярний і сьогодні. Сповнені натхненної поетизації краси і душевної величі простої людини, трагічної долі, уболівань за безневинно страченим життям, ці твори з позиції здорової народної моралі засуджують будь-яке насильство й злочин, зраду наругу.
Текст
Жила вдова над Дунаєм, одну доньку мала
/ І щоранку у любистку з любов'ю купала. / 2
У любосточку купала, медом напувала,
/ А як стала дорослою, за п'яницю дала. / 2
А п'яниця п'є, гуляє, дома не буває,
/ А як прийде о півночі, б'є та й обзиває. / 2
Не стерпіла вдови донька, пішла до Дунаю
/ Краще візьму, утоплюся чим так жити маю. / 2
Стала вона на камені, навкруг подивилась,
/ З білим світом попрощалась, в Дунаю опинилась. / 2
Дунай тіло покриває, вдова вже шукає
/ І крізь сльози до Дунаю стиха промовляє. / 2
Ой Дунаю, Дунайочку, я ж тебе благаю,
/ Верни мені мою доньку, одну єї маю. / 2
Дунай доньки не поверне, не треба благати,
/ Треба було за п'яницю заміж не давати. / 2
Осталася бідна вдова одинока жити,
/ Тепер буде із Дунаєм щодня говорити. / 2
Жанр: балада
Тема: «Жила вдова над Дунаєм, одну доньку мала»
Ідея: засудження матері, яка, віддавши доньку за п’яницю, погубила її.
Художні засоби:
Експозиція: Жила вдова над Дунаєм, одну доньку мала
Зав’язка: А як стала дорослою, за п'яницю дала
Кульмінація: Не стерпіла вдови донька, пішла до Дунаю, Краще візьму, утоплюся чим так жити маю.
Розв’язка: Осталася бідна вдова одинока жити.
Тече річенька невеличенька,
Схочу - перескочу,
/ Віддай же мене, моя матінко,
За кого я схочу. / 2
Мати віддавала, ще й наказала:
В гостях не бувати.
/ Бо якщо прийдеш, моя донечко,
То вижену з хати. / 2
Терпіла я рік,терпіла я два,
третій не стерпіла,
/ Перекинулась сивой зозульой,
до роду злетіла. / 2
Прилетіла в сад, в сад зелененький -
Сіла на калині.
/ Та й стала кувать - жалю завдавать,
Всій своїй родині. / 2
Жанр: балада.
Тема: сум ліричної героїні за рідною домівкою.
Ідея: засудження поведінки матері, яка, віддавши доньку за коханого, заборонила приходити додому в гості.
Художні засоби:
Епітети: річенька невеличенька, сивой зозульой, сад зелененький.
Пестливі слова: річенька, не величенька, матінко, донечко, зелененький.
Гіпербола: Тече річенька невеличенька, Схочу – перескочу.
Метаморфоза: дівчина перетворилася на зозулю.
Образ-символ: зозуля - це символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань.
Тече річенька невеличенька
Зброшкове (Миколаївська область)
Тече річенька невеличенька,
Схочу - перескочу,
/ Віддай же мене, моя матінко,
За кого я схочу. / 2
Мати віддавала, ще й наказала:
В гостях не бувати.
/ Бо якщо прийдеш, моя донечко,
То вижену з хати. / 2
Терпіла я рік,терпіла я два,
третій не стерпіла,
/ Перекинулась сивой зозульой,
до роду злетіла. / 2
Прилетіла в сад, в сад зелененький -
Сіла на калині.
/ Та й стала кувать - жалю завдавать,
Всій своїй родині. / 2
Тече річечка невеличечка
Козацьке (Чернігівська область)
Тече річечка невеличечка ‒ скочу-перескочу.
/ ‒ Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. / 2
Як оддавала, приказувала: "В гостях не бувати.
/ А якщо прийдеш, моя донечко, дак вижену з хати." / 2
Терпіла годок, терпіла другий, третій не стерпіла,
/ Перетворилась сизой зазулей – до роду летіла. / 2
Полем летіла ‒ землю кропила дрибними сльозами,
/ Гаєм летіла ‒ гіллє ламала білими руками. / 2
Тече річенька невеличенька Зброшкове (Миколаївська область) |
Тече річечка невеличечка Козацьке (Чернігівська область) |
Відмінне |
|
|
|
Спільне |
|
|
ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Народна пісня
Мелодійна, чарівна
Надихає, зачаровує, підносить
Найцінніше духовне надбання нашого народу
Фольклор
Народна пісня – це дивовижний скарб, який передають із покоління в покоління. І нам необхідно зберігати і передавати любов до українських народних пісень та балад. Сподіваюсь, що ви зацікавились фольклорною спадщиною нашого рідного краю – Миколаївщини, і ми мусимо перейняти ці скарби і передати їх прийдешнім поколінням.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1