Конспект уроку літератури " Літературна драма І.Франка " Зів'яле листя" - шедевр інтимної лірики

 

                                                                                                 Додаток2

                                        КОНСПЕКТ

                                ВІДКРИТОГО УРОКУ

              УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У 10 КЛАСІ

ТЕМА: ЛІРИЧНА ДРАМА ІВАНА ФРАНКА « ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ» -ШЕДЕВР ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ

                                 

МЕТА: розкрити перед учнями особистість І.Франка не тільки як поета – патріота і поета – борця, а як творчу особистість, ніжну людину, що прагнула знайти в житті справжнє кохання;

ознайомити зі змістом збірки « Зівяле листя»;

поглибити розуміння суті поетичного мистецтва;

допомогти учням зрозуміти неперевершену красу інтимної лірики І.Франка;

розвивати вміння учнів самостійно здобувати знання, готуючи проекти;

сприяти вихованню шанобливого ставлення до інтимних почуттів людей, вихованню чистоти і благородства почуттів.

Тип уроку: засвоєння нових знань, розвиток умінь та навичок у формі презентації проектів « Біла лілея», « Гордая княгиня», « Женщіна чи звір», « Моє сонечко»

Мета проектів. Навчити учнів:

- планувати свою роботу, передбачати можливі результати;

-працювати з додатковими інформаційними джерелами;

- самостійно відшукувати і накопичувати матеріал;

- грамотно аргументувати думки;

- активізувати соціальні контакти( розподіляти доручення, працювати разом);

- працювати в команді, уникати конфліктів, відчувати відповідальність за свою роботу.

Тип уроку: захист проектів

Обладнання. Портрет І.Франка, виставка його творів, малюнки учнів до проектів.

 

                                        ХІД УРОКУ

І. Організація учнів до роботи на уроці.

ІІ.Оголошення теми, мети, завдань уроку.

1. Звучить романс С.Черкасенка«Тихо над річкою » у виконанні учителів
2.  Слово учителя художньої культури.Бесіда про пісню, її характер
3. Слово учителя літератури.

   Ми недаремно почали урок піснею про нещасливе кохання. Сьогодні на уроці слова « сум», « туга», « нещасливе кохання» звучатимуть часто. Адже кохання ніколи не буває без перешкод.

4. Учень читає вірш « Як почуєш вночі»

Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна.
Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко;
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.

5. Слово учителя.

    Ці прекрасні поетичні рядки належать перу І.Франка. На попередніх уроках ми з вами говорили, що І.Франко – це…

6. Ланцюжок думок.

 Отож, продовжіть мою думку:             « І.Франко – це…

     6.Слово учителя

          Сьогодні ж ми познайомимося з інтимною лірикою І.Франка, його збіркою « Зівяле листя», побачимо його пристрасним, полумяним, закоханим, розчарованим.

Зверніть увагу, як сам Франко визначив жанр збірки – лірична драма. Тому в кінці уроку ви дасте мені відповідь на запитання:

- Чому автор визначив жанр збірки – лірична драма?

- Чому збірка має назву « Зівяле листя?

- Який художній засіб використав автор, називаючи цю збірку?

7.» « Мікрофон».

- Що ви очікуєте від уроку?

ІІІ.Засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок учнів

1.Повідомлення учнів( доурокове завдання)

- « Зів’яле листя» - книжка ліричних віршів;

Збірка “ЗІВ’ЯЛЕ ЛИСТЯ”

Лірична драма І.Франка “Зів’яле листя” – це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. Пісні її – це три “жмутки” зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, І.Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, об’єктивізуватися від них. Ліричні пісні “Зів’ялого листя” він сам назвав найсуб’єктивнішими з усіх, що з’явились у нас з часу автобіографічних поезій Т.Шевченка, але “найбільш об’єктивними у способі малювання складного людського чуття”.

 

- Оцінка збірки М.Коцюбинським 

2.Захист проектів.

А) « Біла лілея»

1.Учень читає вірш « Тричі мені являлася любов»                    

    Тричі йому яв­ля­ла­ся лю­бов.

    Одна несміла, як лілея біла,

    З зітхан­ня й мрій ут­ка­на, із об­нов

    Сріблястих, мов ме­те­лик, підлетіла.

    Купав її в ро­же­вих блис­ках май,

    На пур­пу­ровій хмарі вранці сіла

    І ба­чи­ла дов­ко­ла рай і рай!

    Вона бу­ла не­вин­на, як ди­ти­на,

    Пахуча, як розцвілий свіжогай.

    2.Рольова гра . Виходить у вишиванці І.Франко

У 1874 році я подорожував рідним краєм. Придивлявся до життя селян. Вивчав побут., записував пісні, приказки, прислів’я. Саме в цю подорож я познайомився з родиною священика Михайла Рошкевича. У їхнього сина Ярослава я став репетитором. Подружився з дочкою Ольгою. Незабаром дружба переросла у велике перше кохання. Ми палко кохали один одного протягом 10 літ., але після мого арешту Рошкевичі заборонили мені бувати в їхньому домі, а Ольгу присилили вийти заміж за іншого. Після Ольжиного заміжжя я зустрівся з нею. Між нами відбулася розмова, яка потім вилилася у рядки « І ти лукавила зі мною»

3. Читання в ролях вірша « А ти лукавила зі мною»

Учень( Франко)

А ти лукавила зо мною! 
Ах, ангельські слова твої 
Були лиш одблиском брехні! 
І ти лукавила зо мною! 
І нетямущому мені 
Затрули серце гризотою 
Ті ангельські слова твої... 
А ти лукавила зо мною! 

 

      Учениця ( Ольга Рошкевич у відповідному для того часу вбранні)

 Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила.
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила

Та нашої любві не вбила

Я кохала Івана все своє життя. Так, усе життя. І коли Іван помер, його труну проносили повз мої вікна. Я поблагословила його в останню путь, і з моїх вуст зринули слова його вірша, який увійшов у збірку « Зівяле листя»

                           Розвійтеся з вітром , листочки зівялі

                           Розвійтесь, як тихе зітхання!

                           Незгоєні рани, невтішні жалі,

                            Завмерлеє в серці кохання.

                            В зівялих листочках хто може вгадати

                            Красу всю зеленого гаю?

                            Хто взнає, який я чуття скарб багатий

                            В ті вбогії вірші вкладаю?

                           Ті скарби найкращі душі молодої

                           Розтративши марно, без тями,

                           Жебрак одинокий, назустріч недолі

                            Піду я сумними стежками    

Отак смерть поставила крапку у сумній історії нашого кохання.

  Проект ІІ. « Гордая княгиня»

1.Звучить пісня у виконанні учнів « Что стоишь, , тонкая рябина »

2. Учениця - Монолог Юзефи Дзвонковської( костюм того часу)

Я – Юзефа Дзвонковська. Походила з шляхетної родини. Багато знайомих були закохані в мене. Говорили, що була в мені якась загадка, яку ніхто з них не міг розкрити. Мене покохав І.Франко через 7 років після розриву з Ольгою.Ще задовго до нашого знайомства мої друзі багато розповідали  про мене Іванові. Вони говорили йому, що я вродлива, але дуже горда.

 При першому ж знайомстві Іван оцінив мене. За його словами, я була саме тією жінкою,яка може йти поруч з ним все життя, стати його дружиною. І він зробив мені пропозицію руки і серця.

  Але я відмовила йому у взаємності. Моя відмова вразила Івана. Він дуже переживав, бо вважав, що причина відмови була в тому, що я мала аристократичне походження.

Після моєї відмови Іван написав такі рядки

3.Читає учень -«Іван»-

             Я й забув, що ти осінь холодна,

             Я й забув, що то смерті пора.

              Я й забув, що ти кров благородна,

             Що між нами безодня стара

4.Юзефа:

   Але причина моєї відмови була не в моєму походженні. Я була смертельно хвора на сухоти, відчувала свою близьку смерть, але зізнатись Іванові в цьому не мала сил. Та побачивши, як він страждає, я сказала йому про свою трагедію. Можливо, тоді і з’явилися рядки

5.Читання по ролях:        

 Учень - Франко:Явилась друга – гордая княгиня,

                Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

                Таємна й недоступна, мов святиня.

                Мене рукою зимною вона

                Відсунула і шепнула таємно:

Учениця -Юзефа: “Мені не жить, тож най умру одна!”

Франко: І мовчки щезла там,девічно темно!

Юзефа померла у 30 років.Але пам'ять про неї залишилась у моєму серці і вилилась на папері у вірш « Вона померла», який увійшов до збірки « Зівяле листя».

Учень читає вірш « Вона умерла»

Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!

Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.

Вона умерла! Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить.

Щось горло душить. Чи моїм очам

Хтось видер світло? Хто се люто гонить

Думки з душі, що в собі біль заперла?

Сам біль? Вона умерла! Вмерла! Вмерла!

Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть

І на устах красніє ще малина...

Та цить! І подихом одним не труть

Її! Се твоїх бажань домовина.

Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть

Сей дзвін... Принадь і плач, немов дитина!

Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла!

Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть

І на устах красніє ще малина...

Та цить! І подихом одним не труть

Її! Се твоїх бажань домовина.

Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть

Сей дзвін... Принадь і плач, немов дитина!

Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла!

І як се я ще досі не вдурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну!

Адже ж найкращий мій огонь згорів!

Адже ж тепер повік я не окріпну!

Повік каліка! Серце гадь пожерла,

Сточила думи всі! Вона умерла.

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам,

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! кричать! – та горло біль запер.

Вона умерла! – Ні, се я умер.

Проект ІІІ. « Женщина чи звір»

1.Виходить «Целіна Журовська» -учениця в костюмі тієї епохи і читає:

Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

 Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

   І сила розпливається в простір.

   Спершу я думав, що бокує, тоне

    Десь в тіні, що на мене й не зирне –

Та враз мов бухло полум’я червоне.

За саме серце вхопила мене,

Мов сфінкс у душу кігтями вп’ялилась

І смокче кров, і геть спокій жене.

Минали дні, я думав: наситилась,

Ослабне, щезне... Та дарма! Дарма!

Вона мене й на хвилю не пустилась,

Часом на груді моїй задріма,

Та кігтями не покида стискати;

То знов прокинесь, звільна підійма

Півсонні вії, мов боїться втрати,

І око в око зазира мені.

І дивні іскри починають грати

В її очах – такі яркі, страшні,

Жагою повні, що аж серце стине.

І разом щось таке в них там на дні

Ворушиться солодке, мелодійне.

Що забуваю рани, біль і страх,

В марі тій бачу рай, добро єдине.

І дармо дух мій, мов у сіті птах,

Тріпочеться! Я чую, ясно чую,

Як стелиться мені в безодню шлях

І як я ним у пітьму помандрую.

 

     ( І.Франко « Тричі мені являлася любов)

2. « Літературознавець»- учениця

Це була Целіна Журовська. Вона працювала на Львівській пошті, де Франко і побачив її. Франко любив її платонічною любовю.Вони ніколи не спілкувалися особисто. Франко часто писав їй листи, у яких пропонував стати його дружиною. Він наполегливо шукав зустрічі з Целіною. Але Целіна жила з тіткою, яка була людиною сурових правил. Коли тітка прочитала Іванового листа до племінниці, то вирішила, що Франко не пара Целіні, бо тій потрібен чоловік зі становищем.

   Франко до самої смерті згадував Целіну. Часто вона приходила до нього у снах. І всі ті почуття виливались у слова, до яких згодом композитор  написав музику. І ми з вами сьогодні маємо нагоду послухати прекрасний романс на слова І. Франка « Чого являєшся мені у сні»

3. Прослуховування романсу « Чого являєшся мені у сні» і бесіда за його змістом.

ІУ. Проект « Моє сонечко»

1. Учні – дослідники:

Тричі Франкові являлася любов., та доброю матірю його 4 дітей , вірною дружиною, невтомним помічником стала зовсім інша жінка- Ольга Хоружинська. Це вона допомогала йому в літературній діяльності, видавала заснований Франком журнал « Життє і слово», разом з чоловіком збирала усну народну творчість: казки, легенди, перекази.

2.Виходить « Ольга Хоружинська»-  учениця

І саме мені, своїй дружині, присвятив Іван вірш « Моїй дружині»

( читає вірш)

     Моїй дружині 

Спасибі тобі, моє сонечко, 
За промінчик твій — щире словечко! 
Як промінчика не здобуть притьмом, 
Слова щирого не купить сріблом. 

В сльоту зимнюю, в днину млистую 
Я дорогою йду тернистою; 
Кого я любив, ті забулися, 
А з ким я дружив — відвернулися. 
Відвернулися та й цураються, 
З труду мойого посміхаються, 
В порох топчуть те, що мені святе, — 
А недоля й тьма все росте й росте. 
Важко дерево з корнем вирвати, 
Друга давнього з серця вигнати. 
Важко в пітьмі йти, ще й грязюкою, 
Де брехня сичить вкруг гадюкою. 

Та як радісно серед трудного 
Шляху темного і безлюдного 
Вгледіть — світиться десь оконечко!… 
Так у горі нам — щире словечко. 
То ж за дар малий, а безцінний твій, 
Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій, 
За той усміх твій не вдослід журбі 
Спасибі тобі! Спасибі тобі! 

У. Закріплення засвоєних знань.

1. « Мікрофон»:

-         Яким постає І. Франко на сторінках збірки «Зів’яле листя»? (Це чоловік, що страждає від нерозділеного кохання, але вдячний за це долі; це тонкий лірик, з-під пера якого зявляються перлини, що стають піснями; це людина, яка в особистій трагедії не відрікається від громадянського обов’язку.)

2. Робота в групах (парах) «Художні прийоми фольклору в поезіях збірки «Зів’яле листя».

VІ.Підсумок уроку.

1. «Інтерв’ю»

-         Що є кохання для Франка?

-         Чи може бути кохання без страждань?

2. СЛОВО УЧИТЕЛЯ:

Читайте Франка, коли вам сумно чи радісно, коли ви переможець чи переможений, бо почуття, вкладені автором у рядки поезій настільки сильні, що «сто тисяч літ горіть готові» і зігрівати нас. Кохайте і будьте коханими.

VI. Домашнє завдання ( на вибір):

-         замітка до шкільної газети «І. Франко – співець кохання»;

-         міні-твір «Кохання – щастя чи в’язниця, Бог від якої заховав ключі...».