Конспект уроку мистецтва для 10 класу з теми "Шедеври архітектури Індії. Велика ступа в Санчі. Буддійський печерний храм в Аджанті. Комплекс в Кхаджурахо"

                                                              Урок 37

Тема: Шедеври архітектури Індії.  Велика ступа в Санчі.  Буддійський печерний храм в Аджанті. Комплекс в Кхаджурахо, присвячений Шиві

Мета: 1) дати загальну характеристику архітектурним комплексам регіону,  ознайомити з інтер'єром та декором храмів, формувати уявлення про самобутність культурних традицій Індії;

2) розвивати самостійне художнє мислення, навички аналізу творів та загальної характеристики мистецтва країни;

3) виховувати ціннісне ставлення до мистецтва індійського регіону.

Наочні та дидактичні матеріали: мультимедійна презентація, відеоролики

Методи:аудіовізуальний, комплексний вплив мистецтв, художня драматургія

Очікуваний результат: характеристика архітектурних шедеврів країни, розвиток вмінь робити висновки й порівнювати з іншими культурними регіонами

Хід уроку:

1.Організіційний етап

• Які традиції й звичаї притаманні індійцям?
• Які релігійні вірування побутують в країні?

2. Мотиваційний етап

   Як релігія і звичаї впливають на розвиток мистецтва?

   В Індії не прийняте рукостискання; їжу беруть лише правою рукою. Під час їжі розмови за столом не ведуться. Ім'я у індусів складається з свого власного, імені батька і назви касти або села проживання. Після укладення шлюбу жінці залишають власне ім'я, але в її документах особистості записують, чия вона дружина. Під забороною яскраві емоції на людях, вказівки пальцями (можна рукою, стримано).  Перед входом в офіс, в медичні установи, в чужий будинок, в храм прийнято знімати взуття. У храмі належить робити               пожертвування. У мечеті не можна знаходитись у виробах зі шкіри, з чотками на зап’ястях. За погане ставлення до корів в Індії можна потрапити в тюремне ув'язнення. Індуси також не вживають в їжу яловичину. Священними також вважають мавпу і павича.

Індійцями винайдена:

• десяткова система обчислення;
• надзвичайна інтелектуальна гра – шахи.

Яким був розвиток архітектури в країні?

3. Етап засвоєння нових знань

     Релігійні погляди індійців на світ яскраво відобразились у їхньому самобутньому образотворчому мистецтві. Давні уявлення про виникнення та будову Всесвіту, про богів, які його створили, зв'язки та структури, що існують у ньому, пронизують індійське мистецтво крізь віки та династії упродовж усього його існування.

     Джерелом наснаги та натхнення для індійських митців була сама природа. Створені руками справжніх митців, ці твори не тільки гармонійно вписувалися у природний ландшафт, а й ставали його невід'ємною частиною.

Коли подорожуєш країнами регіону, уяву вражає велика кількість особливих

архітектурних споруд – ступ. Це – буддійські споруди-релікварії, вмістилища священної мощі, реліквій і «предметів сили». Усередині ступи прикрашено розписами подій із життя Будди або просвітлених майстрів. У центрі споруди розташовано молитовний барабан з мантрами. За легендою, Будда сам визначив форму ступи, перевернувши круглу чашу для збирання податків опуклістю вгору. Так ступа отримала півсферичну форму. Півсфера – символ неба та нескінченності. У буддизмі вона означає нірвану Будди і самого Будду. У центральній частині – уявна вісь Всесвіту, яка нібито з’єднує небо із землею, а також символізує Світове дерево життя. Найстаріша ступа – ступа в Санчі (близько 250 р. до н.е.), побудована за правління Ашоки в 3 ст. до н. е., але в 1 ст. до н.е. розширена і обнесена кам'яною огорожею з 4 воротами. Загальна висота ступи в Санчі 10,5 м, а до кінця стрижня 23,8 м, діаметр основи - 32,3 м.

    Старовинні ступи були складені з цегли та каменю, це були напівсферичні споруди, позбавлені внутрішнього простору. Ступа будувалася на круглій підставі. зверху якої був зроблений круговий обхід. На вершині ступи ставився кубічний божий дім», релікварій з дорогоцінного металу (золота та ін.) Над релікварієм піднімався стрижень, увінчаний перевернутими догори парасольками – символами знатного походження Будди. Ступа Санчі побудована з цегли і зовні облицьована каменем, на який спочатку був нанесений шар обмазки з вигравіруваними рельефами буддійського змісту. Вночі ступа висвітлювалася світильниками.

      Увічнення основ буддизму в монументальному мистецтві стало головною метою періоду мистецтва Ашоки. Другим видом монументальних культових споруд були стамбхи – монолітні відполіровані кам'яні стовпи, звичайно завершені капітеллю, увінчані скульптурою. Стовпи, зведені при Ашоці. прикрашені буддійськими символами і за своїм призначенням повинні були прославляти державу та пропагандувати ідей буддизму.

Стамбхи будували заввишки понад 10 метрів і завершували капітелями зі скульптурними зображеннями тварин. Найвідоміша з них – Левова капітель із Сарнатхи (середина II ст. до н. е.). Кажуть, що стовп, який тримав її, було поставлено на священному місці, гам, де Будда виголосив своє перше повчання. Сарнатська капітель зроблена з полірованого пісковика; всі зображення, виконані на ній, відтворюють традиційні індійські мотиви. Тварини на рельєфі передані реалістично, їх пози динамічні і вільні. Фігури левів нагорі капітелі більш умовні і декоративні. Будучи офіційним символом могутності і царської гідності, вони значно відрізняються від рельєфів в Санчі.

Культура Індії не тільки ввібрала досягнення інших культур, а сама не менш віддала іншим світовим культурам. Насамперед, необхідно відзначити, що вся Південно-Східна Азія перейняла велику частину своєї культури з Індії, в цьому регіоні склалися могутні держави з іншими культурами, що залишили такі прекрасні пам'ятники своєї величі, як буддійська ступа Борободур на Яві або шиваїтські храми Ангкора в Камбоджі, Весь Далекий Схід зобов'язаний Індії буддизмом, який сприяв формуванню своєрідних культур Китаю, Кореї, Японії та Тiбету.

    Храми Індії – яскрава візитівка цієї давньої країни. Печерні храми – найстаріші. Коштовними перлинами серед них є печерні комплекси Аджанти та Еллори, включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ці творіння майстрів, що охороняють цілу скарбницю безцінних мистецьких артефактів з минулого тисячоліття, можна назвати «Лувром» Давньої Індії.

     Індійська храмова архітектура вражає її цілісним поєднанням зі скульптурою. Здавна індійські митці намагалися створити у своїй уяві образ всемогутньої  Верховної  Істоти й утілити його в довговічному матеріалі, наприклад, у камені або кістці. Тому і для художника, і для глядача скульптурні зображення були не лише творами мистецтва, а й утіленням певного божества. Храмовий комплекс, у центрі якого перебувало головне божество, щедро прикрашували багатьма іншими скульптурними зображеннями богів і людей. Їх установлювали у суворій відповідності з існуючою ієрархією пантеону божеств, вони слугували тлом для основної скульптури.

   У середньовіччі храми будувалися головним чином на честь Шиви, Вішну, Брахми, які складали Тримурті (вияв триєдності Верховних богів індуїзму).

У VII ст. на півдні Індії в портовому місті Махабалiпурамі був збудований величезний храмовий комплекс. Цей священний ансамбль розмістився на природному майданчику між горами та океаном і поєднував природні стихії – воду та землю. У нього увійшли печерні храми, 8 невеликих святилиш, вирубаних із суцільної скелі, прибережний храм Шиви,  величезний наскельний барельеф «Сходження річки Ганг на землю».

      В архітектурі комплексу вирізняються монолітні храми-ратхи, присвячені епічним героям «Махабхарати»: ратха Арджуни, ратха Бхіми та Інші. Ці маленькі храми чергуються із вирубаними зі скелі величезними фігурами священних тварин: слонів, левів і биків. Тварини, які ніби розгулюють та відпочивають серед ратх, гармонійно поєднують архітектурні форми з природним ландшафтом.

      Кхаджурахо — великий комплекс індуїстських храмів північноіндійського типу з баштами параболічних контурів, збудований між 954 і 1050 роками в індійському штаті Мадх'я-Прадеш, де зараз проживає близько 20 тис. жителів. Зараз збереглося близько 20 з 80-ти храмів, найбільший з яких, Кандар'я-Махадева, був збудований у 9 столітті. Скульптури та рельєфи храмів Кхаджурахо, як і багатьох інших культових споруд Індії, відображають богів, їх оточення, другорядну ритуальну скульптуру, тематичні сюжети, які найчастіше розміщені на платформах та фризах храмів і оточують їх; тварин – реальних і міфічних. Комплекс відомий своїми витонченими скульптурами, що зображають сексуальні сцени з Кама-сутри. Ділянка часто відвідується туристами, а з 1986 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

   Скульптурне оздоблення храмів Індії вражає витонченою майстерністю.

Храмовий комплекс Мінакши, розташований у місті Мадурай (штат Тамілнад), включає 12 веж. Масштаби і строкатість цієї споруди приголомшують: десятки тисяч кам’яних статуй розфарбовані в усі кольори

веселки, а маківки веж, прикрашені позолотою, буквально горять на сонці.

   Уся зовнішня поверхня храмів Хойсала від фундаменту до шпиля покрита скульптурою і різьбленням, не залишаючи місця порожньому простору. Вражає деталізація різьблення: на рельєфі розміром з долоню можна й зараз побачити навіть нігті зображуваних.

       Багато тем у храмовій скульптурі Індії пов’язано з жіночими образами, їх можна бачити на стінах, колонах та інших архітектурних частинах.

 Зображено різні повсякденні заняття жінок того часу: догляд за дитиною,

нанесення макіяжу, видалення шипа з ноги, зав’язування пояса на талії, миття волосся, гра в м’яч і, звичайно, танці й спокушання. Жінок на багатьох скульптурах зображено майже або повністю роздягненими, бо жіноча нагота та ідеальні пропорції тіла є втіленням краси й чарівності, а також символом продовження роду – що має в індійському суспільстві дуже велику цінність.

З-поміж найвідоміших сучасних споруд Індії – Храм Лотоса та Храм Акшардхам, розташовані в м. Делі. Храм Лотоса побудовано в 1986 році. Ця будівля являє собою величезну квітку лотоса з 27 мармурових пелюсток, що розпускається. Храм Акшардхам (2005 р., див. с. 70) створено відповідно до давніх традицій. Усередині храм рукотворно оздоблено білим мармуром, а зовні – рожевим каменем. Ці кольори символізують абсолютну чистоту і мир (білий) та любов до Бога (рожевий).

    У штаті Махараштра, всередині прямовисної кручі, що має вигляд підкови, розташувався унікальний буддійський храмово-монастирський печерний комплекс відомий у всьому світі під назвою Аджанта. Починаючи з II ст. до н.е. і аж V в н.е. місцеві ченці висікли всередині скель 29 печерних храмів.

    За своїм функціональним призначенням печери Аджанта діляться на довгасті молитовні зали (чайтья) і квадратні приміщення, оточені з трьох сторін чернечими келіями (віхара). Деякі віхари замість житлових приміщень містять святилища з розміщеними в них статуями Будди. Зали для церемоніальних молінь прикрашені двома рядами стовпів з апсидою (виступом) в кінці. На гуртожитки монахів у Аджанте припадає 24 печери, інші п’ять мають статус молитовних.

    Сьогодні Аджанта є всесвітньо відомим релігійним, культурним та історичним пам’ятником. Ченці покинули її гостинні стіни ще в VII столітті, коли буддизм в Індії зійшов нанівець. Хвиля релігійних безчинств, що прокотилася в XIII столітті знищила на своєму шляху безліч релігійних святинь, але Аджанта збереглася, завдяки своєму унікальному внутрішньоскельному розташуванню.

   На початку XX століття вона була знову відкрита світу мисливцем на тигрів, англійцем Джоном Смітом. З 1920 року колишній буддійський монастир знаходиться під захистом держави.

    На весь світ Аджанта відома своїми унікальними фресками, що відтворюють сцени з буддійських легенд і суспільну панораму Індії свого часу, виражену в образах давніх людей, тварин і рослин. Індійський печерний комплекс відкритий для відвідувань щодня з 9 години ранку.

4. Етап закріплення засвоєних знань

-дати визначення термінам «чайтья», «ступа», «стамбха», «карма», «нірвана»

-які винаходи належать Індії?

5. Етап практичного застосування знань

Створити буклет «Вас запрошує Індія» (завершити роботу-д/з)

6. Етап підсумків і висновків

   Індійське мистецтво тісно пов'язане з панівними релігійними системами регіону, в першу чергу, з ідеями індуїзму та буддизму. Майже всі його пам'ятки, що дійшли до наших часів, мали релігійний характер: літературні твори, архітектурні, скульптурні, живописні шедеври, навіть славнозвісні індійські танці. Поряд із релігійною основою, мистецтву Індії притаманна яскраво виражена м’якість, плавність, чуттєвість та укорінення в глибоку давнину. Всі художні твори індійського мистецтва відповідають певним художнім стандартам і канонам, які зберігалися поколіннями майстрів у національно-культурній неповторності.

    В індійській архітектурі з'являються елементи своєрідного ордера. Спочатку стовбури колон скельних й наземних храмів досить масивні, але поступово вони стають стрункішими. Колони мають багате різьблене оздоблення. Часто вони вражають різноманітністю й складністю форми і витонченістю профілювання. З часом декорування стає схожим на тонку тканину, що облягає архітектурні форми. Але крізь це тонке скульптурне оздоблення ясно читаються архітектурні членування, профілі, деталі, несуча й вінчаюча частини, тобто цокольна частина стіни й карниза.

   Образні форми архітектури Індії нерозривно пов'язані зі скульптурою. У міфологічних художніх образах народні майстри втілювали буяння природи і свої уявлення про будову Всесвіту.

   В індійській архітектурі дуже рано набули розповсюдження основи геометричного планування, яке поєднувалося з загальною мальовничістю та пластичністю композиції, виробилися загальні будівельні засоби, які були закріплені у спеціальних трактатах.

Архітектура Індії значною мірою вплинула на архітектуру Непалу, Індонезії, Камбоджі та інших країн Південної Азії, а також Китаю.

У свою чергу, окремі території Індії на великі історичні періоди підпадали під вплив інших культур (ісламських країн).

7. Рефлексія

• буддійські споруди, вмістилища священної мощі, реліквій – це …
• монолітні  кам'яні стовпи,  завершені капітеллю – …
• стародавні архітектурно-скульптурні споруди, висічені в скелях - …
• індійський бог, на честь якого споруджували храмові комплекси - ..