Конспект уроку мистецтва для 10 класу з теми "Скульптура та декоративно-ужиткове мистецтво Далекого Сходу: вироби з порцеляни, дерева, кістки тощо. Нецке "

                                                       Урок  29

Тема: Скульптура  та декоративно-ужиткове мистецтво Далекого Сходу: вироби з порцеляни, дерева, кістки тощо. Нецке

Мета: 1) Формувати знання скульптури Китаю, Японії; відстежити ознаки китайської та японської культур, декоративно-ужиткового мистецтва; розглянути  зразки виробів з слонової кістки, дерева, китайської порцеляни;

2) Розвивати мистецькі компетентності учнів: творчу пам'ять, естетичні смаки, креативні здібності:  вміння створювати власні скульптури-сувеніри у китайсько-японському стилі (з солоного тіста);

3) Виховувати ціннісне ставлення до оригінального народного  мистецтва далекосхідного регіону

Тип уроку: поглиблення теми, застосування вмінь та навичок на практиці

Форма організації пізнавальної діяльності: колективна, індивідуальна робота

Очікуваний результат: формувати вміння сприймати, аналізувати й порівнювати твори світового мистецтва, поповнити скарбницю вмінь  навичками «скульптора», дизайнера

                                       Хід уроку:

1. Організаційний етап

-Якими були досягнення китайців, японців в науці, мистецтві?

-Що символізує каміння в японському саду?

-Які 3 основні елементи композиції в ікебані?

2. Мотиваційний етап

       Винахід паперу, книгодрукування, компаса, шовку, чаю, порцеляни, рослинних фарб – ще не всі досягнення далекосхідних вчених і митців. Особливими родзинками є виготовлення предметів декоративного ужитку. Деякі з них стали візитівками Японії, Китаю.

Розглянемо основні з них, деякі спробуємо виготовити власноруч.

3. Етап засвоєння нових знань

      Скульптура Китаю   

    Старокитайській скульптурі властиві 2 характерні риси: традиціоналізм і гілозоїзм (бачення природи як живого організму, оживлення природи) Поєднання цих рис з раціоналізмом дає унікальний результат: дивовижне відчуття природи, здатність бачити  її в найменших проявах.                                                                                                                           Витоки китайської скульптури сходять до періодів Інь і Чжоу. Від ханьського часу збереглося монументальне зображення кам'яного коня, що топче поваленого Гуна на могилі полководця Хо Цюй-біна (II в. До н. Е..). У ханьских могилах часто знаходять численні глиняні статуетки слуг, музикантів, танцівниць, різних тварин. Протягом ханьського часу фігури людей з плоских і умовних стають об'ємними, майстер починає дотримуватися правильних пропорцій при зображенні людського тіла. З появою буддизму в Китаї стали будуватися печерні храми з досконалою скульптурою і живописом. У період  Вей почалося спорудження багатьох печерних монастирів: Дуньхуана, Юньгана, Майцзішаня, Лунминя та ін.  При династії Сунь і Тан тривало будівництво в цих печерах. Печерні храми висікалися в стрімких скелях. Вони розташовувалися на різній висоті в два або три яруси. Зовнішній вигляд храмів і внутрішнє планування залежали від твердості скелі. Висота найбільших храмів досягала 20-23 м, ширина - 32 м. Розміри статуй були різноманітні, починаючи від колосальних 13-16-метрових Будд і закінчуючи крихітними їх зображеннями в 9-12 см. У деяких храмах буддійських зображень було декілька сотень, в інших - кілька тисяч (наприклад, в Луімине 90 тис.). Форми скульптур змінювалися з плином часу. Для Вейських скульптур характерне з'єднання рис стародавнього, ханьського мистецтва з індійським, що прийшов до Китаю через Центральну Азію. Вейську скульптурну фігуру відрізняють подовжена форма тіла і голови, тонкі губи з легкою посмішкою, одяг, що щільно облягає тулуб або спадаюча широкими вільними складками. Скульптура відділяється від стіни і стає  незалежною від неї. Намічається прагнення до передачі душевного стану зображуваного обличчя. У сунську епоху чужоземні риси в скульптурі вже зовсім зникають і замінюються сформованими іконографічними китайськими традиціями. У фігурах цього часу точно передані пропорції тіла, хвилястість одягу, вираз очей. Починаючи з юаньского періоду будівництво печерних храмів і монастирів пішло на спад. Багато печер були засипані пісками і поховані на довгі роки. Народний уряд прийняв ряд енергійних заходів для відшукання і охорони пам'яток стародавньої культури. Китайські вчені вивчають та популяризують мистецтво Дуньхуана та інших монастирів, звертаючи особливу увагу на виявлення національних традицій в скульптурі і живопису.

       Крім скульптурних зображень в буддійських монастирях, в тайському Китаї існувала і монументальна рельєфна скульптура. До нашого часу дійшли рельєфні зображення коней на могилі імператора Тайцзуна (637 р.).

   Глиняні похоронні фігурки танського і сунского часу, що супроводжували мерця в могилу, робилися невідомими народними майстрами. У цих фігурах, розфарбованих фарбами або покритих кольоровою глазур'ю, помітне прагнення до відображення реального світу. Небіжчика супроводжували в могилу статуетки танцівниць, музикантів, акторів, слуг, охоронців і фігури воїнів в обладунках з поваленими демонами біля ніг. Велика розмаїтість расових типів, представлене глиняними фігурками, характеризує різноплемінний склад Танської імперії і свідчить про широкі зв'язки Китаю з віддаленими країнами. У похоронних статуетках сунского часу релігійна символіка              майже              зникає.                                                                                                                                            

          Подальші періоди не дали нічого видатного в області монументальної скульптури. Слідом за епохою розквіту китайської скульптури настав її занепад. Загальна криза феодальної культури і іноземний гніт сприяли повного занепаду скульптури. Тому сучасній китайській скульптурі належить вирішити численні важкі проблеми. Зараз китайські скульптори творчо сприймають стару спадщину і засвоюють все корисне в зарубіжній скульптурі. Для увічнення революційних подвигів, героїчних подій сучасності створюються монументальні твори. Скульптурний портрет раніше був майже невідомий. Тільки за останні роки вдалося створити ряд скульптурних портретів. Великою популярністю користується робота Ван Чао-Веня «Лю Ху-лань», в якій скульптор створив образ партизанки-«китайської Зої», котра віддала своє життя за незалежність батьківщини. Монументальними скульптурами прикрашаються будівлі, площі, парки. Серед цікавих робіт останніх років слід назвати велику скульптурну групу працюючих і відпочиваючих селян, виліплену Лю Кай-ци для прикраси Будинку селянина в Пекіні. На площі Тяньаньминь колективом скульпторів споруджений грандіозний монумент, присвячений пам'яті загиблих бійців революції.                                                                                                                                                                                                             

             Теракотова армія — це підземна армія, вартові потойбічного життя першого імператора Китаю — Цінь Ши Хуан-ді (ІІІ ст.. до н.е.). 3 великим розмахом була збудована могила імператора, недалеко від неї розміщувалася Теракотова армія. Воїни повинні були служити імператору у потойбічному світі. Коні і люди були створені в натуральну величину (8 100 статуй). Військо складалося з 7300 солдат, кожен із яких був несхожий на іншого, але всі були одного зросту. Усі вони створені з глини. Теракотове військо було виявлено випадково селянами, що обробляли землю  у 1976 р.

     У невеликому японському селі Інакадате місцеві фермери створюють дивовижні малюнки на рисових полях за допомогою різних сортів рису.

          Декоративно-ужиткове мистецтво Далекого Сходу відоме оригінальними виробами з порцеляни, дерева, кістки, коштовного каміння. Китай – батьківщина порцеляни, «білого золота». Азіати вірили: якщо хтось замислив їх отруїти, то на наявність отрути в їжі чи напої, змінивши свій колір, вкаже китайський порцеляновий посуд. У VII ст. з’явилися перші вироби з білої прозорої порцеляни. Керамісти створювали вази кольору «неба після дощу», застосовували для прикрашання кольорову емаль. Найціннішим вважався посуд ручної роботи з відбитками пальців автора. 

Секрети ремесла передавались від покоління до покоління. З порцеляни виготовляли фантастичні за формою і декором  вази, тарілки, чайники, статуетки. Прикрашали барвистими розписами з мотивами символічних квітів, пташок, драконів, пейзажами і сценками з тем живопису. Згодом з’являються нові методи дизайну, форм, кольорове фарбування.

    З найдавніших часів корейці славилися обробкою металу, особливо бронзи. Витонченістю форми, багатством звучання і значними розмірами славилися бронзові дзвони, які прикрашали чудовими медальйонами у формі лотоса, зображеннями інших квітів, фей, а також язиків полум’я. Дуже популярна також корейська кераміка, що має глибокі традиції: від стародавніх глиняних посудин неоліту до елегантних селадонових ваз, прикрашених вишуканою інкрустацією, та чосонської порцеляни.  Корейська кераміка здавна була витонченою, прикрашеною цікавими візерунками. Чхончжа знаменита корейська кераміка блакитного кольору. У ній вирізалися візерунки, які потім наповнювались різними матеріалами.

       «Пекча» – кераміка з білої глини. Символізує чистоту духу і строгість у побуті аристократів періоду Чосон. На виробах часто зображувались дракони, півонії, сосни і квіти сливи. «Пунчхонсаги» (XIV-XVI cт) – кераміка перламутрово-синього кольору з візерунками, вирізаними з нанесеної зверху білої глини. На виробах пунчхонсаги зображені квіти або риби. «Онги» - глиняні глечики, які після нанесення глазурі обпікаються при температурі 1.100-1.200`С. Здавна в них зберігали продукти.

        Китайський розпис по шовку (батик – з інд. «крапля воску») – самостійний вид мистецтва і спосіб прикраси текстильних речей: одягу, хусток, завіс, театральних куліс. Віск використовувався як основа часткового фарбування тканини для отримання візерунків і орнаментів. Інструменти для розпису по шовку: різні по ширині і жорсткості спеціальні пензлі для фарб  та клею або воску, тонкі скляні трубочки для нанесення резервуючого складу,   губки, формочки, ножі, трафарети, воронки, пластмасові або дерев’яні палички.   Художні особливості батика у поєднанні багатьох видів образотворчого мистецтва: це елементи графіки, мозаїки, акварелі, пастелі, вітражу.

      Розквіту декоративного мистецтва Країни Вранішнього Сонця сприяло

обожнювання природи, що лежало в основі японської релігії. Це й керамічні та порцелянові вироби, прикрашені тканини і одяг, різьблення по дереву,

металу й кістці, красива зброя та багато іншого. Фігурки-нецке, коробочки-

інро (мініатюрні скриньки), лакові вироби, витончені косоде (кимоно з коротким рукавом) – усе це було оброблено з художнім смаком і витонченістю.

    Віяло прийшло до Японії з Китаю. А японські майстри наддали йому неповторного, витонченого вигляду. Наприклад, віяло-утіва – суто японський винахід. Це віяло-пелюстка, виготовлене із цілісного шматка деревини й обтягнуте дорогим шовком або папером, на які нанесено красиві малюнки.

   Вважається, що й повітряні змії мають китайське походження. У Китаї існують різні традиції, пов’язані із цим дивовижним явищем, проводяться

змагання та фестивалі. А в місті Вейфан функціонує музей, присвячений історії створення і розвитку повітряних зміїв.

       В кінці XVI- поч.XVII з’явились нецке – мініатюрні статуетки з дерева, слонової кістки. У традиційному одязі кімоно (без кишень) використовувались як брелок, кріпили до паска ключі або гаманець. Нецке зображували богів,людей, тварин, кумедні сценки, маски. Нецке завжди має отвір для шнура. Усі вони мали певне символічне тлумачення:

    Погладжуючи нецке, власник набував душевної рівноваги, знімав стрес. З часом це стало своєрідним мистецтвом з пластичною мовою. Нині нецке – джерело вивчення традицій і культури Японії, набуло популярності серед колекціонерів.

4. Етап практичного виконання засвоєного матеріалу

   Розділитись на групи. Виготовити

а) фігурки нецке (з отвором для кільця) з солоного тіста;

б) віяло з одноразових виделок, картону, атласних стрічок;

в) паперового (або з тканини) повітряного  змія;

г) розписаний посуд (одноразову тарілку або будь-яку посудину з пап’є-маше, підготовлену заздалегідь)

5. Презентація творчих робіт

6. Висновки

       Неперевершені вироби з кістки, дерева, каменю, металів ніби оживали під руками майстрів-віртуозів. Широкий спектр почуттів, думок, ідеалів передавався загадковою символікою далекосхідних культур. Окрім пороху  в країнах Сонця відкрили ряд чудових речей: каліграфія, гравюра, друк, порцеляна, ікебана, розпис шовку тощо. Вимірюючи світ образами природи, китайці, японці, корейці створили самобутнє і неповторне мистецтво.

7. Рефлексія

• Справжніми музеями далекосхідної скульптури є…
• Далекосхідний бог, статуї якого дивують різними розмірами і кількістю - …
• Фігурки з дерева чи слонової кості, що є амулетами-брелоками - …
• Вид декоративно-ужиткового мистецтва, що з індійської перекладається як «крапля воску»…