8 клас
Урок мовленнєвого розвитку. Написання етюду за поетичними рядками з вивчених творів
Мета: поглибити знання учнів про етюд як літературний жанр; формувати вміння писaти художні етюди про природу на основі розгорнутої метафори;
розвивати творче мислення, мовлення, вміння спостерігaти, робити власні замальовки про природу;
плекати почуття прекрасного, прищеплювати любов до природи та дбайливе ставлення до неї.
Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку.
Обладнання: зрaзки етюдів українських письменників, пам'ятка «Вимоги до етюду», перелік орієнтовних тем, ілюстративний матеріал.
Учні мають знати: ознаки художнього стилю, основні засоби образності художнього тексту, особливості етюду як жанру.
Учні мають уміти: образно висловлювати свої думки, писaти етюд.
Перебіг уроку
Організаційний момент
Актуалізація мотиваційних резервів учнів
1.Слово учителя
Я бачила, як ви раділи , коли в перший день зими випав легенький сніжок. Ви спостерігали за сніжинками, які повільно кружляли , падали на землю і танули від подиху ще теплої землі. Сьогодні ми спробуємо зануритися у чарівний світ природи, простежити, як майстри слова описували її.
Ознайомлення учнів з темою, метою і завданнями уроку
Освоєння теми уроку. Виконання системи завдань.
На попередніх уроках ми ознайомилися з поетичними творами Володимира Сосюри, Володимира Підпалого, Василя Голобородька. Відчули незбагненну красу природи, патріотичні почуття, передані словом, вирізнили оригінальність, простоту висловлення глибоких почуттів, важливих думок, переживань.
Давайте спробуємо стати письменниками і описати свої враження про природу у формі етюду за поетичними рядками з вивчених творів.
Етюд — це невеликий за формою і змістом твір у художньому стилі на основі безпосередніх вражень і спостережень за картинами природи.
Його характерні особливості: коротка форма, опис вражень від природи з висловленням влaсних почуттів, образність мови, переважно відсутність сюжету.
Етюд може бути написаний як прозовою, так і віршованою мовою. Як жанр трапляється в музиці, живописі, графіці, літературі.
Зима, сніг, земля, дерева, небо.
Осінь обережними, скрадливими кроками сходить у місто, розсипає прохолодними ранками мідні, бронзові п'ятаки. Вона запалює на клумбах червоні смолоскипи канн, накидає на соромливі айстри ніжні різнокольорові хустинки: сині , рожеві, білі, жовтогарячі…
На крутих схилах ніжиться під сонцем гостролиста горобина. Вона щедро заквітчалася червоним намистом.
Або зразок етюду М. Коцюбинського.
У полях вже згасли гречки.
Надходить драматична пора, коли літо, як теплий віск ,тужавіє від подиху осені, коли перші світанкові холодки або трепетно підмивали краї яскравіше підмальованого синню неба, або хукали на нього туманом, коли незавидні лісові грушки ставали схожими на грудочки сонця і починали бриніти терпкуватим медом. У такий час природа, здається, до всього чуйно, тривожно прислухається і чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза, і клекіт чорногуза, і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики.
Підсумок уроку. Закінчіть речення.
Природу кожному з нас треба…
Домашнє завдання. Закінчити роботу над етюдом.