Конспект уроку " Ненаголошені "е" "и" "

Під орфографією розуміють: а) систему однакових написань, яку використовують у писемному мовленні; б) розділ мовознавства, який вивчає систему правил, що забезпечують однакові написання.

Відомо, що орфографія української мови ґрунтується на чотирьох принципах: фонетичному, морфологічному, історико-традиційному та ідеографічному

(смисловому). На їх основі установлюються орфографічні правила.

Суть фонетичного принципу правопису полягає в тому, що слова пишуть

так, як вимовляють. За цим принципом в українській мові пишуться префікси з- і с- (згорнути, зняти, але схопити, стверджувати), а також слова гарячий, серце,

запорізький та ін.

Для морфологічного принципу характерним є однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. За цим принципомпишуться слова просьба, солдатський, пісня, умивається та ін.

Історико-традиційний принцип орфографії полягає в тому, що зберігаються такі написання, які в сучасній мові втратили свою вмотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писалися колись, хоч таке написання не відповідає

ні вимові, ні морфемній структурі слова. Традиційними написаннями вважаються збереження подвоєння букв у власних назвах іншомовного походження (Голландія, Руссо, Геннадій), відсутність подвоєння букв у запозичених загальних назвах (клас, тролейбус, пасажир), а також уживання е та и в ненаголошених позиціях (метелик, черешня, кишеня тощо).

Ідеографічний (диференційний, або смисловий) принцип орфографії визначає написання подібних слів, що мають смислові відмінності. В українській мові цим принципом обґрунтовується написання слів компанія і кампанія, закінчень у деяких словах з різними значеннями, наприклад, звука (у лінгвістиці, музиці) і звуку (в інших значеннях). Смисловим принципом визначається також різне написання прийменника з іменником і омонімічних прислівників (до дому і додому), уживання малої букви в загальних назвах і великої у власних (любов і Любов, орел і Орел).

Орфографічні правила визначають вибір написань у таких випадках письма:

а) позначення звуків буквами в словах (правила правопису слів з ненаголошеними [е], [и], а також із дзвінкими і глухими приголосними);

б) написання слів разом і окремо;

в) уживання великих букв на початку речення і у власних назвах;

г) у разі перенесення слів із рядка в рядок;

д) у разі скорочення слів та їх сполук (ВНЗ, фізхвилинка тощо).

Саме орфограма є основною одиницею орфографії. поняттям оволодівають практично.