Конспект уроку "Повторення вивченого про мовлення, 9 клас"

Про матеріал
Мета: повторити відомості про види мовленнєвої діяльності, дати уявлення про різновиди рецептивних її видів - аудіювання та читання; формувати комунікативні вміння, зокрема вміння слухати-розуміти та читати мовчки; з’ясувати рівень сформованості вказаних комунікативних умінь; виховувати доброту й милосердя, викликати засудження людської жорстокості, ницості, байдужості до традицій; розвивати увагу, слухову й зорову пам’ять, логічне мислення, емоційну сферу, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Перегляд файлу

Тема: Повторення вивченого про мовлення. Вимоги до мовлення. Мовленнєва ситуація. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Різновиди аудіювання (глобальне, докладне, критичне) та читання,9 клас

Мета: повторити відомості про види мовленнєвої діяльності, дати уявлення про різновиди рецептивних  її  видів  - аудіювання  та читання; формувати комунікативні  вміння, зокрема вміння слухати-розуміти та читати мовчки; з’ясувати рівень сформованості  вказаних комунікативних умінь; виховувати доброту й милосердя, викликати засудження людської жорстокості, ницості, байдужості до традицій; розвивати увагу, слухову й зорову пам’ять, логічне мислення, емоційну сферу, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Обладнання: тексти для навчального читання мовчки.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Пояснення вчителя.

Мова реалізується  в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності, яка спрямовується  на сприймання й розуміння мовлення, а також на породження його в усній і писемній формі. Оволодіння мовою відбувається в процесі мовлення.

Мовленнєва діяльність  охоплює чотири види -   аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Час, що витрачається  людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання – 45 %, говоріння – 30%, читання – 6%, письмо – 9%.  Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт),  аудіювання й читання – рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).

Основою спілкування є аудіювання. Для представників багатьох професій  уміння швидко й правильно сприймати-розуміти усне мовлення для виконання службових обов’язків є найнеобхіднішим.

Дія  обох видів рецептивної мовленнєвої діяльності – аудіювання і читання – складається з трьох  етапів: мотиваційного (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію або читаю), аналітико-синтетичного (сприймання, розуміння) та виконувального(прийняття рішення на основі сприйнятої інформації  з наступним говорінням або письмом).

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Якщо слухання  - це передусім акустичне сприймання звукового потоку, то аудіювання  передбачає  до того ж процес  одночасного сприймання й розуміння змісту мовлення.

Важливою особливістю аудіювання є одноразовість, неповторюваність цього виду мовленнєвої діяльності в природних умовах спілкування. Тому вчені  розрізняють репродуктивне  і продуктивне  аудіювання.  У природній ситуації спілкування  співрозмовники вдаються до  продуктивного аудіювання. Умовою аудіювання  репродуктивного є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються в процесі підготовки  до  переказів і творів.

Сприймати  усно передавану інформацію  можна глобально,  докладно, критично.

Глобальне, або ознайомлювальне аудіювання вимагає  від слухача  загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити  тему й основну думку повідомлюваного, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Докладне  аудіювання передбачає найповніше сприйняття  змісту повідомлюваного, усвідомлення деталей.

Критичне аудіювання, грунтуючись  на глобальному і критичному, вимагає висловлення власної думки з приводу прослуханого, оцінки  сприйнятих тверджень, критичного оцінювання сприйнятого.

ІІІ. Читання мовчки

Найвідоміша книга

Найвідоміша за всю історію цивілізації книга. Біблія. Її мудрість переважає все відоме людству, і саме тому інтерес до Книги книг не згасає протягом тисячоліть.

Слово  Біблія  - грецького походження й означає книжки чи зібрання книжок. Ці книжки становлять  Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберігає Писання в незмінному вигляді. Біблія складається в Книг Старого (Ветхого) і Нового Заповіту.

Писання Старого Заповіту розпочалося давньоєврейською мовою й тривало майже 1600  років, починаючи від 1513 р. до Р.Х.

У створенні книг Старого Заповіту брали участь 40 авторів. Це були не прості люди, а обрані Богом. Вони праведно жили, тому Бог через них проголошував істину.

До Старого Заповіту ввійшло 39 книжок. Перші пять (“Буття”, “Вихід”, “Левіт”, “Числа”, “Повторення Закону”) написав пророк Мойсей. Єврейською мовою вони називаються “Тора” – “Закон” і переповідають історію  ізраїльського народу.  Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні.

Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони зявилися після Різдва Христового. Писали їх натхнені Святим Духом учні Ісуса Христа – апостоли. Розпочинається Новий Заповіт  чотирма Євангеліями  - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці книжки написані  наприкінці І ст.. Назва Євангеліє означає радісна звістка. Це звістка про те, що на землю прийшов Божий Син, щоб урятувати людей. У Євангеліях розповідається  про життя Ісуса на землі, чудеса, які він творив, Його мученицьку загибель та Його воскресіння.

Новозавітні книжки були написані народною александрійською говіркою  грецької мови (так званим койне). То була мова освічених людей того часу, тому апостоли або писали нею, або диктували  переписувачам, які відтворювали сказане ними на папірусі.

У другій половині  ІХ ст.. просвітники Кирило й Мефодій переклали  новозавітні книги словянською мовою. Найдавніша пам’ятка цього перекладу  відома як  “Остромирове Євангеліє”.

Згідно із статутом православної церкви, кожному вірному бажано читати Біблію щодня. (За О.Степановим;  280 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. Слово Біблія

а) грецького походження;

б) латинського похоження;

в) словянського походження.

2. Слово Біблія означає:

а) книжки або зібрання книжок;

б) книжки, призначені для дарування;

в) книжки щоденного користування.

3. Дві частини Біблії мають назви

а) “П’ятикніижжя” та “Євангеліє”;

б) “Книги  пророків”  та “Діяння апостолів”;

в) “Старий Заповіт” та “Новий Заповіт”.

4. Оригінал Старого Заповіту було написано

а) грецькою мовою;

б) латинською мовою;

в) давньоєврейською мовою.

5. Перші пять книг Старого Заповіту створив

а) Мойсей;

б) Самсон;

в) Соломон.

6. Єврейська назва “Пятикнижжя” – “Тора” перекладається як

а) “правило”;

б) “закон”;

в) “порада”.

7. Новий Заповіт розпочинається

а) книгою “Діяння апостолів”;

б) чотирма  “Євангеліями”;

в) книгою “Апокаліпсис”.

8. Слово Євангеліє  означає:

а) “життєпис”;

б) “радісна звістка”;

в) “мудра порада”.

9. Книги Нового Заповіту було написано

а) літературною грецькою мовою;

б) aлександрійською говіркою грецької мови;

в) арамейською літературною мовою.

10. Книжки Священного Писання були написані

а) на пергаменті;

б) на папірусі;

в) на папері.

11. Переклад  новозавітних книг  словянською мовою  було здійснено

а) князем Ярославом Мудрим;

б) князями Борисом і Глібом;

в) просвітниками  Кирилом і Мефодієм.

12. Найдавнішою памяткою словянського перекладу новозавітних текстів є

а) “Остромирове Євангеліє”;

б) “Пересопницьке Євангеліє”;

в) “Київський Патерик”.

 Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Домашнєзавдання.Зробити виписки про різновиди читання: вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове.

 

 

 

 

Читання мовчки

Найвідоміша книга

Найвідоміша за всю історію цивілізації книга. Біблія. Її мудрість переважає все відоме людству, і саме тому інтерес до Книги книг не згасає протягом тисячоліть.

Слово  Біблія  - грецького походження й означає книжки чи зібрання книжок. Ці книжки становлять  Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберігає Писання в незмінному вигляді. Біблія складається в Книг Старого (Ветхого) і Нового Заповіту.

Писання Старого Заповіту розпочалося давньоєврейською мовою й тривало майже 1600  років, починаючи від 1513 р. до Р.Х.

У створенні книг Старого Заповіту брали участь 40 авторів. Це були не прості люди, а обрані Богом. Вони праведно жили, тому Бог через них проголошував істину.

До Старого Заповіту ввійшло 39 книжок. Перші пять (“Буття”, “Вихід”, “Левіт”, “Числа”, “Повторення Закону”) написав пророк Мойсей. Єврейською мовою вони називаються “Тора” – “Закон” і переповідають історію  ізраїльського народу.  Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні.

Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони зявилися після Різдва Христового. Писали їх натхнені Святим Духом учні Ісуса Христа – апостоли. Розпочинається Новий Заповіт  чотирма Євангеліями  - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці книжки написані  наприкінці І ст.. Назва Євангеліє означає радісна звістка. Це звістка про те, що на землю прийшов Божий Син, щоб урятувати людей. У Євангеліях розповідається  про життя Ісуса на землі, чудеса, які він творив, Його мученицьку загибель та Його воскресіння.

Новозавітні книжки були написані народною александрійською говіркою  грецької мови (так званим койне). То була мова освічених людей того часу, тому апостоли або писали нею, або диктували  переписувачам, які відтворювали сказане ними на папірусі.

У другій половині  ІХ ст.. просвітники Кирило й Мефодій переклали  новозавітні книги словянською мовою. Найдавніша пам’ятка цього перекладу  відома як  “Остромирове Євангеліє”.

Згідно із статутом православної церкви, кожному вірному бажано читати Біблію щодня.                             (За О.Степановим;  280 сл.)

 

Читання мовчки,

Найвідоміша книга

Найвідоміша за всю історію цивілізації книга. Біблія. Її мудрість переважає все відоме людству, і саме тому інтерес до Книги книг не згасає протягом тисячоліть.

Слово  Біблія  - грецького походження й означає книжки чи зібрання книжок. Ці книжки становлять  Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберігає Писання в незмінному вигляді. Біблія складається в Книг Старого (Ветхого) і Нового Заповіту.

Писання Старого Заповіту розпочалося давньоєврейською мовою й тривало майже 1600  років, починаючи від 1513 р. до Р.Х.

У створенні книг Старого Заповіту брали участь 40 авторів. Це були не прості люди, а обрані Богом. Вони праведно жили, тому Бог через них проголошував істину.

До Старого Заповіту ввійшло 39 книжок. Перші пять (“Буття”, “Вихід”, “Левіт”, “Числа”, “Повторення Закону”) написав пророк Мойсей. Єврейською мовою вони називаються “Тора” – “Закон” і переповідають історію  ізраїльського народу.  Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні.

Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони зявилися після Різдва Христового. Писали їх натхнені Святим Духом учні Ісуса Христа – апостоли. Розпочинається Новий Заповіт  чотирма Євангеліями  - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці книжки написані  наприкінці І ст.. Назва Євангеліє означає радісна звістка. Це звістка про те, що на землю прийшов Божий Син, щоб урятувати людей. У Євангеліях розповідається  про життя Ісуса на землі, чудеса, які він творив, Його мученицьку загибель та Його воскресіння.

Новозавітні книжки були написані народною александрійською говіркою  грецької мови (так званим койне). То була мова освічених людей того часу, тому апостоли або писали нею, або диктували  переписувачам, які відтворювали сказане ними на папірусі.

У другій половині  ІХ ст.. просвітники Кирило й Мефодій переклали  новозавітні книги словянською мовою. Найдавніша пам’ятка цього перекладу  відома як  “Остромирове Євангеліє”.

Згідно із статутом православної церкви, кожному вірному бажано читати Біблію щодня.                             (За О.Степановим;  280 сл.)

 


Читання мовчки,9клас.

 

Найвідоміша книга

1. Слово Біблія

а) грецького походження;б) латинського похоження;

в) словянського походження.

2. Слово Біблія означає:

а) книжки або зібрання книжок; б) книжки, призначені для дарування;

в) книжки щоденного користування.

3. Дві частини Біблії мають назви

а) “П’ятикніижжя” та “Євангеліє”;б) “Книги  пророків”  та “Діяння апостолів”;

в) “Старий Заповіт” та “Новий Заповіт”.

4. Оригінал Старого Заповіту було написано

а) грецькою мовою;б) латинською мовою;в) давньоєврейською мовою.

5. Перші пять книг Старого Заповіту створив

а) Мойсей;б) Самсон;в) Соломон.

6. Єврейська назва “Пятикнижжя” – “Тора” перекладається як

а) “правило”;б) “закон”;в) “порада”.

7. Новий Заповіт розпочинається

а) книгою “Діяння апостолів”;б) чотирма  “Євангеліями”;

в) книгою “Апокаліпсис”.

8. Слово Євангеліє  означає:

а) “життєпис”;б) “радісна звістка”;в) “мудра порада”.

9. Книги Нового Заповіту було написано

а) літературною грецькою мовою;

б) aлександрійською говіркою грецької мови;

в) арамейською літературною мовою.

10. Книжки Священного Писання були написані

а) на пергаменті;б) на папірусі;в) на папері.

11. Переклад  новозавітних книг  словянською мовою  було здійснено

а) князем Ярославом Мудрим;

б) князями Борисом і Глібом;

в) просвітниками  Кирилом і Мефодієм.

12. Найдавнішою памяткою словянського перекладу новозавітних текстів є

а) “Остромирове Євангеліє”;

б) “Пересопницьке Євангеліє”;

в) “Київський Патерик”.

 

 

 

 

Читання мовчки,9клас.

 

Найвідоміша книга

1. Слово Біблія

а) грецького походження;б) латинського похоження;

в) словянського походження.

2. Слово Біблія означає:

а) книжки або зібрання книжок; б) книжки, призначені для дарування;

в) книжки щоденного користування.

3. Дві частини Біблії мають назви

а) “П’ятикніижжя” та “Євангеліє”;б) “Книги  пророків”  та “Діяння апостолів”;

в) “Старий Заповіт” та “Новий Заповіт”.

4. Оригінал Старого Заповіту було написано

а) грецькою мовою;б) латинською мовою;в) давньоєврейською мовою.

5. Перші пять книг Старого Заповіту створив

а) Мойсей;б) Самсон;в) Соломон.

6. Єврейська назва “Пятикнижжя” – “Тора” перекладається як

а) “правило”;б) “закон”;в) “порада”.

7. Новий Заповіт розпочинається

а) книгою “Діяння апостолів”;б) чотирма  “Євангеліями”;

в) книгою “Апокаліпсис”.

8. Слово Євангеліє  означає:

а) “життєпис”;б) “радісна звістка”;в) “мудра порада”.

9. Книги Нового Заповіту було написано

а) літературною грецькою мовою;

б) aлександрійською говіркою грецької мови;

в) арамейською літературною мовою.

10. Книжки Священного Писання були написані

а) на пергаменті;б) на папірусі;в) на папері.

11. Переклад  новозавітних книг  словянською мовою  було здійснено

а) князем Ярославом Мудрим;

б) князями Борисом і Глібом;

в) просвітниками  Кирилом і Мефодієм.

12. Найдавнішою памяткою словянського перекладу новозавітних текстів є

а) “Остромирове Євангеліє”;

б) “Пересопницьке Євангеліє”;

в) “Київський Патерик”.

 

 

 

 

 

Види читання

 

Види читання

Що потрібно усвідомити

Характер читання

 

 

Ознайомлювальне

Чи варто це  читати? Кому текст адресо вано? Який  зміст кожного з розділів  (абзаців) і  тексту в цілому?

Швидке перегортання сторінок, читання заго­ловків; перегляд окремих фраг­ментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотоції, змісту видання.

 

 

 

Вивчальне

Яка тема та основна думка тексту? Що в тексті головне, друго рядне? Яку нову для читача інформацію містить текст?

 

Повільне, вдумливе читання тексту чи його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації.

 

 

Вибіркове

Про що говориться в тексті? Яка інформація є корисною? У яких частинах (розділах) тексту її вміщено?

Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою вилучення потрібної інформації.

 

 

 

 

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою ( журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту  зрозумівши найбільш важливі  положення видання,  читач має отримати  чітке уявлення про цінність та корисність  книжки.

Вивчальн ечитання називають ще поглибленим,  аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання  учень  не просто сприймає інформацію, він зясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця у поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо  й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу  краще запамятати сприйняте,  підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу  тільки на необхідних йому  аспектах тексту. Такий вид читання  здебільшого застосовують  при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи іший вид читання –вивчальне  (поглиблене).

Останнім часом називають ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання:  швидкий перегляд  тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибирати  певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
8 травня
Переглядів
691
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку