29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Урок . "МАЛЬОВНИЧА МОЯ УКРАЇНА ТЕМА. Правопис. Повторення вивчених розділових знаків у складному реченні

Про матеріал
у цьому конспекті на основі текстів-описів пам"яток культури, зокрема Тернопільщини, учні мають можливість закріпити знання з теми "Складне речення.Розділові знаки", а також поринути й перенестись у мальовничі куточки нашого краю.
Перегляд файлу

 Українська мова 9 клас

МАЛЬОВНИЧА МОЯ УКРАЇНА

ТЕМА. Правопис. Повторення вивчених розділових знаків у складному реченні

Мета: узагальнити й систематизувати  знання дев»ятикласників про мовні аспекти  вивчення речення; удосконалювати вміння й навички працювати над з»ясуванням основних пунктограм у  реченнях, способів їх перевірки;  розвивати вміння аналізувати  пунктограми та вміння групувати їх;  засобами усного та писемного мовлення розвивати інтелектуальні, творчі здібності.

Тип уроку:  урок узагальнення й систематизації знань.

Хід уроку

І Організаційний  момент.

ІІ. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку.

ІІІ. Актуалізація теоретичних понять з теми.

Лінгвістична гра «Продовж  речення».

  1. Розділові знак – це…
  2. Пунктуація – це…
  3. Пунктограма – це   …
  4. Пунктуаційна помилка – це…

 

ІV . Відтворення теоретичних відомостей.

Аналіз тексту на основі актуалізації мотивації  учнів. (слайд 1)

*Прослухати текст (або прочитати на роздаткових картках). Доберіть заголовок,  визначте стиль і тип мовлення. Записати 1 речення і пояснити правила вживання розділових знаків.

Україна — це країна тисячі мальовничих та загадкових куточків, які можна знайти всюди. Багато з них мають свою історію і сповнені містичних загадок. 

Це гарне місце. Води Тиси і дорога, що в’ється вздовж неї, малюють на землі витончений візерунок; вкриті лісом гори підходять зовсім близько, створюючи враження не лише захищеності, а й відчуженості від світу, навіть найближчого. Встановлення кілька років тому скромного знака «Центр Європи» в кількох кілометрах від закарпатського міста Рахова стало одним з проявів незалежності України та демонстрацією її належності до Заходу.

Але при згадці про український центр Європи іноземці здивовано знизують плечима і переходять на інші теми. Адже центр Європи, на думку кожного громадянина світу, — це щось зовсім інше, ніж маємо сьогодні в Україні: достаток для більшості людей, конституційні свободи, чисті й гарні, як світлиця у доброї господині, міста, мережа довершених доріг…

Однак що буде з нами, з Європою, зі світом через сто чи двісті років? Історія свідчить, що реалії життя можуть зникати зовсім або переживати неймовірні метаморфози. Одні, колись нікому не відомі, міста й країни набувають могутності, а інші відходять у небуття або втрачають свою колишню велич. Наприклад, на початку XVII століття на карті світу ще не було такого міста, як Нью-Йорк, а сьогодні це фінансовий центр усього світу. А приблизно в той же час зійшла нанівець військова й торговельна могутність Венеції, незважаючи на її непереможний флот і переповнені золотом банки. Захід же обертався тоді навколо Парижа, Лондона, Амстердама, Відня. Останні два міста не зберегли до наших часів свого колишнього світового впливу. Сьогодні «все тече, все змінюється» так швидко, як ніколи раніше. Але сучасники не здатні не лише адекватно оцінювати, а й помічати ці зміни. Це в майбутньому історики все розкладуть по полицях, а про нас казатимуть: «Сліпі, сліпі, сліпі».

Протягом тисячоліть центри торгівлі, промисловості, культури мігрували з однієї країни до іншої. Та чи завжди буде саме так? Здається, людям уже набридло жити в натовпі й на асфальті мегаполісів.

І чому б не уявити, що невдовзі фактичними центрами життя і творчості людства стануть саме такі оази в урбаністичних джунглях, як наші Карпати? Місця, яких у Європі залишилося не так уже й багато. Місця, де до горизонту котяться блакитні хвилі карпатських хребтів, де по дну кожної ущелини біжить між щедро заквітчаними берегами прозорий примхливий «потічок»; де на поверхню землі всюди пробиваються джерельця смачної мінеральної води, а всі галявини так ретельно оброблені косарями, що можуть змагатися з британськими газонами. Якщо ми збережемо це Богом дане нам багатство, то воно має всі шанси стати справжнім і дуже привабливим «Центром Європи».

V. Виконання системи практичних завдань і вправ творчого характеру.

1. Робота у групах.

Завдання: заповнити табличку, використовуючи речення із запропонованих текстів.

 

Приклади

1

Розділові знаки у складносурядному реченні

 

2

Розділові знаки у складнопідрядному реченні

 

3

Розділові знаки у безсполучниковому  складному реченні

 

4

Розділові знаки у складному реченні з різними видами зв»язку

 

ТЕКСТИ ТВОРІВ

Мальовничі міста та місця Західної України.

І група     ЗАЛІЩИКИ

Знаєш, зовсім не обов'язково витрачати гроші на оформлення віз, на квитки, на проживання в дорогих готелях, якщо в Україні є міста, нічим не гірші від закордонних. До того ж непогано спочатку дізнатися краще свою країну, в якій так багато прекрасних і мальовничих місць.

Одне з таких місць - містечко Заліщики на Тернопільщині, яке лежить у глибокому мальовничому яру Дністра. Це старе місто, перші згадки якого датуються 1340-м роком. У ті часи Заліщики були власністю польського короля. У 1672 поселення було практично повністю знищено турками, але вже в 1750-му році відновлено завдяки батькові останнього короля Польщі Станіслава Августа Станіслава Понятовського. У місті навіть прийнято було проводити 4 ярмарки на рік. Магдебурзьке право Заліщики отримали в 1766 році.

  Першою культовою спорудою, побудованою в Заліщиках Станіславом Понятовським, став костел Св. Станіслава. Храм був освячений в 1763 році. Тоді костел був дерев'яним, а на початку XIX століття його перебудували в кам'яний. В інтер'єрі костелу над дверима в сакристії зберігався родинний герб Понятовських. На жаль, костел був пограбований совітами й перетворений на склад солі, яка сильно зіпсувала стіни. Римо-католицькій громаді храм передали в 1991 році, після чого була проведена його реставрація.

  Ще однією архітектурною пам'яткою міста є греко-католицька церква, яка будувалася протягом 1864 - 1875. Освячена вона була в 1873 році під титулом Св. Трійці. У 50-х роках ХХ століття святиню переосвятили на честь Св. Покрови. У 1962 році храм закрито радянською владою. Протягом 1974 - 1989 років тут розміщувався історико-краєзнавчий музей, після чого церкву повернули віруючим.

Є в Заліщиках і синагога, адже наприкінці ХІХ століття євреї складали абсолютну більшість населення. Побудована синагога була наприкінці XVIII - початку XIX століття, щоправда, в радянський час вона була пристосована під бройлерну.

Варто відвідати й колишній будинок польського товариства «Сокіл», в якому зараз знаходиться кінотеатр. «Сокіл» час від часу надавав приміщення театрам-гастролерам, а в 1905 році в ньому виступала з шевченківською концертною програмою видатна українська співачка Соломія Крушельницька.

Якщо раніше Заліщики були популярним польським курортом, то після Другої світової війни пляжі та інфраструктура прийшли в занепад, курортне життя затихло й, на жаль, не відродилося воно й зараз. Тим не менш, сюди варто приїхати як мінімум щоб насолодитися одним з найкрасивіших видів в Україні - панорамою міста з меандром Дністра з протилежного, буковинського берега.

Слайд 2

ІІ група

Історії та загадки Бучача — казкового містечка з країв Галичини

Це невелике місто на Тернопільщині знамените далеко за межами України. Його прикрашає старовинна архітектура та не менш старовинні дерева. Поміж вулицями шастають легенди, а у вечірніх віконцях світяться казки та історії, що передаються із уст в уста. Таємничі, правдиві та вигадані, та що старші — то цікавіші…

Та найперше, що можна сказати про Бучач — він сам по собі надзвичайно красивий. Можливо історична архітектура тут трохи занедбана і коштів, які мали б вкласти безпосередньо в красу міста, немає. Та краса — це не лише відновлені будівлі. Краса — це те, що відчувається у повітрі. Те, що причаровує. Тут це велич старовини і неповторна галицька колоритність.

Кілька мазків з історичної картини міста

Бучач був Бучачем ще із самого початку. Так називає його перша письмова згадка 1260 року. У різні часи це невеличке, але самобутнє містечко входило до Галицько-Волинського князівства, до Габзбурзької монархії, належало до Угорщини та Польщі. Двічі отримувало магдебурзьке право. Був і час, коли Бучач на могли поділити між двома державами. Тоді, у 1672 році під деревом Золота Липа (яке досі росте на околиці міста) було підписано мирний договір між Туреччиною та Річчю Посполитою. Як розповідає легенда, тоді Бучач насправді розірвали на два шматки. За кордоном по річці Стрипа було відділено східну і західну частину, які відповідно були турецькою та польською. Польсько-турецькі війни на стільки поруйнували Бучач, ймовірно через це його навіть не позначили на мапі 1700 року.

Слайд 3

 

ІІІ група

Мовчазна краса архітектури БУЧАЧА

Найвизначнішими архітектурними пам’ятками Бучача є Фортеця кінця XIV — початку XVII століть, Ратуша, Миколаївська церква, Василіанський монастир.

Колись Бучацький замок утворював овал з трьома оборонними вежами. На території свого часу були монастир, палац, красива в’їзна брама. Колись цей замок був одним з найважливіших та найпотужніших східних укріплень Речі Посполитої. А вже у XVII столітті її зруйнували турки, а доруйнувала Австро-Угорщина, коли дозволила розбирати стіни. Мало що вціліло з того часу. Та все ж руїни давньої фортеці разом із загадковими підземними ходами залишаються цікавим туристичним об’єктом.

Кажуть, лише для того, аби побачити Бучацьку ратушу, варто поїхати в це місто. ЇЇ називають шедевром доби Бароко. Автор — Іоанн Георг Пінзель. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII століття. Багато хто вважає Бучацьку ратушу найкрасивішою в Україні.

Миколаївська церква та Василіанський монастир — дві окремих історії, що приваблюють завітати у Бучач. З визначними пам’ятками українського образотворчого мистецтва, чудовою архітектурою та трагічною історією.

Загадка Пінзеля

Бучач був художньою майстернею геніального скульптора XVIII століття Георга Пінзеля. Його мистецький талант порівнюють з Флоренцо Берніні і кажуть, що рівня майстерності цього генія після його смерті не досяг ніхто у світі. Пінзель так і залишиться загадковим Майсторм, який “прийшов нізвідки”, адже про життя Пінзеля до Бучача абсолютно нічого не відомо. Його роботи поринуть у забуття на довгі роки, а потім виставлятимуться у самому Луврі.

Крім інших, різьблені скульптури Пінзеля можна побачити у церкві Святої Покрови. Алегоричні постаті Віри, Мужності, Мудрості і святого Товія. Цікаво, що у скульптурі Мужності, за однією з версій, автор зобразив самого себе.

Про Бучач можна розповідати довго і солодко. Тут є що описувати і зображати.

 Слайд 3

 

ІVгрупа

МІСТО З “ІДЕАЛЬНИМ ЗАМКОМ"

 

Для більшості українців Збараж є синонімом слова “замок” – передовсім завдяки телевізору. Блокбастер Єжи Гофмана вже не раз прокрутили всі провідні телеканали, тож важко знайти людину, яка би не бачила цієї епопеї. А саме під мурами Збаража відбуваються найтрагічніші події кінострічки.

  І автор роману «Вогнем і мечем», і його екранізатор не надто відійшли від реальних подій (про інтерпретацію при цьому промовчимо). Бої під Збаражем дійсно були одним із ключових епізодів Хмельниччини й одним із вузлових в історії Речі Посполитої й України. 

Отже, 1649 року армія Богдана Хмельницького обложила тутешню фортецю. На допомогу обложеним поквапився сам король Ян II Казимир на чолі добірного війська. Гетьман не став чекати удару в тил, тож сам пішов назустріч полякам і під Зборовим дав їм доброго прочухану. Самого Яна Казимира врятував від полону лише сепаратний мир, укладений союзником гетьмана ханом Іслам-Гіреєм. Під тиском кримців Богдан був змушений підписати Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська скорочувався з 60 тисяч до 40 000, підвладні Хмельницькому землі обмежувалися лише Київщиною, Чернігівщиною та Брацлавщиною. Натомість леґітимізувалася сама Гетьманщина.

  Для тих, хто цікавиться фортифікацією, Збараж теж передовсім асоціюється з замком. Адже місцева твердиня – найкраще збережена на Тернопіллі. Від середини 1990-х у замку тривають реставраційні роботи. Частково відновили навіть бастіони, знищені ще в ХІХ столітті.

  Слайд 4,5

 

Vгрупа

І все ж Збараж – не лише замок.

   Збараж – районний центр Тернопільської області (близько 13 тисяч мешканців). Тутешня місцевість дуже зручна для поселення, тож люди на ній живуть щонайменше від мезоліту. Були тут всюдисущі “трипільці” з “черняхівцями”, селилися наші прямі предки – давні слов'яни.

   Вперше назву Збараж згадано в “Іпатіївському літопису” під 1211 роком. Союзник Данила й Василька Романовичів краківський князь Лешко Білий “не зміг узяти Галич і, пішовши, пустошив він довкола Теребовля, і довкола Моклекова, і Збаража”. До речі, невдовзі згаданий князь таки поґаздував у місті. Коли 1214 року в Галичі засів угорський королевич Коломан, Збараж відійшов його польському союзнику Лешку, який за три роки встиг змінити політичну орієнтацію. Краківський князь господарював у Збаражі майже п'ять років, але у 1219-му таки мусів тікати.

  На час цих подій Збараж був однією з найпотужніших твердинь Галичини. Цьому сприяв зручний для фортифікації місцевий рельєф – поєднання товтрових височин Медоборського кряжу з заболоченою долиною Гнізни.

  Цікаве й походження самого топоніму “Збараж” (від початку “Збираж”). Назва походить від слова “збиратися” – у цьому місці традиційно збиралися військові дружини перед тим, як рушити у похід – чи то на внутрішні “розборки”, чи “поскубти” сусідів (поляків чи угорців).

  У 1393 році великий князь литовський Вітовт віддав Збараж сіверському князеві Дмитру Корибуту. Останній звів тут мурованого замка (до того був дерев'яний).

  Князі Збаразькі володіли містом до 1631 року. Князь Юрій (Єжи) не мав спадкоємців, тож по його смерті місто відійшло найближчим своякам – князям Вишневецьким. Смерть Юрія досі оповита таємницею. Помер він в Кракові, зовсім несподівано. Смерть трапилася у розпалі бенкету, який князь давав на честь завершення будівництва Збаразького замку. Є велика підозра, що князю “допоміг” король Сигизмунд ІІІ, до якого Збаразький був в опозиції. На той час отруїти політичного супротивника було звичайною справою.

  1675 року Збараж, як і все Поділля, переходить під руку турецького султана Мехмета IV. Яничарам на чолі з Шишман Ібрагім-пашею довелося чимало попотіти, аби захопити місто. Під час облоги та штурму Збаражу місту та його мешканцям чимало дісталося, але розповіді, що турки вирізали чи не все населення, а вцілілих продали у рабство – перебільшення

  Популярну версію про спустошення турками Збаражу опосередковано спростовує й те, що під час війни з османами місцевий замок майже не постраждав.

Слайд 4,5

 

Перевірка.

Учні зачитують виписані речення, пояснюють розділові знаки.

 

2. Пунктуаційний практикум. Кожна  група  отримує  речення.

Записати речення, розставити розділові знаки, накреслити схеми речень. Зазначити, якщо є, орфограми.

1.Собор завжди несе в собі певний настрій, але найбільше любить Баглай його уночі, в розшумілі вітряні ночі, коли налетілий східняк рве листя з по-нічному грізних дерев, І навкруги місячно й вітряно, і собор стоїть серед такої видної ночі увесь якийсь наповнений, біліє фантастично, мов вітром напнутий парус.
2.З'ївши вареника, я падаю в натоптані снігом санки, дядько Себастіян умощується на передку, і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі срібно туманіють верби, де вітряки остуджують сонце, а річка погойдує переспілі китиці отого очерету, в якому й досі живуть чиїсь сумні голоси. 
3. Отож ранком я вже мало не розкошував мати на часинку позичила в сусідів чоботи І шмаруючи їх березовим дьогтем заходилася повчати щоб я у церкві не лобурясничав не шморгав носом не крутився дзиґою не сміявся не пирхав та частіше хрестив лоба. 

4. Зникли мовби назавжди зорі з неба, не було й сонця, воно лиш іноді вгадувалося в невиразному свистінні хуги, і тоді здавалося, що в тому місці з неба сиплеться не сніг, а жовтий пісок, твердо порошить на землю, шкулько шмагає все, що трапляється йому на путі. 

5.  Робота цих дівчат Тоню найбільше приваблює тканини їхні що ллються барвистими водоспадами із верстатів, їй часто ввижаються і якщо цей чабанський степ справді буде колись розорано ірис тут посіють то може й сама вона теж опиниться в місті з дівчатами на текстильному.

 

3. Мовленнєва ситуація. Комунікативний практикум.

Уявити ситуацію, що вас гості міста Бережани попросили провести екскурсію рідним містом. Складіть розповідь 5-8 речень про місця, які потрібно відвідати перш за все.

Слайд 6,7.

 

VІ. Систематизація й узагальнення знань.

Продовж речення:

На уроці я повторив…

На уроці я почерпнув…

На уроці я навчився…

 

VІІ. Підсумок уроку

 

VІІІ. Домашнє завдання.

Підготувати матеріал про живописні місця України, зробити синтаксичний розбір 2 речень.

 

 

 

Підготувала вчитель української мови та літератури Бережанської школи-гімназії

ім. Б.Лепкого Матус Наталія Василівна.

docx
Додав(-ла)
Матус Наталія
До підручника
Українська мова 9 клас (Глазова О.П.)
Додано
14 травня
Переглядів
35
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку