Конспект уроку позакласного читання "Рідна мати мояі"

Мелітопольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок позакласного читання

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель української мови та літератури ЗОШ№7

 Лісняк

Оксана Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок позакласного читання

«Рідна мати моя…»

МЕТА: - ознайомлення учнів з творчістю письменників, пое-

тів України та рідного краю, української діаспори, в якій оспіване материнство;

• виробляти вміння й навички виразного читання, са­мостійної роботи з додатковою літературою;
• виховувати почуття любові до рідної матері, милої серцю домівки, своєї Батьківщини.

ТИП УРОКУ: комбінований.

ЕПІГРАФ ДО УРОКУ:

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої -

Вже  більше, мабуть не знайти.

П. Грабовський.

 

 Доки живі ще ваші матері,

Хай всі дороги вас до них приводять.

                                         Г. Світлична.

Діво Пресвятая - матір матерів, Пригорни до серця всіх своїх синів. А.Полинка «Молитва».

ХІД   УРОКУ:

1.       Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.

ПЛАН.

1.       Оспівування материнства у фольклорі.
2.       Образ матері в творчості письменників- класиків.
3. Материнська ніжність в творчості сучасних письменників Ук­раїни.
4.       Українська діаспора вшановує материнство.

ВСТУПНЕ  СЛОВО  ВЧИТЕЛЯ

Дорогі діти!

Сьогодні ми доторкаємося до святая святих - теми рідної матері в усній народній творчості, класичній літературі, в творчості пись­менників та поетів України, зокрема української діаспори.

В процесі роботи ви покажете вміння і навички виразно читати твори, самостійно працювати з додатковим матеріалом, і в ваших серцях ще жагучішим стане почуття любові до рідної матері, милої серцю домівки, до Батьківщини, одним словом – до  Берегині.

Групам було дано випереджувальне завдання, про яке вони сьо­годні будуть звітувати.

Запишіть, будь ласка, тему і план уроку в свої зошити.

2.       Опрацювання навчального матеріалу

(Звучить українська народна музика)

Вчитель: Материнство ... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіч­нене художниками. В усіх народів, в усі віки жінка - мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. Для кожної живої істоти мати є святою: для пташини -  лас­тівки і журавля, що в небі; для кошеняти і собачати, лисич­ки і вовченяти. Кожен з нас, людей, тягнеться до матері. Єдина, рідна, ні з ким незрівнянна, яку впізнає кожен серед тисяч інших, пізнає тому, що в муках вона дала йому життя, продовжила себе в нас.

Перш ніж розпочати нашу роботу пропоную заповнити «Асоціативну квітку» (підібрати якомога більше епітетів) до слова «мама»

 

 

Тож дозвольте звернутися до першого пункту плану «Оспі­вування материнства у фольклорі». Я звертаюсь до пошукової групи:

У кожної людини є два береги - од якого людина одпливає і до

якого має неодмінно причалити. Мати, батько, рідна домівка - ось

наш берег, до якого завжди хочеться прийти в будь-якому віці.

Отже, давайте зробимо висновок: у кожного з нас є свій вимірок, своє сприйняття батьківської оселі, але одна спільність єднає. Яка?

Учні:  Серед українських поетів чільне місце належить геніальному

Кобзареві, талановитому Т. Шевченку. Тонкий лірик, поет на­шого часу,  М.Рильський сказав: «Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої му­ки не знайти ні в одного з поетів світу. Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив в жінці, в матері». Доля жінки - кріпачки була трагічною, вона була для Кобзаря згустком крові, що запеклася в його серці, бо це для нього перш за все доля його рідної матері, котру передчасно «у мо­гилу нужда та праця положила», доля рідних сестер, в яких «у наймах коси побіліють» , це доля його першої юначої любові-Оксани Коваленко. Жінку - матір він підніс на найвищий п'єдестал. Мати для Шевченка була найсвітлішим образом, уособленням краси і ніжності. Давно стали крилатими його слова:

У нашім краї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

 

Вчитель:  Назвіть твори Т. Шевченка, в яких він оспівує жінку-матір. («Катерина», «Наймичка», «Сова», «Слепая», «Відьма», «Марьяна - черни­ця», «Марія»).

Так, мати з дитиною на руках - символ буття і символ жит­тя на землі. Символ древній і первозданний. Мати - порад­ниця і рятівниця, її сердечність, ніжність, душевна теплота -особливі. Таких нема ні в кого. Материна любов не знає зради. Вона довічна, непідкупна, істинна. Це ми бачимо, читаючи епіграф нашого уроку з творчості П.Грабовського. Зверніть увагу (зачитується епіграф). А хіба можна знайти в українській літературі XX століття такого письменника, поета, композитора, чия творчість не торкалася б теми матері? Тож давайте послухаємо знавців художнього слова.

Поетичний колаж

(Учні читають вірші).

1.        Василь Симоненко «Лебеді материнства».
2.     Б.Олійник «Сива ластівка».
3. Б.Олійник «Мати».
4. А.Малишко «Пісня про рушник».

Літа свої, літечка житом, Прибрала планету,

Послала стежкам споришу, Навчила дітей,

Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко -

І тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо?! -

Сполохано кинулись діти,

- Куди ви, бабусю? -

Онуки біжать до воріт.

-Та я недалечко...

Де сонце лягає спочити.

А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми? ...

Та що ви намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю,

У сон поведе по казках?

-А я вам лишаю

Всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах,

І золото на колосках.

- Не треба нам райдуг,

Не треба нам срібла і золота,

Аби тільки ви

Нас чекали завжди край воріт,

Усю вашу вічну роботу, -

Змахнула полегко! Злетіли увись рушники.

- Лишайтесь здорові!

На цілу планету На всі покоління й віки.

Вчитель: До чиїх творів ми ще можемо звернутися?

               Мати за всіх умов залишається матір'ю. Вона здатна пожертвувати собою не лише заради власної дитини, а й заради чужої. Про героїзм українки Марії Стоянихи, яка ціною власного життя хотіла врятувати двох російських солдатів, йдеться в оповіданні О. Довженка «Мати».

(Учень читає напам'ять уривок з оповідання.)

Мати

Не ради сліз і розпачу, й скорбот, і не в ознаку гіркого прокляття, вони вже прокляті і так всіма на світі, а задля слави нашого роду написано і во ім'я любові про цю високу смерть. І хоч багато судилося нам незабутніх утрат, хоч легше було б очам читати щось лагідне і миле серед громів, прочитаймо про матір Марію Стоян.
Хто серед трупів ворожих біжить по селу, що вже догоряє?
Хто це стогне біжучи? Чиє серце стугонить у грудях, мов вистрибнути хоче вперед?
Це Василь з автоматом і бомбами, Марії Стоянихи син.
Хто мертвий висить коло хати під небом?
Оце його мати.
Біжить Василь, увесь мокрий од довгого бою, біжить у великій тривозі. Як же він бився перед рідним селом! Розвідником був, нищив точки, розніс гранатою дзота, що був колись дядьку за хату. Погнали ворога. Пробіг Василь усе село, все те, що звалося колись селом. Дві сотні печищ, спалені сади, череп'я, ями і безліч одубілих ворогів у багнищі і крові.
— Мамо, де ви? Це я, Василь, живий! Івана вбито, мамо, а я живий... Я вбив їх, мамо, коло двох сотень... Де ви?
Підбіг Василь до двору. Отут був двір під самою горою.
— Мамо, матінко моя, де ви? Рідна моя, чому ж ви не зустрічаєте мене? Чом не чую вашого тихого голосу? Де ви, голубко, матінко моя сива?
Спинився Василь коло хати, а хати немає. Василь у двір — нема двору. У сад — нема саду. Тільки одна стара груша, а на груші мати.
О тихий жах... О незабутній смутку...
                                                                                                           ( О. Довженко).

Благословенна будь, українська мати, всюди і завжди!
Вчитель: Спасибі. В ім'я Великої Перемоги загинула мати Марія

Стоян. Ми сумуємо і водночас пишаємося цим, бо саме такі героїчні вчинки наближали Перемогу. Пишаємося й мате­рями, які віддали для цього найдорожче - своїх дітей. Як тут не згадати просту українську жінку Епистимію Фе­дорівну Степанову, яка виростила і провела на фронт дев'я­тьох синів. І жоден з них не залишився живий.

Варто згадати Олександру Аврамівну Деревську, жінку -героїню, що виховала 48 дітей різних національностей, які залишились без батьків під час війни (пісня «Сину, сину»).

Учень: Я хочу прочитати вірш В.Симоненка «Баба Онися».

Вчитель: Багато страждань випало на долю матерів, але вони винесли все. І ніщо їх не змогло спинити. Пройшли роки.

Як підсумок роботи над III пунктом плану, хай бринять у

ваших серцях слова

«І перед нею помолюсь,

Мов перед образом святим Тієї матері святої...»

Ти пам'ятаєш, мамо, наш шкільний випускний вечір? Звичайно, ти пам'ятаєш його. Забувати вміємо тільки ми, діти. А матері пам'я­тають усе. Ти пам'ятаєш , мамо, як ведуча радісно і дзвінко оголоси­ла: «А тепер починаються танці». Це було вже після того, як свої атестати, що засвідчували нашу зрілість, ми віддали вам, мамам. І ти, глянувши на атестат, раптом заплакала. І подивилася на мене так, ні­би я віддав тобі не документ на гербовому папері, а квіток на швид­кий поїзд, який повезе мене у незвідану далечінь.

Того вечора я був поруч тебе зовсім мало. Все мені хотілося на­говоритися з друзями.

Коли заграв наш шкільний оркестр і мелодія вальсу забриніла в грудях кожного з нас, ти покликала мене очима. А я подумав: пізно, мовляв, танцювати з мамою, вийшов уже з того віку. Хай навіть ми з тобою не танцювали вдвох. Ніколи, то ще встигнемо - ти завжди по­руч. А от Наталка ...

Мамо, прошу тебе, не дивись на мене так вільно, так довго. Я не знав тоді, що в житті багато вальсів для дівчат і майже нема для ма­терів. Я розумію, що в той час тобі було трохи боляче, - але про цей біль я дізнався тільки тепер. Того вечора я подумав, що матері про­щають своїм дітям усе. Я й тепер певен цього, про вже не ставлю крапку після «усе». Матері прощають дітям усе, крім зрад.

Мамо, зараз я далеко, але дуже скоро приїду знову. І потім ми по­їдемо разом. Але спочатку - підемо до школи. На звичайний шкіль­ний вечір. І я запрошу тебе на вальс - найголовніший, найщасливі-ший у моєму житті. Тільки ти жди мене, люба мамо. Адже ще не пізно?

Де б не була людина, куди б не закинула її доля, образ матері завжди з нею. Саме творчістю цих письменників, кому доля рідко посміхалася зустріччю з батьківщиною, рідною домівкою, ніжною ненькою, завершимо нашу тему.

Складна доля у багатьох наших співвітчизників. До їхньої твор­чості ми звернемось. Я надаю слово досліджувачам діаспори (звер­ніть увагу на словничок).

Учні: І.   Вірш «Моїй матері», «Мати»;

2.   Вірш О.Олесь «Моїй матері».

Вчитель: Отже, зробимо висновок зі сказаного вище. Трагічна доля тих письменників, творчість яких була заборонена. А ще трагічніша вона була від вічної розлуки з матір'ю, з рідним краєм

Учень: «Сповідь перед матір'ю ».

Стоїть на землі Мати, вища й святіша від усіх богинь. Стоїть справіку босоніж на розпуттях вселюдних. Мати  не впаде від громів, блискавиць й буреломів, бо рідна земля дає їй си­лу, а небо посилає благословення. Станемо на коліна перед Матір'ю і помолимось, як Матері Божій. Станемо на коліна перед Матір'ю - і виростем духом аж до небес. Впадемо пе­ред Матір'ю на коліна і помолимося перед нею, покаймося за гріхи власні, бо всі ми перед нею в одвіті. Бо ж хай у ві­ках славиться ім'я Матері - берегині роду. Вічна їй слава!

Вчитель: Мої дорогі діти, скоро ви закінчите школу. У кожного з вас по-різному складеться доля. І, як життєве напуття, пам'ятай­те завжди слова:

Приїжджайте частіше додому, щоб не мучила совість потому. Не  привозьте грошей, ані слави, будьте з рідними ніжні, лас­каві. Пригадайте дитинства стежки, поцілуйте батьківські си­вини, зачерпайте водиці з джерельця, прихиляйтеся серцем до серця. Бо не вічні ні батько, ні мати. Завтра можете їх не застати. (звучить пісня «Привітайте маму»).

«Спроба пера»

 І залишилося нам заслухати твори та вірші, які написали учні

(зачитування віршів та творів поетами -початківцями).

Пропоную  виконати завдання, у якому треба співвіднести автора і його поезію:

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі блакитні твої.	Б.Олійник «Пісня про матір»
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу,  Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.	А.Малишко «Пісня про рушник»
Мріють  крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима.	Д.Павличко «Два кольори»
Знов, як бувало,до столу Кличе, лиш в хату зайду… Ронить зацвіток додолу Мамина вишня в саду	В.Симоненко «Лебеді материнства»
Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками.	А.Малишко  «Мамина вишня»
Діво Пресвятая – матір матерів, Пригорни до серця всіх своїх синів.	М.Сингаїський «Чорнобривці»
Чорнобривців насіяла мати У моїм світанковім краю. Та навчила веснянки співати Про квітучу надію свою.	А.Полинка «Молитва»

Вчитель: Материнська колисанка, ніжне мамине слово — це та основа, в якій віками міцне й надійне полотно української ввічливості. Дитину називали сонечком, зірочкою, квіточкою, пташечкою, пустунчиком, золотком, кицюнею...
Доброта і ніжність повертаються своєрідним відгуком. Матір називали матуся, матінка, матіночка, матусечка, мамочка, мамулечка, мамуленька, матусенька, мамуня, мамонька... Хотілося б закінчити наш сьогоднішній урок-сповідь «Молитвою за маму»

 

Молитва за маму
Є в мене на світі найкраща матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе щирими словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні проминали без смутку, без болю,
Рятуй від недуги матусеньку милу.
Даруй їй здоров'я, рукам надай силу.
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб нами раділа, пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.
3.   Контрольно-оцінювальний етап

     А)Рефлексія (заповнення карток самооцінки учнями)

Картка самооцінювання.

Оцініть  свою роботу на уроці, виставивши собі

 від 0 до 3 балів за кожним із критеріїв.

№ питання	Зміст	Оцінка
	Я активно працював(ла) у групі
	Я вносив(ла) вдалі пропозиції, що були враховані гру­пою
	Я допомагав(ла) іншим учасникам, заохочував(ла) їх до роботи
	Я узагальнював(ла) думки інших та просував(ла) робо­ту групи вперед
Всього балів

 

     Б) Оцінювання учнів

Мотивація оцінок, врахування активності, творчості, знання змісту.

4.Домашнє завдання