Конспект уроку-проекту з української літератури у 10 класі - "М.Коцюбинський. Новела «Іntermezzo». Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини"

 

Тема. М.Коцюбинський. Новела  «Іntermezzo». Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Символічні образи, ускладнена метафора. Поетика імпресіонізму

Мета.

Навчальна: з’ясувати роль імпресіонізму в образотворчому мистецтві, музиці, літературі; аналізувати імпресіоністичну поетику новели М.Коцюбинського «Іntermezzo»: роль пейзажу, звукових образів, світлотіні; пояснити символічні образи, ускладнені метафори.

 

Розвивальна: розвивати образне мислення, уміння сприймати художній текст у його єдності з життям; комунікативну компетентність, вміння працювати з інформаційними джерелами, навички самооцінки та самоконтролю.

 

Виховна: виховувати інтерес до осягнення мистецтва, творчу особистість, спроможну реалізуватися в подальшому житті, толерантність, відповідальність.

Хід уроку

        Імпресіоністична вишуканість виявляється в... тонкості  

психологічного прозирання в усі душевні порухи та все те,

                        що творить силу осяйнос­ті барв самого зображення.

Є. Федоренко

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. 

Метод «Мозковий штурм». Продовжити речення: «Літературно-мистецькі напрями модернізму…» (експресіонізм, неоромантизм, неореалізм, неокласицизм, символізм, футуризм, імпресіонізм)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Шановні десятикласники, на сьогоднішньому уроці ми доторкнемося до величного світу мистецтва. З’ясуємо, як, коли, де і ким започаткований літературно-мистецький напрям модернізму – імпресіонізм, який вплив мав імпресіонізм на розвиток мистецтва, який зв’язок мала творчість М.Коцюбинського з імпресіонізмом. Пропоную провести урок у формі захисту проекту.

ІV. Повідомлення теми, мети та завдань проекту.

Назва проекту: «Імпресіонізм – визначне явище у мистецтві»

Мета проекту:

дослідити художні відкриття імпресіоністів у літературі, образотворчому мистецтві, музиці;

формувати вміння висловлювати своє ставлення до творів мистецтва;

розвивати творчі здібності до самостійної дослідницької та творчої роботи;

виховувати бажання займатися дослідницькою діяльністю, осягати світове мистецтво; вміння оформляти результати роботи (проектний продукт)

Постановка ключового питання:

Об’єктом зображення  митця-імпресіоніста стає світ чи суб’єктивні враження від нього?

Тематичні питання.

1. Який вплив мав імпресіонізм на образотворче мистецтво, музику?
2. Якими були художні відкриття письменників-імпресіоністів у світовій та українській літературі?
3. У чому особливість імпресіонізму М.Коцюбинського?

V. Формування вмінь та навичок учнів.

Презентація роботи груп 

Хід презентації

І  группа «Естети»

Зміст виступів

1. Імпресіонізм як культурно-стильовий напрям кінця XIX — початку XX століття.

Імпресіонізм — останній універсальний стиль в історії мистецтва. Він виник у живописі, але знайшов поширення і в літературі, літературній критиці, музиці, скульптурі та інших видах мистецтва. Розвиток імпресіонізму пов’язаний з кінцем XIX — першою чвертю XX ст., проте імпресіонізм як сукупність стильових прийомів, як певні жанрові ознаки продовжує існувати в XX і XXI ст. Стилістика імпресіонізму ефективно використовується і в порівняно нових видах мистецтва — кіно, телебаченні.

Назва імпресіонізм походить від картини К.Моне, написаної в 1872 р., «Імпресія. Схід сонця».

Однією з наріжних засад нового, імпресіоністичного світобачення стало бажання митця викликати у читача сильне і неповторне враження від зображуваного, збудити його творчу уяву, а відтак — бажання «дотворити» художню реальність. Це бажання викликало появу в поетиці імпресіоністичної течії таких прийомів, як деяка недомальованість, нечіткість зображення тощо.

Наріжною засадою імпресіоністичного світобачення та імпресіоністичної естетики стала їх виразна орієнтація на ствердження індивідуального і неповторного бачення митцем оточуючої реальності. «Ми бачимо світ, — зазначає А. Франс, — лише крізь наші почуття, які його деформують і його фарбують»

2. Імпресіонізм – визначне явище у живописі.

Імпресіонізм у живописі, представлений талановитими художниками К.Моне, Е.Мане, А. Сіслеєм, О.Ренуаром, Е-Дега та іншими, гостро заперечував академічні позиції, виніс мистецтво на вулицю, прагнучи заглибитись у життя, пильніше придивитися до нього, знайти нові засоби його відображення. Художники-імпресіоністи збагатили живопис, намагалися відтворити природу в усій повноті її реальних проявів, багатьма видатними досягненнями в передачі світла, сміливими шуканнями в колористиці картин. Імпресіоністи накладали на полотно чисті фарби з тюбика окремими плямами, вважаючи, що лише так художник може досягти повного збереження виразності кольору й сили світла. Картини імпресіоністів потрібно розглядати з такої відстані, де їх виразні мазки згладжувалися, а зображення зливалося в одну м’яку туманну кольорову поверхню.

Погляньте на картину К.Моне «Враження. Схід сонця». Л.Толстой писав: «Дивишся, як людина нібито без усякого розбору маже фарбами, які потрапляють їй під руку, і ніякого наче зв’язку ці мазки між собою не мають. Але відійдеш на деяку відстань, подивишся, і загалом виходить цілісне враження». Клод Моне – лідер імпресіонізму. Особливої уваги він надавав нюансам, передачі випадкових, скороминучих вражень, експериментував у розкладанні кольорів. Поль Сезанн казав: «Моне – це тільки око, але яке!».

Моне і близькі до нього художники - Ренуар, Пісарро і Сіслей - звернули увагу на те, що той самий пейзаж представляється зовсім іншим у сонячний чи хмарний день, при ранковому чи вечірньому світлі. Життєрадісне сприйняття світу особливо чітко проявилося у творчості Огюста Ренуара. Найвидатніша його робота – багатофігурна композиція «Бал в Мулен де ла Галетт». Його вабили молоді свіжі обличчя, природні, невимушені пози, а яскрава палітра кольорів свідчить про урочистий, піднесений настрій.

У руслі цього напряму працював один з найбільших французьких художників XIX століття Едуард Мане. Будь-яка його картина вражає гострою спостережливістю, волею і легкістю мазка, сміливою вишуканістю барвистих сполучень. Це був художник-новатор, що нерідко піддавався нападам офіційної французької критики (утім, це довелося випробувати всім імпресіоністам, визнання і слава до яких прийшли не відразу). Однак згодом роботи Е.Мане «Аржантей», «Бар в Фолі-Бержер» принесли своєму творцю світову славу.

Імпресіоністи прагнули максимально передати натуру такою, якою її бачить людина, а людина бачить будь-який предмет у всій його складній взаємодії із світло-повітряним середовищем. Вони відкрили або, в усякому разі, утвердили у живописі чудовий світ, змусивши глядача і на оточення дивитися іншими очима. Але, пізнаючи світ реальний, відкриваючи його, імпресіонізм його ж змінював, ідеалізував, романтизував. З його живопису зникла не тільки чорна барва, але й чорні сторони життя. Світ імпресіоністичного живопису - це світ святковий, безхмарний. Навіть багнюка виблискує на полотнах як коштовність, засліплюючи і викликаючи захват.

Зрозуміло, що імпресіоністи орієнтуються саме на почут­тя, а не на розум. «Уся справа у почутті — решта відбувається сама собою», — вважав К. Піссарро.

3. Імпресіонізм у музиці.

Імпресіонізм  виявився плідним і для музики. Що це було природно, підтвердив композитор К.А.Дебюссі  такими міркуваннями: „Займаються метафізикою, a нe музикою... Ось, нa мою думку, новий шлях. Це мистецтво вільне, іскристе, мистецтво вільного повітря, мистецтво порівняне зі стихіями, з вітром, небом, морем! Я тільки намагаюсь виразити з найбільшою щирістю відчуття і почуття, які переживаю: інше мало що для мене важить...” «Прелюдія до «Післяполуденного відпочинку фавна» Клода Дебюссі стала своєрідним маніфестом музичного імпресіонізму. (Музична композиція)

Сам термін «імпресіонізм» стосовно музики виник стихійно, під впливом художніх віянь французької культури. Музику імпресіонізму зближує з імпресіонізмом у живописі барвистість, прагнення до втілення швидкоплинних вражень, до одухотвореної пейзажності, до створення колоритних жанрових замальовок і музичних портретів.

 Основоположником імпресіонізму в музиці вважають французького композитора Еріка Саті. Мистецтвознавці вважають за можливе говорити пpo імпресіонізм Моріса Жозефа Равеля. Його „Гра води” навіть назвою своєю виказує імпресіоністський характер - та сама пристрасть до безупинного руху і блиску води, що було властиво імпресіоністичному живопису. (Музична композиція)

Серед композиторів, які належать до імпресіонізму, варто назвати іспанця Мануеля де Фалья, італійця Джакомо Пуччіні, англійців Фредеріка Деліуса, Cipiлa Скотта. (Музична композиція)

ІІ група «Літературознавці»

Зміст  виступів

1. Імпресіонізм у світовій літературі.

Майже одночасно з художниками, музикантами-імпресіоністами заявили про себе романісти й новелісти, поети і драматурги, чия творчість базувалася на миттєвих враженнях від побаченого.

Письменники-імпресіоністи відтворювали світ таким, яким він видався у процесі безпосереднього сприйняття, створювали фрагментарну, етюдну, незавершену картину, відтворювали деталь предмета чи явища.

Протестуючи проти надмірної залежності від реального життя, проти копіювання дійсності, імпресіоністи описували власні враження від побаченого – зорові й чуттєві, що були мінливими, як і сам світ, а також відтінки вражень і барв, їхні уявлення та асоціації були часто фантастичними і завжди суб’єктивними. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали природу, її красу, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи з людською душею. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури.

Пізніше вплив імпресіоністичної поетики відчутний у прозі Гі де Мопассана, М. Пруста, в поезії – у Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо.

У першій збірці Поля Верлена „Сатиричні вірші” є цикл «Меланхолія», «Сумні пейзажі», a це означає, що пейзаж «олюднюється» наділяється властивостями душі, бо душа запозичує із зовнішнього світу краєвиди, здатні передати її стан:

Вогні мерехтливі

Лягли на поля,

В вечірньому тливі

Сумує земля.

В вечірньому тливі

Хтось серце люля,

Пісні сиротливі

Співає земля.

 

I дивнії мрії

Встають, мов сонця,

На заході ж мріє

Початок кінця.

Там привид багріє

Якогось гінця,

I дивнії мрії

Снують без кінця.

 «Ми бачимо світ лише крізь наші почуття, які його деформують i його забарвлюють», - писав А. Франс.

  Взагалі, у Німеччині, Англії, Франції кінця ХІХ ст. імпресіонізм сприймався нe стільки як художній стиль, скільки як світогляд, філософія і навіть «стиль життя». Найяскравіший приклад – Оскар Уайльд – автор роману «Портрет Доріана Грея».

 

2.Елементи імпресіонізму в творчості українських письменників.

 

В українській літературі з кінця ХІХ ст. відбувається активне освоєння художнього досвіду західноєвропейських літератур, прагнення до розширення (за словами Лесі Українки) „розумового виднокругу”. Поряд з оновленням традиційної реалістичної оповіді, активізацією психологічного аналізу, що характеризують творчість, насамперед, письменників старшого покоління (І. Нечуй-Левицький, І.Франко, І. Карпенко-Карий, М. Старицький, П. Грабовський та ін), в літературі спостерігається виразне послаблення епічного начала, відхід від детального змалювання побуту, поетики життєподібності. Зростає увага до філософсько-етичної проблематики, психологізму, як у творенні індивідуальних характерів, так і дослідженні масової психології.

Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його з неоромантизмом та символізмом. Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника, Г. Косинки, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін. І. Франко сказав про українських письменників нової генерації, що вони «засідають у душу і немов магічною лампою висвітлюють усе окруженія».

Український імпресіоніст не розмірковує – він схоплює. Він створює фрагментарну, етюдну, незавершену картину. Він може відтворювати деталь предмета, явища. Це позначається й на жанрових домінантах у літературі імпресіонізму. В ній панують не романи й поеми, а новели й ліричні вірші. Впливає світосприйняття імпресіоністів і на стилістику, яка відзначається недомовленістю, уривчастістю оповіді.

Внаслідок значних соціальних подій (революції, громадянської війні, розбудови й руйнування української державності) в психології українців відбулись зміни, які не могли не привернути увагу творців імпресіоністичної прози. ЇЇ провідними проблемами стають проблеми свободи вибору, самотності, роздвоєння особистості, відчуження героя від власної соціальної функції, хворобливої трансформації його психології під впливом зовнішніх чинників тощо.

Новим героєм, який з’явився в імпресіоністичній психологічній прозі даного періоду, є український повстанець — свідомий борець проти жорстокості та нелюдського ставлення до національної і загальнолюдської честі і гідності українців та інтелігент, який чітко усвідомлює свою внутрішню світоглядну відчуженість від оточуючої його реальності.

ІІІ група «Дослідники»

Зміст виступів

1. Імпресіоністична поетика творів М.Коцюбинського.

 

Починаючи свої перші реалістичні твори в дусі І. С. Нечуя -Левицького та Панаса Мирного, М. Коцюбинський з часом виробив власну стильову манеру. Однією з особливостей її було заглиблення у внутрішній світ людини, розкриття характеру в процесі руху та змін. У творчості Коцюбинського можна спостерігати тісний зв'язок з імпресіоністичним живописом. Недарма український письменник називає свої новели акварелями, образками, етюдами. М. Коцюбинський відзначав, що його цікавить думка про зображення світу природи за допомогою «кольорового лексикону». На допомогу слову завжди приходять фарби.

Образи творів М. Коцюбинського пластичні та «зримі», письменник намагається відтворити дійсність шляхом якнайживішого використання всіляких відчуттєвих вражень. Поетика його прози при цьому розвивається у двох напрямах. З одного боку, він не відмовляється від традиційного подійного сюжету, з другого – моделює складніші форми художньої умовності, в яких, зокрема, характер розкривається через внутрішні душевні процеси. «Коцюбинський, так як і всі імпресіоністи, ніколи не зображує ніяких типових характерів, а завжди неповторну індивідуальність людини, байдуже до якої професії чи стану вона належала б; байдуже, чи ця людина була бідною чи багатою…», - писав О.Черненко.

У 1900-ті роки Коцюбинський пише три твори, що відкривають новий етап у його творчості: новелу «Лялечка», акварель «На камені» й етюд «Цвіт яблуні». У цих творах подано глибший психологічний аналіз, ніж у попередніх, вони показують, що Коцюбинський вийшов на цілком нову стежку – стежку імпресіонізму.

 

2. Евристична бесіда

Ознаки, за якими твори М.Коцюбинського можна зарахувати до  імпресіоністичних

• головне – відчуття, враження, миттєві стани душі;
• суб’єктивність зображення, підкреслений ліризм;
• різноманітність тропів, які створюють певний настрій, посилюють емоційність почуттів і вражень;
• фрагментарність описів (мить, епізод внутрішнього буття);
• гра кольорів та відтінків, світла й тіні;
• злиття звуків і кольорів, слів і звуків, слів і барв тощо;
• вишукана мелодика творів;
• пейзаж не подає відомостей про ландшафт, замінюючи його звуковими враженнями;
• портрет фактично не інформативний, він складається з кольорів або колористичних деталей 

3. Аналіз імпрісіоністичної поетика новели «Intermezzo»: роль пейзажу, звукових образів, світлотіні. Символічні образи, ускладнена метафора.

3.1. Слово вчителя.

На перший погляд, новела «Intermezzo» становить майже суцільний пейзаж – опис природи в її багатоманітних виявах. Насправді ж образи квітів, рослин, птахів, тварин – це лише символи тих внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються в душі героя.

Бесіда

• Яке змістове навантаження мають образи-символи новели?

( Образ білих мішків – символ повішаних на шибениці, залізна рука міста – потяг, який везе митця, котрий з острахом очікує, що може щось статися й доведеться повертатися, образи трьох білих вівчарок: самозакохана Пава – уособлення дворянства, безжалісна Трепов – сукупний образ жандармерії, дурний Оверко – принижене дворянство. Зозуля – віща птаха, пророкує митцю багато літ життя, жайворонок – символ натхнення, Сонце – образ вічності, космічної енергії)

2. Проаналізує роль пейзажу, звукових образів, світлотіні, ускладненої метафори для психологічно переконливого розкриття внутрішнього стану ліричного героя новели «Intermezzo».

 

Валерій Шевчук захоплено пише: «Ніхто ніколи ні до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх тканин».

В «Intermezzo» Коцюбинський досягає вершин імпресіоністичного письма. Написана новела ніби в монологічній манері, проте це не внутрішній монолог, це ряд картин, створених словом, що передають враження героя від навколишнього та водночас його внутрішні переживання.

Для імпресіоністичного письма М.Коцюбинського притаманною була фіксація найтонших порухів психіки героя. Герой переживає втому від міста, від людей, прагне звільнитися, набути самобутності. Стомилося його серце, що стало «сховком людських страждань і болів, розбитих надій і розпачу, всього страху і бруду людського існування». Внутрішній етичний конфлікт між громадським обов'язком і втомою, хвилинна зневіра, негативні емоції, переживання вимальовуються через кольори, звуки, світлотіні.

• Говорячи про краєвиди, створені руками людей, він пише «…ти одягла землю в камінь і залізо… Ти бичуєш святу землю скреготом фабрик, громом коліс, брудниш повітря пилом і димом…». Перед очима читача спливає урбаністичний пейзаж, сповнений звуків великого мегаполіса
• Герой переживає невпевненість у можливості звільнення «Здавалось, город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає». М.Коцюбинський, передаючи бажання героя звільнитися від міцних обіймів міста, звертається до звукових образів «Невже я вирвусь від сього зойку та увійду у безлюдні зелені простори? … надаремне клацати буде кістками залізна рука? І буде навколо і в мені тиша?»
• І врешті він звільнився! Кольори, звуки, які оточують його з перших хвилин волі : «Білі стіни будинку…, зелений двір – закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу. Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах». Тиша, світлі фарби. Читач розуміє, що у ліричного героя є шанс відпочити, віднайти душевну рівновагу.
• Чорний колір передає внутрішній стан героя: «Десять чорних кімнат, налитих пітьмою…, …на дні чорної пітьми меблів…, і сам потону у чорній пітьмі». Ліричний герой хоче зникнути, розчинитися, стати невидимим. Читач розуміє, що ліричний герой переживає неймовірне напруження
• Ліричний герой ладен тікати від усього, що його обтяжує «Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут віх не вільний!» Зозуля примушує його вибігти надвір, крикнути «Добридень!»? Вона кувала під вікном ліричного героя: «Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін – ку-ку! Ку-ку! – сіє тишу по травах.» Імпресіоністичними прийомами автор відтворює зміни у свідомості героя, і вже герою «Уявляється двір – він вже поглинув мою кімнату, - я зіскакую з ліжка і гукаю до зозулі…»
• І думки, і сприйняття героєм природи злито в єдиний нерозривний потік його переживань та усвідомлення себе у світі та суспільстві. Не лише кольори, а й відтінки, світлотіні, ускладнена метафора відіграють у новелі велику роль. Інколи колір межує зі звуком:

 «Мої дні течуть серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом», «ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба», «Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна – й замкнули в собі сонце, немов перлину.», «синіше небо», «чорніші крила», «киплять срібноволосі вівса», «тихо пливе блакитними річками льон», «зелений серпанок». «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. Просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. Стою і слухаю.» Рівновага природи виліковує ліричного героя яскравими, сонячними кольорами, ніжними, заспокійливими звуками. Все в природі правильно і гармонійно, у душі ліричного героя спокій і умиротвореність. Ліричний герой відчуває себе часткою природи, і вона наповнює його своєю могутньою енергією.

• «…побачив купу чорних солом’яних стріх…, дівчат у хмарі пилу, що вертаються з чужої роботи…, блідих жінок у чорних подертих запасках…». «Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спокійно, як жайворонок кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, і щось тремтіло в мені.». «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі. Говори, говори…» Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутися до людей. Здавалося, треба тікати, адже знову до митця наближається страждання. Йому самому не віриться, що він може знову перейматися людським горем. Не віриться і читачеві, бо ще зовсім недавно була «стигла слива», «легке позіханя», «тінь від хмарини». Але герой готовий повернутися до людей. М.Коцюбинський як справжній імпресіоніст поперемінними мазками світлого і темного, сонця і хмар створює неоднозначну, вібруючу картину навколишнього
• Важливим для імпресіонізму Коцюбинського, як і для імпресіонізму взагалі, є опис не стільки дії героїв на фоні природи, скільки передача своїх вражень від її споглядання — зорових звукових, нюхових і т. д. Як правило, враження, які він передає, належать не автору, а герою і слугують для правдивого розкриття його переживань, світовідчуття. «Я не можу розминутися з людиною…Я не можу бути самотнім». Герой не може слухати і не може не слухати або не може бачити і не може не бачити людину. Граничне напруження, стресова ситуація на межі роздвоєння свідомості. Зростання напруження, кульмінація, спад. Автор майстерно фіксує найтонші порухи психіки героя. Використовує імпресіоністичний прийом переходу ліричного героя через усі стадії.

 4.Висновок

М.Коцюбинський створив літературний шедевр із елементів живопису і музики. Якщо в живописі імпресіоністичний ефект вібрації створюється завдяки пленерності, бачення об’єктів крізь повітря, то в Коцюбинського ту саму функцію виконує точка зору героя, зображення навколишнього крізь призму його сприйняття. Він був великим митцем, митцем (як сам визначив в уривку «Павутиння»), який має трохи інші очі, ніж інші люди, і носить в душі сонце…»

5. Звернення до ключового питання: «Об’єктом зображення  митця-імпресіоніста стає світ чи суб’єктивні враження від нього?»

(Звичайно, суб’єктивні враження від світу. Митці-імпресіоністи передають миттєві враження від побаченого, використовують від чуттєві враження, з допомогою кольору, звукових образів, світлотіні відтворюють реальний перебіг внутрішніх процесів)

V. Оцінювання учнів.

Заповнення карток оцінювання, аргументація оцінок

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія.

Незакінчене речення «Для мене сьогодні на уроці важливим було …»

(дізнатися більше про художників, музикантів, письменників-імпресіоністів, їх відкриття у річищі імпресіонізму; поповнити знання про творчість М.Коцюбинського, імпресіоністичну поетику його творів; ще раз переконатися, що мої однокласники – непересічні особистості, надзвичайно талановиті; цікавим було представляти результати особистої праці)

VІІ. Інструктаж до домашнього завдання.

Прочитати повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», виписати цитати для характеристики образів; * повідомлення на тему «Міфологічна основа повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Використання М.Коцюбинським звичаїв, вірувань гуцулів при написанні повісті «Тіні забутих предків».