Конспект уроку "Пять чудес"

Проект

"П’ять "чудес" фізики в нашому домі"

Тип проекту: інформаційно-пошуковий, дослідницький.

Учасники проекту: учні 9- класу .

Проблема: Чи створюють небезпеку для здоров’я людини побутові прилади, які працюють у нашому домі?

Мета проекту:

зібрати інформацію про принцип дії побутових приладів (мобільних телефонів, радіотелефонів, комп’ютерів, мікрохвильових печей);

дослідити вплив роботи цих приладів на організм людини;

розробити рекомендації щодо їх безпечного використання.

Завдання проекту:

Організація інформаційно-пошукової роботи учнів з означеної проблеми.

Проведення презентації проекту у формі семінару за такими тематичними питаннями:

Мобільний телефон – друг чи ворог?

Радіотелефон.

Мікрохвильова піч – "зброя" на кухні.

Наш друг – комп’ютер.

Телевізор

I. Актуалізація проблеми

II. Етапи реалізації проекту

Діагностико-концептуальний:

Створення і визначення функцій пошукових груп.

Розподіл доручень між керівниками та учасниками проекту.

Пошук джерел інформації з поданої теми.

Організаційний:

Збір матеріалів з науково-популярних видань на тему: "Електропобутові прилади та їх негативний вплив на організм людини"

Систематизація та оформлення отриманого матеріалу.

Практичний:

Проведення презентації проекту у формі семінару.

Створення комп’ютерної презентації проекту.

Розміщення матеріалів проекту та його презентації на сайтах шкіл.

III. Очікувані результати

Формування знань про принцип дії електропобутових приладів та їх негативний вплив на організм людини.

Вдосконалення життєвих компетентностей учнів: інформаційної, соціально-трудової, вміння вчитися.

Формування навичок дослідницької роботи.

Вдосконалення вміння орієнтуватися в інформаційному просторі та аналізувати отриману інформацію.

Створення ілюстративних та інформаційних матеріалів.

Розробка рекомендацій щодо безпечного користування електропобутовими приладами.

 

Вступне слово вчителя фізики.

  Стрімкий розвиток електропобутової техніки та її широке використання викликає стурбованість суспільства через шкідливу дію на здоров’я користувачів. Що є причиною такого занепокоєння? Це електромагнітні поля та шкідливі випаровування, що є супутниками працюючих приладів.

Біосфера впродовж своєї еволюції знаходилась під впливом електромагнітних полів (ЕМП), фонового випромінювання, викликаного природними чинниками. Навколо Землі існують електричне та магнітне поля, інтенсивність яких не залишається постійною. Спостерігаються річні, добові коливання цих полів під дією грозових розрядів, опадів, вітрів, а також під дією сонячної активності (магнітні бурі).

 У процесі науково-технічного розвитку людство додало до фонового випромінювання цілий ряд факторів, які підсилили це випромінювання в декілька разів. У побуті та промисловості набули масового застосування обладнання та прилади, робота яких пов'язана з утворенням електромагнітних випромінювань широкого діапазону частот. Джерелами випромінювань електромагнітної енергії є потужні радіо та телевізійні станції, ретранслятори, засоби радіозв'язку різного призначення, в тому числі і супутникового, промислові установки високочастотного нагрівання металів, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт, вимірювальні прилади, персональні комп'ютери (ПК), телевізори.

  Під час роботи багатьох електропобутових приладів виникає електромагнітне випромінювання, яке негативно впливає на людину. Причиною цього є те, що людський організм в основному складаються із зв’язаної води, яка реагує на різні техногенні поля.

  Крім того, під час роботи деяких електропобутових приладів може відбуватися випаровування шкідливих для організму людини речовин.

   Враховуючи те, що  побутові прилади, які використовуються у наших домівках  чинять негативний вплив на наш організм, ми вирішили зробити власний проект "П’ять "чудес" фізики в нашому домі". Метою проекту є  пошук таких електропобутових   приладів, виявлення їх негативних чинників, встановлення природи небезпеки, а також розробка рекомендацій щодо безпечного використання їх у побуті.

 

1. "Мобільний телефон – друг чи ворог?"

    Що принесло людству ХХІ століття? Перш за все нові засоби зв’язку і передачі інформації. Швидкість передачі повідомлень дуже зросла. Складається враження, що наш світ наче зменшується, бо отримати інформацію на іншому кінці світу можна за лічені хвилини. Такий зв’язок дає змогу людям, які проживають у різних куточках нашої планети, спілкуватися у зручний час, організовувати сучасний бізнес, відпочинок, різноманітні політичні та наукові заходи.

    У наш час відбувається дуже стрімкий розвиток мобільного зв’язку. Більше третини населення Землі користується його послугами. Число "щасливих" власників мобільних телефонів за останніх три роки зросло до двох з половиною мілліардів.  Зручності  - великі (спілкування не тільки радість, але і необхідність). Та чи існують переконливі докази безпечного користування мобільними телефонами?

 

Виникає питання:

1. "Мобільний телефон – друг чи ворог?";
2. Як він впливає на людський, а особливо дитячий організм?
3. Наскільки безпечним є  користування ним?

 

Перший мобільний телефон, трішки історії

       Перший прототип сучасного телефону запатентовано в 1876 році американським винахідником Александром Белом. Трубка Бела служила почергово і для передачі і для прийому звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувавався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. На першість у винаході телефону, окрім Бела, претендувало близько трьох десятків вчених, серед яких були Мак Доноут, Едісон, Грей, Долбір, Блейк, Ірвін і Фелькер. Це призвело до виникнення низки судових процесів у США, які лише підтвердили колективність винаходу, визнавши за різними винахідниками першість за

 

   Мотузковий телефон був також відомий століттями, зв'язуючи дві діафрагми з мотузкою або з дротом, які передають звук з одного кінця до іншого вібраціями мотузки, а не через електричний струм.

     Сьогодні мобільний телефон можна зустріти майже у кожної людини; в салонах зв’язку пропонують безліч моделей різних виробників. Але якщо задати запитання про те, хто створив перший мобільний телефон, чи хоча б яка компанія це зробила, відповіддю буде мовчання.

    Історія мобільного телефону почалася у 1947 році, коли компанія AT&T, а точніше приналежна їй дослідна лабораторія Bell Laboratories вперше виступила з ідеєю створення мобільного телефону, призначеного для монтажу в автомобілях. Телефон мав масу 30-40 кг (без джерела живлення).

     Уже в 50-і роки почалась постійна мінітюаризація телефонів у машинах, вони стали займати менше місця. На початку 70-х років телефони "схудли" і досягли маси близько 12-14 кг.

    Така ситуація проіснувала до 1972 року, коли Мартін Купер, інженер фірми Motorola, зрозумів, що може створити дійсно портативний телефон.

     Рік пішов на втілення ідеї, а випробування першого у світі мобільного телефону пройшли 3 квітня 1973 року. До цього дня на вершині 50-поверхового Alliance Capital Building в Нью-Йорку була змонтована базова станція. Вона могла обслуговувати 30 абонентів і з’єднувати їх з наземними лініями зв’язку.

 З середини 1980-х років стільниковий зв'язок — найпоширеніший серед усіх видів мобільного зв'язку, тому зазвичай мобільним телефоном називають стільниковий телефон, хоча мобільними, крім стільникових, є також супутникові телефони, радіотелефони і апарати магістрального зв'язку.

      Перший дзвінок з апарату стільникового звязку було зроблено його конструктором Мартіном Купером.   Сам мобільний телефон називався Dyna-Tac. Це була трубка масою біля 1,15кг і розмірами 22,5 х 12,5 х 3,75см. На передній панелі було розташовано 12 клавіш, з них 10 цифрових і дві для відправлення виклику та припинення розмови. Акумулятор дозволяв спілкуватися по Dyna-Tac цілих 35хв, але от заряджати його треба було більше 10хв Dyna-Tac, звичайно, не був поставлений на серійний випуск, компанією Motorola було розроблено ще п’ять поколінь таких пристроїв, перш ніж мобільний телефон став доступний для громадськості. Сталося це лише в 1983 році. Проте попереду був ще довгий шлях від важких цеглин до зручних та популярних нині трубок.

Початок було покладено…

 

  Після мобільного буму, що прокотився Україною кілька років тому, мобільний телефон став важливим атрибутом нашого побуту. Ним користуються в разі необхідності та й просто так – щоб потеревенити. Оскільки мобільні телефони невеликі за розмірами, їх носять у кишенях, чіпляють на красивих шнурочках на шию і тому подібне. І ніхто не замислюється над тим, що вібрація від "мобілки" негативно впливає на тіло людини.

 

Що являє собою мобільний телефон з точки зору фізики?

   Мобільний телефон — це джерело постійного надвисокочастотного випромінювання, за допомогою якого і здійснюється зв’язок. Це випромінювання пригнічує тонкі електромагнітні імпульси клітин живих організмів. Найнебезпечнішою частиною мобільників є антена, саме вона продукує хвилі надвисоких частот. Вони шкідливі тим, що нагрівають організм «зсередини» на клітинному рівні.

 Це – джерело техногенного, слабкого за інтенсивністю електромагнітного поля, дуже широкого в спектрі частот (900, 1800, 1900МГц). Людина не відчуває впливу цих полів через відсутність необхідних природніх рецепторів. Та це тільки до того часу, поки стан здоров’я людини не погіршується через довготривалий контакт з мобільним телефоном…

 

Чому людський організм реагує на ці техногенні поля?

    На будь-які фізичні та техногенні поля, які мають різну частоту та інтенсивність, реагує лише одна природна система – вода. Оскільки людський організм в основному складаються із зв’язаної води, то він також реагує на дію цих полів. Особливо негативно цей вплив позначається на тих органах людського організму, які на 90% складаються із зв’язаної води – це головний мозок та клітини м’яких органів тіла.

 

У чому проявляється цей вплив?

   За результатами досліджень, надмірне користування "мобілками" порушує водний баланс в людському організмі, що і стає причиною різних захворювань – від нервово-психічних розладів до раку головного мозку (кількість людей, у яких з’явилася пухлина мозку, за останні 30 років збільшилася на 45%).

   Вплив радіохвиль частоти 900МГц підвищує кровопотік у корі головного мозку. Якщо використовувати мобільний телефон на відстані 1см від голови, то температура кори головного мозку підвищується на 4 градуси. Як наслідок – зміна альфа- та тета-ритму біоелектричної активності мозку, яка супроводжується підвищеною втомою і слабкими головними болями.

 

Як впливає мобільний телефон на сон та імунну систему?

    Вчений Huber R., який проводив досліди у 2000 році, встановив, що тривалий вплив електромагнітних полів телефону на мозок призводить до такого ж ефекту, що і вживання кави чи міцного чаю. Якщо ви п’єте багато кави і довго розмовляєте по телефону, то є імовірність того, що ваш сон буде гірший, неспокійний, нетривалий.

 

Чому "мобілки" змушують мутувати клітини?

    Дослідження впливу мобільних телефонів на людину, зроблене вченими, показало, що випромінювання від них викликає збільшення активності сотні білків, які знаходяться у клітинах організму. Згідно результатів досліджень, білок hsp27 збільшує свою активність, що може призвести до звуження клітин – не судин та проникнення в новоутворення шкідливих молекул. Як наслідок – зниження імунного захисту організму від вірусів, бактерій, грибів тощо…

   Вчені дійшли висновку, що електромагнітне випромінювання ушкоджує ДНК. У багатьох випадках клітини-мутанти передавали свої набуті властивості наступному поколінню клітин. А як відомо, такі мутації є причиною розвитку ракових клітин.

 

Мобільні телефони мають негативний вплив на органи слуху

    Нове дослідження показує, що часте використання мобільного зв’язку може призвести до погіршення слуху, а то й до повної його втрати. За словами отоларинголога Майкла Гоффера люди, які використовують мобільний зв’язок близько години на день, гірше чують високочастотні звуки. "Коли ми спілкуємося, то говоримо у певних частотах. Приголосні звуки, зазвичай, є нижчими, а голосні  навпаки звучать у вищому діапазоні. І якщо ви не розрізняєте високих частот, то не можете чути чітко". Справа у тому, що здатність чути контролюють малесенькі волоски у вусі. Надто сильний звук призводить до того, що ці волоски слабшають і врешті відмирають.

    Вчені опитали 11 тис. власників мобільних телефонів і виявили, що 85% з них під час розмови відчувають нагрівання шкіри за вухом, а деякі навіть стверджували, що в них були опіки. Більше половини опитуваних скаржились на підвищену втомленість, прогалини в пам’яті, головний біль, зниження концентрації уваги та працездатності.

   Дослідження, показало, що ризик виникнення пухлин акустичного нерва зростає вдвічі в людей, які користуються мобільними телефонами. Такі пухлини виникають з того боку голови, до якого людина прикладає слухавку "мобілки", і можуть призвести до глухоти. ЇЇ можна вилікувати тільки за допомогою хірургічної операції.

    Зі сторони серцево-судинної системи спостерігається пришвидшення чи сповільнення роботи серця, підвищення чи різке зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму.

   Вплив на ендокринну систему досліджували у 1998 році. Вони зареєстрували невеликі коливання рівня гормонів, які поверталися у норму після припинення розмов по телефону.

Користування мобільними телефонами може провокувати:

• алергію;
• бронхіальну астму;
• епілепсію;
• порушення роботи шлунково-кишкового тракту (нудоту, блювоту, болі в животі, кишкові розлади);
• зміни в репродуктивній системі (імпотенцію, зниження лібідо – статевого потягу, порушення менструального циклу, сповільнення статевого дозрівання, зменшення здатності запліднення – безпліддя);
• несприятливий перебіг вагітності;
• погіршення зору.

 

Наостанок наведемо ще два докази негативного впливу мобільного телефону на життя людини.

 

Використання мобільного телефону за кермом автомобіля веде до:

    збільшення кількості аварій через втрату концентрації уваги в чотири рази;

травми і хвороби хребта, зумовлених довгими розмовами з нахиленою при цьому головою;

     тримати подовгу трубку у руці, говорять медики, означає мати проблеми із м’язами, запаленням сухожиль -  це може призвести і до зсуву дисків;

американські вчені попереджають, що використання мобільного телефону під час керування автомобілем суттєво впливає на зір водіїв. У них з’являється ефект "тунельного бачення", тобто обмеження оглядовості, коли зовнішня інформація не сприймається. За таких умов водій не спроможний реагувати на сигнали та знаки і прогнозувати аварійні ситуації. Час реакції водія, що розмовляє по телефону, на секунду більший, ніж у звичайній ситуації, і на третину довший, ніж у нетверезого.

 

Останні дослідження медиків дали підстави ще для однієї страшилки: під час грози "мобілка" стає смертельно небезпечна. Річ у тім, що більшості людей, в яких потрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи вглиб. Проте матеріали-провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки: вона розмовляла по телефону в парку під час грози і під час удару блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.

   Відомий ще інший приклад: знаходячись на Великій китайській стіні під час грози, один із групи туристів вирішив зателефонувати. Блискавка, що ударила у той момент, уразила всіх туристів, які з дуже сильними опіками були доправлені до лікарні.

   Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свою "мобілку". І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку. Пам’ятайте, що береженого Бог береже!

 

 

 

 

Рекомендації щодо використання сотового телефону

    Так як остаточного вироку мобільному телефону ще не винесено ні вченими, ні лікарями, то краще самому подбати про свою безпеку, про своє здоров’я, а ніж потім на когось нарікати.

 Тому можна скласти прості рекомендації щодо використання мобільного телефону:

• не вішайте телефон на шию, не тримайте його у внутрішній кишені чи у кишені брюк;
• дітям і підліткам треба обмежити час користування телефоном, оскільки їх мозок і нервова система все ще знаходяться у процесі формування;
• дзвоніть тільки у необхідних випадках і тільки дуже коротко;
• скоротіть до мінімуму розмови у місцях з поганим зв’язком. Ваш мобільний телефон – річ інтелектуальна. Якщо зв’язок поганий, то він збільшує потужність сигналу і навпаки. Тому акустична боротьба з перешкодами нічого хорошого вам не принесе;
• не відправляй СМС під столом (відбувається відбивання електромагнітних хвиль);
• тримай мобільний телефон у момент відправлення СМС якомога далі від тіла;
• виключай його обов’язково на ніч і не тримай поблизу голови;
• не дзвони в машині, автобусі, поїзді, так як випромінювання там стає ще сильніше;
• не бався в ігри на мобільному телефоні;
• не тримай мобільний телефон в момент з’єднання біля голови;
• дотримуй у момент розмови відстань в декілька метрів між тобою та іншими людьми, так як вони також попадають під вплив випромінювання;
• при купівлі телефону будьте уважні і звертайте увагу не тільки на можливості і дизайн телефону, але і на значення SAR, яке повинно бути вказане в інструкції. Допустиме значення від 0,28 до 1,5Вт/кг. Чим менше SAR, тим безпечніший телефон для людини. (SAR – Specific Apsorption Rate – норма дозволеного опромінення людини, виражена потужністю електромагнітної хвилі (Вт), що припадає на 1кг живої маси).

Україна теж долучилася до цього проекту, внаслідок чого 25 травня 2007 року був виданий наказ міністра освіти і науки України Станіслава Ніколаєнко про заборону використання з 1 вересня 2007 року мобільних телефонів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах під час уроків та виховних годин з метою запобігання:

• зриву навчального процесу;
• використання мобільного телефону як джерела списування;
• шкідливого впливу на організм дитини;

використання мобільного телефону як джерела соціальної напруги в учнівському середовищі.

 

2 Радіотелефон

   Починаючи з 1994 року в Україні стали широко використовуватися радіотелефони стандарту NМТ – 450, які працювали на частотах 435-460 МГц. Вони мали досить великі розміри, а потужність їх випромінювання досягала 3-5 Вт і більше. У зв’язку з цим радіотелефони цього стандарту були досить потужними джерелами електромагнітного випромінювання, яке негативно впливало на здоров’я користувачів, що було підтверджене рядом медико-біологічних досліджень.

 

З 2001 року в Україні набули широкого поширення радіотелефони стандарту GSM – 900/1800, їх потужність становить 0,8-2 Вт і вони є більш безпечними для здоров’я людини.

 

Проте всі радіотелефони, незалежно від стандарту, в якому вони працюють, є потенційними джерелами електромагнітного випромінювання, яке при певних умовах може негативно впливати на стан здоров’я користувачів.

 

Основним чинником негативного впливу радіотелефону на здоров’я людини є торсіонна (інформаційна) компонента електромагнітного випромінювання, яка:

• спричиняє зменшення рівня гемоглобіну у крові;
• викликає втрату пам’яті;
• є причиною головного болю;
• викликає надмірну втому;
• змінює електричну діяльність мозку протягом сну;
• прискорює пошкодження сітківки та спричиняє рак ока;
• зменшує кількість та ефективність білих тілець крові;
• впливає на ендокринну систему (особливо на підшлункову та щитовидну залозу, статеві органи);
• викликає зміни імунної системи.

 

Потрібно пам’ятати про те, що…

• Радіотелефон створює випромінювання лише тоді, коли здійснюється телефонний дзвінок
• Потужність електромагнітного випромінювання зменшується із збільшенням відстані від джерела випромінювання
• Найчутливішими до впливу торсіонних  полів є діти та вагітні жінки (в США дітям до 16 років категорично заборонено користуватися радіотелефонами)
• Базу радіотелефону не рекомендується встановлювати у спальних приміщеннях

 

3. Мікрохвильова піч

    З тих часів, як людина почала використовувати вогонь для приготування їжі, мало що у цьому процесі зазнало принципових змін. Навіть тепер, коли ви готуєте на розпеченому вугіллі, у кам’яній печі чи на сучасній газовій або електричній плиті, відбувається один і той же простий процес: нагрівається плита, від неї – каструля або сковорода, а потім – їжа. Довго, неекономно, непрактично. Але сьогодні існує принципово інший спосіб приготування їжі за допомогою надвисокочастотних (НВЧ) хвиль мікрохвильової печі.

 

     Мікрохвильова піч працює просто. Вакуумна трубка (магнетрон) випромінює хвилі надвисокої частоти (2450 МГц – така частота встановлена спеціальними міжнародними угодами, щоб не створювати перешкод роботі радарів та інших пристроїв, які використовують мікрохвилі). Ці хвилі проникають у середину шматків їжі і викликають коливання молекул води, що містяться у ній. Енергія миттєво пронизує їжу на 2,5 – 5см, спричиняючи її нагрівання.

 

Цей винахід належить американському інженеру Персі Спенсеру.  Випробовуючи трубу магнетрона, основного елемента короткохвильових радіолокаційних станцій, Спенсер помітив, що шоколадна плитка в його кишені розтає. Дослідник спочатку провів експеримент із зернами кукурудзи, які помістив на трубу, а потім спробував приготувати яєчню. У грудні 1945 року, після того, як експеримент був вдало проведений, Спенсер запатентував мікрохвильову піч. Перша в світі НВЧ піч Radarange була випущена у 1947 році.

     Серійне виробництво мікрохвильових печей розпочалося в США у 1949 році. Правда, ці печі були призначені не для приготування їжі, а для швидкого розморожування продуктів та їх розігрівання виключно військовими. Раніше використання мікрохвильових печей взагалі було заборонено. І лише на початку 60-х років продукт став використовуватись звичайними домогосподарками.

 

Які ж переваги використання мікрохвильових печей?

   Приготування їжі за допомогою мікрохвиль відбувається набагато швидше, ніж на газовій плиті. Тому це економить час, а у їжі зберігається значно більше вітамінів та мінеральних речовин. Наприклад, вітамін С зберігається на 75-98%, у той час, як після звичайної обробки залишається лише 38-60%.

Їжа у мікрохвильовій печі готується без спецій, їх додають після приготування. А це важливо для людей із підвищеним артеріальним тиском.

Процес приготування їжі не супроводжується поширенням запахів.

Майже немає втрат електроенергії на нагрівання посуду та навколишніх предметів.

При розігріванні їжі не використовуються жири, що не лише економить кошти, але і захищає організм від канцерогенів, що утворюються під час вигоряння жирів.

Розморожування риби та м’яса відбувається за кілька десятків хвилин, що зменшує вірогідність розмноження шкідливих бактерій.

 

Вважається, що мікрохвильова піч шкодить здоров’ю людини. Що є причиною такого занепокоєння?

Під час приготування їжі порушується молекулярна структура води, яка є її основною складовою, а також змінюється будова амінокислот, які є в їжі (вони перетворюються в канцерогени).

Під час розігрівання запакованої їжі токсичні молекули упаковки та пластикових пакетів проникають в їжу.

Усі виробники мікрохвильових печей запевняють, що НВЧ випромінювання не виходить назовні у небезпечних для людського організму дозах. Та в деяких випадках вже через рік використання захисний екран може почати пропускати випромінювання. За приблизними підрахунками, 20% печей із п’ятирічним терміном використання стають непридатними через перевищення допустимого рівня НВЧ випромінювання і можуть негативно вплинути на здоров’я людини.

   Якщо  інтенсивність випромінювання досягає 20 мкВт/см2, спостерігається зниження частоти пульсу, артеріального тиску. Ці прояви найбільш виражені в людей, які вже зазнавали впливу подібного опромінення. Із збільшенням інтенсивності з’являються зміни на електрокардіограмі. Далі відзначається прискорення пульсу, коливання об’єму крові. У разі інтенсивності 6 мВт/см2 відбуваються зміни в статевих залозах, у крові та помутніння кришталика. Далі можуть відзначатися навіть такі страшні симптоми, як розриви капілярів і крововиливи у легені та печінку. Подальше опромінення помітно впливає на тканини, спричинює больові відчуття у шлунку та очах. Якщо інтенсивність випромінювання перевищує 1 Вт/см2, це спричинює швидку втрату зору та випадіння волосся. Унаслідок впливу НВЧ випромінювання на організм значно підвищується ризик виникнення онкологічних захворювань та серйозних розладів здоров’я.

 

То ж:

• Через відсутність незаперечних доказів абсолютної безпеки використання мікрохвильових печей не використовувати їх надмірно;
• не слід використовувати застарілі мікрохвильові печі та періодично проводити перевірку рівня допустимого НВЧ випромінювання;
• купуючи мікрохвильові печі, необхідно вимагати сертифікат якості, оскільки уся завезена до України побутова техніка проходить перевірку місцевими органами, уповноваженими Держстандартом;
• під час приготування їжі не стояти поблизу мікрохвильової печі.;
• спеціальне кухонне начиння з обпаленої кераміки або жароміцного скла й зовсім непридатний металевий посуд. Мікрохвилі не проникають крізь метал, вони відбиваються від нього. Це може викликати електричний розряд (дугу) і завдати шкоди печі. Крім того, відбиті мікрохвилі можуть проходити через скло дверцят, що небезпечно для здоров'я.
• Щоб не вивести піч з ладу, не можна залишати металеві ложки або качани в посуді, що міститься в камері.
• Також не можна використовувати керамічний, порцеляновий посуд із золотим, срібним малюнком або металевим глазуруванням. Між металевими частинами може виникнути іскріння. При іскрінні слід виключити піч і перекласти продукт в інший посуд.
• У жодному разі не можна ставити в піч посуд зі звичайного пластику. Підходить тільки термостійка пластмаса з позначкою виготовлювача "придатна для використання в мікрохвильовій печі".
• Звичайний скляний посуд не годиться для готування їжі в мікрохвильовій печі, але може бути використана на короткий час для розігрівання готових кулінарних виробів. Тонкий і ніжний посуд краще не застосовувати навіть для розігрівання продуктів.

 

4. Наш друг – комп’ютер

 

Сьогоднішній світ, а тим більше завтрашній, важко уявити собі без нашого друга – комп’ютера.

 

Що собою являє комп’ютер?

 

   Комп’ютер – електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень, а також прийому, переробки, зберігання і видачі інформації за заздалегідь визначеним алгоритмом.

   У наш час інформаційних технологій, вже важко уявити життя без комп'ютера, але мало хто знає як був створений комп'ютер. Комп'ютер справно служить на благо людства. Комп'ютери управляють самими складними технологічними процесами, запускають космічні кораблі, ведуть контроль за атомними електростанціями, стежать за погодою, комп'ютер є практично в кожному будинку. Важко повірити, що комп'ютер створено менше ста років тому.

     Коли ж з'явився перший комп'ютер, яким він був?

      Тут думки розхожі, і дебати на цю тему не припиняються. Адже першим створеним комп'ютером сміливо можна назвати машину Паскаля (Паскалева колесо), створена для арифметичних обчислень в 1645 році.

    Машина давала можливість підсумувати багатозначні числа без будь-якого втручання людини в механізм. Причиною створення цієї машини послужило спостереження юного Паскаля за своїм батьком, збирачем податків який проводив весь час у довгих і утомлюючих розрахунках.

 

Найпершим електронним програмованим комп'ютером був 1500 ламповий "Колосс", який був створений у 1943 році, професором Максом Ньюменом у Великобританії. Він призначався для розшифровки кодів німецької шифрувальної машини "Енігма". Ті роботи на які у механічних дешифраторів йшли дні, "Колос" виконував за кілька годин. Інформація про нього була під грифом цілком таємно практично до кінця 20 століття.

     Приблизно в той же час 1943-1945 роках кипіла робота над першим комп'ютером "Eniac" (Electronic Numerical Integrator And Computer), про який світ дізнався тільки в лютому 1946 року. Його будівництво обійшлося Америці майже в пів мільйона доларів. Eniac вражав своїми розмірами, його вага становила 28 тонн, він споживав 140кВт енергії і займав цілу кімнату. Охолодження комп'ютера забезпечували авіаційні двигуна Chrysler.

    Перші комп'ютери на транзисторах з'явилися наприкінці п'ятдесятих років, що дозволило значно скоротити розміри обладнання. Комп'ютер створений в 1965 році фірмою Digital Equipment, був розміром всього з холодильник! Його вартість становила лише 20 000 доларів.

Перший радянський комп'ютер , який називався МЕСМ (Мала електронна лічильна машина) був створений С.А. Лебедєвим в 1950 році. Цей комп'ютер вважають першим створеним в континентальній Європі. І хоча він займав площу шістьдесят квадратних метрів, можливості цього комп'ютера в той час вражали. Потужність 25 кВт, швидкодія три тисячі операцій на хвилину. Дані зчитувалися з перфокарт або за допомогою штеккерного комутатора. Також могли використовувати магнітний барабан, який зберігав до п'яти тисяч кодів чисел або команд.

    Які ж комп'ютери майбутнього? У 2010 році компанія IBM представила світу своє нове дітище Roadrunner. Обчислювальна потужність 1000.000.000.000 в секунду. До його складу входять майже 20 тисяч високопродуктивних двоядерних процесорів - 6948 AMD Opteron і 12960 Cell Broadband Engine виробництва самої IBM. Системна пам'ять Roadrunner становить 80 терабайт. Комп'ютер займає 560 квадратних метрів і його вага 23 тонни. Як ми бачимо габарити комп'ютерів з тих пір майже не змінилися:).

 

Впровадження комп’ютерів у всі сфери життєдіяльності людини виявило не лише позитивні, а й негативні наслідки їх використання.

 

За даними медичних досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я 92% дорослих, які працюють за комп’ютером, відчувають наприкінці робочого дня загальну втому, болі в очах 73% підлітків після 1-2 годин роботи за комп’ютером відчувають загальну і зорову втому, тоді як після звичайних уроків втомлюються лише - 54%

 

Що обумовлює такі симптоми у користувачів ПК?

Під час тривалої роботи на ПК:

• зростає концентрація уваги і зорове навантаження, а також нервово-емоційне збудження;
• зменшується загальна м’язова активність;
• погіршується якість повітряного середовища:
• підвищується температура;
• знижується вологість;
• змінюється іонний склад повітря;
• зростає рівень шуму;
• виникає і поширюється у всіх напрямках електромагнітне випромінювання (в моніторах з електронно-променевою трубкою)

 

 

Чого слід очікувати від тривалої роботи на ПК?

 

Захворювання на "комп’ютерний зоровий синдром":

• головні болі;
• напруженість очей;
• подвоєння зображення;
• втомлені почервонілі сухі очі;
• тимчасова короткозорість;
• нечітке сприйняття зображення;
• зміни колірного сприйняття.

 

Погіршення психічного здоров’я (інтернет залежність та комп’ютерна ігроманія):

• нервове напруження;
• втома;
• стрес.

 

Постійне напруження м’язів шиї, що викликає:

• механічний стиск судин;
• порушення нормального кровопостачання мозку.

 

Прискорення розвитку остеохондрозу хребта та радикуліту.

 

Ризик придбання "синдрому зап’ясного суглоба".

 

Сухість в горлі, кашель.

 

Опромінення, що викликає:

• захворювання шкіри (вугрі, себорея, екзема, рожевий лишай);
• захворювання серцево-судинної системи;
• захворювання кишково-шлункового тракту;
• зміну білих кров’яних тілець;
• виникнення злоякісних пухлин.

 

Які можна дати поради користувачам ПК?

• Приймайте щодня достатню кількість вітаміну С (він знижує наслідки радіації)
• Частіше включайте в раціон сир та інші молочні продукти (амінокислоти зв’язують виникаючі вільні радикали"
• Більше рухайтеся: частіше змінюйте позу і контролюйте м’язову напругу
• Проводьте щоденне вологе прибирання приміщення, у якому працює комп’ютер
• Частіше провітрюйте приміщення
• Уникати роботи за комп’ютером вагітним жінкам
• Обмежте час перебування за комп’ютером
• Вивчіть правила "спілкування" з комп’ютером

Для дітей 15 хвилин і перерва

Для дорослих 45 хвилин і перерва

 

5. Телевізори

    Телевізор вже кілька десятиліть є незмінним супутником людського життя. Багато телеглядачів проводять довгі вечори за переглядом улюблених програм і серіалів, а чоловіча частина населення просто окуповує телевізор у період, коли проходять футбольні чемпіонати. Сьогодні важко уявити квартиру, де не було б телевізора, він став частиною звичного домашнього інтер’єру. Однак так було не завжди: колись мати вдома таку дивину вважалося розкішшю.

 З чого ж починалася телевізійна історія?

 

З давніх часів людство мріяло про передачу зображень на відстані. Всі ми чули казки і легенди про чарівні дзеркала, тарілочки з яблучками, і все тому подібне. Але прошло не одне тисячоліття, перш ніж ця мрія здійснилася.

 

 Перші телевізори, придатні для масового виробництва з'явилися в кінці 30-х років минулого століття. Проте цьому передувало декілька десятиліть наполегливих досліджень і безлічі геніальних відкриттів.

   Вперше вплив світла на електрику (це явище називається фотоефект - виривання електронів з речовини, при дії на нього світлом) виявив німецький фізик Генріх Герц в 1887 році. Він детально описав свої спостереження, але пояснити це явище так і не зумів. У лютому 1888, російський вчений Олександр Столетов провів досвід що наочно демонструє вплив світла на електрику. Столетову удалося виявити декілька закономірностей цього явища. Ним же був і розроблений прообраз сучасних фотоелементів, так зване «електричне око». Пізніше, подібними дослідженнями займалася і безліч інших великих учених, у тому числі Ф. Ленард, Дж. Томпсон, О. Річардсон, До. Комптон, Р. Міллікен, Ф. Іоффе, П. Лукирський і С. Прілежаєв. Але повністю пояснити природу фотоефекту зміг лише Альберт Ейнштейн в 1905 році.

      Паралельно цим дослідженням відбувалося і безліч інших, що зіграли у результаті не менш важливу роль в історії створення телевізорів. Наприклад в 1879 році англійським фізиком Уїльямом Круксом були відкриті речовини здатні світиться при дії на них катодними променями - люмінофори. Пізніше було встановлено, що яскравість свічення люмінофорів безпосередньо залежить від сили їх опромінення. У 1887 році першу версію катодо-лучевой трубки (кінескопа) представляє німецький фізик Карл Браун.

     До кінця 19-століття сама ідея телебачення не здається вже чимось абсурдним і фантастичним. Ніхто з учених вже не сумнівається в можливості передачі зображень на відстані. Один за іншим висуваються проекти телевізійних систем, здебільше нездійсненні з точки зору фізики. Головні ж принципи роботи телебачення були створені французьким вченим Морісом Лебланом. Незалежно від нього, подібні праці створює і американський учений Е. Сойєр. Вони описали принцип, згідно якому для передачі зображення потрібне його швидке покадрове сканування, з подальшим перетворенням його в електричний сигнал. Ну а оскільки радіо тоді вже існувало і успішно використовувалося, то питання з передачею електричного сигналу вирішилося саме собою.

     У 1907 році Борису Розінгу удалося теоретично обгрунтувати можливість здобуття зображення за допомогою електронно-променевої трубки, розробленої раніше німецьким фізиком До. Брауном. Розінгу так само удалося здійснити це на практиці. І хоча удалося отримати зображення у вигляді однієї єдиної нерухомої крапки, це був величезний крок вперед. В цілому, в справі розвитку електронних телевізійних систем, Розінг зіграв величезну роль.

     У 1933 році, в США, російський емігрант Володимир Зворикин продемонстрував іконоскоп - передавальну електронну трубку. Прийнято вважати, що саме В. Зворикин є батьком електронного телебачення.

   Приблизно в той же час, незалежно від Зворикина, передавальну трубку створює і радянський учений С. Катаєв.

 

Механічні телевізори. Диск Ніпкова

    Перший пристрій механічного сканування розробив в 1884 році німецький інженер Пауль Ніпков. Це пристрій зайвий раз підтвердив справедливість вислову відносно простоти всього геніального. Його пристрій являв собою непрозорий диск, що обертався, діаметром до 50 см, з нанесеними по спіралі Архімеда отворами - так званий диск Ніпкова (інколи в літературі пристосування Ніпкова називають «електричним телескопом»). Таким чином відбувалося сканування зображення світловим лучем, з подальшою передачею сигналу на спеціальний перетворювач. Для сканування ж вистачало одного (!) фотоелемента. Кількість же отворів інколи доходила до 200 (зазвичай же від 30 до 100). У телевізорі процес повторювався в зворотному порядку - для здобуття зображення знову таки використовувався диск з отворами, що обертався, за яким знаходилася неонова лампа. За допомогою настільки нехитрої системи і проектувалося зображення. Так само відрядковий, але з достатньою швидкістю, для того, щоб людське око бачило вже цілу картинку. Таким чином, першими почали створюватися саме проекційні телевізори. Якість картинки залишала бажати кращого - лише силуети, та гра тіней, але проте, розрізнити що саме показують було можливо. Диск Ніпкова був основним компонентів практично всіх механічних систем телевізорів, до їх повного вимирання як вигляду.

 

Телебачення вирушає в маси

    У 1925 році шведському інженерові Джону Берду удалося вперше добитися передачі розпізнаваних людських осіб. Знову таки з використанням диска Ніпкова. Декілька пізніше, їм же була розроблена і перша телесистема, здатна передавати рухомі зображення.

     Перший же електронний телевізор, придатний для практичного вживання був розроблений в американській науково-дослідній лабораторії RCA, очолюваною Зворикиним, в кінці 1936 року. Декілька пізніше, в 1939 році, RCA представила і перший телевізор, розроблений спеціально для масового виробництва. Ця модель отримала назву RCS TT-5. Вона вдавала із себе масивний дерев'яний ящик, оснащений екраном з діагоналлю в 5 дюймів.

   Перший час розвиток телебачення йшов в двох напрямах - електронному і механічному (інколи механічне телебачення називають ще і «малорядковим телебаченням»). Причому розвиток механічних систем відбувався практично до кінця 40-х років 20-го століття, перш ніж було повністю витиснено електронними пристроями. На території СРСР, механічні телесистеми протрималися декілька довше.

     Паралельно розробка телевізорів відбувалася і на території Радянського Союзу. Перша дослідний сеанс телемовлення відбувся 29 квітня 1931 року. З 1 жовтня того ж року телепередачі стали регулярними. Оскільки телевізорів ще не у кого не було, проводилися колективні перегляди, із спеціально відведених для цього місцях. Багато радянських радіоаматорів починають збирати механічні моделі телевізорів своїми руками (трохи детальніше про це можна взнати в статті «Саморобний телевізор»).

    У 1932 році, при розробці плану на другу п'ятирічку, телебаченню було приділено багато уваги. 15 листопада 1934 року вперше відбулася трансляція телепередачі із звуком. Досить тривалий час існував лише один канал - Перший канал. На час Великої Вітчизняної Війни трансляція була перервана, і відновлено лише після її закінчення. А в 1960 році з'явився і Другий канал.

    Перший радянський телевізор випущений промисловістю називався Б-2. Ета механічна модель з'явилася в квітні 32 року. Перший же електронний телевізор був створений набагато пізнішим - в 1949 році. Це був легендарний КВН 49. Телевізор був оснащений настільки маленьким екраном, що для більш-менш комфортного перегляду перед ним встановлювалася спеціальна лінза, яку потрібно було наповнювати водою, що дистилює. Надалі з'явилося і безліч інших, досконаліших моделей. Втім, якість збірки і надійність радянських телевізорів (навіть найпізніших моделей) були настільки низькими, що стали притчею во язицех. Виробництво ж кольорових телевізорів, в СРСР почалося лише в середині 1967 років.

 

Кольорове телебачення

 

 Хоча систему кольорового телебачення розробив ще Зворикин в 1928 році, лише до 1950 року стало можлива її реалізація. Да і то лише як эксперементальных розробки. Прошло багато років, перш ніж ця технологія стала загальнодоступною повсюдно.

 

 Перший, придатний до продажу кольоровий телевізор створила в 1954 році все та ж RCA. Ця модель була оснащена 15 дюймовим екраном. Декілька пізніше були розроблені моделі з діагоналями 19 і 21 дюйм. Коштували такі системи дорожче за тисячу доларів США, а отже, були доступні далеко не всім. Втім, за бажання, була можливість придбати цю техніку в кредит. Із-за складнощів з повсюдною організацією кольорового телемовлення, кольорові моделі телевізорів не могли швидко витіснити чорно-білі, і довгий час обоє типа вироблялися паралельно. Єдині стандарти (PAL і SECAM) з'явилися і почали упровадяться в 1967 році.

 

 Розвиток телебачення

    Стрімкий розвиток телебачення в другій половині 20-го століття привів до того, що вже виросло декілька поколінь, що не уявляють собі життя без телевізора. Якість мовлення значно зросла і стала цифровою. Самі телевізори вже перестали сприйматися як «ящики», бо з'явилися плоскі LCD і плазмові моделі. Розміри екрану перестали вимірюватися парою десятків сантиметрів. Телебачення стало нормою.

    На початку радіолампи були витиснені напівпровідниками - перший телевізор на основі напівпровідників був розроблений в 1960 році фірмою Sony. Надалі з'явилися моделі на основі мікросхем. Тепер же існують системи, коли вся електронна начинка телевізора поміщена в одну єдину мікросхему.

    Але розповідаючи про історію телебачення, не можна не згадати і ще одне відносне просте, але дуже важливий винахід. Перший пульт дистанційного керування був створений в 1950 році. Цей пульт підключався до телевізора за допомогою довгого дроту. Декількома роками пізніше Роберт Адлер запропонував використовувати для цієї мети ультразвук. Робилося також спроби використання променя видимого світла. Але у результаті зупинилися на інфрачервоному випромінюванні, яке і використовується до цих пір.

 

 

Цифрове телебачення

 

 Перші кроки в світі супутникового ТБ стали можливі після запуску штучного супутника Землі в 1957 році. В Європу супутникове телебачення прийшло в 1980-х, в Україну – в 2002. Комерційне цифрове телебачення з'явилося в 1996 році після прийняття Європейським Союзом телерадіомовлення серії стандартів, що визначають нову систему цифрового телемовлення, яка отримала назву Digital Video Broadcasting, скорочено DVB. Сьогодні у всіх розвинених країнах супутникова "тарілка" на багатоповерхових будинках і котеджах є невід'ємним інтер'єром.

 Існує безліч різновидів телевізійного цифрового мовлення DVB: супутникове, наземне ефірне, кабельне, мобільне, IP-телебачення. Найбільше поширення на сьогодні отримало супутникове цифрове телебачення. Це система передачі телевізійного сигналу від телецентру на телевізори через супутник, що знаходиться на геостаціонарній орбіті. Для прийому супутникового телебачення потрібні антена, конвертор і ресивер.

 Супутникове телебачення є скрізь, навіть там, де відсутня можливість прийому наземного ефірного телебачення, наприклад, у пустелі або на кораблі посеред океану. Недоступний прийом

 супутникового телебачення тільки в самих північних і південних незаселених приполярних областях Землі, що лежать вище 85-градусний широт.

 Всі телевізійні супутники знаходяться в певних позиціях на геостаціонарній орбіті, яка розташовується в площині земного екватора на висоті близько 35 000 км над Землею. Тому в нашій північній півкулі для прийому супутникового сигналу антени необхідно орієнтувати у південному напрямку - від південно-сходу до південно-заходу. Супутники на орбіті розподілені рівномірно кутовій відстані в 2-3 градуси один від одного. Тому, прийом програм можливий не з усіх супутників, які знаходяться над горизонтом, а тільки з тих, чий сигнал покриває наш географічний регіон. У будь-якому випадку можливий прийом телепрограм з десятка супутникових позицій.

 Супутникова телевізійна система підрозділяється на «платне» та «безкоштовне». У чому відмінність? До «безкоштовного» ТБ відносяться канали, які називаються FTA. Це канали, які не кодуються та мають загальний доступ, їх можна переглядати навіть через звичайну аналогову антену. Істотним мінусом є завантаженість каналів рекламними роликами і відносно старим контентом. Так само в доступі є іноземні канали і більша їх частина без перекладу. Для отримання більш широкого контенту, іноземних каналів з перекладом, а також перегляд каналів без реклами існує TБ з абонентською платою. Якщо ви хочете дивитися останні новинки кіно, їх можна побачити лише на платних каналах. В першу чергу вони транслюються в кінотеатрах, через 6 місяців їх можна побачити на платних каналах і тільки через 2 - 3 роки – на каналах FTA. Поряд з цим існують нішеві канали з тематикою певної спрямованості – полювання, рибальство, спорт, автомобілі, новинки техніки тощо. Здебільшого вони також належать до «платних» каналів. Тобто якщо Ви хочете дивитися цікавий контент і навіть у будь-який зручний для Вас час, Вам необхідно за нього платити.

Небагато про історію телебачення

 

 Перші телепередачі почалися в Москві в 1935 році. У 1941-1945 роках телебачення не працювало. Передачі були відновлені 7 травня 1945 року, а 15 грудня москвичі першими в Європі перейшли на регулярне мовлення. Основні телепередачі тих років були присвячені життю Радянського союзу, культурним заходам, науці, спорту.

 

 У грудні 1948 року Московський телецентр припинив передачі на час реконструкції. 16 червня 1949 року з Шаболовки почалося мовлення за стандартом 625 рядків. 22 березня 1951 року телецентр був перетворений в Центральну студію телебачення. Програма не мала чітко вираженої тематики, транслюючи, як новинні, так і музыкальныепрограммы і кінофільми, мультфільми кіностудії Союзмультфільм, а також освітні програми. З 1 січня 1955 року працює щодня.

 

 

Про історію телебачення

     14 лютого 1956 року в ефір вийшла Друга (московська) програма ЦТ. Експерименти з передачими в кольорі почалися 14 січня 1960 року. З 29 березня 1965 року віщає Третя (учбово-освітня) програма, а з 4 листопада 1967 року - Четверта. 10 жовтня 1967 Перша програма почала регулярне мовлення в кольорі. На європейську частину СРСР сигнал передавався по наземних радіорелейних лініях. 1 травня 1965 року був проведений експеримент по ретрансляції програм ЦТ через супутник зв'язку «Блискавка-1» на Далекий Схід. Регулярну роботу система «Орбіта» початку 2 листопада 1967 року, коли був відкритий ТБ центр в Останкино. Передачі призначалися для Крайннго Півночі, Сибіру, Далекого Сходу і Середньої Азії. У 1971 році на Середню Азію і частину Казахстану передається дубль першої програми - програма «Схід», що враховує поясний час. З 1 січня 1976 Останкино веде передачі на восьми каналах: окрім чотирьох основних програм ще чотири дублі Першої програми по супутниковій системі «Орбіта» передаються спеціально для східних територій СРСР з тимчасовим зрушенням +2, +4, +6 і +8 годинника. Так, перший випуск програми «Часу» по системі «Орбіта-1» виходив в ефір в 12:30 московського часу. Супутникова система «Екран», що запрацювала 26 жовтня 1976 року, дозволяє приймати передачі ЦТ на приймачі колективного користування в населених пунктах Сибіру і Крайньої Півночі. З 1 січня 1977 всіх програм ЦТ віщають в кольорі. 1 січня 1982 року ЦТ перепланувало свої програми: вечірня Четверта стала Другою програмою, загальносоюзний статус якої забезпечували чотири дублі для східних територій. Роботу вона починала в 8:00 і після денної перерви відновлювала ефір в 18:00 випуском «Новин». Розвиток телебачення пов'язаний не лише з Москвою, але і Ленінградом, Уралом, Сибіром, Україною. Кожна республіка, область, край мали свої телепередачі. У 1980-х працювали 3-я програма (московська), 4-я програма (освітня), в 1991 р. ліквідована, і 5-я програма (ленінградська). Ці програми були доступні лише для глядачів Москви і Ленінграда.

   2 листопада 1989 року в СРСР вийшла в ефір перша комерційна телекомпанія 2х2.

 

«ВИЩИЙ» РІВЕНЬ

 

 В принципі, телебачення, ЗМІ, інтернет - це інформаційні, пізнавальні, розважальні ресурси, створені для задоволення людських потреб. І «вищим рівнем» для них буде якраз людина зі всіма його потребами.

 

 Для цілей даної статті сповна досить обмежитися трендами розвитку технічного прогресу.

 

 Перший - пов'язаний з постійним прагненням до збільшення мір свободи. Бажання зняти обмеження, що накладається відстанню, породило кінну, потім парову, електричну тягу. І, нарешті, авіацію, що дозволяє збільшити відстань, що покривається за той же час, до десятків тисяч кілометрів. Мобільні пристрої дали свободу від стаціонарної прив'язки. І це ряд можна продовжувати до безкінечності.

 

 Другий тренд - індивідуалізація і персоналізація. Сервіси еволюціонують від групового вжитку до індивідуального і від універсального контента до персоніфікованого. Колись фільми можна було дивитися лише в кінотеатрах, потім з'явився індивідуальний вжиток через телебачення і відео. Аналогічний розвиток прошла і музика.

 

 Третій тренд - універсалізація носіїв, що виражається в прагненні втиснути в один пристрій якомога більше сервісів. Яскравий приклад - стільникові телефони, які одночасно можуть бути фото і відеокамерами, плеєрами, калькуляторами, букридерами і ще багатьом іншим.

 

 Четвертий - посилення емоційної дії. Людство постійно прагне наблизитися до зразка, який завжди перед нашими очима, - природі. Це стосується відтворення фарб, звуків, об'ємного зображення і так далі

 

ТЕЛЕБАЧЕННЯ - СЬОГОДНІ

 

 Що є сьогоднішнім телебаченням? Це, перш за все, телебачення каналів і програмних сіток.

 

 Прагнення до збільшення міри свободи доки реалізується чисто механічно - збільшенням кількості доступних каналів.

 Реклама, будучи основним способом монетизации ТБ, диктує прагнення до масового обхвату аудиторії. Але масовий обхват вимагає універсальності програм і переважання тих, які дають найбільший рейтинг, тобто орієнтованих на смаки більшості.

 

 Зараз інтереси різних аудиторій враховуються розведенням їх за часом. Домогосподаркам - день, родинним переглядам - вихідні, інтелектуальним програмам - північ.

 

 Плюс, існуюче телебачення - це телебачення формату . На нім, наприклад, не може бути передач тривалістю 3-5 хвилин, хоча ця ніша, як показує досвід YouTube і аналогічних сервісів, не менше потрібна.

 

ТЕЛЕБАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО

 

 Тепер спробуємо застосувати позначені на початку статті тренди до розвитку ТБ.

 

 Збільшення міри свободи має на увазі не лише появу мобільного телебачення. Це, швидше, технічне удосконалення. Набагато важливіше звільнення від диктату каналів.

 

 Чому, аби поглянути наступну серію цікавого серіалу, необхідно чекати цілий тиждень? Або чекати півночі, коли завтра - вставати рано на роботу?

 

 Тому, перше, що нас чекає в самому найближчому майбутньому - це повсюдне поширення телебачення за замовленням, тобто реалізація свободи дивитися, що хочеш і коли хочеш.

 

 Насправді, поява телебачення по вибору - це щось більше, ніж просто технічне удосконалення. Я б навіть порівняла даний сервіс з міні-революцією.

 

 ТБ за замовленням робить непотрібним канали і програмні сітки. Можна провести таку аналогію. Зараз телебачення існує незалежно від суб'єкта, тобто дивимося ми або не дивимося телевізор, але все одно на нього йде мовлення. В майбутньому необхідність в цьому відпаде, і програми виникатимуть як у відповідь реакція на побажання користувача. Виключення складуть лише прямі трансляції.

 

 Але якщо програма формується під наші бажання, то відпадає необхідність, по-перше, в многоканальности. Фактично, все мовлення відбуватиметься на одній кнопці. А, по-друге, стануть непотрібними самі канали як посередники між глядачем і виробником програм. Студії зможуть безпосередньо пропонувати свій контент користувачам і головною ланкою, як в інтернеті, стане провайдер.

 

 Програми за запитом добре вписуються і в інший тренд - індивідуалізацію. Це буде персональне телебачення, не лише підстроєне під бажання і інтереси конкретного користувача, але і безліч форматів, що включає, - від фільмів і інформаційних передач, до лекцій, роликів з YouTube, музичних кліпів і ігор.

 

 Але, враховуючи, що людина не може обійняти неосяжне, значно зросте роль рекомендаційних сервісів. Або на основі формалізації пристрастей індивіда, або рекомендацій референтних груп чоловік може у будь-який момент отримати набір передач, що рекомендуються для перегляду. І частина таких сервісів вже успішно функціонує.

 

 Тренд по універсалізації носіїв окрім многоформатности виявиться в з'єднанні воєдино ТБ, газет, журналів і інтернету. Безліч інформаційних каналів, які зараз потрібні людині, зіллються в один. Приблизно, як в ролику, приведеному в статті «iPad як телевізійний пульт».

 

 Нарешті, гасло «назад до природи» сповна може бути реалізоване в найближчому майбутньому за рахунок технічних удосконалень. Еволюція об'ємного звуку і 3D-изображения приведе до посилення, як мінімум, зорових і слухових відчуттів. І вже існують зачатки технологій, що дозволяють передавати запахи і дотики.

 

 Зміниться і принцип монетизации ТБ. Одним з головних джерел доходу стане оплата за доступ до контенту. Таким чином, від схеми безкоштовного показу з обов'язковою рекламою глядач перейде до безрекламной покупки конкретних програм. (Хоча, можливо, вибір все-таки залишиться).

 

 Як побічні ефекти «нового ТБ» можна назвати удар по бізнесу кінотеатрів. Зараз повернення засобів від кіновиробництва побудоване на схемі: кінопрокат - DVD - ТБ. Якщо вартість індивідуального показу по телевізору буде порівнянна з відрахуваннями на користь виробників фільмів від квитків, то для них не буде жодної різниці між кінотеатрами і ТБ.

 

 А з поширенням 3D-телебачення і його наступних версій, повністю відтворюючих ефект присутності, буде завданий удару і по видовищних спортивних і культурних заходах.

 

 Таким чином, із створенням мереж гигабитного доступу, про будівництво яких заявили Intel і Google, для найбільш платоспроможного сегменту глядачів з'явиться нове телебачення за запитом з імітацією ефекту присутності. Для останньої маси населення доки залишиться канальне ТБ, але його ореол дуже швидко скорочуватиметься. І головна причина цього - різке звуження матеріальної бази. Основна маса доходів і від підписки на контент, і від реклами, яка прийме абсолютно інші форми,

 

     Чому тема телебачення є такою важливою, що постійно привертає нашу увагу? Чим стало телебачення на сьогоднішній день: засобом добування легкої інформації, засобом розваги і розслаблення, засобом розвитку чи деструкції мозкової діяльності людини і особливо дитини, чи засобом впливу на підсвідомість людини з метою керування її думками, поведінкою і життям?

   З телебаченням дитина знайомиться до комп’ютера і тому негативний вплив  телебачення створює передумови для подальшого негативного впливу комп’ютера при неправильному його використанні. Ці  тенденції стали особливо видимими в середині 90-х років минулого століття, коли стало можливим мати один, або кілька телевізорів в одному домі.  Опитуючи різних дітей скільки часу вони проводять біля телевізора, а цей час збільшувався від 1-2 годин на день на початку 90-х до 3-4 годин в середині 90-х, а вкінці 90-х діти часто мали телевізор як фон, включений постійно, я приходила до висновку, що телебачення не є таке безпечне для дитини, як нам здається. Коли ми розглядаємо об’єкти зовнішнього світу ми вільні дивитися на об’єкт будь-яку кількість часу або не дивитися на нього зовсім, переводити око з одного об’єкту на інший і нам здається, що ми такі ж вільні коли розглядаємо зображення на телевізорі. Але це ілюзія. Телевізійний образ є здебільшого примусовим, і глядач не може ухилитися від такого примусу, навіть якщо не придивляється до екрану.

    Око хоч і подібне до об’єктиву фотоапарату і передає бачене на сітчатку, але сам процес зору цим не обмежується, він залежить від вольової складової і від розвитку можливості мозку сприймати і аналізувати інформацію. Ми часто бачимо те, що хочемо і звикли, а не те, що є насправді, або іншими словами наш мозок відмовляється бачити те, що для нього є абсолютно новим  і незвичним. картину цього об’єкта ми одержуємо завдяки тому, що м’язи ока по черзі фіксують око на різних фрагментах цілого, потім вони перескакують на інший фрагмент ( це називається саккадами) і все це відбувається дуже швидко: 2-5 саккад за сек. ( фіксація ока продовжується 0,2-0,6 секунд). І так відбувається поки око не огляне достатню кількість ділянок для одержання чіткого зображення об’єкта. Картина , яку око бачить після цих скануючих рухів очима стає стійкою і нерухомою. Це є не фотографія об’єкта , а образ створений оком і сприйняттям людини, тому ми можемо дивитися на один і той же об’єкт, але, описуючи його, двоє людей додадуть свої деталі баченого.

 

Як телевізор впливає на волю людини?

Якщо активність очей зводиться до мінімуму, то їх завмирання, або фіксація передається і всьому тілу і діти годинами сидять перед телевізором непорушно. Лікарі називають цей стан руховим дефіцитом. Але давайте подумаємо чи лише бездумність вводить нас в такий стан чи тут присутній зовнішній вплив на  волю дитини, і ця паралізована воля паралізує м’язи тіла.  Тому ми можемо говорити, що відбувається атака на вольову сферу, яка управляє м’язами і робить людину рухливою. Відбувається зниження або деградація м’язової активності, паралізується воля – це веде до деградації особистості, неможливості керувати собою в деяких моментах свого життя.

 

Як телебачення впливає на розвиток мозку і сприйняття світу?

В першій фазі свого розвитку (від 0 до 4років) дитина сприймає світ всім тілом, її досвід чутливо конкретний, на що наступила, те й бачить, що взяла в руку, те і досліджує. Дитина може облазити всі кімнати і освоїти простір всієї квартири, пробувати на дотик кожен предмет, а от в простір телеекрану він зайти не може. І світ розколюється в голові дитини, вона виключається від освоєння простору навколо себе і перестає бути активною, завмираючи біля телеекрана. В цей час її пасивне сприйняття не бере участі у формуванні певних структур мозку. Безглузда для дитини інформація бомбардує очі  і забирає час, який можна було б потратити на дослідження навколишнього світу, заважаючи природному процесу розвитку дитини.

     Екран привчає дитину до нерухомості, в той час як всі важливі функції тіла і мозку можуть розвиватися в цей період лише через рух. Рухливість – це життєва стихія дитини. Коли батьки включають телевізор, щоб дитина менше рухалася і сиділа тихо, то це можна розцінювати як насильство, яке викликає такі тяжкі наслідки в майбутньому, що подолати шкоду від цього майже неможливо. На другій віковій стадії (4-10 років) вплив телебачення уже не такий катастрофічний, як в перші три чотири роки життя, але почуття дитини підпадають під вплив всіх  зовнішніх факторів, поганих і хороших. Діти ще не вміють критично перевіряти інформацію, яка їм надходить, не вміють і не хочуть відгороджуватися від того, що їм пропонує світ. Вони приймають світ таким, яким його бачать на екрані, тому що не володіють критичним і абстрактним мисленням.

 

 

 

   Я не проти телебачення: с багато цікавих передач, але вплив  на сучасну людину видається мені надмірним і протиприродним. Я сподіваюсь, що у майбутньому ті, хто роблять фільми та телепередачі, стануть чеснішими та відповідальнішими, а ті, хто їх дивиться, знайдуть у собі сили змінити власні смаки, подолати цю залежність. Поки ж що на це залишається лише сподіватись.

Електромагнітне випромінювання неможливо побачити, почути або відчути. Але тим не менше, воно все одно діє на наш організм. На даний момент, вплив від випромінювання вивчено не повністю. Хоча, після проведення величезної кількості досліджень, вчені з різних куточків світу знайшли доказ того, що під дією електромагнітного випромінювання, безсумнівно, знижується імунна і ендокринна системи людського організму. У разі тривалого періоду такого впливу на організм майбутньої мами, можуть виникнути передчасні пологи, а також, викидень або інші несприятливі наслідки в розвитку малюка.

 

 Електромагнітні промені поширюються від приладів, до яких ми так звикли і вже не уявляємо собі життя без них. Сюди можна віднести: комп'ютер, телевізор, мобільні пристрої, СВЧ - піч і т.п. Коли кілька приладів знаходяться на близькій відстані, на перетині променів утворюється електромагнітне поле, що представляє особливу небезпеку. Таким чином, головним критерієм має бути правильна розстановка побутових приладів. Необхідно чітко дотримуватися додаються до них інструкцій. Наприклад, телевізор і ПК слід розташовувати на відстані від одного метра і більше один від одного. Таким чином, до приладів, від яких виходять електромагнітні промені можна віднести всі ті, які працюють від електрики, тобто включаються в розетку або від батарей і акумуляторів: холодильники, фени, тостери, телефони, СВЧ - печі тощо . Однак, слід зауважити, що вони впливають на організм по-різному.

"Ну і зло ж це телебачення, не закрити його взагалі". Але як і кожне сильнодіючий засіб, залежно від дози, від правильності прийому може бути і злом і добром. Так і телебачення. Правильно організоване побудована з урахуванням впливу на людину, телебачення може стати великим добром і для психічного, і для фізичного здоров'я. Так, вже в Давньому Єгипті лікували кольором. Кольоротерапія широко застосовувалася на Сході, та й зараз лікування кольором знаходить друге життя. Побудована з урахуванням впливу кольору на людину колірна гама телевізійних передач може благотворно впливати на глядачів, у тому числі дітей. Відомо також що на людину сильно впливає просторовий спектр спостережуваного зображення (усяке зображення можна скласти із сукупності горизонтальних і вертикальних "грат", побудованих з "паличок" різної товщини. Ця сукупність і є просторовий спектр). Так, наприклад, спостереження одноманітних, побудованих з невеликого числа "грат", зображень будівель сучасної "прямокутної" архітектури, пригнічує психіку людини. І, навпаки, будівлі з великою кількістю "украшательскіх" елементів, як правило, створюють спостерігача комфортний стан душі. Так і телевізійні зображення, володіючи різними спектрами просторових частот, можуть створювати гарний настрій, підвищувати імунітет організму, в значній мірі навіть незалежно від змісту сцени.

 Саме зміст (смислове) також є потужним засобом впливу на людей, особливо, звичайно, дітей. Добрі, барвисті мультфільми з впізнаваними героями, художні телефільми, фільми-казки, зроблені з душею, з урахуванням санітарних вимог, показані на екранах телевізорів, стають потужним позитивним засобом і дуже сприятливі для здоров'я дітей.

 Рекомендоване загальний час перегляду телепередач дітьми до 7 років не повинна перевищувати 6-7 годин на тиждень, дітьми від 7 до 12 років - 10 годин. Також рекомендується, щоб дитина не дивився телевізор більше півгодини поспіль.

 

Всі побутові прилади, що працюють від електричного струму, утворюють навколо себе електромагнітні поля. Електромагнітне випромінювання небезпечно тим, що людина не відчуває їх дії і тому не може визначити ступінь їх небезпеки без спеціальних приладів. Людський організм дуже чутливий до електромагнітного випромінювання. Якщо в маленькій кухні розташувати електроплиту, мікрохвильову піч, телевізор, пральну машинку, холодильник, обігрівач, кондиціонер, електричний чайник і кавоварку, то середовище проживання людини може стати небезпечним для здоров’я людини.

 

При тривалому перебуванні в такому приміщенні спостерігається порушення роботи серця, мозку, ендокринної та імунної системи. Особливу небезпеку електромагнітні випромінювання являють дітям і вагітним жінкам. Найвищий рівень електромагнітного випромінювання зафіксований в стільниковому телефоні, мікрохвильової печі, комп’ютері і на верхній кришці телевізора.

 

Відмовитися від побутової техніки через шкідливого впливу електромагнітного випромінювання наше покоління вже не може. Комп’ютер, телевізор і холодильник — це ті прилади, без яких неможливе нормальне існування сучасної людини. Дивіться нікуди, треба працювати і насолоджуватися новими досягненнями сучасних технологій. Тим більше, в даний час є простий спосіб захисту свого організму від шкідливого впливу електромагнітного випромінювання — це заміна старого телевізора і холодильника на нову і установка їх на відстані максимально безпечному для здоров’я.

 

Зменшити вплив електромагнітних полів допомагає постійне провітрювання приміщення і прогулянки на свіжому повітрі. Намагайтеся не ставити телевізор і комп’ютер в кімнаті, де ви спите. Якщо ви живете в однокімнатній квартирі або комунальної кімнаті, то не встановлюйте комп’ютер, телевізор і стільниковий телефон на відстані менше 1,5 метра від ліжка. На ніч не залишайте техніку в режимі, коли червоний вогник панелі залишається горіти.

 

Небезпека для здоров’я представляють телевізори старого покоління з електронно-променевою трубкою, яка сама по собі представляє активний випромінювач. У рідкокристалічних телевізорах принцип роботи інший, всередині них знаходяться спеціальні освітлювальні елементи, яка змінює свою прозорість. Шкідливе випромінювання і мерехтіння екрану у них відсутній.

 

Дивитися телевізори з рідкокристалічним екраном можна практично з будь-якої відстані. Але зловживати часом при перегляді телевізора можна, це призводить до перевтоми очей і погіршення зору. Очі втомлюються дуже швидко, якщо людина дивиться телевізор під кутом, який незручно для бачення. Щоб уникнути погіршення зору, через кожну годину перегляду телевізора треба дати відпочинок очам хоча б 5 хвилин.

 

Самим безпечним для зору відстанню перегляду телевізора є місце, яке дає можливість дивитись телевізор на відстані рівному величині діагоналі телевізора помноженої на п’ять.

 

Час йде, прогрес не стоїть на місці.