Конспект уроку та презентація з української літератури для 7 класу на тему: "Василь Симоненко. Лебеді материнства"

Тема. В. Симоненко — «лицар на білому коні» в українській літературі. Вірш – пісня „Лебеді материнства”. Ідея вічного зв’язку людини з матір’ю, рідною землею.

Мета: поглибити знання школярів про життєвий і творчий шлях В. Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; розвивати вміння учнів зв’язано й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; розкрити цінність художнього твору й показати його зв’язок із музикою, образотворчим мистецтвом; розвивати навички виразного читання художнього твору; збагачувати словниковий запас школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості В. Симоненка, любові до Батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.

Очікувані результати: учні знають матеріал про життя і творчість видатного поета, виразно і вдумливо читають поезію «Лебеді материнства», аналізують її, визначають провідні мотиви та ідеї, коментують художні засоби, з’ясовують символічний зміст образу лебедів.

Теорія літератури: ліричний твір; провідні мотиви,ідеї,символи.

Обладнання: інтерактивна дошка, презентація уроку, виставка книжок письменника, ілюстрації до твору, мультимедійні засоби наочності – слайди, на яких потягом уроку проектуються: портрет В.А.Симоненка у вишитому рушнику; аудіозапис вірша «Лебеді материнства» у виконанні автора та відеокліп пісні «Виростеш ти, сину…».

Міжпредметні зв’язки: музика, образотворче мистецтво.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

«Можна все на світі вибирати, сину, —

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

В. Симоненко

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Вступне слово вчителя

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Тебе своїм сучасником звемо.

– Ви вже, діти, здогадалися, що ці слова присвячені національному генію України – Тарасові Шевченку.

– Як ви думаєте,чому саме цими словами я розпочала наш сьогоднішній урок з української літератури?

– Саме так, перші березневі дні пов’язані з іменем Великого Кобзаря, його славою, його мудрістю, його любов’ю до України. Ми повинні усвідомлювати, що це важлива подія в житті українського народу. Адже Тарас Шевченко – безсмертний, він вічно живий у своїх творах.

Ці прекрасні рядки присвятив Великому Кобзареві надзвичайно талановитий, цікавий і неповторний поет Василь Симоненко, який щиро і по-справжньому любив свій народ і свою Батьківщину. Його творчість гідно продовжила традиції Тараса Шевченка. Василь Симоненко був гордістю свого покоління, сучасники йменували його «витязем» і «лицарем» – почеснішого звання не може здобути Поет і Людина…

Цього року Василеві Симоненку могло б виповнитися 85, але вже більше 50 минуло з дня його смерті. Всього 28 років прожив поет. Його життя було коротким, як спалах. Але величезним є внесок цього письменника в скарбницю нашої культури, тому його ім’я в історії української літератури закарбовано назавжди.

Світлій пам’яті, палкому і ніжному слову Василя Симоненка присвячений наш урок.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які твори В.Симоненка ми вивчали раніше?

(Казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки»)

2. Чим вони вам запам’яталися?

(Цікавим напруженим сюжетом, своєю повчальністю, перемогою добра над злом)

ІV. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

У дитинстві хочеться вірити в казки і не вірити в те, що існують зло та жорстокість, нещастя й неприємності. Доброю охоронницею для дитини завжди була мати, дана людині Богом. Її, як і Батьківщину, не вибирають. Дитина для матері завжди дитина, навіть коли вона доросла й має власну родину. Материнське серце постійно стоїть на сторожі, прагнучи всіма силами щастя своїм дітям. Про материнську любов та любов до Батьківщини-матері пише поет Василь Симоненко у своєму вірші «Лебеді материнства», який ми будемо вивчати сьогодні. У зошиті запишіть тему уроку та епіграф, що є рядками даної поезії. Можливо, не кожна людина в Україні знає цей вірш, але крилаті рядки «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» відомі, певно, кожному.

Далі нашу роботу ми продовжимо в групах, які мали випереджувальне завдання. У класі чотири групи: «Біографи», «Літературознавці», «Читачі» та «Народознавці».

Щоб краще зрозуміти твори поета, потрібно більше дізнатися про його життєвий шлях. Отже, надаю слово групі «Біографів», а всі інші складають у зошиті анкету автора, уважно слухаючи повідомлення.

V. Сприйняття й засвоєння учнями начального матеріалу

Повідомлення 1 учня. Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого внучка. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та оповідання «Дума про діда».

Від матері, Галини Федорівни, та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле, давав корисні поради Василеві.

Повідомлення 2 учня. Писати Василь Симоненко почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

Ось як мати згадувала про навчання Василя в школі: «Десятирічку закінчив із золотою медаллю. А вчитися йому було ой нелегко! П’ять класів він закінчив у Біївцях, а решту – в сусідніх селах. А це 9 кілометрів лише в один кінець. Повоєнні зими були люті й сніжні. А пальто у Васі – пошарпане, чоботи – діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю».

«У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень», - такі спогади залишила вчителька математики про Симоненка-школяра:

Повідомлення 3 учня. У 1952 році В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету ім.. Т.Шевченка. Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. З грошима було досить сутужно. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, Симоненко працює секретарем в університетській багатотиражці.

У роки навчання В. Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. На перших курсах університету мало хто з однокурсників чув його поезії. Потім він почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.

Повідомлення 4 учня. По закінченні університету Василь працює в газеті «Черкаська правда», потім — у «Молоді Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст він сміливо втручався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Перша збірка поезій «Тиша і грім» дійсно була громом серед застійного болота брехні, підлабузництва, кар’єризму та чинопочитання. Інших своїх збірок В.Симоненко так і не дочекався, бо другу книгу «Земне тяжіння» було опубліковано в 1964 році, вже після смерті поета, яка сталася 13 грудня 1963 року. Навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами. Слава та визнання прийшли до В.Симоненка набагато пізніше, серед них і Державна премія ім. Тараса Шевченка.

Слово вчителя

В.Симоненко усім серцем любив рідний край, виступав на захист української державності, мови, культури, людської гідності та честі. Тож не випадковим є у нього вірш «Лебеді материнства». Слово надаю групі «Читців», які готували виразне читання поезії.

Виразне читання вірша «Лебеді материнства» напам’ять. (Показ мультимедійної презентації)

Словникова робота

Лиман – затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями.

Сургучевий від «сургуч» - забарвлена тверда смола, віск, що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень.

Шиба – віконне скло.

Досада – прикрість.

Марево – зорове явище в атмосфері, за якого на горизонті з'являються уявні зображення наземних предметів або ділянок неба; міраж.

Слово вчителя

Діти, у нас є унікальна можливість почути поезію «Лебеді материнства» у прочитанні самого автора, запис якої зберігся у фондах українського радіо і є доступним для нас завдяки мережі Інтернет. Слухаючи живий голос Василя Симоненка, сприйміть вірш і розумом, і серцем... (Звучить аудіозапис «Живий голос В.Симоненка»)

Бесіда

– Скажіть, будь ласка, яке враження справив на вас голос Василя Симоненка? Які емоції викликала у вас ця поезія?

– Які картини ви уявляли, слухаючи вірш?

– У якій формі побудований вірш? (Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина)

– Про який вибір ідеться в поезії? (Вибір життєвого шляху)

– Як називається пісня, яку співає мати над колискою немовляти? (Колискова). То в якому жанрі написана поезія «Лебеді материнства»?

– Про що співає мати дитині і від чого застерігає?

Робота з літературознавчим словничком. Пояснення учням поняття «ліричний герой»

У переважній більшості ліричні вірші написані від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя. Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел. Отже, ліричний герой – умовна дійова особа, внутрішній світ якої (думки, почуття, переживання) відображаються у поезії. (На дошці з’являється визначення, хто такий ліричний герой. Учні записують у зошит.)

Слово вчителя

Щоб краще зрозуміти думки, висловлені в поезії, потрібно визначити образи твору, тому надаю слово групі «Народознавців», які отримали випереджувальне завдання визначити у вірші «Лебеді материнства» художні образи, що є символічними.

Повідомлення групи «Народознавців»

1 учень. У творі є буквальний і символічний зміст. Слів-образів, що мають символічне значення, багато. Вони сприяють розумінню тексту.

Символом називають умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища. Символи можуть бути різні: державні, художні, наукові, народні, фольклорні та інші.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

2 учень. Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то в даній поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

3 учень. Верба – слов’яни вважали її символом родинного вогнища. Молодих обов’язково водили навколо куща лози. З вербою лягали і в домовину.

Тополя – оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України, дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності; за легендою, тополя – дерево, на яке перетворилася дівчина або жінка внаслідок певних трагічних обставин.

4 учень. Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

«Білява хата» - це свого роду візитна картка України.

Образ жінки-матері в неподільній єдності з образом матері-Батьківщини. Обидві матері стоять на чатах біля колиски дитини, оберігаючи її спокій, навчаючи доброти й мудрості.

Слово вчителя

Подякуємо групі «Народознавців» за цікаву та пізнавальну розповідь і надаю слово групі «Літературознавців», які визначали художні засоби поезії та їх значення у творі.

Повідомлення групи «Літературознавців»

1 учень. У вірші багато різних художніх засобів. Надзвичайно яскраві епітети.

„Лебеді рожеві". Рожевий колір символізує ставлення до життя як до казки, небажання або невміння помічати негаразди. У дитинстві все бачиться красивим, ніжним, добрим.

„Зорі сургучеві". Епітет „сургучеві" допомагає уявити не лише темний брунатний колір. Оскільки це в'язка речовина, то можна передбачити, що автор використовує його, щоб описати картину дитячого сну.

2 учень. „Приспані тривоги". Тривоги, проблеми для дитини поки що не існують. Тому вони приспані.

„Тихі зорі". Зорі не можуть бути іншими. Вони не вміють видавати ніяких звуків. Епітет „тихі" підкреслює, що коли дитина засинає, усе навкруги затихає, щоб у неї був спокійний сон.

3 учень. Письменник чимало вживає уособлень і метафор.

„Заглядає в шибу казка сивими очима" – це уособлення, що надає відчуття ласки, ніжності, доброти.

„Завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Дане уособлення застосоване поетом, щоб довести, що мати завжди поруч з дитиною, відчуває її проблеми, готова допомогти. Та й спогади про рідний дім, близьких людей постійно з людиною. У центральній Україні хати зазвичай робили з глини, обов’язково зовні білили. Тому «білява хата» виступає тут символом самої України.

Таке ж значення має і уособлення „прийдуть з України верби і тополі, стануть над тобою, листям затріпочуть".

4 учень. „Темряву тривожили криками півні". Це розгорнута метафора. У ній образно письменник каже, що дитину захищають сили добра — „півень" — від сил зла, „темряви".

Розгорнута метафора „танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір'ям" підкреслює, що в стінах рідної домівки дитина може сподіватися на підтримку і добро.

Слово вчителя

Подякуємо групі «Літературознавців» за дійсно глибокий аналіз. Я думаю, що всі вже зможуть визначити тему, ідею та основну думку вірша.

– Сформулюйте тему твору. (Материнська любов до дитини, турбота про її долю)

– Яка ідея поезії? (Уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя)

– У яких рядках виражається основна думка вірша? («Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину»)

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок учнів

Творча робота

Пропоную творчі завдання для кожної із груп, що працювали сьогодні на уроці. Група «Біографів» складає сенкан на тему «Василь Симоненко», група «Читачів» – на тему «Мама», «Народознавці» - на тему «Батьківщина», а «Літературознавці» - «Ліричний герой».

Василь Симоненко.

Талановитий, романтичний.

Творить, надихає, вболіває.

Його творчість – наша гордість.

Письменник.

Мама

Кохана, ніжна,

Турбується, вірить, чекає.

Весь світ для дитини схилити готова –

Любов.

Батьківщина.

Вільна, велика.

Живе, розквітає, єднає.

Вона дана нам Богом –

Україна.

Ліричний герой

Ніжний, щирий.

Любить, мріє, шанує.

Відданий рідній матері і Вітчизні

Патріот.

VІІ. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

Діти, ще хочу вашу увагу звернути на музичність, ритмічність, на близькість до народної колискової вірша «Лебеді материнства». Саме це привабило відомого композитора Анатолія Пашкевича, який написав музику до другої частини поезії. Вона стала відомою під назвою «Виростеш ти, сину», набула великої популярності, її часто називають народною. Пропоную вам послухати пісню та подивитися буктрейлер.

(Перегляд відеоролика)

Бесіда

• Чи сподобалася вам пісня і буктрейлер?
• Як бачите вірш написаний більше 50 років назад, але він співзвучний нашому часу, бо говорить про вічні цінності: про матір і Батьківщину.

VІІІ. Домашнє завдання

Уміти розповідати про поета, виразно читати напам’ять, аналізувати вірш «Лебеді материнства», висловлювати власні думки та почуття.