Конспект уроку-телепередача "Чи буває злочин без покарання? " (за повістю "Земля" О. Кобилянської)

Тема. УМР Ольга Кобилянська. Повість «Земля». Чи буває злочин без покарання?  

Мета: допомогти учням усвідомити майстерність письменниці в розкритті різних психологічних типів людей; викликати інтерес до читання художніх творів; розвивати акторську майстерність, навички порівняння образів, вміння висловлювати власні думки з приводу прочитаного; виховувати здатність до співчуття, прагнення до духовного розвитку

Обладнання: портрет письменниці

Теорія літератури: вічні проблем

 Тип уроку: урок-телепередача

Хід уроку: 

І.Мотивація навчальної діяльності школярів

     Вступне слово вчителя. Добрий день! Сьогодні у нас незвичайний урок, тож давайте привітаємо наших гостей! Сідайте!

Бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

      Шановні діти! Ми продовжуємо говорити про Ольгу Кобилянську, видатну письменницю Буковини. Ви вже прочитали повість «Земля», а сьогодні на уроці спробуємо проаналізувати цей твір. Отже, записуємо у зошитах число, класна робота, тема уроку.

 А урок у нас буде проходити у формі телепередачі «Говорить Україна». І з вами сьогодні буду я, її ведуча - Наталія Семенівна.. Усіх присутніх прошу бути активними на уроці і в зошиті робити записи до теми «Що стало причиною злочину - вбивства Михайла? І чи буває злочин без покарання?»

Отож. У селі Д. сталась трагедія у родині Федорчуків: у «сусідньому лісі» було знайдено вбитим їх старшого сина Михайла. За свідченням батьків і жителів села, хлопець був доброї вдачі, ні з ким не конфліктував і ворогів в селі та й на службі (служив він жовніром і в цей  час був у відпустці) не мав. Суддя запідозрив у скоєні злочину брата вбитого -  Саву, але за браком доказів його відпустили із зали суду.  Що ж насправді сталося у житті молодого хлопця і призвело до його передчасної смерті. Про це ми сьогодні дізнаємось в нашому ефірі.

Запрошуємо в нашу студію батьків вбитого – Івоніку та Марійку Федорчуків. Зустрічайте їх!

1. Доброго дня, шановні! Прийміть щирі співчуття з приводу передчасної смерті вашого сина. Розкажіть нам, будь ласка,  яким був ваш Михайло за життя? (розповідь Марійки та Івоніки)

2. У вас є ще один син – Сава. У селі подейкують, що до нього у вас інше, гірше відношення? Чому? (Івоніка  розповідає, що хлопці їм однакові – сини, Марійка перебиває і дає свою оцінку: був лінькуватий,любив одну стрільбу, злигався з Рахірою – відбився від сімї, Михайло помер – став їй найдорожчий, але не цінував – вибрав Рахіру)

3. Отож Івоніка та Марійка по-різному ставились до Михайла та Сави. У нас в студії присутній психолог – Інна Миколаївна. Як ви оцінюєте стосунки батьків та синів? ( двоє дітей – конкуренція, відношення матері до Сави – зародження у нього заздрості до брата і можливої ненависті)

4. Отож Сава був єдиним підозрюваним у вбивстві брата. Його вини не доведено. Але хто і за що убив доброго та спокійного Михайла? Можливо, світло на це нам проллє сам Сава. Сьогодні у нашу студію ми запросили Саву та Рахіру, зустрічаймо їх!

- Доброго дня, люба тітонько (Рахіра)

- Най ти чезла, відьмо! Що, зіллям причарувало мого сина, щаслива? (Марійка)

 5. Шановні гості, давайте не будемо розпочинати нашу зустріч суперечкою. Сьогодні ми зібрались тут, щоб дізнатись правду про смерть Михайла. Саво, вас звинувачували у смерті брата? (Сава перебиває словами – Я не вбивав.)

Я вас не звинувачую, а чи були вас з братом суперечки? ( коли він казав відмовитись від Рахіри)

 6. А чому він був проти ваших стосунків з Рахірою? ( Сава мовчить)

Рахіра: « Люди, йому, може, було все одно, це все матінка, зла відьма, ненавиділа і зневажала всю мою сімю, а моя мати ж її сестра. А я люблю Саву і не відступлюсь від нього і він мене кохає. А ще, оці праведні, поставили перед моїм милим умову: вибирай мовляв: або земля, або Рахіра. Нелюди.

 7. Чи це правда, Івоніко, Марійко?

Марійка: мені ця земля тяжкою працею дісталась, скільки я торфу пересовала, а чоловік силу там стратив і все для того, щоб  зробити копієчку і закупити земельки, щоб дітям і онукам було з чого жити. Хіба я коли м'ясо мала їсти чи яйця – все на землю йшло. А скільки ми в неї праці вклали, щоб вона була найродючішою в селі і давала добрі врожаї. І тепер це все має дістатись цій сатані, яка нічого не робить тільки краде по селі, ще й сина мого того навчила.

Рахіра: А ви слиною не кидайтесь, докажіть, що я крадійка. Саво не мовчи.

Сава: Мамо, не зачіпайте Рахіри, бо я за себе не відповідаю.

Івоніка: Мовчи вже, Марійко!.

Марійка: Мовчати їй? Та нехай же я краще на лаві мертва ляжу, як їй земля буде?

 8. Заспокойтесь! Саво,а як ти ставишся до того, що через стосунки з Рахірою батьки тебе позбавлять землі? Адже вона дасть можливість тобі заможно жити, а ще  повагу в селі.

Сава: Хай батьки роблять як знають, я від Рахіри не відмовлюсь.

Рахіра: Але Саво, як ми будемо жити, я ж тобі казала, що буду змушена покинути  тебе, як будеш без землі. Як ми будем жити без неї, дітей наших майбутніх чим будемо годувати?

Сава: Будемо ходити в Бессарабію на заробітки.

Рахіра: Але ж ти подумай, коханий, ти залишився єдиним сином, служити тебе вже не візьмуть, земля теж має дістатись тобі, бо кому її ще мають віддати.

Марійка: Ах ти ж, сатано, то ти так намовляєш мого сина. Саво, хіба ж ти не бачиш, що їй однієї землі нашої треба. Не дістанеш!

Сава: Мамо, не чіпайте Рахіри.

 9. Я попрошу тиші! Не забувайте, ми сьогодні маємо дізнатись причини смерті Михайла (Марійка: Ох, мій Синочку!). Саво, чи правда, що вашим захопленням була стрільба?

Сава: Кожен має захоплення, так, я любив стріляти і що з того?

Марійка: Еге ж любив, та він взагалі б нічого не робив, а тільки стрільбою займався.

 10. Чи це правда?  А ви, Івоніко чого мовчите?

Івоніка: Пригадую такий випадок навесні, ми їхали саме орати. Сава побачив, як біжить заєць. Він скочив з воза, вхопив каменюку і побіг за ним. Я намагався його докликатись, але дарма. Потім я запитав його, нащо він це зробив, адже полювання на зайців заборонено, та й їсти його не можна зараз, на це він промовчав. Та й раніше я помічав, побачить Сава десь якось звіра чи птаха, то щось йому находить, хапає рушницю і мусить його вполювати.

 11. Вас не тривожила така поведінка хлопця?

Івоніка: Так тривожила, я сварив його, але я не міг зовсім його від цього відговорити.

 12. Отже, Сава хотів мати землю і добре знається на стрільбі, та чи міг він стати вбивцею свого брата? Яка думка буде у вас, Інно Миколаївно?

Психолог: Зверніть увагу на те, що Сава у батьків був на другому місці, не знаходив підтримки. А її йому давала Рахіра, цим вона првязала його до себе. А на сьогоднішній зустрічі стало зрозуміло, що вона мала великий вплив на хлопця і мала велике зацікавлення щодо того , щоб земля дісталась Саві. А ще ми бачимо ненависть її до своєї тітки. Мене цікавить звідки вона у вас, Рахіро?

Рахіра: Тітонька була багатою, а у нас не було деколи що і їсти. Думаєте вона хоч раз допомогла, ні вона зневажала нас, навіть не заходила ніколи.

Психолог: Чому ви так ставились до родини сестри?

Марійка: А як до них ще ставитись, вийшла заміж сестриця за цигана, сама на чоловіка і дочку  працювала, а  вони її за наймичку мали, нічого не робили, тільки крали і сорому в селі не боялись.

Рахіра: А ви бачили, свічу тримали? Ви від сестри відцурались, недарма і син від вас відцурався.

Марійка: Замовкни, бо я тобі зараз язика твого вирву! А ще ж вони було двоюрідні брат із сестрою. Я Саву відраджувала від неї, бо це ж гріх і сором на селі і люди пальцями тикали. А їм хоч би що.

 Рахіра: Мені все одно до вас і людей. Я люблю Саву.

 13. Савою володіла дивна залежність від Рахіри, цю прив’язаність він вважав справжнім коханням. А чи мав Михайло якісь стосунки, адже він був у віці, коли закохуються, хочуть одружитись. Марійко, чи мав Михайло наречену?

Марійка: Мого сина за зятя  хотіла мати мало не кожна господиня у селі. Але Михайло був до дівчат сором’язливий і ні з одною близько не знався, та й відслужити йому було потрібно  три роки. То про яку наречену може йти мова.

 14. Але усе село  на похоронах дізналось про його стосунки з Анною, бідною наймичкою, та й те, що вона мала народити від Михайла.

Марійка: Чи ви не знаєте людей, вони говорити можуть будь-що. Михайло нам нічого не казав, а люди люблять балакати всяке.

 15. Але ж про Анну та Михайла всі дізнались від самої Анни?

Марійка: Я не знаю..

 16. А що ви скажете, Івоніко, може вам син звірив свої таємниці?

Івоніка: Михайло мені нічого не говорив, але Анна чесна і чемна дівчина, навіщо їй обманювати?

 17.У нас зявилась нова таємниця – стосунки покійного Михайла з  бідною наймичкою Анною, про які ніхто нічого не знав, навіть батьки покійного. Яку ж роль відіграли ці відносини у житті хлопця? Про це ми з вами зараз дізнаємось. Я запрошую до нас Анну, яка прийшла зі своєю приятелькою – Докією.

Анно, розкажіть нам про свої стосунки з Михайлом.

Анна розповідає.

 18. Докіє, а чому в селі ніхто не знав про відносини Анни та Михайла?

Докія: Коли в селі дізнались про вагітність Анни, то  були дуже здивовані, адже ніхто за нею не помічав, щоб вона коли-небудь цікавилась якимось хлопцем, завжди була ввічливою з усіма, сором’язливою. Тому ніхто не міг зрозуміти, хто батько дитини,а від неї ніхто не міг добитись і словечка. Лише мені, сердешна, звірила свою таємницю. А мати її, стара паскуда,  постійно, поки та працювала у панів, гроші вимагала, та й ще била, бо вважала, що не всі віддає і брат вимагав, щоб гроші йому давала на випивку. А коли вони дізнались про її вагітність, то замість того, щоб підтримати, побили і вигнали з хати. Так мені стало жаль її, сердешну, що я  вирішила забрати до себе.

 19. Анно, а чому Михайло так довго не розповідав батькам про ваші стосунки, може він не хотів одружуватись з вами?

Анна: Та ні, він просто чекав слушної нагоди, мав дочекатись свята свого патрона - святого Михайла, і попрохати благословення батьків.

 20. Отже, він вважав, що батьки можуть і не погодитись?

Анна: Так. Я розуміла, що я проста, бідна наймичка, батьки Михайла не такої невістки хотіли для свого улюбленого сина. Але Михайло мене переконав, що все буде добре, якщо ж батьки  і не погодяться, томи поїдемо жити до міста. Він на службі зрозумів, що можна жити не лише біля землі, аби мати здоровя і добрі руки. Бідний Михайлик, нам не вистачило одного дня щоб бути щасливими.

 21. У вас від Михайла народилось  двійко дітей, що сталось з ними?

Анна ( з тугою): Померли мої ангелочки (плаче)

Докія: Я порадила їй віднести до Федорчуків (все до ж було б їй легше), але вони не прийняли свого внука?

 22. Це правда?

Марійка: Я не вірила, що це діти Михайла,  у мене помер любий синочок і залишився один, і той сидів у в’язниці до суду.  А ще вона, Анна, назвала його убивцею при всіх і я боялась, що через неї у мене відберуть і другого сина.

 23. Але ж це були ваші онуки? Невже вам не було жаль їх?

Івоніка: Жаль, мене не було вдома.  Ех Маріє, бавили б ми діточок Михайликових  (Марійка плаче)

 24. Давайте ми повернемось до питання про убійника Михайла. Чому ви, Анно, вважали, що Сава убив Михайла?

Анна: О, це страшний чоловік. Колись через Рахіру, яку я вдарила при суперечці,він мене чекав на дорозі . Я знала тоді точно – він уб’є мене, хоч знав, що я вагітна. Я тоді ледь його вблагала. Але він вирішив мене покарати інакше, ще страшніше: він відібрав у мене найдорожче – мого Михайлика, а мене зробив посміховиськом  для всіх. Йому треба була та земля, а вбити він міг легко. Ти  - убійнику, я ненавиджу тебе. Не буде тобі спокою на цьому світі

Кидається до Сави, Докія спиняє (Анна плаче). Сава лякається, ховається за Рахіру

Сава: Не зачіпай мене, Я її боюся.

25. Ми дізнались багато чого нового про життя Михайла. Але нас цікавлять факти того злополучного дня. А що скажуть нам експерти, які оглядали тіло вбитого, вели це справу.

Експерт: Михайла було вбито із-за спини. Рана не була смертельна, якби було надано відразу допомогу, то він вижив, бо смерть настала внаслідок втрати крові. Поранений намагався знайти рятунку, повз, але смерть настигла його. В селі опитували всіх, ніхто не знає, хто хотів смерті вбитому. Одна стара бабця ходила в той «сусідній ліс» по хмиз, чула вистріл, крики про допомогу. Але думала, що це лісничий впіймав злодія, злякалась і втекла. Ніяких свідків не було, при огляді речей Сави було знайдено лише стару рушницю, якою давно не користувались. І на час злочину за свідчення Рахіри підозрюваний був у неї . Отже, за браком доказів, обвинуваченого було звільнено, а справу закрито.

 26. Дякую, приставе. Невже цей злочин так і залишиться нерозкритим? І вбивця не буде покараний?

Марійка: Прости мені, Господи, я не можу більше мовчати і покривати вбивцю. Це було на Різдво(розповідь за текстом)… Він не сказав його імені, але я здогадалась, чиє це імя. Ох сину, що ти накоїв? Невже ти настільки потребував землі, що убив брата. Нехай тебе Бог покарає за скоєне зло.

 27.Саво,невже це правда? Невже не можна було вчинити інакше?. Ви, батьки, якого  покарання бажаєте цьому убивці?

Івоніка: Він і так покараний Богом, бо не має супокою ні вдень, ні вночі. Замість покаяння, він обрав гріх,не до батьків пішов, а до Рахіри. Памятаєш, сину, моє слово? Не матимеш ти землі, я її віддам племіннику і бідній наймичці, яких одружу. А ти живи, якщо можеш із цим гріхом?.

Савав не витримує, виходить, з ним і Рахіра

Експерт: Може його знову арештувати і ув’язнити?

Марійк: Ні життя його покарає більше, бо не знатиме він спокою за вбивство брата.

 28. Скажіть Ангеліно Романівно, що ж штовхнуло Саву на страшний злочин?

Психолог: Однозначної відповіді я не маю, але основні чинники назвати можу:

По-перше, заздрість братові, якого батьки ставили йому за приклад:

По-друге: Сава не любив землю і працю на ній, побожне ставлення до неї інший членів сімї смішило його;

По-третє він не міг цим поділитись у сімї, його б не зрозуміли, моральну підтримку і розуміння він знайшов у Рахіри, вона потішалась своєю владою над ним, хотіла помсти своїй тітці, хотіла поваги у селі як господиня; вона поступово налаштовувала Саву проти брата і батьків, пізніше підкинула йому ідею, яка переслідувала його, поки він не втілив її в життя. Це була ідея, що коли Сава залишиться одним сином, то його не візьмуть на службу, і вся земля дістанеться йому, і з Рахірою його  уже ніхто не розлучить.

 29. Отож ми з вами, дізнались деталі жахливого злочину, вбивства брата братом. Дякую гостям за це.

ІІІ. Підсумок уроку.

Друзі, скажіть:

Яку Біблійну тему розкрила авторка у своєму творі?

Чому твір має назву не братовбивство, а «Земля».

Чи був покараний вбивця за свій злочин?

чи актуальні проблеми, які  порушені у повісті сьогодні?

Чого навчила вас ця повість?

ІV. Підбиття підсумків

     Вчитель. Злочин обов’язково буде покараний,  і найчастіше, це покарання іде через докори сумління самого злочинця, через нещастя з близькими для нього людьми, через відсутність душевного спокою і щастя.

Літературний диктант

1. В основі сюжету твору «Земля» лежать факти ( реальні)

 

2. У «Землі» письменниця художньо відобразила вічну тему( Каїна і Авеля, зради і покути)
3. З перебуванням Михайла у війську («Земля») пов'язується елемент сюжету
4. Розповідь у «Землі» ведеться від ( імені автора )
5. «Земля» написана в руслі неоромантизму

    6. Сава у «Землі» втілює в собі біблійний образ  (Каїна) 

    7. Утіленням духовної деградації у творі «Земля» є образи ( Сави і Рахіри ) 

6. У «Землі» шляхетною, чутливою душею, що перебуває в жорстоких обставинах, є ( Анна)  
7. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу...» («Земля»)      ( Рахіра)

 

8. В основі твору «Земля» лежить морально-етична проблема  (братовбивства) 
9. Твір «Земля» за жанром — (соціально-психологічна повість)

10. На творчості О. Кобилянської найбільше позначився вплив  (філософії Ніцше)

 

Молодці! І наприкінці нашого уроку давайте з вами продовжимо речення:

1. Найбільше мене вразило…
2. Про образ землі у творі я думаю…
3. З героїв твору мені запам’яталися …

V. Домашнє завдання

Написати листи: дівчата – лист – зізнання у коханні Анни до Михайла;

Хлопці - лист-каяття Сави до Михайла.