Конспект уроку в 10 класі на тему:"Кінематограф Китаю. Китайські бойовики"

ТЕМА: Кінематограф Китаю. Китайські бойовики

МЕТА: ознайомити учнів з особливостями та характерними рисами кінематографу Китаю; познайомити з творами відомих кінорежисерів Китаю;.

розвивати пізнавальну й творчу активність, естетичний смак;.виховувати повагу та  інтерес до світової кінематографічної  спадщини, спроможність аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення світової культури; вміння цінувати красу, створену митцями;збагачувати емоційний досвід учнів.

ХІД УРОКУ

I.    Організаційний момент

II.  Актуалізація опорних знань.

Пригадайте, хто вважається родоначальниками кінематографу?

- коли було продемонстровано перший в історії людства кінофільм? В якій країні це відбулося. 

Прийнято вважати, що родоначальниками кіно є європейці,оскільки саме в Парижі 28 грудня 1895 року брати Люм'єри продемонстрували перший в історії людства кінофільм. Однак існує й інший погляд на цю проблему-прообразом сучасного кінематографа є театр тіней, відомий в Китаї вже в II-му тисячолітті до н.е.

- Пригадайте, що ви знаєте про театр тіней. (Театр тіней - це форма візуального мистецтва,заснована на використанні плоских ляльок. Ляльки, які зазвичай робили

з картону, шкіри або спеціальної кольорової плівки, перебували між джерелом світла і екраном. У театрі тіней використовувався напівпрозорий екран, на який проектувалися освітлені ззаду рухомі картини або «кадри». Ляльки, керовані бамбуковими, дерев'яними або металевими тоненькими палицями, були центральною частиною уявлення, і зазвичай представляли собою твір мистецтва. Вони були безбарвні, але розфарбовували так, щоб колір кожної деталі відрізнявся через екран. Колір часто грав символічну роль,

попереджаючи глядача про характер і амплуа персонажа. Подібне уявлення супроводжувалося музикою або розповіддю. )

Таким чином, в Китаї вважають, що кіно все-таки було винайдено в Піднебесній, а в Парижі воно лише було технічно вдосконалено.

III.  Викладення нового навчального матеріалу

1. Розповідь учителя

Перша демонстрація кінофільму в Китаї відбулася в Шанхаї  11 серпня 1896 року, а перший китайський фільм на тему пекінської опери «Дін цзюнь шань» («Битва при горі Дін цзюнь Шань») було знято в листопаді 1905 року. Перший час кінокомпанії на китайській території належали іноземцям, які відігравали важливу просвітницьку роль. Так, першу кіностудію в Шанхаї відкрив у1909 році американець Бенджамін Браскі. На

цій студії, що отримала ім'я «Азія», було знято кілька фільмів. Однак жоден фільм не мав успіху. Причина була проста: іноземці не розуміли психологію китайців: то, що їм здавалося захоплюючим і цікавим, у корінного населення викликало нудьгу.

У 1916 році Чжан Шічуань створив кіностудію «Хуаньсянь», яка стала першою самостійною китайської кінокомпанією, по-справжньому вільної від контролю іноземних інвесторів. Фільми, зняті на цій кіностудії увійшли в історію китайського кінематографа як перші якісні китайські фільми.

Китайська кіноіндустрія почала розвиватися у 20-х роках ХХ століття. Саме в цей період з'явилися такі кінокомпанії, як Мінсін і Тяньі. В1920-х роках кінофахівці з США стали навчати китайців в Шанхаї, і американський вплив продовжувало відчуватися протягом декількох наступних десятиліть.

Найвідоміші китайські фільми в основному відтворюють історичні сюжети, а найбільш пізнаваною рисою є неперевершені сцени протиборств, в яких герої демонструють бездоганне володіння прийомами різних бойових шкіл Сходу. Герой китайського фільму на історичну тематику – певний архетип. Іноді у нього навіть немає імені: вдалий прийом задля того, щоб показати істинних героїв: не принців й чиновників, а звичайних воїнів, здатних пожертвувати собою заради держави. Це виховує патріотизм нації. Загалом китайські фільми є небагатослівними, як правило відстоюють моральні цінності: герой іде до самого кінця, де на нього, зазвичай, чекає смерть. Важливим також є образ жінки. Спілкування чоловіка і жінки, як правило, відбувається на засадах рівності. Жінка є самодостатньою особистістю – нерідко добре володіє бойовими мистецтвами, здатна на подвиг. На перший план виноситься внутрішня краса, хоча головні жіночі ролі у відомих фільмах грають визнані у Китаї і світі красуні.

1 кінознавець.

Зоряний час кінематографу Китаю, його розквіт припадає на 70-ті роки XX ст. і асоціюється, насамперед, з ім'ям легендарного Брюса Лі, якого вважають генієм кунг-фу (східних єдиноборств). Створивши школу джит-кунг-до – "кулак, що відбиває", Брюс Лі здійснив справжній переворот у кінематографі й зробив східні єдиноборства дивовижним кіноатракціоном. Стрічки «Великий бос», «Кулаки гніву», «До бою вступає дракон» та «Повернення дракона» вивели фільми кунг-фу на принципово новий рівень і фактично започаткували цілий напрям у кінематографі.(демонстрація відеоролика про Брюса Лі)

Під час зйомок картини «Смертельна гра» за загадкових обставин Брюс Лі пішов з життя, а через деякий час аналогічна трагедія сталася з його сином Брендоном Лі, який загинув на зйомках стрічки «Ворон».

2 кінознавець.

Традиції Брюса Лі успадкував Джекі Чан, з яким  ототожнюють сучасну модель фільмів кунг-фу. Визнаючи Брюса Лі своїм кумиром, Дж. Чан водночас трансформував картини цього напряму, збагативши їх гумором. Іронічне начало виявило себе й у фільмах, знятих на батьківщині Дж. Чана («П'яний майстер», «Поліцейська історія» тощо) і в США («Розбірка у Бронксі» та ін.). Завдяки цьому за актором закріпилася слава «китайського Чарлі Чапліна», тоді як сам Джекі Чан щиро захоплюється відомим американським коміком 20-х років Бастером Кітоном. (відеоролик)

Іще однією характерною особливістю акторського стилю Дж. Чана є чудова пластика, майстерно використана режисером фільмів з його участю Само Хунком. На відміну від Брюса Лі, який спирався передусім на свою бездоганну спортивну форму, Джекі Чан надає елементам східних єдиноборств танцювального характеру, і вони часто сприймаються як хореографічні номери, що визначають єдиний темпоритм фільму. Інтерес до танцю як важливої драматургічної складової стрічки пояснює пієтет (нім., фр., від лат., благочестя – глибока повага до будь-кого) Дж. Чана на адресу визнаного майстра американських мюзиклів 30-х років, видатного танцівника Ф. Астера.

3-й кінознавець.

У середині 70-х років у китайському кіно з'явилася ще одна яскрава особистість – режисер By Юшань, який під псевдонімом Джон By активно працює в Голлівуді. Широке визнання прийшло до нього після виходу на екрани картини «Без обличчя», де знялися зірки сучасного американського кіно Джон Траволта та Ніколас Кейдж. Цей фільм став своєрідним творчим підсумком понад двадцятирічного кінематографічного шляху Джона By.

Початком кінокар'єри режисера вважають стрічку «Рука смерті», що заклала основи стилістики його наступних фільмів – «Право на життя», «Куля в голову», «Вбивця», «Світле майбутнє-1» і «Світле майбутнє-2», «Круті» та ін., які ґрунтувалися на синтезі елементів комедії, фільмів кунг-фу, кривавого бойовика чи вестерну. У наступні роки (наприкінці 80-х – на початку 90-х) стильова спрямованість Дж. By справила значний вилив на світовий кінопроцес, передусім американський, і знайшла гідного шанувальника в особі Квентіна Тарантіно. Відомий американський режисер ніколи не приховував свого захоплення азіатськими бойовиками, зокрема фільмами Дж. By, переглянувши їх майже всі у відеотеках.

4-й кінознавець.

Нині кінематограф Китаю дедалі активніше входить у світовий кіноконтекст. Широкого резонансу набув фільм «Тигр, який крадеться, дракон, який ховається» (режисер Лі Янг), який вразив глядачів та фахівців бездоганною професійною майстерністю та дивовижними спецефектами.

У 2001 р. стрічка режисера Лі Янга «Тигр, що крадеться; дракон, що причаївся» отримала перший «повноцінний» «Оскар» у чотирьох номінаціях. На самому початку розвитку кінематографу в Китаї існувала концепція «кіно – лише розвага». Але дуже скоро стало зрозумілим, наскільки важливим інструментом впливу на формування свідомості й моральних принципів людини є кіно. Людям потрібен міф, приклад поведінки, який можна було б потім наслідувати. Тому тематика й образ героя фільмів змінювалися залежно від політичної ситуації в країні.

У багатьох китайських фільмах присутня ідея єдності держави. Як приклад варто згадати всесвітньо відому картину режисера Джана Імоу «Герой», в якій на перший план виноситься конфлікт між любов'ю до малої батьківщини й ідеєю об'єднання окремих царств в єдину державу. Цей фільм яскраво ілюструє етику конфуціанства: відданість обов'язку, вірність, почуття вдячності, мудрість, повага до батька, мужність і хоробрість.

В середині 90-х років виходять такі відомі картини Чжана Імоу, як «Жодним менше» і «Дорога додому». У першому фільмі-зворушлива історія13-річної дівчинки, яка змушена підмінити вчителя в сільській школі. Крім Чжан Чжеі, яка зіграла головну роль, в картині зайняті непрофесійні актори, що додало фільму особливу правдивість і привабливість. Фільм «Дорога додому» знятий ручною камерою. Це лірична історія про те, як бізнесмен Юшенг приїжджає в рідне село в Північному Китаї на похорони свого батька, сільського вчителя. У день похорону на цвинтарі збирається сотня учнів покійного вчителя, і тут Юшенг згадує про найзаповітніше бажання батька-той хотів, щоб син вчив дітей в сільській школі. Перед своїм поверненням в місто Юшенг вирішує спробувати себе в ролі шкільного вчителя.

Фільм режисера Чжана Імоу  «Прокляття золотої квітки» - одного з прославлених режисерів Китаю, вийшов у прокат в 2006 році, і відразу ж став найдорожчим китайським фільмом. На момент виходу його бюджет склав 45 мільйонів доларів і номінувався на премію «Оскар», отримавши в підсумку приз за чудові костюми відповідного історичного періоду. Примітно, що за всю історію китайського кіно саме для «Прокляття золотої квітки» були створені найзначніші декорації. Деякі костюми важили більше 40 кілограмів, а кожен актор був одягнений в 4-5, а іноді і шість шарів одягу.

Ще один епічний фільм відомого режисера Чжана Імоу в жанрі УСЯ (так називається пригодницький жанр китайського фентезі, в якому зроблено акцент на демонстрацію східних єдиноборств), учасник позаконкурсної програми 57-го Каннського кінофестивалю. Стрічка була випущена на екрани в 2004 році і відразу викликала інтерес глядачів. Це один з найкрасивіших фільмів в історії світового кіно, який одержав безліч нагород і премій (приз «Золотий півень» в КНР, премія Національної ради США за роботу художника-постановника, два «Золотих сателіта» за операторську роботу і візуальні ефекти, а також брав участь у багатьох номінаціях, включаючи «Оскар», «Золотий глобус», «Золотий орел »,« Британська академія »). Як і в багатьох китайських фільмах, атмосфера сюжету «Будинку літаючих кинджалів» передається через палітру фарб, яке тут ще й відтінений чудової музикою Шігеру Умебаяші. Особливо примітна остання сцена на тлі білого снігу. Між іншим, ця сцена знімалася в Івано-Франківській області, в місті Косові, і за сценарієм снігу не було (він випав несподівано) і режисер залишив цю сцену. Сьогодні Чжан Імоу- китайський режисер номер один.

Вчитель.

Виділяють шість поколінь китайських режисерів. Найбільш відомим серед них є п'яте покоління (Чжан Імоу, Чень Кайге, Тянь Чжуанчжуан, У Цзиню і Хуан Цзяньсінь). Ці режисери зробили значний внесок в історію розвитку не тільки китайського, а й світового кінематографа.

Цікавинка. Фільми про подорожі в часі заборонені в Китаї. Китайський уряд вважає, що тема подорожі в часі, як на телебаченні, так і в кіно, є небезпечною фікцією. Вважається, що така тема, як подорож у часі спотворює реальність і здатна підірвати державні підвалини. Влада забороняє фільмів та серіалів вводити народ в оману, що в свою чергу може привести до того, що деякі громадяни можуть засумніватися в історії країни, яку їм викладають в школах.

ІV. Підсумки уроку.

Висновок. Отже, китайський кінематограф – один із найдавніших у світі – подарував глядачеві десятки картин, що справді заслуговують на найвищі нагороди. Ці фільми мають надзвичайно глибокий зміст і далеко не завжди розраховані на непідготовленого глядача.

V. Домашнє завдання.

Переглянути один із китайських фільмів і написати рецензію на нього.