Конспект уроку "Виготовлення ляльки - мотанки"

Про матеріал

Ознайомлення учнів з історичними витоками національної іграшки - оберега , ляльки-мотанки, послідовністю створення об`ємної форми іграшки; розширити уявлення учнів про народні традиції та символи, ознайомлення з технологією виготовлення ляльки-мотанки; розширення та поглиблення знань про значення оберегової символики в народному мистецтві.

Перегляд файлу

Тема заняття:

«Виготовлення ляльки-мотанки”

Підготувала:

Іванісік О.В.

2018 р.

Тема: Виготовлення ляльки-мотанки.

Мета: Ознайомлення учнів з історичними витоками національної іграшки - оберега , ляльки-мотанки, послідовністю створення об`ємної форми іграшки; розширити уявлення учнів про народні традиції та символи, ознайомлення з технологією виготовлення ляльки-мотанки; розширення та поглиблення знань про значення оберегової символики в народному мистецтві;

удосконалення навичок виконання ручних швів, аплікації; формування художнього смаку; навичок роботи в групах;

розвиток творчих здібностей учнів під час складання композицій, навичок зв’язного мовлення, логічного мислення під час виготовлення одягу ляльки у певній відповідності із регіональними та географічними особливостями предметів одягу, які виконували роль оберега, розвиток комунікативних якостей, естетичного смаку, уяви, фантазії, уяви;

виховування любові до традицій українського народу, поваги до культурної спадщини, любові до прекрасного, охайності.

Наочні посібники, Інструменти і матеріали:

Зразки іграшок-оберегів, ляльок-мотанок, тканина (домотканне полотно), гудзики, намистинки, червоні та чорні нитки, оздоблювальна стрічка з орнаментом, голка, хустина, великий бісер, червоного, зеленого, чорного кольорів(кольори можуть бути будь-які), паралон, або тканину, яку можна використати, як наповнювач, тонку та широку стрічки.

Тип заняття: комбінований.

Хід заняття

І Організаційний момент

Перевірка присутності учнів і готовності їх до заняття.

ІІ Вивчення нового матеріалу

Народна iграшкa — один iз найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Вона прикрашає наш побут, є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром. Саме вона, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ...

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців,

Також у волинських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом’яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи ці ляльки символізували душі померлих, тим більше, що вважалося, що русалками стають діти та незаміжні дівчата, які вмерли наглою або насильницькою смертю.

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації… Українська народна лялька - яскравий своєріний вид народної спадщини, що мае багаті, глибокі традиції. Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, лялька виконувала важливу функцію – оберега. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їх створення. Назва лялька-мотанка пов'язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. До вміння робити ляльки відносились дуже серйозно та відповідально. Саме тому, цьому ремеслу навчали із раннього дитинства.

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику.

Замотуємо спіраль в білу тканинку, розміром 65 см, та формуємо голову. Щільно огорнувши основу тканиною, робимо «шию» – обв’язуємо ниткою по колу. Мотати треба обов’язково від себе – за рухом сонця та життя. Лялька має бути без вузлів, тому закріплюємо нитку петлею. Шия готова.

Для більшої впевненості можна проробити це декілька разів. Цю нитку здавна вважали золотою ниткою долі, яку плете для нас велика Богиня-Мати. Для того, щоб у житті не було «вузлів», уникаємо їх і у процесі створення ляльки.

Найважливіший етап – намотування хреста на обличчі ляльки. Підбираємо нитки, аби вони личили до обраних кольорів майбутньої одежі мотанки. Крім того, треба виходити зі значення кольорів:

зелений – колір здоров’я та багатства;

червоний – колір життя, вогню, кохання;

жовтий – колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;

синій – колір творчості та саморозвитку;

фіолетовий – колір мудрості;

золотий – колір Божої любові.

Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного.

Притримуємо жовту нитку та ведемо її вгору, до чола ляльки.

Обводимо нитку (ми взяли жовту) навколо шиї ляльки та, притримуючи пальцем, ведемо її через обличчя вгору. Після вертикальної лінії переходимо до горизонтальної. Вона означає буденні клопоти, тож у горизонтальну лінію лялькарки вкладають більш «приземлені» бажання. А вертикальна лінія – це лінія духовного розвитку. Цією лінією вимотували три основні події у житті жінки: народження, весілля та смерть.

Обводимо жовті контури червоною ниткою.

Нитками інших кольорів обводимо контури попередніх. Хрест не завжди лягає рівно, але його можна підправити.

Зробили хустинку...

Тепер треба зробити для мотанки білу хустинку й огорнути нею голову ляльки. Перев’язуємо хустку під готовою ляльки цупкою ниткою й, не відрізаючи її, мотаємо «тіло» ляльки: від голови десь п’ять сантиметрів вниз

... "тіло" ляльки

Відокремлюємо кисті.

Настав час виготовити ляльці руки. Для цього обираємо квадратний шматочок різнобарвної тканини. Колір цього відрізка має бути таким, яким ми хочемо бачити «верхній» шар одягу ляльки. Починаємо так само, як і з основою голови лялечки: завертаємо до центру верхню та нижню частини тканини й ще раз складаємо тканину вдвічі. По краях цієї «трубочки» будуть «кисті» мотанки: ми формуємо їх, перев’язуючи нитками та. Дуже важливо слідкувати, аби усі намотування були за рухом сонця, від себе.

Приладнуємо руки до нашої мотанки

Приладнуємо ручки до основи ляльки: примотуємо їх навхрест та закріплюємо нитку на спині ляльки за допомогою петлі.

Примотуємо нижню спідницю. Її верх ладнаємо під руками ляльки. Для того, щоб спідниця вийшла охайною, розпрямляємо шматочок тканини, заготований для неї, та кладемо на нього ляльку обличчям донизу приблизно на такому рівні:

Спідниця буде зелена

Примотуємо спідницю до основи ляльки ниткою та фіксуємо нитку петлею. А тепер вивертаємо тканину: нижня спідниця готова.

Наступна одежа – фартушок. Тепер можна відійти від вузликового «табу»: саме на фартуху можна зробити вузол. Справа в тому, що фартух здавна вважали символом єднання жінки з землею: чим він довший, тим міцніший зв’язок жінки з родючістю. Фартух можна накладати під верхньою спідницею або над нею. Ми вирішили сховати фартушок під спідницею. Примотуємо його таким самим чином, як і нижню спідницю.

Робимо те саме і з верхньою спідницею, але спереду залишаємо невеличкий «просвіт» у тканині, через який має виглядати фартушок. Пишність спідниці залежить від ширини відрізу тканини, який ви оберете. Ми взяли широкий шматочок, тож і спідниця у нас вийшла пишна:

Наша ляля майже у всій красі

Робимо ще одну хусточку для мотанки. Вбрання та хусток на ляльці має бути багато: це символізує зв’язок поколінь. Тож після другої, даруємо ляльці ще одну, третю хустинку. Її можна зав’язати вузлом на спині лялечки.

Друга хустина... і третя

Пасок – дуже важлива деталь у вбранні ляльки: він захищає її від усього лихого. Його можна зробити зі стрічки або просто з міцної нитки. На паску можна зав’язати вузол: або посередині талії, або збоку. Ми зав’язуємо пасок за спиною ляльки, адже спереду в неї буде немовля. Прикрашаємо ручки нашої мотанки гарними стрічками.

Стрічками лялю не зіпсуєш

Лялька може «стояти» на ніжці: для цього її можна примотати до основи мотанки.

Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку , спідницю та запаску. Всі елементи підбираються у відповідності із регіональними та географічними особливостями, і при цьому кожний з предметів одягу також виконує роль оберега. Так наприклад, спідниця є символом землі, сорочка позначає три життєві часи - минуле, теперішнє та майбутнє. Обов'язковими вважались також такі атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, які персоніфікували благополуччя й достаток. І звичайно, невід’ємним елементом одягу був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або що небудь інше, але головний убір обов'язково повинен був бути присутнім на ляльці, тому що він символізує зв'язок з небом

Мотати ляльку можна лише тоді, коли на небі – молодий місяць.

Ось ми й ознайомились з технологічними особливостями виготовлення ляльки-мотанки і на останок, я б хотіла ознайомити вас з обрядовими зразками ляльок.

mot11 Вузликова лялька

Таку назву лялька отримала тому, що під час її виготовлення елементи та деталі не тільки міцно примотуються ниткою але нитку ще зав’язують на вузлик.

Лялька – Багаторучиця

623

Свою назву лялька отримала за наявність великої кількості рук (п`ять пар рук).

Таку ляльку полюбляли господині, її підвішували над прялкою чи піччю для того, щоб господиня встигала робити всю хатню роботу. А лялька допомагала їй у цій справі.

mini0950

Мати з дитиною

Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її дарують новоствореним сім'ям. Ганчіркову ляльку – берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.

Весільна

весільна

Найретельніше готували ляльку для нареченої та напередодні народження дитини. Таку мотанку вбирали дуже гарно. Іноді українці вірили, якщо дітки у великій родині довгий час бавляться мотанкою, треба чекати лелеку…

Берегиня 622

Берегиня. Її зображують із руками, піднятими вгору в молитовному жесті або з опущеними вниз. Коли руки підняті вгору

– Богиня закликає небо допомогти засіяти ниву, зачати нове життя на землі. Коли руки опущені вниз – Богиня благословляє землю на народження, принесення плодів, дарів.
На спідниці ляльки – берегині вишитий мотив безконечника.

Весільна

20081108080242

Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки – молодої обов’язково робили пару – молодого, і що ж за весілля без дружб… Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню робили ляль.