Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Алергія. СНІД.

Мета: сформулювати поняття про імунітет і алергію; ознайомити учнів зі збудниками захворювань, що уражають імунну систему, а також із чинниками, що негативно впливають на її роботу;  розвивати в учнів пам’ять, увагу і  мислення, вміння порівнювати й аналізувати відому інформацію; виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я. 

Державні вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Учень/учениця: називає:

- види  імунітету;
- органи, що беруть участь у забезпеченні

імунітету;
характеризує:
- імунні реакції організму;

Дидактичний  матеріал:  таблиці, презентації, схеми.

Базові поняття і терміни: імунна система, імунітет, специфічний і неспецифічний імунітет, імунізація, алергія, антигени, вакцина, лікувальна сироватка, антитіла,  СНІД.                                           

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Етапи уроку

І. Привітання

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності до уроку. Перевірка присутніх.

ІІ.  Мотивація уроку

Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби – чорної віспи – щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу і ніколи – на чорну. В 1796 році Дженнер вирішив провести дослід на людині. З дозволу батька увів під шкіру здорового восьмирічного хлопчика збудник коров’ячої віспи. Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилась температура тіла, зник апетит, зявився головний біль, а на шкірі – незначний рожевий висип. Через ніч хлопчик уже був здоровий. Через півтора місяця лікар увів йому під шкіру рідину справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!

ІІІ. Повідомлення теми уроку

Саме імунітет  є тим механізмом, з допомогою якого організм зберігає свою індивідуальність.(розповідь учителя)

ІV. Очікування                                                                                              

Учні називають види  імунітету, органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету, розрізняють вроджений, набутий, активний і пасивний імунітет, знають терміни і їх визначення.

V. Актуалізація опорних знань

1. Назвіть причини виникнення базедової хвороби
2. Чи існують профілактичні заходи щодо появи ендемічного зобу?
3. Чим небезпечний цукровий діабет для організму людини?

4. Профілактичні заходи щодо захворювань цукровим діабетом?

VІ. Інформаційне повідомлення

1. Імунна система.                                                                  

 Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:

центральної (червоний кістковий мозок і тимус);

периферійної (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).

Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.

2. Імунітет. Види імунітету. (Розпо­відь учителя з елементами бесіди і використанням таблиці).

Імунітет – це захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.

Таку чужорідну інформацію несуть бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, продукти їх життєдіяльності, а також білки і клітини багатоклітинних організмів, включаючи видозмінені клітини самого організму. Ці речовини в імунології називають антигенами.

Антигени – це речовини, які сприймаються організмом як чужорідні і при введені в організм, здатні викликати імунну відповідь.

Імунна відповідь на дію антигену – це складна захисна реакція, розпізнавання чужорідних тіл. Розрізняють декілька видів імунітету.

 Гуморальний імунітет забезпечується специфічними макромолекулами, які функціонують у внутрішніх рідинах організму. У плазмі крові містяться спеціальні білки, які здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні продукти їх життєдіяльності, які надходять у рідини організму.

Антитіла утворюються та виділяються спеціальним типом лейкоцитів, які є в крові та лімфі.

Клітинний імунітет. Головну роль у цьому відіграють білі кров’яні клітини – лейкоцити. Захисні функції лейкоцитів переконливо довів російський біолог І. І. Мечников. Він встановив, що лейкоцити, завдяки здатності до амебоїдного руху, поглинають хвороботворні мікроорганізми і перетравлюють їх. Це явище відбувається за механізмом фагоцитозу (від грецьк. phagos – пожирати).

Інші імунні клітини – Т-лімфоцити, що розвиваються у тимусі (вилочковій залозі), відповідають за знищення тільки певного виду мікроорганізмів або залишків антигенів.

Імунітет може виникати не залежно від втручання людини (природний імунітет), а може бути наслідком штучної імунізації (штучний імунітет). В залежності від походження, розрізняють:

природний вроджений імунітет;

природний набутий імунітет;

штучний активний імунітет;

штучний пасивний імунітет.

У випадку природного вродженого імунітету антитіла присутні у організмі від народження. Набутий природний імунітет може виникнути після перенесення деяких захворювань. Так, наприклад, людина, яка перенесла кір, вітряну віспу, коклюш, як правило, повторно не хворіє. Імунна система “запам’ятовує” мікроорганізм-збудник і протидіє наступному інфікуванню.

Штучну імунізацію проводять для профілактики захворювань або для їх лікування. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення – введення в організм вакцини (від лат. vaccinus – коров’ячий).

Вакцина – це ослаблені чи вбиті мікроорганізми, що викликають захворювання, або продукти їх життєдіяльності.

На введення вакцини виробляються антитіла, як і при інфікуванні, але захворювання не виникає через недостатню силу збудника. Утворені антитіла захищають організм від проникнення інфекції. Вперше вакцинацію провів у кінці XVIIIстоліття англійський лікар Е. Дженер для запобігання захворювання на віспу. Для цього він використав препарат від хворих корів. Активний імунітет діє багато років, але іноді вакцинацію потрібно проводити у декілька етапів.

У випадку, коли людина вже захворіла і хворому потрібна негайна допомога, йому вводять лікувальну сироватку.

Лікувальна сироватка – це біологічний препарат, який містить готові антитіла.

Лікувальну сироватку одержують з плазми крові тварин або людей, що перехворіли на певну інфекцію. Сироватку, що містить необхідні антитіла, попередньо обробляють і вводять хворому. Кожне антитіло атакує інфекцію і допомагає організму-реципієнту здолати захворювання. У цьому випадку власні антитіла не утворюються, тому такий імунітет називають пасивним.

3. Розлади імунної системи. (Розпо­відь учителя з елементами бесіди).                                                                                                      Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

• надмірну реакцію організму (алергія, автоімунні захворювання);
• імунодефіцитний стан.

Алергія (від грецьк. allos – інший та ergon – дія) за механізмом прояву подібна до імунної реакції. Це неадекватна відповідь імунної системи на повторне надходження в організм сполуки (алергену), яка для більшості людей нешкідлива. Алергени для даного організму є антигенами. В залежності від походження, їх поділяють на:

• екзоалергени (зовнішні);
• ендоалергени (внутрішні).

До першої групи відносять деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові, яйця тощо), різні хімічні речовини (пральний порошок, агрохімікати тощо), лікарські препарати, пилок квітів та інші. Внутрішні алергени – це власні тканини організму, в яких відбулися певні видозміни внаслідок патологічних процесів. Такі токсичні речовини, наприклад, утворюються в тканинах, ушкоджених опіками або обмороженням.

Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо. Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи. Вважається, що протягом 10 років після інфікування людина може померти. Причиною смерті є загострення або неадекватне протікання інфекційних захворювань. ВІЛ передається через кров і деякі рідини організму, а зараження може відбутися при переливанні крові і деяких кров’яних препаратів, при користуванні нестерилізованим інструментарієм у лікарнях і перукарнях, при статевих зносинах тощо. Нажаль, ліків від цього страшного захворювання ще немає

VІІ. Практичне застосування набутих знань

VІII. Хвилинка розвантаження

Скласти на дошці схему.

Які чинники у вашій місцевості негативно впливають на вашу імунну систему?(Учні витягують букви, називають чинник і пишуть на дошці).

IX.Корекційно-оцінюючий етап

1.З чого складається імунна система?

2.В чому різниця між природним і штучним імунітетом?

3.Чим викликані імунні розлади організму?

X. Підведення підсумків уроку                                                            

XI. Домашнє завдання

 Опрацювати матеріал підручника.