Конспект уроку з літератури рідного краю з української літератури 11 клас

«Додаток 22»

Тема: Василь Чапленко. Твори автора про насильницьку колективізацію, нещадне винищення трудівників села, страшний голодомор в Україні. Більшовицька система очима автора. Віра письменника в незнищенність українського народу.                                                                                                       Мета: подати відомості про Василя Чапленка,  як письменника  рідного краю, удосконалювати вміння учнів визначати роль і місце творчості митця в українській літературі ;                                                                                                      розвивати навички оцінювати твори з точки зору сучасного життя, визначати їх актуальність;                                                                                                         виховувати в учнів вітаїстичні погляди на життя, втілюючи сутність філософської системи духовності українського народу .                                           Обладнання: портрет Василя Чапленка,  ілюстрації до теми «Голодомор», запис «Аве Марія».                                                                                                                 Тип уроку:.урок – філософське дослідження

Хід уроку

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

ІІІ.РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Вчитель: Кожна історична епоха в житті українського народу народжувала тих, хто свято любив свій край, свою батьківщину й не пошкодував своїх сил для її розвою і навіть поплатився життям за її свободу, і тих, хто, народившись і зрісши на цій козацькій січовій землі, зрікся її материнської мови, звичаїв і релігійних традицій, став пристосуванцем й перекотиполем до свого рідного, українського.

Учні отримали попереднє завдання опрацювати біографію Василя Чапленка

І. Учень: Василь Чапленко... Одне з багатьох забутих імен наших земляків, які волею долі опинилися за океаном. Там виходили їхні художні твори і наукові розвідки, тут - стіна мовчання, мур байдужості. Нині, нарешті, крига скресає... 
...Є у Новомосковському районі на Дніпропетровщині мальовниче степове село Миколаївка. Тут 18 березня 1900 року в сім’ї селянина Кирила Юхимовича Чаплі народився син Василь, згодом відомий в еміграції письменник Василь Чапленко. А в Миколаївці живе його наймолодша сестра Олена Кирилівна.

Хоч Василів батько був селянином із діда-прадіда, насправді він народився... митцем. Малював ікони, розписував церкви. А допомагав йому син Василь. У їхній хатці на стіні висіла мальована батьком олійними фарбами картина з зображенням корабля в морі. Племінник Василя Чапленка Анатолій Васильович, який мешкає в Дніпропетровську, зберігає як цінну родинну реліквію «намальовану дідом Кирилом Юхимовичем ікону. Вона нагадує і про діда, і про дядька».

ІІ. Учень: Господарство Чаплі мали середняцьке - сім десятин землі і дуже добру садибу з городом, садком, левадою. Оскільки своєї землі було обмаль, то декілька десятин вони ще орендували в поміщика князя Урусова.
У роки столипінської реформи дід і батько Василя спродали свою землю та садибу й переселилися, як тоді казали, на «вжитки» в Акмолінську область (північний Казахстан.). Той край селяни називали «Охвалимом» або «Сибіром». Там юного Василя батьки послали до школи. Там же він прочитав першого в житті українського вірша - то була поезія Тараса Шевченка «Літа орел, літа сизокрилий...»
На «вжитках» родина розбагатіла, збудувала нову хату, придбала худобу, коней, отару овець. Але Василева мати Вустя не переставала тужити за своїми батьками. І років через три, перед Першою світовою війною, переселенці повертаються знов на Катеринославщину, до рідної Миколаївки. 
…Помер Василь Чапленко 4 лютого 1990 року в Нью-Джерсі, не доживши кілька тижнів до свого 90-річчя. Похорон відбувся 7 лютого на цвинтарі св. Андрія Первозванного (штат Нью-Джерсі). На цьому українському цвинтарі поховано чимало видатних українців - генерал Петро Григоренко, сестра Лесі Українки - Ізидора Косач-Борисова, президент Української Народної Республіки Микола Левицький... Серед них і український письменник Василь Чапленко. 

Відповіді на питання

• Що ви можете сказати про події 1932 -1933 років, які тривали на Україні з уроків історії?
• Хто з письменників української літератури піднімав тему голодомору в своїх творах?
• Назвіть твори про голодомор, які ми вивчали?
• Що ви чули від своїх рідних чи односельців про Голодомор 1933 року?

Історична довідка про голодомор 1932 – 1933 років від вчителя історії

Вчитель: Тему голодоморів в Україні Василь Чапленко правдиво, як пам’ятку, як речовий доказ, закарбував для нащадків в багатьох своїх творах. 
В оповіданні «Зойк» він виразно описав голодну смерть свого батька.
Пам’яті сестри Гапки, яка померла з голоду в 1933 році в ріднім селі Миколаївці, Василь Кирилович присвятив оповідання «М’ясозаготівлі». Талановитим пером митця письменник змалював, як Гапка за єдину годувальницю-корову зобов’язана здавати стільки молока державі, що для сім’ї з дітьми мало що й залишалось. Як сплату штрафу за невиконання плану здачі державі молока, Опанас, голова сільради, зі своїми помічниками, вночі, немов злодій, забирає з повітки і саму корову, щоб виконати план м’ясозаготівлі.

Учень читає уривок з оповідання Василя Чапленка «М’ясозаготівля». Звучить запис «Аве Марія»

Учень: «Корову в сім’ї вважали другою матір’ю-годувальницею. Чорні очі з докором по-людському дивились на оточуючих її людей, які, взявшись за налигач, витягували її з повітки.
Захищаючи своє добро, Гапка не витерпіла і закричала:
- Чого ж ви, як злодюги, вночі прийшли? Щоб люди не бачили?!
Корова, ніби зрозумівши господарку, не хотіла виходити і жалібно мукнула.
Гапка кинулась до корови, обняла її за шию і, обливаючись слізьми, почала цілувати її. Панасові посіпаки відірвали і кинули Гапку прямо на землю, вона долонями вдарилась об мерзле груддя, аж дух їй захопило, і знепритомніла. Через деякий час Гапка підвела голову, роззирнувши навколо безпорадне і голе замерзле подвір’я з вбогою похиленою хатиною посередині. Все, що колись оточувало цю прекрасну українську господу, вона побачила в руїні. Зникла ліса від сусідів, сплетена із лозин вишняку. Пропав паркан, який прикрашав господу і прикривав від стороннього ока таїни її сім’ї. Там, де був паркан, ані пенька більше. І ліса з парканом, і садок – усе пішло на паливо. А зверху на все це дивилося холодне око місяця.”

Вчитель: На грані божевілля Гапка торкає лице рукою, щоб перевірити, чи вона не спить.
Але це був не сон. На неї дивились чорною порожньою діркою відчинені двері повітки, там не було її корови.
Свідок міжнародної комісії з розслідування голодомору в Україні Яр Славутич, літературознавець, доктор філологічних наук, професор з Канади, оповідання «М’ясозаготівлі» Василя Чапленка оцінив як «образок», який виконує роль прелюдії до страшенної симфонії голодомору, класично описаного в оповіданні

Бесіда з учнями

-В чому вбачає автор трагедію українського народу?                                                          - Що стало причиною того, що на одвічній землі хліборобів запанувало зло, голод?

Вчитель: Ще один твір Василя Чапленка,  який продовжує тему голодомору, оповідання «ЗОЙК».

Учень: З міста у рідне село приїжджає син. І ось що бачить він у рідній, колись радісній оселі: «В хаті ж було мертво. Це була трупарня. З печі звисали на очіпок жилаві, з чорними п’явками вен ноги: мати… На припічку ницьма – і теж ноги, як у мертвої, неприродно розхилені – розпатлана в гарячці – сестра… А на підлозі -батько, мавши в головах кожух із сивою, стручковатою вовною, кидалися в смертельній знемозі, як риба на сухому»… Наймолодший брат Максим, з’ївши трохи хліба, «благально, по-дитячому попросив: «Ще дай...». Старший брат, який приїхав з міста, вагається: кому давати – вмираючим батькам, сестрі чи Максимові, що був іще при собі? Він з «не хлоп’ячою силою вп’явся щелепами у вузлик», щоб якось його розв’язати. «Дай, дай! Вони не хочуть! Вони не їстимуть!...», – благає брата, охопивши його коліна. Старший син усвідомлює, що він «єдиний тут оборонець», рятівник родини, але стоїть, розгубившись. «Я звів руки над головою, як перевесла, і втопив очі у криваве море заходу. Там божевільне сонце, як велетенський пухир, наливалось червоною кров’ю, і звідти небо кололось, як кривава рана. Гукнув із усієї сили…».

 Вчитель: Це і є той крик, що дав назву оповіданню, «зойк мого розпачу», – сказав про своє оповідання В.Чапленко.                                                                                 І дійсно це було так:  всі його твори про голодомор є автобіографічними, – батько Василя Чаплі також помер навесні тридцять третього.

Учень: У п’єсі «Чий злочин?» Василь Чапленко (Чапля) яскраво висвітлив процес примусової колективізації та створення більшовиками голодомору – геноциду в 1932-1933 роках.
У ній - розгорнута трагедія серед вищого прошарку суспільства.
Тут діє уже інтелігенція, еліта української нації.
Як же вона вела себе, коли масово вимирало українське село?
Андрій Речицький – головний персонаж п’єси, направлений у село комуністичною партією для завершення хлібозаготівлі. По ходу дії в п’єсі він, член ЦК КП(б)У, перетворюється із гонителя у гнаного і сесією НАЙВИЩОГО СУДУ присуджується до розстрілу, і таким чином спокутує свою вину перед своєю нацією.

Вчитель: Яр Славутич, досить детально проаналізувавши п’єсу «Чий злочин?», стверджує класичність твору Василя Чапленка: «…йдучи на еміграцію, драматург з посвятою виконав свою місію у вільному світі, дав правдиву інтерпретацію голодомору у творах, що мають значну літературну цінність, те, чого не могли робити в Україні, виконали письменники за Україною, засуджуючи дії партії під керівництвом «мудрого вождя», кривавого деспота Сталіна …».
«У.Самчук, В. Чапленко, Т.Осьмачка, В.Барка – головні майстри в показі голодомору 1932-1933 рр… Є оповідання та твори жанрів інших письменників, але вони мало що додадуть. 

Учень: Голодомор супроводжувався не лише «усмиренієм» українських хліборобів, що не бажали усуспільнюватися, іти до колгоспів, а й масовим нищенням селянства, як основи української нації. Т.Осьмачка, В.Чапленко показують ще й нищення української інтелігенції як проводу української нації. 
Все це творить моторошні картини тотальної заглади, керованої з Москви самим Сталіним та його прибічниками В.Молотовим, Л.Кагановичем. Дехто із керівних хлібозаготівельників, усвідомлюючи свій власний злочин, вчинив самогубство». 
Саме таким показує головного героя  п’єси «Чий злочин?» Андрія Речицького, члена ЦК КП(б)У як дійсного виконавця кримінальних партійних рішень - безпосередніх причин геноциду українців.

Вчитель: Цю п’єсу, як й інші художні документи, відомий у світі письменник, український учений Яр Славутич відносить до класичних творів про голодомор. Вони були одним із доказів для визнання геноциду українського народу ООН в 1986 році (в Нью-Й орку США).

Слід відмітити, що також були використані як докази для Київського адміністративного суду, який 13 січня 2010 року розглянув кримінальну справу і прийняв рішення про визнання організаторами Голодомору в Україні в 1932-1933 роках Йосипа Сталіна, Вячеслава Молотова, Лазаря Кагановича, Павла Постишева, Станіслава Косіора, Власа Чубаря, Менделя Хатаєвича публіцистичні праці Василя Чапленка.

Питання для учнів

З якими літературними творами, літературними  образами перегукуються твори про голодомор Василя Чапленка?

IV.УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота в парах. Складіть перелік причин трагедії України

(Наприклад: втрата національної свідомості, національної самоідентифікації; зречення народної моралі; винищення українського селянства, що було носієм духовних цінностей народу)

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Вчитель: Нам невідомо, скільки померлих з голоду на батьківщині Василя Чапленка, але його твори свідчать про трагедію Голодомору в сім’ї письменника.
Ім’я його нам стало відоме із-за кордону через твори, знані в усьому світі, але, на жаль, не вдома, де він народився і в 20-30-их роках минулого століття висвітлював тему голодомору Настав час нашим діячам культури втілити ці твори на театральних сценах, на телеекранах і в радіоефірі, аби наступні покоління знали правдиву історію Голодомору в Україні.

VІ.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Скласти тези до усного виступу на тему : «Чим актуальні сьогодні твори Василя Чапленка»