Конспект уроку з образотворчого мистецтва 2 клас.Поняття плановості.Художньо-творче завдання"Снігопад"

Підсумкові контрольні роботи з літературного читання 3 клас

Контрольна робота. Аудіювання.

Як діти яблуньку врятували

 

Усім весело та радісно навесні, тільки молода яблунька, що у шкільному садку росте, сумна стоїть. Що їй, бідній, робити?

Ось що з нею трапилось.

Стояла вона торік весела, в зеленому листі, а між листям ховалися червоні яблука. Смачні були яблучка, і сама вона струнка, пишна. Діти її дуже любили.

Літав довкола неї метелик... Такий гарний, і подумати не можна було, щоби від такого гарного метелика та така велика шкода сталася.

Подобалася й метеликові красуня-яблунька і, мабуть, вирішив він, що в її густому листі затишно й спокійно буде покласти свої яєчка. Він поклав.

А з яєчок вийшла гусінь. Тут якраз настали вже морози. Наплела собі гусінь гніздечок на зиму. Багато вийшло гусениць на яблуньці, і багато наплели вони собі гнізд.

Аж ось і весна. Випустила наша яблунька бруньки, а тут повилазила погана гусінь з гнізд і почала в'їдатися в бруньки та вигризати в них ямки. Аж тут ще лазить жук-довгоносик і з'їдає молоде листячко. Сумує яблунька.

Гуляли в садку діти. Підбігли до своєї улюбленої яблуньки.

— Дивіться! А що воно там таке? — кричить Галя. — Наче гніздечка маленькі. І багато їх, багато!

Підійшла вчителька, подивилась уважно.

— Е, діти, негаразд з нашою яблунькою. То гусінь наплела собі гніздечка, а сама лазить і об'їдає бруньки. Треба швидше наш садок очистити, а то пропаде садовина.

(К. Малицька)

(213 слів)

Тестові завдання

 

1. Де росла молода яблунька?

а) На галявині;     

б) у ліску;

в) у шкільному садку.

2. Якою була яблунька торік?

а) Стрункою, пишною, веселою;     

б) зігнутою, сумною;

в) маленькою і непомітною.

3. Від кого сталася велика шкода яблуньці?

а) джмелика;     

б) комарика;

в) метелика.

4. Що зробив метелик у густому листі яблуньки?

а) Примостився спати;                                                                                                                                 

б) відклав яєчка;

в) заховався від синички.

 

5. Продовж речення: « А з яєчок вийшла…»

 

6. Хто ще з'їдав молоде листячко яблуньки?

_______________________________________________________________

7. Хто з дітей помітив, що з яблунькою щось негаразд?

_______________________________________________________________

 

     8. Що порадила зробити вчителька?  Напиши.

 

2 варіант

Мишеня та Олівець

(казка)

 Жив-був у Володі на столі олівець. Одного разу, коли Володя вже спав, на стіл забралося Мишеня. Побачило Олівця, схопило його і потягло до своєї нори.

 - Відпусти мене, будь ласка! – попросив Олівець. – Навіщо я тобі? Я дерев’яний, мене не можна їсти.

 - Я тебе буду гризти! - сказало Мишеня. В мене чешуться зуби і я маю весь час що-небудь гризти. Ось так! - І Мишеня боляче вкусило Олівця.

 - Ой, - зойкнув Олівець. - Тоді дай мені можливість що-небудь намалювати востаннє, а потім роби що хочеш.

 - Добре, - погодилось Мишеня, - малюй! Але потім я тебе все одно погризу на дрібні кусочки.

 Гірко зітхнув Олівець і намалював кружечок.

 - Це сир? - спитало Мишеня.

 - Може й сир, - сказав Олівець і намалював ще три маленьких кружечки.

 - Ну, звичайно, це сир, а це - дірки в ньому, - здогадалося Ми­шеня.

 - Можливо й дірочки, - погодився Олівець і намалював ще один великий круг.

 - Це яблуко! - запищало Мишеня.

 - Може бути і яблуко, - відповів Олівець і намалював ще декіль­ка видовжених кружечків.

 - Я знаю - це сардельки! - закричало, облизуючись Мишеня. - Ну, закінчуй скоріше, у мене дуже чешуться зуби.

 - Почекай хвилинку! - сказав Олівець.

  І коли він почав малювати кутики, Мишеня закричало:

 - Це схоже на ко... Не малюй більше!
 Та Олівець вже намалював великі вуса...

 - Та це ж справжній кіт! - пискнуло налякане Мишеня. - Рятуй­те! - і кинулося до своєї нори.

 З того часу Мишеня звідти не показує свого носа. А Олівець у Володі досі живе, тільки став трішки меншим.

 І ти своїм олівцем спробуй намалювати такого кота на страх мишам.

           (243 слова)

 

Тестові завдання

1. Де жив Олівець?

1)  У портфелі.

2)  У пеналі.

3)  У Володі на столі.

2. Хто забрав Олівця?

1)  Мишеня.

2)  Володя.

3)  Сусід по парті.

3.  З якими чарівними словами звернувся Олівець до Мишеняти?

1)  Прошу.

2)  Будь ласка.

3)  Благаю.

4.  Що хотіло зробити мишеня з олівцем?

1)  Погратися.

2)  Погризти.

3)  Занести собі у нірку.

5. Чому Мишеня хотіло погризти Олівця?

____________________________________________________________________

6.  В якій послідовності уявлялися Мишеняті зображувані Олів­цем предмети?

____________________________________________________________________

       7. Чому мишеня стало боятися намальованої картинки?

____________________________________________________________________

  8.  Яка головна думка казки?

____________________________________________________________________

 

 

 

Добре слово

       В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота". 

    Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

    Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

 - Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

          Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

 - Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

          Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

• Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова. (230 слів)

                                                                             В. Сухомлинський

  1.Як звали дівчинку?

    а) Настуся; б) Оля; в) Таня.

  2. Хто приходив до дівчинки?

     а)  бабусі і дідусі; б) тітки і дядьки; в) тітки, дядьки, бабусі і дідусі.

  3. Скільки років було прабабусі?      а) сімдесят;  б) вісімдесят;  в) сто.

  4. Що приносили тітки, дядьки, бабусі і дідусі для Олі ?

    а) мед,  лісові  горіхи, ягоди;

б) перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця ;

в) мед   солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця.

5.Що радили тітки, дядьки, бабусі і дідусі для дівчинки, щоб одужати.

6. Що принесла бабуся дівчинці?     

  7.  Напиши. У словах бабусі була…

8. Напиши яка головна думка твору.

 

Лось

 

Якийсь чоловік, уже підстаркуватий, ішов через зимовий ліс. Це був лісник, котрий подався в обхід, щоб оглянути своє господарство. Був початок березня, але весною ще й не пахло. Злежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки. Підстаркуватий лісник поминув гурт молодих ялин, вийшов до засніженої річечки — і вкляк... Він угледів, що неподалік на березі лежить, впавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба. Обоє — лось і вовк — помітили людину, а тому на мить позавмирали, стежачи за нею. Тоді лісник підніс угору дубову палицю і, погрозливо замі­рившись, пішов уперед. Вовк іще якийсь момент тримався зубами за лосеву шию, далі відпустив її і прожогом метнувся на лісника. Не встиг той навіть опустити палицю вовкові на голову, як вовк важким ударом свого тіла звалив його на сніг і вже б учепився зубами, та лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию. Намагався здушити звіра якомога сильніше, але вовк дряпав його пазурами, викручувався. Це був дужий і хижий звір. Лісник відчував, що сила полишає його, що за мить-другу вже не зможе боротися з на­пасником. Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка. Оторопілий лісник звівся, думаючи, що вовк, мабуть, знову кинеться на нього, й побачив лося, що підскочив до вовка, вдарив його рогами й знову підкинув угору. «Так ось хто мене врятував, — подумав лісник. — Я вступився за нього, а він за мене». А лось, який убив вовка, побіг уздовж берега й скоро сховався по­між деревами. Лісник підібрав на снігу свою палицю і, все ще побоюючись, сторожко підійшов до вовка. Торкнув його палицею — мертвий.

— Що ж, сіроманцю, важив ти на чуже життя — позбувся свого.

Лісник узяв вовка за задні лапи й потягнув додому. Вовча голова поверталася то в один бік, то в другий, ніби ще хотіла злякати когось у лісі своїми ощиреними зубами.

А лісник поглядав між дерева— чи не побачить безстрашного лося, що врятував йому життя.

(Є. Гуцало, 320 слів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тестові завдання

 

1 Хто йшов через зимовий ліс?

а) Мисливець;                                                                                                                                                                                                                                                                                                           б) діти;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              в) лісник.

 

2. Куди йшов лісник березневим ранком?

а) На полювання;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             б) на прогулянку;

в) оглядати лісове господарство.

 

3.Кого побачив лісник біля засніженої річечки?

а) Велику пухнасту лисицю;

б) лося, якому в шию вчепився вовк;

в) двох зайців.

 

4.Що зробив лісник?

а) Вступив у двобій із вовком;

б) повернув у інший бік;

в) застрелив вовка.

 

5. Як вовк зреагував на лісника?

а) Кинувся на нього;

б) залишив лося і кинувся утікати;

в) продовжив сутичку з лосем.

 

6. Хто врятував лісника від вовка?

а) Мисливці;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            б) лось;

в) вірний пес Рекс.

 

 

ЛЕГЕНДА ПРО БАРВІНОК

 

А було це давно, на свято Івана Купала. Якось однієї ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемошу. Ось вінки сплетені, і побігли дівчата до Черемошу, аби кинути вінки на воду. Лише Лади серед них не було. Вона так захопилась збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала. Злякалася Лада, почала шукати, кликати подруг та даремно. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила справжні дива: вчувалися голоси, завели танок лісові мавки. А під темними кущами розцвітали небачені квіти. Вони розтуляли свої ніжні пелюстки й сяяли сріблясто, манили до себе. Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого вінка, і сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос, народжений вітерцем:

 

— Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять засад щасливого подружнього життя. Запам’ятай

і збережи в серці своєму на все життя: перша — то краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність.

 

Замовк голос, і невідома сила повела дівчину через ліс до берегів Черемошу. Але там вже нікого не було. Стояла Лада і думала, що робити. Раптом до неї підійшов хлопець і сказав:

 

— Може мені подаруєш вінок?

 

Не промовила й слова, простягнула вінок. Вінок упав на землю, розсипався, розрісся зеленим веселим зіллям попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок барвінку. (207 слів)

 

Запитання

 

1. Про яке свято йдеться в легенді?

 

а) Трійцю;

 

б) Івана Купала;

 

в) Пасху.

 

2. Що робили дівчата на це свято?

 

а) Плели вінки;

 

б) розписували писанки;

 

в) купалися.

 

3. Що збирала в лісі Лада?

 

а) Гриби;

 

б) хмиз;

 

в) квіти.

 

4. Яке диво сталося купальської ночі?

 

а) Розцвіли небачені квіти;

 

б) знялася буря;

 

в) повиходили з лісу звірі.

 

5. Скільки пелюсток було у небаченої квітки?

 

а) 4;

 

б) 6;

 

в) 5.

 

6. Кого зустріла Лада біля річки?

 

а) Своїх подруг;

 

б) хлопця;

 

в) лісового звіра.