Конспект уроку з предмету Основи здоров’я на тему: "Інформаційна безпека"

Урок № 34

Тема.  Інформаційна безпека.

Вплив засобів масової інформації на здоров’я і поведінку людей. Комп’ютерна безпека. Безпека у мережі Інтернет.

Узагальнення знань (за темами розділів 3, 4). Залік  

Мета: систематизувати знання про інформаційну безпеку, вплив засобів масової інформації на здоров’я і поведінку людей; сприяти формуванню в учнів стійких переконань щодо дотримання правил комп’ютерної безпеки та безпеки в мережі Інтернет; розвивати здоров’язбережувальні компетенції, навички аналізу інформаційного потоку, вміння узагальнювати та робити висновки; виховувати свідому потребу в досягненні фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя.

Обладнання: схема «Причини дитячої безпритульності й бездоглядності», схеми «Складові інформаційної сфери», «Сходинки успіху», відео «Крупним планом: небезпеки соціальних мереж», малюнки для вправ з офтальмотренажу, інформаційні картки для роботи у групах.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

    1. Привітання, створення позитивного настрою

2. Міні-інтерв'ю

- Якою була перерва? (Веселою, короткою…)

- З яким настроєм ви прийшли на урок? (Гарним, сумним, надзвичайно веселим…)

ІІ. Перевірка виконання учнями домашнього завдання

1. Колективне складання схеми «Причини дитячої безпритульності й бездоглядності»

ІІІ. Перевірка раніше засвоєних знань

1. Фронтальне опитування

• Чому підлітки йдуть на вулиці?
• Чи бачили ви таких підлітків? Яке враження вони на вас справили?
• Чи вмієте ви успішно протистояти соціальним небезпекам? Як саме?
• Висловіть свою позицію щодо залучення підлітків до членства в релігійних сектах та інших деструктивних угрупованнях?

ІV. Мотивація навчання учнів і повідомлення теми, мети та завдань уроку

1. Слухання та обговорення байки Езопа «Лев і Лисиця»

                                       Лев і Лисиця 
Жив колись у темному лісі могутній красень Лев. Коли він обходив свої володіння, всюди навкруги тріщало гілля, трава хилилася й звірі ховалися в нори. 
Та минав час, Лев старішав, підупадав на силі, і врешті настала година, коли він так охляв, що й на ноги звестися не міг.
- Що ж мені тепер робити? - журився Лев. - Полювати не можу, годувати мене нікому; їй-право, сконаю з голоду, гірка моя доле! 
Смутний-невеселий сидів Лев біля печери. Та раптом сяйнула йому думка - і очі спалахнули вогнем. 
- Ні! Лев зроду ні перед ким не схилявся - тож і перед смертю не стане на коліна. Є ще спосіб урятуватися. Ану ж бо, спробую щастя! 
Простягся Лев на землі та й застогнав - жалібно-жалібно... 
Трохи згодом на дерево неподалік печери сів Орел і, почувши левів стогін, дивом здивувався. 
- Скільки пам'ятаю себе птахом,- каже до Лева,ґ- ще не чув, аби цар звірів стогнав. 
- Що ж тут дивного - я тяжко занедужав, - відповів Лев. 
- Ти занедужав? 
- Ще й як! Голова мені гуде, все тіло болить, так що й поворухнутися не можу. Поліз би в печеру перележати, але боюся: ляжу, то більше не встану... Ой, Орле, Орле, це вже смерть до мене підступає! 
І Лев перевальцем поліз до печери. «Полечу та розповім у лісі, що Лев помирає» , - надумався Орел. Змахнув крилами, шугнув у небо й полинув до джерела, куди приходили звірі на водопій. Сів на суху гілляку та й ну гукати: 
- Гей-гей! Слухайте! Лев занедужав, лежить у печері й стогне-тужить - так йому тіло болить. Вже недовго йому жити! 
- Ти ба! - недовірливо мовив Олень. 
- Коли хочеш, піди сам подивися,- сказав Орел і полетів далі. 
- Ходімо глянемо на Лева, чи й справді він такий слабий, - мовив Олень до звірів. 
- Підемо, тільки завтра або позавтра, бо сьогодні ніколи, - відповіли ті. 
Новина швидко облетіла весь ліс. Багатьом закортіло подивитися на свого слабого царя. То той, то той звір вирушав до нього, але хто входив до печери, назад не вертався. Бо розважив собі лев лукаво, що коли вже не може він полювати - нехай пожива сама до нього приходить. І не помилився. Майже щодня з'являвся в печері котрийсь із звірів, а коли й по двоє чи по троє. Тож усе добре велося. 
Хитра Лисиця вдень і вночі нишпорила в лісі, все вона знала, всюди встигала - ніде без неї не обходилося. Їй одразу впало в око, що багато звірів кудись позникало, а куди - ніхто не знав. 
«Не я буду, коли не дізнаюся»,- подумала собі Лисиця. 
Стала міркувати, як розкрити таємницю, довго сушила голову і врешті надумала. 
«Простежу-но за котримсь із звірів, ну, хоч би за сірим цапиком, їх уже ціле стадо бозна-де ділося». 
Вилізла Лисиця з нори та й подалася слідом за Цапиком. Аж бачить - підбіг той до левової печери, покрутився біля входу та й гульк усередину. 
«Е-е-е,- подумала Лисиця,- тут щось не те». Підкралася ближче, сховалася за великим каменем навпроти печери і почала стежити. Та й побачила все, що там діялося. 
«Он воно що! Бач, як вони попадаються, бідолахи! Але хто ж їм винен, коли й на дещицю розуму не мають?! А проте цікаво дізнатися, як почувається Лев. Тільки я не така дурна, щоби датися йому в пазури». Вийшла Лисиця з-за каменя й гукнула: 
- Гей, Леве! 
- Хто там? - питає Лев. - Це я, Лисиця! Почула, що ти занедужав, і прийшла провідати. То як твоє здоров'ячко? 
- Ох, не питай! Дуже кепсько! - відказує Лев кволим голосом.- Але чому ти не заходиш? Посидь біля мене, погомонимо. Знудьгувався я в самоті. 
- Стривай, Леве! Я бачу тут, біля печери, сліди багатьох звірів, що навідували тебе. Цікаво, чому ці сліди ведуть тільки до печери, а назад - ні? Мовчиш? Ні, я не можу до тебе зайти! 
По цих словах Лисиця шаснула у кущі та й подалася додому. 
- Що сталося, матусю? - питають її лисенята.- Чому ти так бігла? 
- Ходіть спершу вечеряти, потім розкажу. Повечеряли вони й полягали спати. Тоді Лисиця розповіла про нерозумних звірят, що самі пішли в левову пащу. 
- Отож, діточки, затямте на все життя: не рушайте в дорогу, не знаючи, куди вона приведе і чи можна повернутися нею назад,- сказала Лисиця наостанок.

Запитання до учнів:

- Що хотіла донести до своїх дітей Лисиця, сказавши «…не рушайте в дорогу, не знаючи, куди вона приведе і чи можна повернутися нею назад»?

V. Актуалізація чуттєвого досвіду учнів

1. Вправа «Відкритий мікрофон»

- За останніми даними соціологічних досліджень, щодня людство виробляє такий об’єм інформації, який рівнозначний її виробленню за період від початку літочислення до 2003 року.

- Яку роль у вашому житті відіграє інформація?

VI. Сприйняття та усвідомлення учнями нового навчального матеріалу

1. Глосарій. Робота з термінами. Поняття «інформація», «інформаційна безпека»

Перш ніж говорити про інформаційну безпеку, необхідно з’ясувати, що таке інформація.

Поняття «інформація» сьогодні застосовується дуже широко і різнобічно. Важко знайти таку область знань, де б воно не використовувалося. Величезні інформаційні потоки буквально захлинають. Обсяг наукових знань, за оцінкою фахівців, подвоюється кожні п'ять років.

Інформація – дані про людей, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їхнього представлення.

Інформація – це результат відображення та обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу, відомостей про предмети, що оточують людину, явища природи, діяльність інших людей. 
З такого визначення випливає, що будь-яка інформація може бути важливою. Відомо, що інформація може мати різну форму, зокрема, дані, закладені в комп'ютерах, листи, пам'ятні записи, досьє, формули, креслення, діаграми, моделі продукції і прототипи, дисертації, судові документи тощо.

Як і всякий продукт, інформація має споживачів, що потребують її, і тому має певні споживчі якості, а також має і своїх власників або виробників.

Відповідно до різноманітності інформації, словосполучення "інформаційна безпека" в різних контекстах може мати різний сенс.

Інформаційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

У сучасному соціумі інформаційна сфера має дві складові: інформаційно-технічну (штучно створений людиною світ техніки, технологій тощо) та інформаційно-психологічну (природний світ живої природи, що включає і саму людину). 

У якості стандартної моделі безпеки часто призводять модель із трьох категорій: 
· конфіденційність - стан інформації, при якому доступ до неї здійснюють тільки суб'єкти, що мають на нього право, тобто це захист від несанкціонованого доступу до інформації; 
· цілісність - актуальність і несуперечність інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни; 
· доступність - це можливість за прийнятний час одержати необхідну інформаційну послугу, уникнення тимчасового або постійного приховування інформації від користувачів, що отримали права доступу. 

2. Перегляд відео ««Крупним планом: небезпеки соціальних мереж»

   Спілкування з використанням новітніх засобів комунікації увібрав в себе Інтернет. Всесвітня інформаційна мережа розвивається великими темпами, кількість її учасників постійно зростає. За деякими даними, у мережі зареєстровано близько 1,5 мільярдів сторінок. Інформація в мережі охоплює всі сторони життєдіяльності людини і суспільства. Користувачі довіряють цій формі себе і свою діяльність. Проте досвід роботи в галузі комп'ютерних технологій повний прикладами несумлінного використання ресурсів Інтернет. 
Фахівці стверджують, що головна причина проникнення в комп'ютерні мережі - безтурботність і непідготовленість користувачів.

3. Інформаційне повідомлення «Вплив засобів масової інформації на здоров’я і поведінку людей»

Бурхливий розвиток інформаційних технологій, що розпочався в середині 20 століття, заклав основу формування суспільства взагалі нового типу – інформаційного суспільства. Засоби масової інформації займають у розвитку суспільства особливе місце. Їх вплив на людину починається у самому ранньому віці і продовжується на протязі всього життя. Взагалі, в сучасному світі засоби масової інформації взяли на себе значну функцію з формування свідомості людей, вихованню їх ціннісних орієнтацій, смаків, поглядів, звичок, уподобань.

Незважаючи на бурхливий розвиток засобів комунікацій на початку ХХІ століття, телебачення і сьогодні залишається найбільш масовим та доступним засобом масової інформації.

ЗМІ традиційно впливають на суспільну свідомість та поведінку людей, спонукаючи їх до досягнення тієї чи іншої мети. Все, що ми дізнаємося про наше суспільство та навіть про світ, у якому живемо, ми дізнаємося із ЗМІ, - вважає німецький соціолог Н. Луман. Те, що засоби масової інформації мають величезний вплив на особистість та, дуже часто повністю, формують суспільну думку, - незаперечний факт. Ми щодня отримуємо з преси новини та інформацію, яка на сімдесят відсотків не підлягає перевірці. Ми однозначно не завжди можемо сказати собі «Так, я там був, це правдива інформація», і тому повинні просто приймати такі новини на віру, формуючи свою думку із побаченого або почутого, що, на жаль, не завжди буває вірним та правдивим. Підростаюче покоління формує свої погляди та смаки практично на сто відсотків завдяки журналам, розважальному телебаченню та Інтернету;  дорослі люди, які читають газети та які вважають перегляд щоденних телевізійних новин обов’язковим, дуже великий відсоток інформації, що до них надійшла та яку переробили в розмовах із сім’єю, друзями, колегами, поступово починають вважати власною думкою. Висновок такий – засоби масової інформації та  комунікації формують практично вісімдесят відсотків особистої та суспільної думки.

У наш час особливо гострою стала проблема телевізійного насилля. Практично у всіх сучасних серіалах, фільмах, і навіть мультфільмах існує відеоінформація розбою. Термін «телевізійне насилля» давно використовується в науковій лексиці та об’єднує в себе демонстрацію нанесення пошкоджень або шкоди персонажам телевізійних програм або фільмів. Існує безліч досліджень, результати яких свідчать, що перегляд сцен насилля по телепрограмах та фільмах орієнтує молодь до агресії. Було доведено, що теленасилля може стати причиною збудження агресивної поведінки. Давайте згадаємо відомий фільм Олівера Стоуна «Природжені вбивці» або російський серіал «Бригада». Після його виходу по світу прокотилася хвиля грабежів, розбоїв, вбивств, скоєних молодими людьми, які після арешту стверджували, що наслідували героїв цього фільму.

ЗМІ є також джерелом вульгарної інформації, порнографії. По телебаченню транслюється безліч еротичних фільмів, які розбещують, роблять вульгарною сучасну молодь. Страшно те, що цю непристойність, нечистоту ми бачимо не тільки по телебаченню, але і в газетах, журналах, в мережі Інтернет – всюди. Можна відстежити негативний вплив телебачення на статеве життя підлітків. Відомий поет Андрій Дементьєв у своєму вірші «Телекримінал» стосовно цього відмічав:

«Пацаны, которым делать нечего,

Для кого безделье - благодать,

Детективы смотрят днем и вечером

Учатся по фильмам...

Убивать»

Окрім негативного впливу ЗМІ на молодіжну поведінку, можна виділити декілька позитивних моментів:

ЗМІ тримають молодь у курсі подій, що відбуваються, таким чином, видаляючи «інформаційний голод»; ЗМІ підвищують загальну, в тому числі і політичну культуру населення; служать для взаємного інформування влади та населення; знімають соціальну напругу; ЗМІ створюють характерні для сучасної масової культури ідеальні особистісні зразки та норми поведінки, які проектуються на молодіжну субкультуру та теми поведінки.

Сьогодні поряд з відеоіграми, популярним проводженням часу являється комп’ютерна мережа Інтернет. В таких мережах користувач сприймає себе та сприймається іншими як невід’ємний компонент єдиного інформаційного суспільства.

Одним із негативних ефектів глобальної комп’ютерної мережі являється широке розповсюдження різноманітної інформації сумнівного змісту. Слід відзначити, що існують інформаційні впливи, що прямо загрожують психічному або фізичному здоров’ю людини. Досить часто вони формують морально-психологічну атмосферу в суспільстві, живлять кримінальне середовище та сприяють росту психічних захворювань. Найбільш вразливими та незахищеними виявляються підлітки, так як вони не бачать загрози, яку несе в собі глобальна мережа. Статистика лякає: 9 із 10 дітей у віці від 8 до 15 років стикалися з порнографією в мережі, близько 17% регулярно заглядають на заборонені ресурси, близько 5,5% готові втілити їх у життя.

Дитина може випадково зайти на сайт, де йому у фарбах розпишуть, наскільки приємні на смак наркотики, які «дива» чинить з організмом алкоголь або як у домашніх умовах із підручних матеріалів виготовити справжню вибухівку. Плюси Інтернету визначаються тим, що мережа пропонує освітній та корисний досвід, правильне використання якого може покращити успішність у школі або інституті. Проте, і тут є свої недоліки, такі як неточні дані, а також неадаптована для дітей та підлітків інформація.

Розглянемо детальніше, що поганого може статися з підлітком, у разі якщо він безконтрольно залишатиметься у Всесвітній павутині:

- існують сайти, присвячені порнографії, піротехніці, суїциду, обговоренню дії тих чи інших наркотиків. Звідси може слідувати захоплення всіма цими речами, що загрожують здоров’ю;

- зустріч із небезпечними людьми в чатах. За статистикою, це найбільший ризик. Підлітки можуть вступити в такі небажані компанії, як радикальні політичні групи, сатанинські культури, мережеві «оргії». Ці групи існують і в реальному світі, але приймати участь у їх зборищах підлітку набагато легше, сидячи за комп’ютером у себе вдома;

- втягнення в азартні ігри. Навіть прості іграшки наносять невиправну шкоду, займаючи у дитини переважну частину часу, відволікаючи її від занять та спокійного відпочинку, зашкоджуючи психічному та фізичному здоров’ю.

Підлітки самі можуть створювати загрозу, починаючи погрожувати людям через Інтернет та порушуючи закон. На даний час Інтернет являє собою «світ», паралельний нашому, в якому досить багато корисного для користувачів, але також у мережі дуже багато негативного.

4. Оздоровлювальна вправа. Офтальмотренаж (гімнастика для очей)

Учні, не повертаючи голови, здійснюють рухи очима у вказаних на малюнках напрямах.

VIІ. Осмислення, узагальнення та систематизація знань

1. Комп’ютерна безпека. Робота за підручником (у парах). Взаємонавчання та взаємоперевірка

• Поставте одне одному 3 запитання по змісту прочитаного.
  2. Робота у групах (3) (за інформаційними картками)

ЗМІ мають чималі можливості впливати на спосіб життя та переконнаня особистості як суто інформаційно, так і за допомогою практичних зразків.

Завдання для груп: підготувати виступ про різні маніпулятивні технології ЗМІ.

І група – поняття медіа-маніпуляції, маніпулювання;

ІІ група – маніпулятивні технології ЗМІ («спіраль мовчання», дезінформація, техніка «сандвіча», міфи, створення інформації реальності, стереотипізація, посилання на анонімний авторитет, емоційний резонанс, «буденна розповідь», ефект присутності),

ІІІ група - маніпулятивні засоби впливу держави через ЗМІ (ідеологія, пропаганда, агітація).

Інформаційна картка для роботи групи І

Медіа-маніпуляція — вид психологічного впливу, що здійснюється через пресу (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотексти, телетексти, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку, соціальні мережі, що призводить до пробудження у об'єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди тощо.

Маніпулювання – це спосіб психологічного впливу, спрямований на зміну напряму активності аудиторії, її ідей, думок, поглядів тощо, який лишається непоміченим. Маніпуляція свідомістю – це своєрідне панування над духовним станом людей, управління їхньою поведінкою шляхом нав'язування їм ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу.

Виділяють три рівні маніпулювання:

•     посилення існуючих у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;
•     часткові, малі зміни поглядів на ті чи інші події, процеси, факти, що також вплив на емоційне і практичне ставлення людей до конкретного явища;
•     докорінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом поширення серед виборців сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для них повідомлень.

Способи маніпуляцій ЗМІ

Штучно продукується таке явище, як медіа-свідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від дійсної. Громадська думка через медіа-свідомість значно спотворюється.

За допомогою ЗМІ, інформацію можна:

• спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі; так званий фрагментарний спосіб поширення інформації: масив інформації подрібнюють на менші масиви, що не дозволяє пересічному індивіду сформувати цілісну картину подій;
• відредагувати, додавши власні домисли і коментарі (значна частина спотворень у подачі інформації спричиняється індивідуально-психологічними особливостями поширювачів інформації, особистими політичними симпатіями);
• інтерпретувати у вигідному світлі;
• просто приховати, разом із тим, акцентуючи увагу на окремих сторонах події, замовчуючи інші, що створює додаткову можливість маніпулювати аудиторією;
• створити "інформаційний шум", тобто зниження сприйняття фактів за рахунок подачі такої кількості новин, за якої стає неможливим їхнє сортування;
• оперативно подати навіть неперевірену інформацію, що є певним маніпулятивним прийомом та відповідно до "закону випередження" (сформульованого ще у 1925 році американським дослідником М. Лундтом), будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні;
• поширювати певний погляд на інформацію як її єдино вірний варіант. За рахунок цього створюватиметься ілюзорний ефект підтримки трансльованої ЗМІ ідеї більшістю, який призведе до небажання індивіда відкрито висловлюватись під страхом суспільних санкцій, якщо його точка зору не схожа на погляди більшості. Що більш часто це повідомлення повторюватиметься в ЗМІ, тим більше зростатиме небажання людини публічно говорити - модель спіралі мовчання.

Маніпуляції можуть застосовуватись до текстів, виступів, аудіо-, відео-, фотоматеріалів.

Інформаційна картка для роботи групи ІІ

Маніпулятивні технології ЗМІ

«Спіраль мовчання». Уперше це явище дослідила Е. Ноель-Нойманн. Суть його полягає в наступному: індивід є більш схильним лишати свої погляди невисловленими, якщо вони не підтримуються більшістю. Перед тим, як відкрито повідомити свою точку зору, особа підсвідомо сканує "клімат" суспільного настрою довкола. Якщо ситуація сприятлива і більшість підтримує точку зору індивіда, він матиме навіть більше мотивації та бажання публічно висловитись. Якщо ж ситуація несприятлива - індивід, передчуваючи суспільні санкції за висловлення непопулярної точки зору, найімовірніше промовчить. На переконання Е. Ноель-Нойманн, саме ЗМІ - а насамперед телебачення - каталізують дію "спіралі мовчання".

Таким чином, «спіраль мовчання» пов’язана із явищем ізольованості індивіда. Основні її твердження:

• людям, що висловлюють альтернативні до панівні погляди,загрожує ізолювання від суспільства,
• люди постійно відчувають страх перед ізольованістю,
• страх перед ізольованістю змушує людей постійно сканувати "клімат" суспільного настрою,
• результати такого сканування впливають на публічну поведінку людей, зокрема на їхню готовність або неготовність висловлювати свої думки відкрито.

Дезінформація. Дезінформація (обман)– це спосіб психологічного впливу, який полягає в навмисному наданні суперникам або аудиторіям такої інформації, що вводить їх в оману щодо дійсного стану справ. Дезінформація містить у собі використання свідомо помилкових даних і повідомлень. У цьому випадку вони стають обманом. Межа між дезінформуванням і обманом досить тонка.

Техніка «сандвіча». Назва "сандвіч" означає нашарування один на одного матеріалів різного характеру. Цей маніпулятивний ефект полягає у протиставленні позитивних і негативних образів.

"Отруйний сендвіч". Позитивний факт або подія, сприятливі для суб'єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним негативним матеріалом і, таким чином, нівелюється позитивний ефект від факту чи події. 

"Цукровий сендвіч". Негативний факт або подія, несприятливі для суб'єкта впливу, обрамлюються спеціально підібраним попереднім і наступним позитивним матеріалом і, таким чином, нівелюється негативний ефект від факту чи події.

Міфи. Масова комунікація сприяє розповсюдженню соціальних міфів – ілюзорних ідей, що містять певні цінності й норми, які сприймаються переважно на віру, без раціонального, критичного їх осмислення. ЗМІ може брати активну участь у їх створенні та трансляції.

Створення інформаційної реальності. Людина, не маючи доступу до усіх подій, які відбуваються у світі, потребує інформації про процеси, що відбуваються, які зачіпають її інтереси і сприяють орієнтації в інформаційному потоці. Але ЗМІ можуть відображати не чисті факти, а їх інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють псевдореальність, у ній за допомогою стереотипів маркують і закріплюють необхідну інформацію.

Стереотипізація. Важливу роль у стереотипізації особи і соціуму роблять засоби масової комунікації й інформації, які активно впливають не лише на окрему людину, але і на усе суспільство, а також беруть участь у побудові образу соціального світу.

Посилання на анонімний авторитет. Цей прийом введення в оману відноситься до так званої "сірої пропаганди». Авторитет, до якого звертаються, може бути релігійною чи вагомою політичною фігурою, діячем науки тощо. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому для більшої переконливості можуть цитуватися документи, оцінки експертів, звіти свідків та інші матеріали. Приклади: "Вчені встановили...", "Доктори рекомендують...", "Джерело з президентського оточення повідомляє..." тощо. Посилання на неіснуючий авторитет надають інформації солідності й ваги в очах пересічних громадян. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть. 

Емоційний резонанс. Спосіб створення у широкої аудиторії певного настрою з одночасною передачею їм пропагандистської інформації. Він дозволяє зняти психологічний захист, який на розумовому рівні вибудовує людина, свідомо намагаючись захиститися від пропагандистського або рекламного "промивання мозку".

Буденна розповідь. Якщо потрібно "привчити" людей до насильства, крові, вбивств тощо, то щодня в ЗМІ повідомляється про найтяжчі з них. Через декілька тижнів такої обробки населення перестає реагувати на найжахливіші злочини і масові вбивства, що відбуваються в суспільстві, бо наступає психологічний ефект звикання. Такий прийом дозволяє ЗМІ зберегти ілюзію об'єктивного висвітлення подій, але, в той же час, девальвує значимість того, що відбулося, створює у масової аудиторії уявлення про дану подію як про щось малозначне, що не потребує особливої уваги і, тим більше, суспільної оцінки. 

Ефект присутності. Прийом був уведений у практику нацистською пропагандою. Включає низку трюків, які імітують реальність, їх використовують при "репортажах із місця бою" та в кримінальній хроніці, фабрикуючи заднім числом зйомку "реального" затримання бандитів чи автокатастрофи. Ілюзію "бойової обстановки" створюють, наприклад, різкими рухами камери та порушенням її фокусу. При цьому все виглядає так, ніби оператор у страшному хвилюванні, під вогнем знімає реальність. Ілюзія достовірності надає сильного емоційного впливу і створює відчуття автентичності подій, ніхто не підозрює, що це лише дешевий трюк. 

Інформаційна картка для роботи групи ІІІ

Часто ЗМІ називають «четвертою владою» (наряду із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади). Вони також виступають в якості своєрідного контролю, критики поточної політики владних структур; оцінюють стан справ у тих чи інших секторах соціального життя тощо.

Взаємовідносини ЗМІ і держави регулюються законодавством. У житті існує три форми цієї взаємодії:

• держава повністю контролює ЗМІ
• держава опосередкованим чином впливає на ЗМІ
• ЗМІ існує як повністю незалежний інститут.

Один із способів контролю державою ЗМІ — цензура. Наразі існують часткові обмеження діяльності преси, регульовані окремими законами (визначення рейтингу фільма (за віком), попередження про насилля тощо).

Маніпулятивні засоби впливу держави через ЗМІ

Маніпулятивними засобами впливу держави на суспільство через ЗМІ є:

• ідеологія,
• пропаганда,
• агітація.

Вони пов’язані між собою.

Ідеологія. Ідеологія - система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, у яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного. Створенням ідеології займається особлива група професіоналів. Щоб стати спонукальною силою для великих груп людей, ідеологія повинна транслюватися в масову свідомість, у практичне знання; ця трансляція відбувається в рамках масових комунікацій. Одним із методів такої трансляції є пропаганда. Сюди ж відноситься і агітація.

Пропаганда — форма комунікації, спрямована на поширення фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганда зазвичай повторюється та розповсюджується через різні засоби масової інформації, щоб сформувати обраний результат суспільної думки.

Агітація — найважливіший засіб впливу на свідомість і настрій широких мас, з метою спонукати їх до політичної чи іншої активності, ідеологічна зброя боротьби партій. Агітація провадиться шляхом поширення певних ідей і лозунгів за допомогою різноманітних засобів: через пресу (газети, журнали, брошури, листівки, заклики тощо), усні виступи (доповіді, бесіди, читання газет та ін.), радіо, телебачення, кіно, театр, образотворче мистецтво (плакати, діаграми, карикатури тощо), політичну і художню літературу. Агітація тісно пов'язана з пропагандою, агітацію деколи розглядають як форму пропаганди.

1. Диспут щодо почутої інформації, опрацьованої у групах
2. Залік (за темами розділів 3, 4) (Див. додатки)

VIІІ. Підбиття підсумків уроку

1. Вправа «Сходинки успіху»

2.                   Вправа «Незакінчене речення»
   Учитель разом із учнями обговорюють усі види діяльності, використані під час уроку. Учні висловлюють власні судження з приводу уроку, доповнюючи незакінчене речення:
   ” МЕНІ БУЛО …, ТОМУ ЩО…”.

3. «Нагороди» епітетами, порівняннями

Хто з учнів класу, на вашу думку, на уроці був активним? «Нагородіть» їх відповідними епітетами та порівняннями.

IX. Домашнє завдання

Обов’язкове:

• опрацювати матеріал підручника щодо вивченої теми (§ __, с. _____);

додаткові (на вибір, за бажанням):

• написати «Лист однолітку» за поданим початком («Якщо тобі хоча б раз пропонували щось у соціальних мережах, що зашкодило б твоєму здоров’ю, - це говорить про …», «Твої друзі постійно спілкуються онлайн, а ти любиш «живе» спілкування: бути, як усі в компанії, чи проявити силу характеру і стати на бік здорового способу життя, …»);
• створити колаж «Мій внесок у боротьбу за безпечний інформаційний простір».

У додатки

1. Поняття «біосоціальний характер особистості» несе в собі повідомлення про людину …

А) як частину природи і суспільства;

Б) як успішну особистість;

В) особистість, яка робить те, що забажає.

2. Життєві цінності – це …

А) майно, що належить окремій людині;

Б) те, що люди вважають важливим для свого життя, що визначає мету й мотиви їхньої діяльності, про що вони мріють і чого прагнуть;

В) позитивні риси характеру.

3. Ідеал краси — це …

А) взірець, яким захоплюються (чи обожнюють) у залежності від особливостей сприймання краси в конкретній культурі;

Б) наслідки дій пластичних хірургів;

В) все перелічене разом.

4. Ознаками ідеалу краси українського народу є:

А) маленький зріст, розмір ноги, руки, біла шкіра;

Б) довга коса, чорне волосся і брови;

В) всі перелічені ознаки.

5. Мислення – це …

А) спрямованість;

Б) зосередженість;

В) вибірковість;

Г) один із пізнавальних процесів психіки людини.

6. Встановіть відповідність

7. Позначте правильні відповіді.

Як набратися сил для успішного навчання:

А) відпочивати біля моря чи річки;

Б) зберігати в пам'яті інформацію;

В) прогулюватися на природі;

Г) подорожувати на велосипеді

8. Позначте правильні відповіді.

Щоб учитися було легше, слід розвивати:

А) увагу;

Б) уміння вчитися;

В) творче мислення;

Г) пам'ять.