Клас:

Предмет:

Тема:

11 клас.

«Українська література».

«Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа» (Образ Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко).

Вид уроку:

інтерактивний урок з елементами інтеграції й дослідження.

Мета:

познайомити учнів з найкращим із творчого доробку Ліни Костенко – романом „Маруся Чурай”,  проаналізувати образ Марусі в історичному та загальномистецькому контексті; формувати навички дослідницької роботи за підгрупами, розвивати вміння словесно створювати образний портрет Марусі, висловлювати своє ставлення до вчинків героїні, її морального вибору; виховувати в учнів найвищі моральні якості – почуття власної гідності, вірність у коханні, почуття відповідальності за вчинки, усвідомлення права на власний моральний вибір; плекати повагу до історичного минулого України, любов до рідної пісні.

Методи та прийоми:

словесно-ілюстративний, дослідницький, інтерактивний (аналіз художнього тексту за творчими підгрупами), творчий, елементи компаративного аналізу.

Обладнання:

композиція „Вінок жіночих образів”, ілюстрований календар „Я вибрала долю собі сама ...”, аудіозаписи українських пісень („Засвистали козаченьки”, “Ой, не ходи, Грицю”), картки для дослідження образу Марусі у підгрупах, задекорований куточок української хати, літературно-мистецька виставка “Образ Марусі Чурай у різних видах мистецтва”.

Проблемне питання:

Давайте спробуємо сьогодні знайти для себе відповідь: як ця самохарактеристика Марусі розкриває ментальність українського народу?

1. Слово вчителя:

У своєму романі Ліна Костенко показала Марусю Чурай як геніально обдарованого митця, як одного з творців українських пісень, що принесли всесвітню славу нашому народу. Немає сумніву, що, змальовуючи образ своєї попередниці, української поетеси ХVІІ ст., вона внесла у нього багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським суспільством 70-80-х рр. Допоможе нам розібратися у цьому творча група „біографів”.

1 “мистецтвознавець”

Вчитель:

Наша творча група досліджувала тему “Образ Марусі Чурай у різних видах мистецтва”. Ми переконалися, наскільки популярною є ця постать серед митців. Вона знайшла своє відображення у живописі, скульптурі, архітектурі, музиці, художніх творах. На нашій літературно-мистецькій виставці ви можете побачити різноманітні книги, ілюстрації, присвячені Марусі.

        Розкажіть, якою зовні була Маруся?

2 “мистецтвознавець”:

Найкраще уявити зовнішність Марусі допоможе зроблений фольклористом О.Шкляревським опис її портрета. Цей портрет був змальований з натури і зберігався у діда відомого українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. Саме його брали за основу художники, які хотіли зобразити образ співачки у своїх полотнах. Ось цей опис:

“Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька, струнка, як струна, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум’янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями… Голівку дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін”.  

3 “мистецтвознавець”:

Вчитель:

Образ Марусі Чурай є популярним і на нашій маленькій батьківщині – Луганщині.

Відома луганська скульпторка Катерина Домненко увічнила цю дівчину в своїй скульптурі. Вона була створена в 1989 році зі скла і цементу (демонстрація роботи).

У цій скульптурі відчувається відразу особистий стиль автора, мистецький смак, висока культура виконання. Маруся вийшла витонченою, тендітною, ніжною, як і сама українська пісня. А поєднання темних і світлих тонів, мабуть, передає те, що особиста життєва доля співачки склалася нелегко.

Що вам відомо про втілення цього образу в архітектурі? Чи є на сьогоднішній день в Україні пам’ятник Марусі Чурай?

4“мистецтвознавець”:

У 2006 році в Полтаві – на батьківщині Марусі     Чурай –  споруджено пам’ятник українській пісні в образі легендарної співачки. Він  розташований біля Полтавського обласного музично-драматичного театру імені Гоголя. Його авторами є полтавські скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб (демонстрація пам’ятника).

Вчитель:

5“мистецтвознавець”:

Хто з письменників звертався до цього образу?

До образу Марусі Чурай в літературі і мистецтві зверталися дуже часто. Сюжет про неї можна назвати “мандрівним”. Він покладений в основу творів багатьох письменників – українських і російських. У 1839 році видав історичну повість “Маруся – малоросійська Сафо” драматург О.Шаховський.

У 80-х роках ХІХ ст. з’явилася історична драма “Маруся Чурай – українська піснетворка” українського письменника Г. Бораковського.

Серед тих, кого захопила ця трагічна тема, були українські письменники:

 Л.Боровиковський – поема “Чарівниця”,

С. Руданський – “Розмай”,

М. Старицький – “Ой, не ходи, Грицю”,

В. Самійленко – “Чураївна”.

Кожний письменник зображує історію Марусі по-своєму – то в жанрі побутової трагедії, то соціально-побутової драми, то мелодрами.

Одна з найбільш вдалих версій була створена відомою українською письменницею Ольгою Кобилянською. Це повісь “В неділю рано зілля копала”, яка вийшла у 1909 році. Вона мала величезний успіх, була перекладена багатьма мовами світу, була поставлена на сцені.  

1-й

„біограф”

Наша група одержала завдання зібрати матеріал про життєвий шлях Ліни Костенко. Починаючи цю роботу, ми думали, що не матимемо жодних труднощів. Але виявилося, що публікацій про Ліну Василівну не так уже й багато. Справа в тому, що ця жінка належить до тих митців, які не люблять розповідати про себе. Вона скромна і нечестолюбна, рідко спілкується з репортерами. Ми майже не бачимо її на телеекрані. На запитання, що стосуються біографічних моментів, відповідає: “Із моїх творів можете дізнатися про мене все, що вас цікавить”. Тому наша творча група використала поезії Ліни Костенко як найдостовірніші біографічні свідчення. Пропонуємо вам перегорнути сторінки нашого літературного календаря „Я вибрала долю собі сама...”.

2-й

„біограф”

19 березня 1930 року народилася Ліна Костенко у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Всього 6 років прожила в ньому майбутня поетеса, та воно назавжди залишилося в її пам’яті. Своєрідний дух прадавнини витав над цими високими берегами Дніпра. Він породжувався близькістю Трипілля... Місто не раз споряджало своїх воїнів у походи Богдана  Хмельницького.

Про все це допитливій дівчинці розповідав батько – педагог від Бога.

1936 рік. Ліні виповнилося 6 років. Родина переїздить до Києва. Звідси однієї страшної доби „чорний ворон” забрав батька на цілих 10 років. Маленька дівчинка тоді ще не уявляла, що таке бути дочкою „ворога народу”. А згодом ці враження лягли на папір поетичними рядками:

Чуєш, батьку?

Пропадали ж люди ні за гріш.

Передсмертно лаявся Косинка.

Божеволів у тюрмі Куліш.

Курбас ліг у ту промерзлу землю!

Мовчимо,

Пнемося у багет.

Як мовчанням душу уяремлю,

то який же в біса я поет?!

3-й

„біограф”

1941 рік... Війна. Евакуація. Страшні біженські мандри. Перші вірші... Психологи вважають, що випробувані катастрофами діти надто швидко дорослішають, навіть у ранньому віці вони вже мають очі збагачених досвідом людей. Війну маленька Ліна сприймала саме такими очима.

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубили зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні...

О, перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

4-й

„біограф”

1952 рік... Ліна Костенко вступає до Московського літературного інституту імені М.Горького, зрозумівши своє покликання – бути майстром слова. За словами доньки Оксани Пахльовської, „мамина поезія з самого початку, від перших творів, була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу...”

1957 рік... Повернення до Києва. Виходять перші поетичні збірки „Проміння землі”, „Вітрила”, які засвідчили, що життєва і творча позиція Ліни Костенко не завжди збігалася з позицією влади. Вона сама свідомо обрала собі долю, тяжку, як Ісусів хрест, і світлу, як перше причастя.

Наснився мені чудернацький базар:

під небом, у чистому полі,

для різних людей,

для щедрих і скнар,

продавалися різні Долі...

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя смутне,

Душею покликала очі.

• Ти все одно не візьмеш мене, -

Сказала вона неохоче.

• А може, візьму?
• Ти собі затям, -

Сказала вона суворо. –

За мене треба платити життям,

а я принесу тобі горе.

• То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?

• Поезія – рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

Минула ніч. І скінчився сон.

А доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

5-й

„біограф”

1961-1977 роки

16-річне мовчання... 16 років вимушеної ізоляції від читачів.

На руках у мужньої жінки вже було двоє маленьких дітей – донька Оксана і син Василь. Влада намагалася зламати Ліну. Та її вірші переписувалися вручну, жили серед народу.

Ми мовчимо – поезія і я.

Ми одна одній дивимось у вічі.

Вона не знає, як моє ім’я, -

мене немає в нашому сторіччі.

Я не зійшла, посіяна в бетон.

Не прийнялась, морозами прибита.

Я недоцільна – наче камертон

у кулаці кошлатого бандита.

6-й

„біограф”

1980 рік – з величезними труднощами виходить збірка поезії „Неповторність” і роман у віршах „Маруся Чурай”. Коли книга віршів опинилася під загрозою невидання, Ліна Костенко оголосила голодування і до кінця тижня чиновники, що прийняли таке рішення, здалися.

Поетеса зізнається:

Я, що прийшла у світ не для корид,

Що не люблю юрби і телекамер,

О, як мені упікся і обрид

Щоденний спорт – боротися з биками.

Я одягаю пурпуровий плащ.

Бики вже люттю наливають очі.

Я йду на них!.. Душе моя, не плач...

Ці види спорту вже тепер жіночі.

7-й

„біограф”

Нині Ліна Костенко відома не лише в Україні. Це поетеса зі світовою славою, про що свідчать численні премії і нагороди.

1987 рік – лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка за збірку „Неповторність” і роман у віршах „Маруся Чурай”.

1990 рік – в США відбувся всесвітній конгрес „Ліна Костенко – поет і мислитель”.

1994 рік – Консорціум венеціанських видавців присудив Ліні Костенко премію Франческо Петрарки за збірку „Інкрустації”, перекладену італійською мовою.

Та найбільшою нагородою для поета Ліна Костенко вважає любов народу. Про це говорять поезії:

О, не взискуй гіркого меду слави!

Той мед недобрий, від кусючих бджіл.

Взискуй сказать поблідлими вустами

хоч кілька людям необхідних слів.

Взискуй прожить несуєтно і дзвінко..

Взискуй терпінням витримати все.

А справжня слава – це прекрасна жінка,

що на могилу квіти принесе.

1-й „історик”

Розгром Полтави в 1658 році – це історичний факт. Підтвердженням цього є козацькі літописи („Історія русів”, літопис Самовидця, Грабянки, Величка), у яких знаходимо згадки про цю подію. Полтава була спалена згідно з наказом гетьмана І.Виговського в той час, коли в Україні, після смерті Б.Хмельницького, розгорнулася міжусобна боротьба, що надовго спустошила край.

Історичні джерела свідчать, що особистість Марусі Чурай викликала підвищений інтерес дослідників старовини. Одним з них був український історик В. Модзалевський. Що Маруся Чурай – реальна історична особа, не викликало сумнівів і у її земляка, письменника і журналіста О.Шкляревського, і у відомого російського бібліографа М.Голіцина. Вони вважали Марусю однією з найкращих співачок свого часу.

Наша творча група узагальнила всі прочитані версії і підготувала невелику історичну довідку про Марусю Чурай.

2-й „історик”

Народилася Маруся в Полтаві приблизно у 1625 році. Хата її батьків стояла на березі Ворскли. Нині приблизно можна визначити це місце, бо знаходилось воно недалеко від Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся до наших днів. Вважають, що Маруся була дочкою козацького старшини Гордія Чурая – людини хороброї і чесної. Одного разу під час сварки зі шляхтичем, який підло знущався над людьми, батько Марусі вихопив шаблю, вбив напасника, а сам врятувався тим, що втік на Запорізьку Січ і пристав до нереєстрового козацтва. Під час козацько-селянського повстання у битві під Кумейками у 1637 році Гордій Чурай потрапив у полон до польського гетьмана Потоцького і був страчений у Варшаві.

Вчитель:

Яка ж доля спіткала Марусю?

3-й „історик”

Маруся залишилася з матір’ю Горпиною. Їх обох шанували в Полтаві через славного батька, а також через особливий Марусин дар складати і чудово співати пісні.

Чарівна зовнішність, незвичайна обдарованість дівчини притягували до себе увагу парубків, серед яких був Іван Іскра – син відомого гетьмана Якова Остряниці. Але Маруся любила іншого – козацького сина Гриця Бобренка.

Деякий час Маруся і Гриць зустрічалися і щиро любилися. Проте заради багатства і за підказкою матері Гриць посватав дочку осавули Вишняка Галю. З розпачу й образи Маруся отруїла Гриця. Полтавський суд виніс вирок – стратити Марусю.

Вчитель:

Безперечно, якщо таке відбулося дійсно, судова справа Марусі мусила бути зафіксована в архівних документах?

4-й „історик”

Як уже згадувалося сьогодні, всі папери загинули під час пожежі в Полтаві. Але в радянські часи історик Іван Хоменко знайшов в архівах бібліотеки Академії наук цікавий документ – текст вироку полтавського суду, за яким Маруся мала бути страченою. У день страти на майдані зібрався великий натовп, і два кати витягли на поміст майже непритомну дівчину. За якусь мить до страти з’явився Іван Іскра. Він привіз універсал від Богдана Хмельницького, яким гетьман скасував вирок і дарував життя відомій співачці. Він високо цінував її талант. Про це згадує у романі і Ліна Костенко:

Не вільно теж, караючи, при цім не

урахувати також і чеснот.

Її пісні – як перло многоцінне,

як дивен скарб серед земних марнот.

Тим паче зараз, як така розруха.

Тим паче зараз, при такій війні, -

що помагає не вгашати духа,

як не співцями створені пісні?

Про наші битви – на папері голо.

Лише в піснях вогонь отой пашить.

Таку співачку покарать на горло, -

та це ж не що, а пісню задушить!

Портрет Марусі Чурай

Завдання

„На матір схожа, тільки трохи вища.

Ті ж самі очі і така ж коса.

• Ну, от скажіте, людоньки, навіщо

такій убивці та така краса?”

1. У якій мірі портрет відображає внутрішній світ героїні, її характер?
2. Як ви уявляєте зовнішність Марусі? Підготуйте усний малюнок на тему „Портрет Марусі Чурай”.
3. У якому розділі вперше сказано про зовнішність Марусі? Як сприймає її народ?
4. Якою постає Маруся в останніх розділах роману?

Спадкове у характері Марусі

Завдання

„Красива я була, правда?

            Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

           Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

          Схожа на свій народ”

1. Поясніть „генетику” Марусі, виходячи з наведеної цитати.
2. Хто була бабуся Чураївни? Як про це сказано в романі?
3. Хто був батько Марусі?
4. Які риси характеру Марусі треба вважати найбільш виявленими.
5. Ваше розуміння самохарактеристики Марусі:

       „Я – навіжена. Я дитя любові.

       Мені без неї білий світ глевкий”.

Патріотизм Марусі

Завдання

„Коли в похід виходила батава, -

її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні ”

1. Що таке патріотизм?
2. У чому виявляється патріотизм Марусі Чурай?
3. Що цінувала Маруся у чоловікові?
4. Чи можливо порівняння Марусі із Ярославною („Слово о полку Ігоревім”)? Як ви розумієте слова сучасного письменника з діаспори Степана Ткачука:

Я намалював портрет Марусі Чурай –

І часи переспівали

„Пісню о полку Ігоревім”?