Конспект уроку з української літератури для 11-го класу на тему "Література учить жити" (підсумковий урок)

Про матеріал

Пропоную підсумковий урок за курс шкільної програми з української літератури. Урок допоможе підбити підсумки вивченню української літератури у школі.

Перегляд файлу

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 11 КЛАСІ

           УРОК-ПІДСУМОК. ЛІТЕРАТУРА УЧИТЬ ЖИТИ…

 

ТЕМА УРОКУ:  Проблеми екології в творчості українських письменників.

МЕТА  УРОКУ:    Розглянути деякі твори українських письменників, у   яких   показано   проблеми   екології (природи   і   «душі   людської»).    Розвивати в учнів уміння самостійно працювати з текстом,  вибирати го­ловне, виразно читати поезії напам'ять, аналізувати твори;   виховувати в учнів небайдуже ставлення до рідної землі, природи, мови.

ТИП УРОКУ:            Підсумковий урок

ОБЛАДНАННЯ УРОКУ:

1.  Виставка творів українських письменників.

2.  Висловлювання  поетів.

3.  Плакати    (Символи   України — червона   калина, журавлі, лелеки).

4.   Рушники, вишивані традиційними кольорами (червоним і чорним).

5.  Грамзапис  «Два  кольори»   (Д.   Павличко,   О.   Білаш).

 

 «Поезія — це    завжди    неповторність,    якийсь    без­смертний дотик до душі».

(Ліна Костенко)

«Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у всім житті»

(Борис Олійник)

Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми проводимо підсумковий урок з літератури, тема якого: «Література учить жити…»

  • А що це конкретно означає?
  • Чого вона навчила вас такого, що необхідне людині в житті?

 

Бесіда з учнями (можлива у формі дискусії)

 

Слово вчителя

Підводячи підсумок вивченого, ми поговоримо про твори українських письменників, у яких показано проблеми екології природи і людської душі.

Ви вивчаєте екологію.

Що означає це слово?

(пояснення учнів).

Проблема еко­логії сьогодні дуже актуальна. Стан здоров'я людей загрозливий. Вода, повітря — все забруднене. Але сьогодні існує ще одна проблема — проблема екології «душі людської». Ми сьогодні повинні відродити красу рідної землі, повер­нути забуті імена, а з ними тривоги і болі за рідну землю, за її людей, за їх духовність. Щоб ми і наші діти знали і любили свою музу, не соромились її, а гордились нею, і щоб процвітала наша Україна — вільна і незалежна.

Розповіді учнів.

І. Василь   Симоненко

 Його нази­вають вічно юним, закоханим у людину. Дуже любив рідну землю, найдорожче, що є  в  людини Вітчизну.

«Я живу тобою! І для тебе.

Вийшов з тебе, в тебе перейду...»

 

Народ, людина, творіння її рук, інколи бездушне — проблеми еколо-гії — ось той стрижень, навколо якого обертається думка поета, його звертання: «Генії! Без­смертні!! На коліна станьте перед смертними людьми».

Яка   то   поезія,   коли   вона  не   примушує   мислити?

Поезія — це прекрасна мудрість. Треба було пере­творити людину — вона не могла далі залишитись без­мовною, пригніченою, безправною, байдужою.

Декламація вірша

 

ІІ. БОРИС ОЛІЙНИК

«Коли вже народився ти поетом —

За все відповідай у цім  житті».

На Україні в народній творчості, в літературі існує багато образів-символів. Один з них — це образ жу­равля — символ весни, миру, благодаті, розлуки та повернення.

«Потяглися журавлі вдалеч плавко,

Доганяв їх листопад за селом,

Тільки сивий чоловік тихо плакав,

Юний сивий чоловік німо плакав

З перебитим у лікті крилом».

У поемі-казці «Крило» Б. Олійник оригінально роз­криває тему взаємовідносин між людиною і природою, між людиною і її високою мрією, духовним здоров'ям і обмеженістю, звироднілістю окремих перебувальців на землі.

 

III. ІВАН ДРАЧ

«Жити. Творити. Світ берегти.

Світити людині на цілі світи.

Холонуть зірки. Але чуйно і зірко

Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!»

Світ Івана Драча — це світ мальовничий і незви­чайний, це розкутість думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його охоплюють сумнів і тривога за долю планети, за долю кожної людини. Страховиськом стає для людства атомна бомба, а для нас став стра­ховиськом Чорнобиль. Є у Івана Драча твір «Чорно­бильська мадонна». Автор назвав його поемою, але це і трагедія, і скорботна пісня. Жахлива мертва чор­нобильська зона. Як врятуватися від поширення ра­діації?

Алегорично і символічно звучать останні рядки поеми:

«Несе сива чорнобильська мати

Цю планету... це хворе дитя!..»

Це  крик душі  поета,  це його  пекучий  біль.

 

IV. ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ

«Мої думки — мої п'єси, моє мислення».

Не байдуже, що ми залишимо після себе людству. Цікава його п'єса «Дикий ангел». Головна проблема — тривога за ро­дину, як основу, як осередок суспільства, бо

«Яка родина — така й господа.

Яка господа — така й країна.

Яка держава — така й земля».

П'єса вчить правильно будувати відносини між батьками й дітьми, коли вони стануть дорослими людьми, коли вмітимуть лічити гроші і берегти кожну копійку, і не бути «временщиками» на цій землі, а бути господарями на ній. Багато епізодів драми зву­чать сьогодні особливо по-сучасному.

 

V. ДМИТРО  ПАВЛИЧКО

«О, рідне слово, хто без тебе я?»

В останні роки ще виникло словосполучення — еко­логія душі. Що це? А це — відчуженість від рідної мови, історії, культури, літератури. Дмитро Павличко — один з її захисників, бо знизилась культура цілого покоління, відбувається деградація душі. Як зберегти молоду людину від спустошення, від прірви, коли в душі і серці не залишається нічого святого? Поверну­ти святість словам: мати, хліб, мова, земля, планета. Людина повинна бути не байдужою на цій землі  і піклува­тися не тільки про життя сьогоднішнє, а й прийдеш­нє. Так у вірші «Ти зрікся мови рідної...» поет картає земляка - українця, який занедбав поле рідного слова, ставши безбатченком, перевертнем...

Мова народу — найсвятіше його багатство,  його скарб...

«То — наше слово, то — щоденне чудо,

то — сонця зір крізь каменя більмо,

то — дух народу,— О всесильний Буддо! —

все в нас бери, лиш мови не дамо!..»

 

VI. .ОЛЕСЬ ГОНЧАР

Відомий всім із шкільної лави, написав безліч пре­красних творів, але ми поговоримо про «Собор» — його називають «багатостраждальним». А чому? Адже роман- не жива істота. Але письменнику болить, і він мов­чати не може. У «Соборі» письменник на повний голос підніс тему боротьби проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва.

З теплими словами звернувся Григір Тютюнник у листі до автора «Собору»: «Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе». Собор — мов жива, дивовижно прекрасна істота привертає до себе красою витвору людських рук і мозку. І ось над цим реально існуючим символом безсмертя народу нависла загроза знищення.

У романі розвінчуються такі негативні прояви сучас­ності, як бюрократизм, бездуховність, нігілістичне став­лення до української культури, споживацькі тенденції, дух руйнування, нехтування народними звичаями, народною піснею,  почуттями патріотизму.

 

VII. ЛІНА КОСТЕНКО 

«Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі».

Уже в перших книжках Ліна Костенко постала пе­ред  читачами  поетом  чесним  і  безкомпромісним, мислячим   і   самобутнім. Читачі   й   критика сприйняли її твори прихильно. Всі переконалися,  що в українську поезію прийшов справжній майстер слова.

 

Вона  є поетесою  епохи, — небайдужа, щира, праг­не поезією відродити душу людини.

«Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки».

Ціла   низка   віршів   Ліни   Костенко   «кричить»   про екологію.

«Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин  проблиски скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Поетеса прохає:

«Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку, шляхетну

інохідь коня».

Енергія слова — з енергії душі...

 

Заключне слово вчителя

І як би хотілося, щоб земля наша стала родючою і чистою, криниця — джерельною, слово — високим, ду­ша — глибокою, поезія — величною,    мова солов'їною, мати — безсмертною, а людина вічною.

І ми, люди, живучи на цій землі, по­винні пам'ятати, що ми — Люди,— що  ти — Людина.

«Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

 

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба,

Гляди ж не проспи!

 

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні».

І поки на Україні живе людина, звучить її мова, лине її пісня, є надія, що відродиться наша Ненька, її культура, традиції, духовність. А залежатиме  це від вас, наших молодих громадян.

Ви стоїте на дорозі самостійного життя. Пройде зовсім небагато  часу – і останній дзвінок сповістить, що вам пора в дорогу, в майбутнє життя.

І який шлях ви виберете в житті: широкий, прямий, чи вузький, хвилястий, від того залежатиме і ваше особисте майбутнє, і доля нашої держави. Успіхів вам, вибору правильних шляхів у житті, і нехай шкільні уроки літератури, улюблені ваші літературні герої будуть вам чітким дороговказом  у житті.

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Буланов Юрій Іванович
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
До підручника
Українська література (рівень стандарту, академічний) 11 клас (Авраменко О.М., Пахаренко В.І., Мовчан Р.В.)
Додано
15 лютого 2018
Переглядів
2762
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку