Конспект уроку з української літератури для 11-го класу на тему "Література учить жити" (підсумковий урок)

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 11 КЛАСІ

           УРОК-ПІДСУМОК. ЛІТЕРАТУРА УЧИТЬ ЖИТИ…

 

ОБЛАДНАННЯ УРОКУ:

1.  Виставка творів українських письменників.

2.  Висловлювання  поетів.

3.  Плакати    (Символи   України — червона   калина, журавлі, лелеки).

4.   Рушники, вишивані традиційними кольорами (червоним і чорним).

5.  Грамзапис  «Два  кольори»   (Д.   Павличко,   О.   Білаш).

 

 «Поезія — це    завжди    неповторність,    якийсь    без­смертний дотик до душі».

(Ліна Костенко)

«Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у всім житті»

(Борис Олійник)

Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми проводимо підсумковий урок з літератури, тема якого: «Література учить жити…»

• А що це конкретно означає?
• Чого вона навчила вас такого, що необхідне людині в житті?

 

Бесіда з учнями (можлива у формі дискусії)

 

Слово вчителя

Підводячи підсумок вивченого, ми поговоримо про твори українських письменників, у яких показано проблеми екології природи і людської душі.

Ви вивчаєте екологію.

Що означає це слово?

(пояснення учнів).

Проблема еко­логії сьогодні дуже актуальна. Стан здоров'я людей загрозливий. Вода, повітря — все забруднене. Але сьогодні існує ще одна проблема — проблема екології «душі людської». Ми сьогодні повинні відродити красу рідної землі, повер­нути забуті імена, а з ними тривоги і болі за рідну землю, за її людей, за їх духовність. Щоб ми і наші діти знали і любили свою музу, не соромились її, а гордились нею, і щоб процвітала наша Україна — вільна і незалежна.

Розповіді учнів.

І. Василь   Симоненко

 Його нази­вають вічно юним, закоханим у людину. Дуже любив рідну землю, найдорожче, що є  в  людини — Вітчизну.

«Я живу тобою! І для тебе.

Вийшов з тебе, в тебе перейду...»

 

Народ, людина, творіння її рук, інколи бездушне — проблеми еколо-гії — ось той стрижень, навколо якого обертається думка поета, його звертання: «Генії! Без­смертні!! На коліна станьте перед смертними людьми».

Яка   то   поезія,   коли   вона  не   примушує   мислити?

Поезія — це прекрасна мудрість. Треба було пере­творити людину — вона не могла далі залишитись без­мовною, пригніченою, безправною, байдужою.

Декламація вірша

 

ІІ. БОРИС ОЛІЙНИК

«Коли вже народився ти поетом —

За все відповідай у цім  житті».

На Україні в народній творчості, в літературі існує багато образів-символів. Один з них — це образ жу­равля — символ весни, миру, благодаті, розлуки та повернення.

«Потяглися журавлі вдалеч плавко,

Доганяв їх листопад за селом,

Тільки сивий чоловік тихо плакав,

Юний сивий чоловік німо плакав

З перебитим у лікті крилом».

У поемі-казці «Крило» Б. Олійник оригінально роз­криває тему взаємовідносин між людиною і природою, між людиною і її високою мрією, духовним здоров'ям і обмеженістю, звироднілістю окремих перебувальців на землі.

 

III. ІВАН ДРАЧ

«Жити. Творити. Світ берегти.

Світити людині на цілі світи.

Холонуть зірки. Але чуйно і зірко

Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!»

Світ Івана Драча — це світ мальовничий і незви­чайний, це розкутість думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його охоплюють сумнів і тривога за долю планети, за долю кожної людини. Страховиськом стає для людства атомна бомба, а для нас став стра­ховиськом Чорнобиль. Є у Івана Драча твір «Чорно­бильська мадонна». Автор назвав його поемою, але це і трагедія, і скорботна пісня. Жахлива мертва чор­нобильська зона. Як врятуватися від поширення ра­діації?

Алегорично і символічно звучать останні рядки поеми:

«Несе сива чорнобильська мати

Цю планету... це хворе дитя!..»

Це  крик душі  поета,  це його  пекучий  біль.

 

IV. ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ

«Мої думки — мої п'єси, моє мислення».

Не байдуже, що ми залишимо після себе людству. Цікава його п'єса «Дикий ангел». Головна проблема — тривога за ро­дину, як основу, як осередок суспільства, бо

«Яка родина — така й господа.

Яка господа — така й країна.

Яка держава — така й земля».

П'єса вчить правильно будувати відносини між батьками й дітьми, коли вони стануть дорослими людьми, коли вмітимуть лічити гроші і берегти кожну копійку, і не бути «временщиками» на цій землі, а бути господарями на ній. Багато епізодів драми зву­чать сьогодні особливо по-сучасному.

 

V. ДМИТРО  ПАВЛИЧКО

«О, рідне слово, хто без тебе я?»

В останні роки ще виникло словосполучення — еко­логія душі. Що це? А це — відчуженість від рідної мови, історії, культури, літератури. Дмитро Павличко — один з її захисників, бо знизилась культура цілого покоління, відбувається деградація душі. Як зберегти молоду людину від спустошення, від прірви, коли в душі і серці не залишається нічого святого? Поверну­ти святість словам: мати, хліб, мова, земля, планета. Людина повинна бути не байдужою на цій землі  і піклува­тися не тільки про життя сьогоднішнє, а й прийдеш­нє. Так у вірші «Ти зрікся мови рідної...» поет картає земляка - українця, який занедбав поле рідного слова, ставши безбатченком, перевертнем...

Мова народу — найсвятіше його багатство,  його скарб...

«То — наше слово, то — щоденне чудо,

то — сонця зір крізь каменя більмо,

то — дух народу,— О всесильний Буддо! —

все в нас бери, лиш мови не дамо!..»

 

VI. .ОЛЕСЬ ГОНЧАР

Відомий всім із шкільної лави, написав безліч пре­красних творів, але ми поговоримо про «Собор» — його називають «багатостраждальним». А чому? Адже роман- не жива істота. Але письменнику болить, і він мов­чати не може. У «Соборі» письменник на повний голос підніс тему боротьби проти духовного браконьєрства, кар'єризму, прислужництва.

З теплими словами звернувся Григір Тютюнник у листі до автора «Собору»: «Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе». Собор — мов жива, дивовижно прекрасна істота привертає до себе красою витвору людських рук і мозку. І ось над цим реально існуючим символом безсмертя народу нависла загроза знищення.

У романі розвінчуються такі негативні прояви сучас­ності, як бюрократизм, бездуховність, нігілістичне став­лення до української культури, споживацькі тенденції, дух руйнування, нехтування народними звичаями, народною піснею,  почуттями патріотизму.

 

VII. ЛІНА КОСТЕНКО 

«Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі».

Уже в перших книжках Ліна Костенко постала пе­ред  читачами  поетом  чесним  і  безкомпромісним, мислячим   і   самобутнім. Читачі   й   критика сприйняли її твори прихильно. Всі переконалися,  що в українську поезію прийшов справжній майстер слова.

 

Вона  є поетесою  епохи, — небайдужа, щира, праг­не поезією відродити душу людини.

«Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки».

Ціла   низка   віршів   Ліни   Костенко   «кричить»   про екологію.

«Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

і озерявин  проблиски скупі.

І той у небі зморений лелека,

і те гніздо лелече на стовпі.

Поетеса прохає:

«Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,

вечірню в попелі жаринку, шляхетну

інохідь коня».

Енергія слова — з енергії душі...

 

Заключне слово вчителя

І як би хотілося, щоб земля наша стала родючою і чистою, криниця — джерельною, слово — високим, ду­ша — глибокою, поезія — величною,    мова — солов'їною, мати — безсмертною, а людина — вічною.

І ми, люди, живучи на цій землі, по­винні пам'ятати, що ми — Люди,— що  ти — Людина.

«Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

 

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба,

Гляди ж не проспи!

 

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні».

І поки на Україні живе людина, звучить її мова, лине її пісня, є надія, що відродиться наша Ненька, її культура, традиції, духовність. А залежатиме  це від вас, наших молодих громадян.

Ви стоїте на дорозі самостійного життя. Пройде зовсім небагато  часу – і останній дзвінок сповістить, що вам пора в дорогу, в майбутнє життя.

І який шлях ви виберете в житті: широкий, прямий, чи вузький, хвилястий, від того залежатиме і ваше особисте майбутнє, і доля нашої держави. Успіхів вам, вибору правильних шляхів у житті, і нехай шкільні уроки літератури, улюблені ваші літературні герої будуть вам чітким дороговказом  у житті.