Конспект уроку з української літератури для 7 класу на тему: "Михайло Стельмах. «Гуси – лебеді летять». Автобіографічна повість про дитинство"

Тема. Михайло Стельмах. «Гуси – лебеді летять». Автобіографічна повість про дитинство

Мета: сприяти зацікавленню семикласників особою письменника, його творчістю;

поглибити знання про жанри епосу, зокрема розкрити поняття «автобіографічна повість»; розвивати увагу, спостережливість, асоціативне та творче мислення, уміння грамотно висловлювати свої думки, враження; активізувати словник школярів;  виховувати любов до батьків, до рідної землі, малої батьківщини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи, форми, прийоми: ауторелаксація «Веселка», «Ключові слова», «Незакінчене речення», словникова робота, «Квітка спогадів», «Знаю – вмію – ціную»,  фізкультхвилинка, «Мікрофон», робота в парах, мовний аналіз фрагментів повісті, гра «Бадмінтон», «ПРЕС», самооцінювання.

Очікувані результати:

Після проведення уроку учні повинні

Знати:

• коротко життєвий та творчий шлях М. Стельмаха;
• що таке повість та жанрові особливості автобіографічної повісті;
• зміст першого розділу повісті «Гуси – лебеді летять».

Вміти:

• висловлювати власне ставлення до зображуваних подій;
• коментувати ключові епізоди першого розділу повісті;
• робити власні висновки;
• доводити, що повість автобіографічна.

Цінувати:

• знання про життєвий та творчий шлях М. Стельмаха;
• своїх батьків, рідних, малу батьківщину, любити їх і поважати.

Обладнання: презентація до уроку, міні-конспект для учнів.

Епіграф:                                               Я простий сіроокий хлопчина –

Син своєї нової землі,

На мені галіфе з полотнини,

І мені славно жити в селі.

… тут сонце нанизує дні

На жита,  на червону пшеницю,

На гаї і на юність мою,

І тому, як в казкову жар-птицю,

Я закоханий в землю свою!

Михайло Стельмах

 

 

 

Хід уроку

І. Організація класу та мотивація діяльності.

1. З’ясування емоційної готовності до уроку.

Ауторелаксація «Веселка».

Сядьте зручно, заплющте очі, уявіть веселку. Вам легко, спокійно, приємно. Ви вільно себе почуваєте. Дихаєте рівно і спокійно. А тепер відкрийте очі, встаньте, потягніться до сонечка, над головою зробіть уявну дугу веселки. Хай у нас все буде гаразд і справдяться наші очікування від уроку.

2. Ключові слова: Михайло Стельмах, дитинство, автобіографія, повість, «Гуси – лебеді летять»

3. Актуалізація суб’єктного досвіду. Звучить пісня Миколи Свидюка «Дитинство», учні повинні закінчити речення. «Незакінчене речення»

«Моє дитинство – це…»

4. Коментар епіграфа.

Словникова робота:

Галіфе – це штани особливого крою, що обтягують литки та коліна і дуже розширюються на стегнах.

Полотнина – домоткане полотно.

Полотно - конопляна, лляна, бавовняна, а також штучна або шовкова тканина особливого переплетення.

Обговорення:

а) що можна сказати про автора епіграфа?

б) яка думка складається про М. Стельмаха, як про людину?

5. Оголошення теми й мети уроку.

Отже, тема нашого уроку: «Михайло Стельмах. «Гуси – лебеді летять». Автобіографічна повість про дитинство». Учені стверджують, що характер дитини закладається ще в ранньому віці. Дитинство Михайлика, героя автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять», було нелегким — із постійними нестатками та злигоднями, але поруч із ним завжди добрі, щирі люди: мати, батько, дідусь, бабуся. Саме вони навчили хлопця співчутливості, милосердя, показали неповторну красу природи, підтримали мрії та шляхетні поривання. Отримавши малим безцінний досвід, хлопець виріс справжньою людиною, знайшов свій шлях у житті, розвинув талант. Про це докладніше ви й дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці, для проведення якого мені потрібні помічники (з класу обирається 6 учнів, які отримують пелюстки з цитатами - спогадами).

6. «Знаю – вмію – ціную»

знаю	вмію	ціную
коротко життєвий та творчий шлях М. Стельмаха; що таке повість та жанрові особливості автобіографічної повісті; зміст першого розділу повісті «Гуси – лебеді летять».	висловлювати власне ставлення до зображуваних подій; коментувати ключові епізоди першого розділу повісті; робити власні висновки; доводити, що повість автобіографічна.

ІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

1. Розповідь учителя з коментарями учнів – помічників.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці на Вінниччині в родині хлібороба. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. Хлопчик був закоханий у поетичний світ природи, праці й пісні завдяки матері, Ганні Іванівні. Саме вона посіяла в дитячу душу любов до всього живого. «Коли на городі з'являвся перший пуп'янок огірка чи зацвітав повернутий до сонця соняшник, мати брала мене, малого, за руку і вела подивитися на це диво, і тоді в блакитнавих очах її назбирувалось стільки радості, наче вона була скарбничим усієї землі. Вона перша навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб і калину, вона першою показала, як плаче від радості дерево, коли надходить весна, і як у розквітлому соняшнику ночує оп’янілий джміль».

Із щемом і безмежною вдячність Стельмах згадує про матір: «Що їй думалось тоді, моїй сільській босоногій Ярославні, перед людяністю, скромністю і мудрістю якої я й досі схиляю свою, вже посивілу, голову? Не знаю, як би склалась моя доля, коли біля неї не стояла б, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її потрісканих рук… Вона благала, сварилася, плакала, ночами не спала і батькові не давала спати, наполягаючи, щоб він оддав мене вчитися далі - у школу селянської молоді, що була за двадцять верст од нашого села.» Коли Михайлику було 9 років, його віддали до школи. Хлопчик на той час уже вмів читати й писати, тому його одразу прийняли до другого класу.

Про любов до читання він пригадував так: «Якось я швидко, самотужки навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери  хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом.

З ніжністю він згадував батька, Панаса Дем’яновича, який носив його, босоногого, до школи на руках, бо через бідність родина не мала можливості придбати чоботи. «Дорогою люди дивувалися, що Панас на руках несе в школу сина, деякі школярі на це диво тицяли пальцями, а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку.»

А з яким теплом говорив Стельмах про свого діда Дем’яна – народного філософа й талановитого майстра: «Чого тільки не вмів мій дідусь! Залізо й дерево аж співали у діда… Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них.» З любов’ю згадував бабусю і свій перший похід у церкву. «Бабуся перед якимсь втемнiлим образом поставила саморобну свiчечку й ревно почала молитися доти, поки не згадала, що менi доконче треба показати грiзний i страшний суд — господа нашого Iсуса Христа друге пришестя.»

Квітка спогадів: матуся, татусь, дідусь, бабуся.

Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в  1928 році очолив молодіжну бригаду з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: буду вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші поезії надруковано в 1936 році.

1941 року побачила світ збірка віршів молодого поета – вчителя «Добрий ранок». Рядовим солдатом – артилеристом пішов М. Стельмах на фронт у перші ж дні війни. Контузія, поранення, госпіталь, лікування… В роки війни виходять збірки його поезій «За ясні зорі», «Провесінь» та книжка оповідань «Березовий сік». І ось така бажана перемога! Поет – воїн повернувся до улюбленої справи.

Враження воєнних літ було пізніше відтворено з суворою правдою життя  в романах «Велика рідня», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди».

Цілу бібліотечку складають книжечки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна – весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжаковому вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім’я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна – зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо- літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка».  

Продовжувачем справи батька був син М. Стельмаха Ярослав, з творчістю якого ви познайомилися в 6 класі. Давайте пригадаємо, який твір Ярослава Стельмаха ви вчили, чи сподобався він вам?

Помер Михайло Стельмах 27 вересня 1983 року і похований у місті  Києві.

Музей М. Стельмаха в с. Дяківці відкрито 24 травня 1989 р. У музейній колекції є особисті речі письменника, документи, фотографії, кіно- та відеоматеріали, сувеніри, речі хатнього вжитку родини Стельмахів, меблі та книги з особистої бібліотеки Стельмаха, різноманітні видання його творів.

 24 травня 2017 р. було відзначено 105-ту річницю від дня народження письменника.

Фізкультхвилинка

Гуси–лебеді летіли.

На галявці тихо сіли.

Один – піднялись, обтрусились.

Два – круг себе покрутились.

Три, чотири – політали.

П’ять – за парти посідали.

2. Теорія літератури. «Літературне дерево».

Повість – прозовий розповідний твір, за обсягом більший від  оповідання, у якому розповідається про одну або кілька подій одного чи кількох головних героїв протягом досить тривалого часу.

Автобіографія (від гр. autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — опис автором свого особистого життя.

Автобіографічним – називають твір, головним героєм якого є сам автор.

Дилогія – два самостійних твори, пов’язані задумом, сюжетом персонажами.

3. М. Стельмах «Гуси-лебеді летять...» (1964 р.) 

3.1.Передумова написання твору. 
      Дійшовши свого полудня віку, Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять». Роботу над нею письменник датував 1963–1964 роками. Проте спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, які проминули в селі Дяківці (тепер це Літинський район Вінницької області), пам’ять про рідних і односельців, про події, що пройшли колись перед очима, видно, взяли в полон надто сильно. Отож, у 1966 році з’явилася ще одна автобіографічна повість — «Щедрий вечір», у якої знову ожили добре знайомі читачам герої попереднього твору. 
Отже, за роботу над оповіддю про дитинство Михайло Панасович узявся, досягнувши свого творчого віку. 
       У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки). 
       Михайло Панасович у повісті малює людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. 
3.2. Цю повість М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». 

3.3. Опрацювання І розділу твору.

Робота з уривком з кінофільму:

А) коротка довідка про фільм (кіностудія Довженка, 1974, режисер Олександр Муратов);

Б) перегляд;

В) обговорення «Мікрофон»:

- що казкового є на початку повісті? Які казкові герої, слова, вчинки наявні?

- чому маленькому Михайликові лебеді навіяли в уяві казку?

- як характеризує хлопчика таке сприйняття дійсності?

3.4. Робота в парах: мовний аналіз фрагментів повісті.

А) Визначте у реченні присудки. З’ясуйте, з якою метою автор використовує їх у реченні.

«Машинерія твоя летить, аж гуде, вітер у вухах пересвистує, збоку собаки гавкають, на дзвіниці дзвонять, перед тобою хати хитаються, підстрибують, уся земля йде обертасом, а ти, мов кум королю, розсівся на своїх ногах, щоб не так мерзли, і переганяєш дівчат або якогось страхополоха, з розгону врізаєшся у чиїсь санчата і м’ячем вилітаєш на сніг»

Б) Знайдіть фразеологізми в поданому уривку. Якого ефекту досяг автор, використавши цілу низку фразеологізмів – синонімів.

«Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, а й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губилися ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти і на в’язах стирчала макітра…»

Поки учні виконують завдання на картках у парі, проводиться гра «Бадмінтон»: учитель задає питання і дає учневі волан, учень відповідає – волан повертається учителеві

Бесіда за питаннями.

1. Як М. Стельмах описує рідну місцевість?

2. Які зміни будуть відбуватися у природі з приходом весни?

3. У чому ж призначення сонця на землі, на думку діда Дем’яна?

4. За що мати частенько сварилася на Михайлика?

5. Як діти раділи приходу зими?

6. Якого покарання і за що зазнав Михайлик від мами?

7. Для чого бабуся повела Михайлика до церкви?

8. Що побачив Михайлик у церкві?

9.Яким чином однокрила качка, яка жила у дворі родини Михайлика, могла «розбиратися в людях»?

ІІІ. Рефлексивно – оцінювальний етап.

Бесіда:

1. Який твір називають автобіографічним?
2. Доведіть, що повість М. Стельмаха «Гуси – лебеді летять» є автобіографічною. Метод «ПРЕС»

Я вважаю, що…

Тому що …

Наприклад,…

Отже,…

3. Оцінювання та самооцінювання.

ІV. Домашнє завдання.

Обов’язкове: прочитати розділ другий повісті, виконати 1-2 завдання на с. 117.

За бажанням: намалювати малюнки до першого розділу повісті.

V. Підсумок уроку.

1. «Знаю. Вмію. Ціную» Заповнення вільної колонки у міні – конспектах.
2. Слово вчителя. Дитинство в кожного своє: у когось — це село, батьківська хата, садок, звідки випурхнули пташенята, розправивши крила. В інших — це міська квартира, з нечастими приїздами на гостину в село до бабусі. Але який би вигляд не мала домівка, вона залишається тим берегом дитинства, від якого, вирушивши в життєве плавання, людина починає вести відлік свого життєвого шляху.