Конспект уроку з української літератури "Позакласне читання. Валентина Візірська «Шляхами Гілеї»"

Тема: Позакласне читання. Валентина Візірська «Шляхами Гілеї»

Мета: ознайомити з творчістю письменниці, допомогти здобувачам освіти усвідомити ідейно-художній зміст роману Валентини Візірської «Шляхами Гілеї»; розвивати образне та критичне мислення, висловлювати свої міркування про прочитане; виховувати моральні якості, сімейні цінності, любов до рідного краю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Валентини Візірської, історико-фантастичний роман «Шляхами Гілеї», презентація, використання інтерактивної вправи Wordwall.

ХІД УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
3. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Епіграф до уроку:

Історією не завжди можна втішатися – в неї треба ще й учитися.

                                                                                          (П. А. Загребельний)

Лекція вчителя.

Валентина Степанівна Візірська (дівоче  прізвище авторки Рудіна), народилася 16 вересня 1944 року в селі Одарівка, Оріхівського району, Запорізької області в сім’ї залізничників. У 1958 році  отримала в селі Одарівці семирічну освіту. У листопаді того ж року подала документи в середню Кіровську школу, Оріхівського району, яку закінчила в 1961 році. У школі багато читала, марила поезією, пробувала писати вірші, брала участь у випуску стінгазет. Закінчила  в 1964 році кулінарну школу, працювала поваром і мріяла вчитися далі. У 1967 році вступила до Донецького інституту торгівлі на відділ «Інженер-технолог громадського харчування». Авторка має двох дітей, онуків.  Працювала на заводі «Запоріжсталь», маючи посаду завідувачки столової. Однак мрії працювати вчителькою, читати лекції не давали спокою. Авторка змінила спеціальність, життя на омріяну роботу. Через деякий час авторка влаштувалася працювати викладачкою в технікум і майже двадцять років з великим задоволенням ходила на роботу.

Є членкинею обласного художньо-літературного об’єднання «Пошук» імені Миколи Лиходіда. «Чоловічі забави» – гумористично-драматичні оповідання (2017 ), «Шляхами Гілеї» – історично-фантастичний роман ( 2018 ), «Без вісті зниклі повертаються»  – повість ( 2019), «Солдатський привал» – документальна повість (2021), «Кураж» –  гумористичний твір (2022).

Повторити.

Роман – це складний за побудовою і великий за обсягом епічний твір, у якому широко охоплені життєві події та у розвитку змальовані численні за кількістю персонажі,  простежуються кілька сюжетних ліній, які переплітаються між собою.

Фантастиичний роман – роман, сюжет якого ґрунтується на фантастиці, тобто уявний світ якого не відповідає наявному реальному світу або прийнятому, усталеному поняттю можливого.

Історичний роман – роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії.

Лекція вчителя. Авторці дуже допомогли публікації Віктора Антоновича Чабаненка, українського мовознавця, доктора філологічних наук, професора, Дійсного члена наук вищої школи України, великого поборника за збереження історичних фактів про запорізький край; українського історика й археолога, професора, доктора історичних наук Георгія Івановича Шаповалова; кандидата історичних наук, доцента, завідувача лабораторії археологічних досліджень Запорізького національного університету Геннадія Миколайовича Тощева; наукової співробітниці цієї лабораторії Надії Анатоліївни Бєлік. Ганна Миколаївна Нагорна, завідувачка краєзнавчим відділом ЗОУНБ, клопітливо підбирала літературу по цій тематиці, давала поради, ділилася досвідом, позаяк всі роки праці в бібліотеці віддано накопичувала та зберігала матеріали про історію нашого краю.

Коли з’ясувалося, що татари мали сучасно обладнану столицю Замик на річці Кінській у далекому XIV сторіччі,  звернулася до завідувачки Центром національних культур Ольги Анатоліївни Назаренко з проханням познайомити авторку з представниками татарської національності. І ми зустрілися з керівницею Запорізького Центру татарської культури « Алтин Ай» Ряхімою Сулейманівною Ахмеровою, чарівною берегинею татарських традицій, культури, мови. Ця зустріч дала початок теплих, дружніх, близьких відносин. Пані Ряхіма запрошувала  на зустрічі з татарським народом, на Сабантуй – свято врожаю, на Курбан-Байрам – свято щедрості та жертовності, познайомила з імамом ісламського культурного центру Запоріжжя «Віра» Мухаммадом Мамутовим. Тільки завдяки такій співпраці письменниця змогла зрозуміти татарський народ, його історію поселення на запорізьких просторах і написати історично-фантастичний роман про рідний край.

Короткий зміст твору

Софійка з батьками дев’ять років прожила в Грушівці, згодом переїхали в інше село Царицин Кут, яке було розташоване на лівому березі річки Кінської, бо у 1955 році їхнє селище було затоплене, це стало великою трагедією для них та його мешканців.

Софія, дочка Івана та Мар’яни Нестеренків, закінчила філологічний факультет, була аспіранткою і працювала в інституті на кафедрі української літератури.

Дівчина кохала Тараса і одного разу раненько на річці Кінської, коли вони пливли човном, трапилась неймовірна фантастична пригода влітку 1965 року, бо човен потягло углиб і Софійка опинилась в ХІV столітті 1380 року. Вершники схопили дівчину й доставили до ханського палацу, там вона познайомилась з ханом Мамаєм, його онуком Скідером, який закохався у неймовірну красу дівчини. Сама полонянка теж не приховувала своїх почуттів, її вдягли у розкішне вбрання. Хану Мамаю Софія повідала про життя сучасного народу, технології.

Одного разу красуня-полонянка потрапила у халепу. Її викрали з палацу й запхали у лантух, але на щастя Софійку вчасно врятував Скідер, який повертався зі своїми підданими додому. Вони підняли мішок, відкрили його та побачили отруйну гадюку, яку викинули за борт. Крім набитого камінням, лежала молода дівчина – це була полонянка Софія. Скідер молився за її життя, а цілитель ханського палацу допоміг урятувати дівчину від смерті. Софія після одужання багато співала українських пісень, навіть сімдесятирічний хан Мамай любив слухати за дверима її палати.

Згодом Скідер знайомить її з мусульманським містом, тому Софійці довелось переодягнутись у чоловічий одяг. У цьому місті Шовковому  шляху, сучасно обладнану столицю Замик на річці Кінській, відбувається постійна торгівля, де купці з’їжджаються «з розвинутих країн: Візантії, Китаю, Індії, Середньої Азії». На ринку Софія побачила дівчат-полонянок, схожих на неї. Вона просить Скідера купити їх, на що чоловік погодився.

Через деякий час з’явився Олекса, найстарший брат Скідера, який непристойно повівся з дівчиною,  зґвалтував полонянку, але потім Скідер дізнався про цей страшний вчинок і хотів помститись. Із куплених полонянок Гафійка виявила знахарські вміння і почала лікувати Софію, бо вона перебувала у важкому стані після скоєного. Вродлива чужинка почала поступово одужувати. Хан Мамай та всі інші прибічники мріяли про підкорення нових народів, земель, збираючись у похід на Московію.

Софія та Скідер кохали один одного, онук Мамая дуже переживав за свою Софію.  Одного разу Гафійка з Софією відвідали православний храм, переодягнувшись у хлоп’ячий одяг,  молилися за спасіння своєї душі, рідних. Софія згадувала своїх батьків з великим сумом, захоплювалася гарним містом, храмом.

Згодом Скідер вирушив у похід, а Софії наказав із Гафійкою покинути столицю й пливти річкою Калкою у місто «Сім мечетей».

Через деякий час Софія почула голос своєї матері, яка кликала її до себе. Вона схопила човен, попливла за течією і опинилась у непритомному стані  на берегу річки Калки. У сучасному житті ХХ століття, де побачив її Микола Довгаленко та вчасно врятував. Вона була вдягнена у краще дороге вбрання, з короною на голові, але вже літнього віку.  Микола на чотири роки  був молодшим за неї та мав почуття до Софії, він дарував колись їй квіти, зайвий раз боявся підійти та поспілкуватись. Він зразу впізнав Софію, хоч теж був немолодий та відправив до лікарні, де вона почала потроху одужувати.

Микола з Софією зустрілись згодом у кав’ярні, де вона розповіла про себе, а Микола про життя її рідних після її зникнення. Тарас дуже сумував про втрату коханої, тому через пів року помер на березі річки, батьків теж не стало, не змогли перенести втрату доньки. Софія попросила поховати поряд з рідними, бо через два дні її не стало. Довгаленки повідомили родичам Софії, які виїхали 1991 року з України. Приїхали Валентина і Варвара зі своїми доньками з Польщі та Чехії. А онуки Миколи познайомились з Лаурою та Златою, родичками Софії. Хлопці показали чудові краєвиди міста, Хортцю, завод «Запоріжсталь» обидва закінчили інститут і працювали сталеварами.

Микола Довгаленко дуже хотів, щоб Софійчина родина колись ще повернулась «до свого гніздечка».

Схема до твору.

Словничок:

Лантух – великий мішок з грубої тканини.

Гілея – за Геродотом (V ст. до нашої ери), назва частини Скіфії, яка знаходилась у південній частині спільної заплави Нижнього Дніпра й Кінської. Ймовірно, походить від давньогрецького «гюле» – ліс.

Річка Кінська – Кінські Води, Конка, Йилки-Су, Пантікал – ці та ще безліч назв носила ріка на протязі багатьох віків. До затоплення Каховським морем Кінська була повноводною лівою притокою Дніпра. Несла свої дзеркальні води поряд з Дніпром понад 500 км до Дніпровського лиману, а там, разом з Дніпровськими водами, через протоку поєднувалася з Чорним морем.

Після затоплення Великого Лугу Каховським водосховищем русло ріки має довжину лише 148 км Скелясті береги Кінської впродовж майже 20 км  (від села Юрківки до смт Дмитрове Оріхівського р-ну Запорізької обл.), навколишній простір і знайдені артефакти підтверджують версію, що це – історична річка Калка, на якій у 1223 році татари одержали перемогу над русько-половецькими дружинами.

Можливо, це річка Пантікап, яка протікала через Гілею, а потім обминала її та зустрічалася з водами Борисфена (Геродот, книга 4, «Мельпомена»).

Китайський хроніст ХІІІ століття Юань Ши писав, що битва з татаро-монголами руського війська була біля річки А-лі-гі (в дослівному перекладі – «кінський водопій»).

Великий Луг – історична назва місцевості велетенських річкових плавнів, які колись існували поміж лівим берегом Дніпра і річкою Кінською. Плавні були зарослі листовими деревами, очеретом, рогозою, прикрашені озерами, лиманами, нарізані протоками Дніпра. Великий Луг був затоплений разом зі спустошеними селами, кладовищами, водними й лісовими багатствами водами Каховського водосховища в 1955 – 1957 рр.

Тієї осені помер Великий Луг,

           Пішла на дно сплюндрована Гілея, -

Розгнівався загачений Дніпро

                   Й розлився на пів світу мутнохвиллям…

(В. А. Чабаненко)

Річка Узу – загадкова третя річка по величині в Європі – Дніпро. В давнину її називали Сіндгу (бо в низов’ях існувала Сіндська Скіфія), турки – Узу або Узи, римляни – Данаприс, східні слов’яни – Славутичем, давньогрецький історик Геродот Борисфеном, а сучасна назва – Дніпро – відома з ІV століття нашої ери.

«Сім мечетей», «Кінські води», «Місто мертвих» – назви татарського міста, що існувало на пагорбі Лиса Гора та його околицях, біля сучасного села Юрківки Оріхівського р-ну Запорізької області.

Археологами Запорізького краєзнавчого музею, що проводили тут археологічну експедицію, було виявлено, що місто займало більше  20 га, мало водогін, грандіозні мечеті, мавзолеї, лазні, ремісничі майстерні.

Археологи знайшли також фрагмент колони, прикрашений східним орнаментом, який був схожий на колони мечеті хана Узбека в старому Криму.

Аналіз твору.

Рік видання: 2018.

Жанр: історико-фантастичний роман.

Тема: розповідь про неймовірні пригоди Софії у ХІV столітті, закоханість в онука хана Мамая, зображення краси рідного краю.

Ідея: возвеличення історичного минулого нашої землі, сімейних цінностей, людських щирих почуттів кохання Скідера до Софії, велика сила волі, цілеспрямованість, любов до рідного краю; засудження жорстокості, насильства, власності, соціальної нерівності.

Основна думка: любити свій рідний край, сім’ю, цінувати кохання, боротись за свободу.

Проблематика твору

-         Батьки і діти.

-         Історія нашої землі.

-         Сімейні цінності.

-         Почуття кохання.

-         Любов і ненависть.

-         Соціальна нерівність.

-         Традиції та обряди.

-         Воля та рабство.

-         Релігія людства.

Характеристика Софії

Сумлінна, вродлива, смілива, добра, відверта, чесна, розумна, приваблива, делікатна, завжди усміхнена, висока, струнка, мала блакитні очі, кохає Скідера: «Без тебе я – неначе небо без сонця, земля без трави, світ без повітря».

Характеристика Скідера

Рятівник, розумний, уважний, відвертий, справедливий, добрий, «рудоволосий, мав білий колір шкіри й світлі, зеленкуваті очі. Його більше цікавили практичні знання: торгівля, будівництво, наука. До того ж Скідер мав ще й лагідний характер. Хану не подобались слабкі чоловіки, з жіночою, як він вважав, натурою».

4. ПІДСУМОК УРОКУ

Використання інтерактивної гри на закріплення.

Гра на повторення.

https://wordwall.net/uk/embed/261ea45fd2354af8a233554ed4110e1e?themeId=22&templateId=30&fontStackId=0

5. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати твір-роздум на тему: «Чи потрібно любити  та знати історію нашого краю?» або «У чому полягає сміливість людини?»

Використані джерела

• URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Історичний_роман  (дата звернення: 15.08.2023)
• URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Фантастичний_роман  (дата звернення: 15.08.2023)
• Візірська  В. С. Шляхами Гілеї: Історично-фантастичний роман. Запоріжжя: ФОП Меркулова О. Г., 2018. 224 с.