Конспект уроку з української літератури з теми "Література рідного краю . Життєвий і творчий шлях Олександра Олеся. Поліфонія звуків, барв, почуттів у поезіях «З журбою радість о"

Життєвий і творчий шлях Олександра Олеся. Поліфонія звуків, барв, почуттів у поезіях  «З журбою радість обнялась…», «Чари ночі», «Любов», «О слово рідне! Орле скутий…», «Лебідь».

Мета уроку: зацікавити учнів особою письменника та його творчіс­тю, перейняти душі дітей красою його слова;

розкрити особливості поетичного таланту митця — уміння поєднати у твор­чості слово, музику й барви;

удосконалювати навички виразного читання та аналізу ліричних творів;

сприяти розвитку естетичних почуттів.

Цілі.

Після уроку учні

знатимуть:

• 2-3 цікавих факти з біографії письменника;
• зміст віршів «З журбою радість обнялась…», «Чари ночі», «Любов»,

 «О слово рідне! Орле скутий…» , «Лебідь».

• зміст літературознавчого поняття символізм.

умітимуть:

• охарактеризувати духовний світ автора на основі аналізу вірша;
• виразно читати поезію;
• засобами виразного читання передати настрій твору;
• відтворювати словами картини, зображені у вірші;
• відрефлексувати й оцінити власну діяльність.

 

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.

 

Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, виразне читання (вчите­лем і учнями), бесіда, словесне малювання, вільне письмо, ілюстрування, аналіз поезії (робота у групах).

 

 

 

ХІД УРОКУ:

І. Мотивація навчальної діяльності.

• Забезпечення емоційної готовності (Обмін побажаннями).
• Актуалізація суб'єктного досвіду й опорних знань.

Учитель. Окрім гарного настрою, плідної праці, я бажаю вам ще й цікавої зустрічі. Сьогодні — з Олександром Олесем. Ім'я вам знайоме, правда ж? Може, й по­езії пам'ятаєте?

Учитель. А зараз  прозвучить для вас поезія у виконання  _____________________________________________. А ви дозвольте їй «доторкнутися»  вашої душі. А потім запишіть,  що почули, побачи­ли чи відчули. А може, хтось захоче намалювати?

Звучить поезія «Любов»

 

О Виразне читання поезії учнем на фоні музики.

О Вільне письмо або малювання.

О Озвучення напрацювань.

 

Учні читають написане, коментують малюнки ( якщо хтось малював).

 

• Тиша. Спокій. Нема нічого. Тільки ти і блакитна ніч, яка наповнює тебе своєю силою, ніжністю. Так легко дихати!  І народжується у серці любов.
• Ніч хмарна проплаче до ранку невтішними дощовими сльозами. Вона чекатиме хвилини, що б знову побачити тебе. А поки що, серед прозорої імли , розливається срібло привітної ночі.
• Хтось заплетеним вінком заквітчав твоє чоло. У цей вінок, руками любові , уплетено зорі, що пробиваються через прозору срібну імлу. До не­ба зовсім близько. Здається, його можна дістати рукою. Головне, що б ти був поруч.

II. Цілевизначення та планування.

 

• Повідомлення теми уроку.

• Визначити цілі уроку.

 

Учитель. Чи все у назві теми зрозуміло? Хочу звернути увагу на слово "поліфонія». Вам доводилося чути його? Що воно означає?

 

Словникова робота.

Поліфонія — 1. Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвит­ку ряду рівноправних мелодій. 2. перен. Різноманіття гармонійно взаємопов'язаних явищ.

 

Учитель. У якому значенні вжито це слово у записі теми нашого уроку? (У другому.) Отже, можемо сподіватися, що звуки, барви, почуття у поезіях Олександра Олеся гармонійно пов'язані. Чи справді це так? Спробуймо з'ясувати. А для цього нам потрібно звернутися до поезії.

 

Звучить поезія «З журбою радість обнялась…»

III. Опрацювання навчального матеріалу.

• Організація роботи динамічної групи.

• Коротко нагадати правила роботи в малих групах.

 

Учитель. Ви прослухали поезію і зараз вам самостійно потрібно проаналізувати її. Ви попра­цюєте в групі за запитаннями, використовуючи матеріал папки «На допомогу учню». Можливо хто бажає зробити художній аналіз поезії самостійно , то вам на допомогу прийде роздатковий матеріал. Але перш ніж ви почнете працювати візьміть до рук папки і швиденько пригадаємо правила роботи в малих групах і визначимо відведені ролі.

 

О Завдання для самостійної роботи у групі:

1.    Опишіть свій настрій, навіяний віршем. А що відчуває ліричний герой?
2.    Які художні засоби використовує автор, щоб передати ці відчуття?
3.    Що на вашу думку спонукало О.Олеся написати цю поезію?
4.  Виразно прочитайте вірш. Складіть зв'язну розповідь на основі запропонованих 

вам запитань .

 

• Озвучення результатів роботи у групі.

 

Отже  в чому ж полягає поліфонія?  Поєднання  гармонійно пов’язаних явищ – це і музика, і пейзаж, і лірика – все пов’язане між собою, щоб дійти до серця учня, дати йому змогу доторкнутися душею до мистецтва.

 

Звучить поезія «Чари ночі»

 

У ч и те л ь.  Давайте ми знову повернемся до нашого  проблемного запитання: і подумаємо, чи можна вважати цю по­езію поліфонічною? Чому?

Чи можна передати це багатоголосся за допомогою виразного читання? І, мабуть, не випадково, ці слова було покладено на музику , бо кожний, хто чує цю поезію інтуїтивно відчуває пісню. Усі відчувають, та з 12 катренів, що складають канонічний текст поезії Олександра Олеся Чари ночі, в пісню за смаком обирається  п’ять – шість. То ж немає нічого дивного, що розвиток теми губиться. Та навіть повністю проспівана поезія залишається таємницею: голосом не завжди можна передати  той ліричний аналіз,  який був здійснений  самим автором. Він надзвичайно змістовний. Найперше, на що варто звернути увагу : починаючи з третього рядка, ця поезія – монолог. І проголошують його згадані з самого початку солов’ї

 

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її, -

Знов молодість не буде!..»

 

За переливами одноголосного співу важко вловити, що з третього рядка почали говорити солов’ї. І не просто говорити, а – «бити в груди». Це самій природі, репрезентованій солов’ями, треба достукатися до нас з вами, до нашої чуттєвості, до наших розумних емоцій. Поет оддає їй, природі, право й можливість промовляти до нас. І це – в 1904 році ( саме ця дата стоїть під твором, коли в суспільстві говорила передусім політика, а не природа, якісь там солові… На тлі згуртованого соціуму поет – голосом природи –  окликав природність і здатність людини жити у мирі і злагоді з собою та навколишнім середовищем.

І ще хотілося б зазначити, що  поезія Олександра Олеся – це чоловіча лірика. Серед малярства відома аксіома, що живопис – стихія жіноча, а графіка – чоловіча. У «Чарах ночі» пролягає саме графічний малюнок, котрим ненав’язливо, але чітко означено стать «персонажів»: тут активним началом віддачі постають саме чоловічі стихії – лист, струмок… А ще зверніть увагу, якими тонами намальована поезія. Літня ніч, напівтони, сірий чорний, все не виразно, наче завуальовано.  Тож саме юнацтво – основний адресат цього дивоглядного, по драматичному окличному монолозі. Але і нам жінкам завжди ой як кортить заглянути, хоч краєчком ока, у таїну чоловічої душі. Правда?

• Створення психологічного портрета поста на основі аналізу його творчості.

Учитель. Що можна сказати про автора цієї поезії?

(Відповіді учнів. Колективне заповнення  перших двох стовпчиків таблиці).

О Заповнення таблиці «Олександр Олесь»:

 

Людина, яка...	Риси характеру	Факти біографії
Тонко відчуває красу	Чутливий, вразливий, ліричний
Прагне гармонії	Мрійливий, ніжний, закоханий
Любить рідну землю	Патріотичний, залюблений у природу

 

Учитель доповнює сказане розповіддю про цікаві факти з життя Олександра Олеся, пропо­нує заповнити третю колонку таблиці.

 

• Інтерактивна вправа  « Агата  Крісті»

 

Шановні першокурсники вам потрібно заповнити третю колонку таблиці,  а для цього ви повинні ті асоціації, які ми уже записали підтвердити фактами біографії поета.

 

 

 

• Розповідь учителя.

Пророчою виявилась муза Олексан­дра Олеся: «З журбою радість обнялась...». Назвою першої збірки поезій провістила вона драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Провістила журбу, яка чорним рушником простелилась на довгі роки чужини, вплітаючи зрідка червоні нитки радощів і надій.

Олександр Олесь (літературний псевдонім Олександра Івановича Кандиби) наро­дився 5 грудня 1978 року в містечку Білопілля (дав­ня назва Крига) на Сумщині. Коли  Олександру, найстаршому з дітей, виповнилось 11 років не стало батька. Мати, Олександра Василівна , згадувала, як вона «залишилась одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені». Ця проста жінка навчила свого Сашка в чотири роки читати, згодом прище­пила любов до поезії Т.Шевченка, до «Кобзаря», якого він ще малим «знав напам'ять і писав».

Серед краси природи, серед працьо­витих і співучих земляків минуло його дитинство. Краєвиди шовкового степу, загадкові старі могили, шум трави й колосся жита, спів жайворонків, дзюрчання струмків, які збігали до Сули, що брала свій початок біла Верхосулля, — все це, за зізнан­ням самого поета, було для нього «суцільною каз­кою», одним золотим днем, і звуки «тієї дивної вес­ни» звучали в душі впродовж усього життя.

 

Весь Божий світ сміявсь, радів...

Раділо сонце, ниви, луки...

І я не виніс щастя-муки,

І задзвеніли в серці звуки,

І розітнувсь мій перший спів...

 

Як людина і художник слова Олек­сандр Олесь зростав і виховувався на вольовому прикладі матері, природній мудрості дідуся Василя, народній пісні і моралі, художній філософії «Коб­заря» Т.Шевченка. З таким багажем п'ятнадця­тилітній юнак і вирушив з дому, вступивши до хліборобської школи містечка Дергачі, що непода­лік від Харкова. У стінах Дергачівської хліборобсь­кої школи сімнадцятилітній Олександр починає друкувати свої вірші, писані російською та ук­раїнською мовами.

Преші промані національної свідомості були кинуті двоюрідним братом Петром Радченком, який і сам писав прозу. Ці перші пагіння дали свої результати, Тема національної свідомості все голосніше пробивалася через тернії російської мови , що панувала на той час на Сумщині.                      

    Вирішальним у творчій біографії Олександра Олеся став 1903 рік, коли йому пощас­тило стати студентом Харківського ветеринарного інституту і побувати на відкритті пам'ятника І.П.Котляревському. Глибоке переосмислення долі української мови і літератури, усвідомлення свого громадянського покликання відбулося саме в Пол­таві під час урочистостей. Про своє враження від зустрічей там з Б. Грінченком, В. Самійленком, М. Коцюбинським, Лесею Українкою писав він у листі до майбутньої дружини: «Що я пережив — важко сказати! Знаю лише одне: сидів я, говорив, слухав, сміявся з тими, творчість яких так само до­рога і рідна мені, як колискова пісня матерів. Са­ме атмосфера сприяла творчому окриленню,  відчув в собі піднесення духу  — працювати, вчи­тись, творити».

Перша російська революція своїм обнадійливим сонячно-визвольним полум'ям охоплює Олесеву творчість, стимулює її злет:

 

 

Сонце на обрії, ранок встає, —

Браття, вставайте,

Сонце стрівайте:

Ранок встає.

 

 Коли революція пішла на спад, втомлена «кривавими ріками» душа поета, що пе­регоріла болями й надіями бажаного визволення народу, зажадала спокою Й перепочинку. Свій стан автор передав гіркими рядками вірша:

 

Мій дух — труна зотлілого мерця,

Вона і мрій моїх руїна.

 

         Влітку 1906 року Олександр разом із студенткою Бестужівських курсів Петербурга, май­бутньою дружиною Вірою Антонівною Свадковською та її сестрою Ольгою здійснили подорож у Крим. Віра Свадковська почала називати Олексан­дра ніжно й ласкаво — Олесь, давши життя його літературному псевдоніму. Тоді ж з'явилися рядки вірша:

 

Те ім'я, що мені дала Ти

У дні, осяяні Тобою,

У сні і вільне, і крилате

Літа і в'ється наді мною.

Його прийму я в свою душу,

        Зіллю з своєю кров'ю...

Цим ім’ям, ніжним та ліричним, що дала йому майбутня дружина, він увійшов до літератури. Слава до нього прийшла наступ­ного дня після видання збірки. Ма­буть, тільки юному Павлові Тичині судилося таке велике визнання піс­ля появи його «Сонячних кларнетів», якого удостоївся Олександр Олесь за свою першу збірку «З жур­бою радість обнялась» (1907р.). Во­на викликала захоплення у читачів, особливо молоді, критики також схвально оцінили книгу. Відомий український історик О. Єфименко назвала його справжнім ліричним пое­том, що знайшов розмаїті відтінки для природного висловлення своїх думок, а письменниця X. Алчевська — «українським Гейне».

Леся Українка одна з перших помітила і визнала природжений талант художника слова, наділеного «Божою іскрою».

Справді, О.Олесь, складаючи свої вірші-пісні, прагнув вигравати їх на музичних інструментах — арфі, лірі, кобзі, які були у великій злагоді з його музою. Саме музика, вважав він, мо­же найтонше передати стан душі, боротьбу і супе­речку людських почуттів.

       Сьогодні ми можемо назвати понад 80 відомих композицій, а серед них — і російські, і білоруські, і французькі, і чеські, — які клали Олесеві рядки на музику, створивши більше двох со­тень музичних творів різних жанрів. Це солоспіви, хори, мелодекламації, опери, музика до вистав, пісні для дітей. Талановиті українські композитори Лисенко, Степовий, Людкевич, Кос-Анатольський щедро прилучалися до музичної інтерпретації чис­тої, дзвінкової криниці його слова. «Весною дише від сих віршів», — писав І. Франко.

  Після виходу першої збірки Олеся окремі критики одразу зарахували його до спад­коємців Кобзаря. Вільнолюбний патріотизм Олеся справді сягав Шевченківських вершин у любові і ненависті.

     Українське слово, що віками зазна­вало утисків і глумлення , лише після революційних бур 1905 р. відчуло незначне вивільнення з-під тис­ку царських заборонних циркулярів. Проте уник­нути геноциду духовності і зберегти генетичний код народу в майбутньому можна, лише за умови вільного неупослідженого розвитку його мо­ви. Як актуально вони звучать сьогодні, коли ук­раїнська держава затвердила «Закон про мови» та не в усіх регіонах ми чуємо рідну мову. Як часто на вулицях Слобожанських міст і сіл можна отримати відповідь на поставлене українською мовою запитання  - російською.   Але відрадно вже те, що зараз  75%   населення  країни вважає своє ю рідною мовою українську.

 

Учень читає поезію «О слово рідне! Орле скутий!»

 

Для Олександра Олеся  слово було не тільки мечем, а й  сонцем, що осяває край, судними дощами над  душевними покручами. Ми бачимо, що важливе місце у творчій концепції письменника займають узагальнюючі образи-сим-воли меча, скутого орла, сонця, судних дощів, його Голгофи. Голгофа стає в нього символом подвижництва і муки. 

 

• Тож давайте розглянемо, чим характерний літературний напрям СИМВОЛІЗМ. Для цього давайте звернемося до папки «На допомогу учню»

 

  Події на Вкраїні драматично усклад­нюються, протя­гом трьох років змінилося більше десяти влад, то­му тема національної долі України, душевна мука за майбутнє рідного народу постійно присутня в його світоглядних ілюзіях і вилита в поезіях цих років.

Було й таке, що на початку 1918 р. га­зета «Нова влада» повідомляє про вбивство письмен­ника, але через кілька номерів (20 лютого) робила спростування: «О.Олесь живий. Він був під загрозою розстрілу, але йому пощастило врятуватись». У січні 1919 р. О.Олесь збирається разом із своїм другом , Костянтином Хороманським, піаністом і компози­тором, у гості до сестри Марії. Але дійти до Бессарабки, де вона мешкала, було неможливо. Кулеметна стрілянина, вибухи снарядів. Довелося перечікувати на квартирі Хороманського. Олесь читав вірші. На якусь мить господар вийшов у сусідню кімнату і там від вибуху снаряду загинув. Ця смерть стала величез­ним душевним потрясінням для Олеся. До цього до­далося ще одне гірке переживання: петлюрівцями був розстріляний брат дружини.

Родина Олександра Олеся голодує , бо гонорари за книги занадто малі, і поет , який так тонко відчуває  природу , всі порухи душі людської змушений піти працювати на київський м’ясокомбінат , де працює забійником худоби.  Це доводило поета до відчаю.

Як згадує сестра Марія, брата це остаточно над­ломило і в розпачі він вигукнув: «Далі я не можу витримати!... Я збожеволію...».

Безперечно,  ці події підштовхнули письменника до виїзду за кордон. З дипломатич­ним паспортом начебто від уряду Української На­родної Республіки виїздить Олесь у лютому 1919 року до Будапешта. Не сподівався, що це назавж­ди. У Києві лишилась дружина з сином, у Сумах – мама, за якими сумує, у листах заспокоює, що «підлікує своє здо­ров'я», закінчить видавничі справи і восени повер­неться додому.

Ситуація, що склалася в Україні, чи­мось нагадувала Олесеві часи роздробленості Київської Русі, і звістки, що приходили з рідної Ук­раїни, все більше гнітили вразливу душу Олеся. Сумні розповіді почув Олесь і від дру­жини, яка весною 1923 року переїхала до нього за кордон.

    На чужині О.Олесь жив Україною, марив рідною землею, до останніх днів вважав се­бе її сином, сподівався на повернення. ... І в останні дні життя сонце рідко всміхалося Олесеві. Він був приречений на са­мотність, і це найбільше гнітило його. У листі до Петра Карманського читаємо: «Я думаю, що більш самотньої людини нема навіть у Ваших джунглях».  І  в   душевній самотності 22 липня 1944 року Олександра Оле­ся не стало. Його поховали на празькому Ольшанському цвинтарі.

            «Кожний звук його пісні перейшов через серце й очистився в огні-розуму...» — так писав Олесь про Грабовського. А ми можемо ці слова повторити про самого Олеся.  Пісні О.Олеся виспівувалися своєчасно і пролунали могутнім дзвоном у грозові дні російських революцій.  Поет поєднав у собі риси полум'яно­го співця Тіртея і ніжного лицаря краси Аполлона. Головне своє завдання вбачав у тому, щоб грати на золотій арфі пісні щастя, свободи, любові, очища­ти людські душі від намулу і виводити рідний на­род із долин на вершини добра, справедливості, свободи, людської гармонії.

         До поетично лаврового вінка слав життя вплело і тернове віття, на яке був щедрий його час. Таким його сприймаємо сьогодні — полум'яним, безкомпромісним, інколи суперечливий провісником боротьби за волю і ніжним співцем кохання, глибин людських душ, тонким оригінальним ліриком.

 

Виразне читання учителем поезії на фоні музики.

Звучить поезія «Лебідь»

 

    «Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?..» Вам нікого не нагадав цей лебідь, який  розбив свої груди і поламав крила для того, щоб достукатися до черствих душ обивателів?  Чи згадують тепер цього гордого лебедя?

 

• Перевірка записів у таблиці.

Ви прослухали біографію Олександра Олеся. Що вас найбільше вразило? Чи знайшли ви співпадіння  між рисами характеру та життєвою долею поета? Які саме факти наштовхують вас на це?

IV. Рефлексивно оцінювальний етап.

 

• Усна рефлексія.

• Що найбільше зацікавило сьогодні?
• Чи сподобалися поезії? Чим?
• Чи захотілося вам прочитати інші твори Олександра Олеся? Удома ви матимете таку мож­ливість.
•  А який  ви могли  б  підібрати образ  - символ, для того, що б схарактеризувати всю лірику Олександра Олеся.

 

 

2. Самооцінювання.  Оцінювання роботи учнів учителем.

 

• Документальний фільм « Олександр Олесь» ( уривок).

На фоні останніх кадрів фільму читаються слова:

 

Ми за цей урок згадали, хто ж він, той вічний мандрівник, що впродовж  25 років спраглими устами, вогняною душею припадав до рідної землі лише у віршах, одинокий лебідь, що линув у часі і просторі, а повернувся лише після смерті.

 

 

• Домашнє завдання.

О Обов'язкове: прочитати вміщені у підручнику спогади про Олександра Олеся  сторінки 365 - 375, доповнити складену таблицю, підготувати зв'язну розповідь-прочитання поезії Олександра Олеся  «Лебідь», вивчити поезію ( за вибором).

О За бажанням (на вибір): а) дібрати фактичний матеріал і підготувати зв'яз­ну розповідь про життєвий і творчий шлях Олександра Олеся; б) відтворити кольорами настрій поезії «З журбою радість обнялась...»; в) проілюструвати вірш; г) дібрати музику до однієї з поезій Олександра Олеся; г) написати твір-мініатюру (вірш) «Ходім в мою душу, в мій храм».