Конспект уроку з української мови на тему "Незмінювані іменники" 6 клас

 

Нікопольська гімназія №17

Нікопольської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Конспект уроку

                                         з української мови для 6 класу

                               Вчителя української мови

             та літератури

                             Лаврової   Ніни  Іванівни

 

 

 

Тема:    Незмінювані іменники. Повторення та узагальнення вивченого.

Мета: Закріпити вивчене про незмінювані іменники. Удосконалювати

           вміння учнів визначати рід та відмінок незмінюваних іменників;           

           розвивати орфографічні навички та вміння; заохотити учнів до роботи

           зі словником; прищеплювати любов до українського слова.

Обладнання: таблиця, різнорівневі завдання, словник іншомовних слів.

                                             Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань.

Вступне слово вчителя:

«Сьогодні на уроці ми поглибимо знання про незмінювані іменники. Працюватимемо в групах.  Давайте пригадаємо:

(Питання для 1 групи)

– Які іменники називаються незмінюваними і чому?

( незмінювані іменники – не відмінюються за родами, числами, відмінками)

Питання для 2 групи:

Які групи слів належать до незмінюваних іменників?

( 1. Іменники іншомовного походження,  здебільшого з кінцевим наголошеним голосним: кафе, фоє, пюре, меню;

2. складноскорочені слова, утворені з початкових букв: МОН, ООН, ГЕС

3. жіночі прізвища на приголосний звук та на –ко: Шевчук. Овчаренко, Марчук, Павлюк.)

Вчитель:   Урок, діти у нас буде незвичайний: це урок  -  казка.

                    Отож, слухайте.

Учень:  «Уже тиждень школярі - відмінники розбігалися після уроків не з радісним галасом і жартами. А зі сльозами. Поспішали додому, притримуючи пальтечка, кожушки й курточки руками. Бо не було на них… ґудзиків. Так – так, усі ґудзики хтось щодня ретельно зрізав на всіх одяганках, залишених у шкільному гардеробі. Уже й чергові у роздягальні пильнували, і прибиральниця чатувала з віником – нічого не допомагало. Гудзики продовжували зникати, а злодій гуляв на волі.

 Аж ось у гардеробі знайдено було записку: « Якщо ви, зубрили – відмінники не будете підказувати на уроках бідолашним двієчникам, я поріжу усі ваші пальто , а з кашнів  зв’яжу довжелезну боу.  З вас усіх натовчу такого пюра, якого ще не бачили в жодному мені.  Не шукайте мене. Бігаю я швидко, не наздоженете мене ні автом, ні таксою, ні на метрі. Ховаюсь так, що не побачите мене ні в окулярах, ні в пенсні. (Фантомас)»

Вчитель:   - Діти, щось тут не так в записці? Що саме?  Чи ніща вам «не ріже вуха», коли ви слухаєте цю записку?

•  Вкажіть допущені помилки у написаному тексті. Які іменники вжито неправильно? (Учні відповідають: пальта, кашне, пюре, боа, меню, авто, таксі, пенсне, із кіно)
•  Отже, на сьогоднішньому уроці, побувавши в казці й допомагаючи її героям, ми закріпимо вивчене про незмінювані іменники на практиці, повправляємося у визначенні роду й відмінка незмінюваних іменників.
• Але ж не забувайте, що, мандруючи казкою, ви повинні продемонструвати свої орфографічні навички і вміння, тому будьте дуже й уважні.
• - Тож запишемо в зошити незмінювані іменники із щойно прочитаного тексту.

 

Тож казка продовжується.

Учень:  Цей «документ» потрапив до рук чергових.

•  Тепер ми того поганця відшукаємо! – зраділи вони.
• Але як? – здивувалася старенька прибиральниця.
• За відбитками пальців? За почерком? За запахом?
• Простіше, - пояснили чергові.
• Шукатимемо того. хто не знає незмінюваних іменників!

Діти вигукнули в один голос:

• Нарешті упіймався! Гудзикоріз! Злодій  гудзиковий!

 

 

    Оточивши Віктора, діти почали соромити його. Той, почервонівши від сорому, розштовхав однокласників і дременув геть.

Швидко біг хлопець, аж вітер свистів у вухах. Захекавшись, влетів у під’їзд, на одному подиху вибіг крутими сходами нагору. Бадьоро попрямував до кухні і… закляк на дорозі.

 Біля стола, простягнувши довгі ноги з кутка в куток, сиділо синє страховисько. Голова лиса й кругла, як ополоник, вуха товсті й блискучі, як вареники, а очі – фари мотоцикла…

Інсценування і розігрування діалогу

• В-в-ви хто? А т-т-тут що? – запинаючись промовив Вітя.
• Я Фантомас з кіна, як ти мене обізвав. Хто ж це всидить у «кіні», якщо його так ганьбитимуть? Ти прикриваєш своє ґудзикове розбійництво моїм ім’ям – це ще куди не йшло! Але писати від мого імені листи з граматичними помилками!
• Я н-не хотів, затинався Віктор.
• Я н-не знав!...
• Отож – бо, що не знав! – гримнула синя потвора. Зараз знатимеш! Ану неси підручник! Зараз усе вивчиш, я тобі не вчителька, я тобі…

Далі Вітя вже не чув, бо з жахом кинувся до портфеля, знайшов підручник

• Параграф 30, - пролунав з кухні розкотистий бас.

Хлопець, не тямлячись, гортав сторінки. Чоло зросив холодний піт. Ось він, нарешті, параграф 30!

• Читай! – прогарчало над вухом.

Вчитель:    Ми з вами читати не будемо, бо правила вивчили вже і сьогодні повторили.

Коли  Віктор закінчив читати, синюще ручисько сунуло хлопцеві під носа зошит.

• Пиши! – прогримів Фантомас.

Вчитель:    Отже, виконуємо завдання, які повинен зробити Віктор.

Учні з груп допоможуть Вікторові виконати завдання.

• Записати іменники у дві колонки: змінювані і незмінювані

Пальто, поні, Туапсе, авто, тюль, Олеся Ковальчук, Петро Остапчук, леді, попурі, окуляри, пенсне, лоша, тріо, велич, ВНЗ, кімоно.

 

• Списати, вставляючи пропущені закінчення прикметників відповідно до роду іменників.

Красив…кімоно, смачн…меню, нов….ГЕС, ядовит…цеце, цікав…попурі, рожевокрил…фламінго, струнк…кабальєро, сонячн…Туапсе, кмітлив…какаду.

 

Вчитель:     А казка продовжується!

Віктор закінчив писати. Ручка в пальцях напружено тремтіла. Піт краплинами стікав з чола.

• Це вже краще! – заплямкало синіми губами страховисько. Провіривши написане.
• Так, - процідив крізь зуби Фантомас. – Іди до школи.. Хлопець кулею вилетів в коридор.
• Стій! – почулося з кухні. – Сьогодні ж запишешся до спортивної секції. Чув?. Щоб без діла не тинявся! Вдома книжки читай! Мамі допомагай! Чув?

Вітя кинувся  до дверей.

• Де? – прогриміло з кухні. – Гудзики де?

Вітя похапцем витяг з-під ванни картонну коробку.

• Стій! – почулося навздогін…

   Попришивавши на школярський одяг у гардеробі всі вкрадені ґудзики, Віктор записався відразу в три спортивні секції, та ще й до мовознавчого гуртка.

  Наступного дня він одержав найперші у своєму житті 12 балів, написав цікаву жартівливу розповідь «По дорозі до школи», використавши якнайбільше незмінюваних іменників.

Вчитель:  Давайте послухаємо, що вийшло у Віктора:

• Давайте подумаємо, які незмінювані іменники вжив Віктор?  Пояснити значення їх.

А ось Віктор  на занятті гуртка виступив із цікавим повідомленням про походження слів – незмінюваних іменників – ескімо і кенгуру.  Про походження назви тварини кенгуру послухаємо вірш «Випадкова зустріч» 

                 Коли англійці ступили перше

До австралійців на материк

І там уздріли якусь тварину –

Сумчасте диво на двох ногах –

Подивувались якусь хвилину,

Аж гульк – тубілець

Іде на шлях. Англієць

Якось йому зненацька:

• Що за тварина ця чудернацька?

Та, слів англійських не чувши й  близько,

Знизав плечима той: - Кенгуру!

(що означає по-австралійськи

«Не розумію», «не розберу»),

Отак і стало кенгурисько

Відоме в світі як кенгуру.

Все. Бачиш, сталось випадково,

А не зітреш ти його нічим:

Для австралійців і рідне слово,

Але як назва – немов вітчим.

 

А ще Віктор найшвидше розгадав кросворд, який спробуємо і ми розгадати:

 

 

1. Перелік страв  (Меню)

2. Ансамбль із трьох співаків, музикантів (Тріо)

3. Сорт дрібних цукерок округлої форми (Драже)

4. Доказ непричетності особи до скоєного злочину (Алібі)

5. Група фахівців, яка оцінює виступи на конкурсах, змаганнях (Журі)

6. Те саме, що автомобіль (Авто).

 Оцінювання.

Підсумки уроку. 

Мікрофон – Чи збулися ваші очікування?

Що б ви побажали Віктору на майбутнє? Всім учням?

Домашнє завдання: написати твір-мініатюру «Школа моєї мрії», використовуючи незмінювані іменники; знайти в словнику іншомовних слів незмінювані іменники і пояснити їх значення . Скласти з ними словосполучення.