Конспект уроку з всесвітньої історії для 6-го класу на тему "Кризові явища в Римській імперії"

  Нінічук Зоряна Анатоліївна, вчитель історії НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня №1-гімназія ім. В. Газіна» смт Ратне

 

Предмет: Всесвітня історія. Історія України.

6 клас.

Тема уроку: Кризові явища в Римській імперії.

Мета уроку: визначити причини кризи Римської імперії; наводити приклади кризових явищ в імперії; характеризувати реформи імператорів Діоклетіана і Константина; формувати вміння оцінювати окремі факти, події; розвивати навички роботи з історичною картою, хронологією та термінологією; виховувати повагу до історії інших держав.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Терміни: колони, варвари, готи, тетрархія, домінус.

Обладнання: підручник, робочий зошит, атлас, карта, роздатковий матеріал.

 

                                                         ХІД УРОКУ

    І. Організаційний момент

   Привітання, перевірка присутніх. Емоційне налаштування.

 

   ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Хто з римських правителів запровадив форму правління принципат?

2. Який період розвитку Римської імперії можна характеризувати як розквіт?

3. Назвіть найвідоміших імператорів попередньої доби.

 

  Завдання в групах.

  Правління кого з римських імператорів, на вашу думку, можна оцінити позитивно, а кого – негативно?

 

  III.  Мотивація навчальної діяльності

    Вчитель.

   Сьогодні на уроці ми з вами ознайомимося з причинами кризи Римської імперії.

    Бажаю вам успішної праці та цікавих відкриттів.

 

     Учні записують у зошити тему уроку

 

   Метод «Проблемне запитання»

   Наприкінці уроку ми маємо дати відповідь на запитання: У чому схожість та відмінність правління Діоклетіана та Константина?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Криза в Римській імперії в з ст.

   Розповідь вчителя.

      Добробут імперії часів розквіту ґрунтувався на праці рабів. Однак з припиненням завойовницьких походів кількість рабів зменшилася, на них зросла ціна, тож використання рабської праці стало невигідним. Крім того, раби, які за свою працю нічого не отримували, не були зацікавлені в тому, щоб добре працювати, а навпаки – за першої-ліпшої нагоди вони намагалися втекти, часто повставали проти своїх хазяїв. Тому, починаючи з 3 ст., власники великих земельних маєтків відмовилися від використання рабської праці. Вони надавали рабам ділянку землі та дозволяли мати сім’ю, будинок, власне невеличке господарство. За це колишній раб мав сплачувати власникові орендну плату за користування ділянкою та віддавати певну частку від урожаю. Орендарями також ставали розорені городяни, вільні селяни та інший збіднілий люд – їх називали колонами.

 

   Бесіда. Чому землевласники вважали, що колони працюватимуть краще, ніж раби?

 

   З ст. виявилося дуже важким для Римської імперії. Окрім господарської кризи, розпочався наступ варварських племен на прикордонні провінції. Особливо грізною силою були готи. У середині століття вони разом з іншими племенами завдавали ударів північним провінціям Риму. На території імперії лютували голод та епідемії, спалахували повстання рабів та колонів. Солдати самі вибирали імператорів. Послаблення центральної влади в Римі призвело до того, що імперія почала розпадатися. Одна за одною провінції робили спроби вийти з її складу. Намісники не бажали підкорятися імператорові й прагнули стати повноправними володарями в провінціях.

    Давні греки та римляни називали всіх іноземців, що не володіли грецькою та латинською мовами, варварами – від не зрозумілого для їхнього вуха нагромадження проривних та дрижачих звуків.

     Готи – загальна назва одного з германських союзів племен першої половини І тис. н. е. Вихідці зі Скандинавії, готи на початку н. е. переселилися до Прибалтики, а на рубежі 2-3 ст. – у Східну Європу.

 

Робота з історичною картою.

Роздивіться карту на с. 235. Яких меж сягала територія Римської імперії наприкінці 2 - у 3 ст.? Які провінції належали до її складу?

 

2. Діяльність імператора Діоклетіана

 

Завдання. Опрацювати підпункт параграфа та дати відповідь на запитання «Що зробив імператор Діоклетіан для послаблення кризи Римської імперії?»

 

    Призупинити розпад імперії спромігся імператор Діоклетіан. У 284 р. легіони проголосили його імператором. Син вільновідпущеника, він пройшов усі щаблі військової служби – від солдата до полководця Римської імперії.

   Для більш ефективного керівництва частинами величезної імперії Діоклетіан узяв собі трьох співправителів. Склалася нова система управління – тетрархія (у перекладі – влада чотирьох). Щоправда, реальна влада належала Діоклетіану. Для резиденції він обрав місто Нікомедію на північно-східному узбережжі Малої Азії. Тож Рим перестав бути центром імперії, оскільки тетрархи правили зі своїх міст-резиденцій.

Аби впоратися з повстаннями та захистити імперію від ворожих навал, Діоклетіан збільшив чисельність армії.

     Усю імперію було поділено на військові округи, їх очолювали військові командири, а провінції – цивільні чиновники. Кордони провінцій не збігалися з кордонами округів. Командири та намісники провінцій стежили один за одним та доповідали про все правителям.

    Селяни сплачували податок за землю та за кожного члена родини, а городяни – подушний. Для обчислення податків було проведено перепис населення. Податки збиралися не лише грошима, а й продуктами й товарами.

    Унаслідок реформ занепад в імперії уповільнився. У 305 р. Діоклетіан відмовився від влади та повернувся в рідну Далмацію (узбережжя Адріатичного моря), де в м. Спалато збудував собі палац. Тут були величезні зали для урочистих прийомів, храм Юпітера, навіть мавзолей імператора. За переказами, під час смути, що спалахнула в імперії, до Діоклетіана прибули колишні співправителі, сенатори Риму, з проханням повернутися на трон. Однак він з гордістю продемонстрував їм... грядки власноруч вирощеної капусти.

 

   Фізкультхвилинка

 

   Учні виконують завдання 1 на ст. 100 в робочих зошитах

 

3. Імператор Константин

Робота в парах. Опрацювати підпункт параграфа та скласти історичний портрет імператора Константина.

 

    У 306 р. в запеклій боротьбі за імператорський престол переміг один з полководців – Константин (306-337 рр. н. е.). В ознаменування перемоги за його наказом спорудили тріумфальну арку – останню в Римі. Константин продовжив реформи Діоклетіана: замінив знецінені срібні гроші золотою монетою, для поліпшення контролю за сплатою податків він прикріпив колонів до землі, а жителів міст – до свого місця проживання. Ремісникам імператор заборонив змінювати професію. Було збережено поділ імперії на чотири частини.

    Певний час імператор не мав постійної резиденції. Місцем своєї столиці він обрав грецьке місто-колонію Візантій на європейському узбережжі Босфору. Місто лежало на перетині шляхів (водного – із Середземного моря в Чорне; сухопутного – з Малої Азії до Європи) і водночас – у центрі володінь імператора. Нову столицю  –  «Другий Рим» на честь засновника стали називати Константинополем. Від 330 р. Константинополь – офіційна столиця імперії. Швидко розбудовуючись, місто незабаром стало центром торгівлі та осередком культури античної цивілізації, на тисячу років переживши її, ставши столицею Візантійської імперії.

    Константин першим вирішив скористатися авторитетом християнської релігії для зміцнення держави. У 313 р. імператор дарував християнам право вільно збиратися й сповідувати їхню віру.

     За Діоклетіана та Константина змінився характер влади монарха. На зміну принципату, де імператор був «першим», прийшов домінат – імператор став «домінусом» (паном, господарем). Громадяни держави тепер були підданими імператора, а його влада стала необмеженою. Навіть найближчі радники Константина не мали права сидіти в присутності імператора. Константин носив розкішний, оздоблений золотом одяг, корону, прикрашену коштовностями.

 

   Бесіда за запитаннями.

   Згадайте, унаслідок яких подій та навіщо будували тріумфальні арки. Як характеризує Константина той факт, що він спорудив арку, не примноживши територіальних надбань імперії?

 

  Робота з історичним джерелом.

   Прочитайте джерело про розбудову Константинополя. Поясніть, навіщо імператорові були потрібні такі грандіозні будівельні заходи.

    «Константин вирішив за кілька років перетворити мальовничу фортецю на блискучу столицю і мав для цього потрібні засоби. Наче з-під землі виростали численні палаци з мармуру та бронзи, оточені пальмами й платанами, прикрашені тріумфальними арками, статуями та фонтанами, з бібліотеками й школами. З Афін та Ефесу, з Дельф, Родосу й Криту були привезені всі скарби грецького мистецтва, які ще можна було знайти. Місто пишалося численними великими площами й широкими, з аркадами, вулицями».

 

   Хронологічна задача.

    У 330 р. відбулося освячення й проголошення Константинополя столицею імперії. Обчисліть, скільки років тому відбулася ця подія.

 

    V. Закріплення й систематизація вивченого матеріалу

   Метод «Ти – мені, я – тобі». Сформулювати за змістом уроку 2-3 запитання, по черзі дати відповіді на них.

 

   Гра «правда-неправда».

   Кожен учень класу готує запитання з вивченої теми, починаючи його словами «Чи правда, що...». 

 

Метод «Опитувальна естафета»

1. Які факти свідчили про кризу в Римській імперії в 3 ст.?

2. Витлумачте поняття: колони, тетрархія, домінус, варвари.

3. До яких заходів вдалися імператори Діокпетіан і Константин, аби поліпшити становище Римської імперії?

4. Чим система управління Діоклетіана та Константина (домінат) відрізнялася від попередньої системи (принципату)?

 

   Учні виконують завдання 2,3 на ст. 100-101 в робочих зошитах

 

VІ.  Підсумки уроку.

     Учні дають відповідь на проблемне запитання: У чому схожість та відмінність правління Діоклетіана та Константина?

 

 Заключне слово вчителя.

   Оцінювання учнів.

 

VІІ. Домашнє завдання

  Опрацювати параграф 51, підготувати повідомлення про діяльність імператорів Діоклетіана та Константина.