Конспект уроку з всесвітньої історії для 6-го класу на тему "Військова експансія Риму"

Нінічук Зоряна Анатоліївна, вчитель історії НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня №1-гімназія ім. В. Газіна» смт Ратне

 

Предмет: Всесвітня історія. Історія України.

6 клас.

Тема уроку: Військова експансія Риму.

Мета уроку: охарактеризувати причини, перебіг та наслідки завоювань Риму в ІІІ-ІІ ст. до н.е.; розвивати навички роботи з історичною картою та історичними джерелами, вміння висловлювати власні судження, аналізувати, порівнювати, критично мислити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати толерантність, пошану до історії інших народів, інтерес до вивчення античної історії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Терміни: провінція, контрибуція, оптимати.

Основні дати та події: 264-241 р. до н.е. – Перша пунічна війна;

                                         218-201 рр. до н. е. – Друга пунічна війна;

                                         149-146 рр. до н. е. – Третя пунічна війна;

  Обладнання: підручник, зошит, історичний атлас, ілюстративний матеріал, роздатковий матеріал, історична карта, картки для оцінювання.

 

                                                         Хід уроку

    І. Організаційний момент

   Привітання, перевірка присутніх. Емоційне налаштування.

   Побажання  гарного  настрою, цікавої  роботи, нових  знань та відкриттів.

 

   ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

       Робота з картою.

1)  Покажіть на карті Апеннінський півострів і моря, що його оми­вають.

2)  Покажіть на карті найбільші річки Італії.

3) Покажіть на карті моря, що омивають Італію;

4) Покажіть на карті острови, що входять до її складу.

 

  Учні презентують римські крилаті вислови.

 

     Вставте пропущені слова.

   На початку … (V) ст. до н. е. римляни вигнали царя … (Тарквінія Гордого). У Римі було встановлено виборне правління –  … (республіка), що означає … («загальнонародна справа» ). Від того часу римською державою управляв … (сенат та народні збори). Після вигнання царів розпочалася боротьба плебеїв із … (патриціями). У результаті цієї боротьби плебеї отримали представників для захисту своїх інтересів –  … (народних трибунів), які мали право … («вето» ), а також були прийняті писані закони –  … (закони ХІІ таблиць).

 

    III.  Мотивація навчальної діяльності

         Бесіда. Які народи підкорив Рим, завойовуючи Італію?

 

   Сьогодні ми перегорнемо наступну сторінку історії Стародавнього Риму та  дізнаємося про подальші завоювання Риму в ІІІ-ІІ ст. до н.е.

 

   Запис у зошити теми уроку

 

Метод «Проблемне питання»

Наприкінці уроку ми повинні дати відповідь на запитання: «У чому виявлялася криза республіки в І ст. до н. е.? Якими були її причини?»

 

     ІV. Вивчення нового матеріалу

                 1. Війни між Римом та Карфагеном. Перша пунічна війна

    У ті часи Західне Середземномор’я перебувало під владою Карфагена. Ця колишня фінікійська колонія поступово перетворилася на величезну торговельно-землеробську державу. Карфаген мав власні колонії на острові Сицилія.

 

   Учні опрацьовують матеріал підручника і складають узагальнюючу таблицю «Пунічні війни»:

№ п п	Назва	Періодизація	Наслідки війни

 

   Рим шукав приводу, щоб розпочати війну проти Карфагена. Незабаром він знайшовся. Захищаючи сицилійське місто Мессану від карфагенян, римляни в 264 р. до н. е. послали на острів свої війська. Так почалася Перша пунічна війна. Війну називають Пунічною тому, що римляни називали карфагенян пунійцями. Перші успіхи римлян були пов’язані з діями армії на Сицилії. Вони не тільки зняли облогу з Мессани, а й примусили правителя Сиракуз – союзника Карфагена – підкоритися Риму.

    Для продовження бойових дій римлянам потрібен був власний флот. Зібравши всі кошти союзників, Рим уже через декілька років мав 120 кораблів. Хоча досвід у пунійців був більшим, римляни швидко навчилися воювати на морі.

    Після перших поразок вони захопили острови Сардинія та Корсика. Розвиваючи успіх, у 256 р. до н. е. римська армія висадилася на африканському узбережжі. Але військо карфагенян розгромило римлян. Бойові дії знову було перенесено на Сицилію. До воєнних невдач додалася ще одна біда – жорстокий буревій знищив їхній флот. Противники були виснажені тривалою війною. Першими зуміли відновити свої військові сили римляни. Вони обклали найбагатших громадян податками й на ці гроші побудували новий флот, який ущент розгромив морські сили Карфагена. Так, у 241 р. до н. е. Перша пунічна війна завершилася перемогою Риму.

     Пунійці мали сплатити римлянам 3200 талантів (близько 84 т срібла), повністю звільнити Сицилію та видати полонених римських громадян. На островах Сардинія та Корсика римляни створили перші римські провінції. Згодом римською провінцією стала й Сицилія.

  Словникова робота

  Провінція – завойована римлянами область, країна, що розташовувалася за межами Італії; підвладна територія, якою керували намісники.

 

2. Друга та Третя пунічні війни

    Втративши Сицилію та острови Середземномор’я, Карфаген заснував колонію в Іспанії – Новий Карфаген. Золоті та срібні поклади дали можливість відновити колишню могутність держави. Цю нову область очолював Ганнібал. Він зібрав потужну найману армію, яка налічувала 60 тис. воїнів і мала на озброєнні 37 слонів. З нею Ганнібал розпочав Другу пунічну війну (218-201 рр. до н. е.). На шляху до Італії війську потрібно було подолати Альпи. Полководець планував напасти зненацька й підняти на боротьбу з Римом його колишніх ворогів: галлів, італіків, греків. Найбільший успіх йому принесла битва біля містечка Канни 2 серпня 216 р. до н. е. Армія Ганнібала зуміла оточити вдвічі більшу армію Риму. Римляни втратили 50 тис. воїнів, а на бік Ганнібала перейшли міста півдня Італії та Сицилії. Шістнадцять років Ганнібал воював в Італії і не програв жодного бою. Проте після кожної поразки Рим виставляв нову армію, а сподівання Ганнібала на воєнну допомогу місцевих племен не виправдалися.

    Згодом римські війська на чолі з Публієм Корнелієм Сципіоном висадилися в Африці. Ганнібала було відкликано з Італії для захисту рідного міста. У 202 р. до н. е. у битві під Замами римляни здобули вирішальну перемогу. Римськими провінціями стала Сицилія, південь Іспанії. У Північній Італії були організовані нові колонії.

  Римляни почекали, поки Карфаген виплатить контрибуцію в 10 тис. талантів, а потім оголосили йому нову війну. Третя пунічна війна (149-146 рр. до н. е.) була просто знищенням слабшого. Після трирічної облоги місто було захоплене, його жителі перетворені на рабів. На землях Карфагена було створено римську провінцію, а саме місто зруйноване.

    Після перемоги над Карфагеном Рим став наймогутнішою морською державою Середземномор’я, а саме море римляни стали називати «внутрішнім», або «нашим», морем.

    Контрибуція – грошові виплати, які накладалися державою, що перемогла, на державу, що зазнала поразки.

 

    Учні виконують завдання 1 (ст. 87-88), завдання 2 (ст. 89-90) в робочих зошитах

 

   Фізкультхвилинка

 

   Метод «Навчаючи-вчуся». Учні опрацьовують в групах питання:

І група –  Підкорення Римом країн у 2 ст. до н. е.;

ІІ група – Вплив війн Риму 2 ст. до н. е. на господарське й суспільне життя;

ІІІ група – Реформи братів Гракхів.

 

3. Підкорення Римом країн у 2 ст. до н. е.

    Уже в часи Другої пунічної війни армії Риму воювали в різних кінцях Європи. Філіпп V, цар Македонії, необачно погодився виступити союзником Ганнібала в Другій пунічній війні. Після перемоги над Карфагеном римляни підтримали союз еллінських міст, що боровся з Македонією, й оголосили Філіппу V війну. У 197 р. до н. е. римський полководець Тіт Фламінін розгромив македонську армію в битві біля поселення Кіноскефали. Через рік Тіт Фламінін від імені римського сенату проголосив «визволення Греції». Насправді ж Рим прагнув підкорити і македонців, і греків. У 148 р. до н. е. Македонія стала римською провінцією.

     У 146 р. до н. е. римляни захопили місто Коринф: Грецію було перетворено на римську провінцію Ахайя. Лише Спарті та Афінам було дозволено зберегти обмежене самоуправління.

     У 133 р. до н. е. землі Пергамського царства (Мала Азія) й Іспанії стали римськими провінціями. Унаслідок завойовницьких воєн Рим перетворився на найсильнішу в стародавньому світі державу.

 

    Робота з історичною картою на ст. 215.

1. Знайдіть на карті території, завойовані Римом у 2 ст. до н. е.

2. Яка територія належала Римській республіці на кінець 2 ст. до н. е.?

3. Назвіть римські провінції.

 

4. Вплив війн Риму 2 ст. до н. е. на господарське й суспільне життя

   Після великих завоювань у господарстві відбулися істотні зміни. Першим наслідком стало зростання кількості рабів та більш активне використання їхньої праці. Другим наслідком війн стало пограбування провінцій. Переможені сплачували величезні контрибуції й податки. Право збирати податки з населення провінцій продавалося на аукціоні, тобто на торгах. Певну суму вносили в державну скарбницю, а потім здирали з місцевих жителів значно більше грошей. Для сплати податків завойовники позичали їм гроші. Коли борг своєчасно не повертали, боржників перетворювали на рабів.

    Малоземельні селяни, розорені війною та конкуренцією з великими господарствами, залишали свої наділи й переселялися до міст, де жили на державні кошти або з продажу своїх голосів під час виборів. Так формувався римський люмпен-пролетаріат – прошарок суспільних утриманців (волоцюг, жебраків, безпритульних).

 

    Робота з історичним джерелом.

   Прочитайте уривок із твору Плутарха, у якому історик наводить промову Тіберія Гракха. Поясніть, долею яких прошарків римського населення переймався трибун. У чому він убачав причини їхнього жалюгідного становища?

    «Навіть дикі звірі мають свої нори й лігвища, і тільки ті, хто гине за Італію, не мають притулку та змушені разом зі своїми жінками й дітьми жити волоцюгами. Воєначальники обманюють солдатів, коли говорять їм, що вони віддають своє життя за батьківщину. Вони воюють і гинуть заради розкоші й достатків інших. Цих воїнів називають «володарями всього світу”, а тим часом у них немає ні клаптика власної землі».

 

5. Реформи братів Гракхів

    Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер – близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів.

    Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити діяльності дуже популярної серед населення аграрної комісії. Справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.

   Закон 111 р. до н. е. проголосив приватними власниками тих, хто на той момент володів державною землею. Це був перший у світі закон про приватизацію землі.      Підсумком суспільних протистоянь стало схвалення реформи консула Гая Марія, яка перетворила римську армію з ополчення на найману. Відтепер римські громадяни, ставши до лав війська, отримували платню, а після закінчення служби — земельну ділянку. Оптимати - прибічники правління Сенату й противники реформ.

 

    Поміркуйте, яка небезпека загрожувала республіканському ладу внаслідок реформи Гая Марія.

 

   Прочитайте уривок з праці Плутарха про діяльність Гая Гракха, дайте відповідь на запитання: Що передбачали реформи Гая Гракха? Як вони захищали права плебеїв?

    «Із законів, які він запропонував на догоду народові та з метою послабити вплив сенату, один стосувався заснування колоній. Цей закон передбачав водночас і розподіл громадської землі між бідняками. Другий стосувався воїнів, вимагаючи видавати їм одяг на кошти державної скарбниці без вирахування його вартості з їхньої платні, а також забороняв брати до війська осіб, яким не виповнилося сімнадцять років. Закон про союзників надавав італійцям однакові права з римськими громадянами. Хлібний закон передбачав продаж хліба бідним за дешевою ціною. Судовий закон своїми змінами найбільш відчутно підривав владу сенату. Потім Гай вніс ще й законопроект про нові колонії, про будівництво доріг і хлібних комор, причому сам керував цими роботами, сам за ними наглядав, ніскільки не втомлюючись ні від кількості, ні від важливості занять. З дивовижною швидкістю і старанністю виконував він кожну роботу, немовби вона була єдина. Тому навіть ті, що люто його ненавиділи й боялися, дивувалися його невичерпній діловитості та цілеспрямованості».

 

 

 V. Закріплення й систематизація вивченого матеріалу

       Метод «Фронтальне опитування»

1. Як відбувалася і чим закінчилася Перша пунічна війна?

2. В ім'я чого воював Рим у 4 - середині 3 ст. до н. е.? Чому римляни перемагали в цих війнах?

3. Які території Рим завоював у 2 ст. до н.е? Які провінції було утворено?

4. Витлумачте поняття: легіон, оптимати, популяри.

5. Як Рим став наймогутнішою морською державою Середземномор'я?

6. Що спонукало братів Гракхів здійснювати реформи?

 

    Учні виконують завдання 3,4,5 (ст. 90) в робочих зошитах

 

 VІ.  Підсумки уроку.

    Наш урок завершується. Давайте повернемося до проблемного питання: «У чому виявлялася криза республіки в І ст. до н. е.? Якими були її причини?» (Учні дають відповіді на запитання)

 

Продовжити речення.  

Інформація, яку я отримав (ла), була для мене…

 

    Заключне слово вчителя.

 Оцінювання учнів (картки самооцінювання)

 

  VІІ. Домашнє завдання

   Опрацювати матеріал підручника §43 (3), 44, підготувати повідомлення «Римська республіка в ІІ ст. до н.е.»