Конспект уроку з зарубіжної літератури для 9 класу на тему "Європеєць – в Україні, Українець – в Європі"

 

 

 

 

 

 

 

 

Перший урок

на тему

«Європеєць – в Україні, Українець – в Європі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала                                                                                               Вчитель зарубіжної літератури(вища категорія)                                                                               Чернігівського колегіуму №11   Заруба С.В.

 

Тема: Європеєць – в Україні, Українець – в Європі.

Мета:

• познайомити учнів з поняттям «європейські цінності», показати як вони розвиваються в Україні, показати, які європейські цінності є на Чернігівщині, познайомити з творчістю чернігівських поетів, твори яких присвячені рідному краю;
•  розвивати естетичні смаки, уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, працювати в групі;
• виховувати любов до рідного краю, до рідної мови, толерантне ставлення до культур європейських країн, прививати загальнолюдські цінності.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: карта Чернігівщини, карта Європи, презентація, мультимедіа, урок містить вірші чернігівських поетів.

Хід уроку

Вступне слово.

Тему, яку ми сьогодні розглядаємо, є актуальною в наш час. Наша держава прагне розвиватись у європейському напрямку. І цей розвиток відбувається в економічному, політичному, соціо-культурному аспектах. Ця проблема розвитку не є новою. І в 18-19 ст., і набагато раніше виникала потреба в цивілізованому співіснуванні різних країн, розташованих на європейському континенті. Україна за своїм географічним розташуванням знаходиться практично в центрі Європи – і тому усі процеси, що відбуваються в європейських країнах, так чи інакше мають певний вплив і на її розвиток та формування як європейської країни. Так у 2014 році була підписана згода про асоціацію України з Європейським Союзом, яка передбачає партнерські стосунки в багатьох сферах діяльності: економічній, політичній та культурній. Історичні приклади доводять, що потрібно використовувати найкраще з досвіду інших країн для розвитку власної держави. Практично кожен громадянин України прагне жити за європейськими стандартами(високий розвиток економіки, високі соціальні стандарти, верховенство правової системи, толерантні стосунки між різними верствами населення, високий культурний розвиток, шанобливе ставлення до власної історії, збереження мови, традицій власного народу тощо). Ще класик української літератури Т.Г. Шевченко закликав: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь».

Сьогодні на уроці ми працюємо у групах: «Мовознавці», «Історики», «Природознавці», «Літературознавці», «Дослідники».

1. Група «Мовознавці».

Завдання цієї групи було в тому, щоб дати тлумачення поняттю «європейські цінності» та визначити пріоритетні складові цього поняття і з’ясувати яке місце займає мовний аспект.

• Європейські цінності – це система основних принципів будови суспільства і держави, політико-економічних, правових, культурних, етичних та інших норм, що об’єднують  більшість європейців і є основою їх ідентичності. В основі є загальнолюдські цінності.

• На першому місці серед ідеалів для опитуваних у 27 країнах ЄС виявилися права людини (37%), потім у списку – мир (35%), демократія (34%), верховенство закону (22%), повага до інших культур та мов (17%), солідарність (15%), повага до життя людини (14%), рівність (13%), особиста свобода(11%), толерантність (10%), самовираження (4%), і на останньому місці у переліку цінностей – релігія, яка виявилася важливою для 3% опитаних.
• Невід’ємною частиною ідентифікації кожної людини є мова.

Єдиний скарб у тебе – рідна мова…                                                Вона твого життя міцна основа,

Ревніша над усі скарби й багатства…

(П. Куліш «До рідного народу»)

 

Так вважав славетний син українського народу П.Куліш, який вивчав слов’янські культури і на якого мали великий вплив ідеї європейського просвітництва. Саме його називали «українець в Європі, європеєць в Україні».

 

2. Група «Історики».

• Чернігівщина – сива давнина…

             Вона плекала Ігоря походи

                І Ярославни пам’ятає плач.

           Долала чвари, лихоліть невзгоди

               На бранім полі притуг і вдач.

               Дзвеніла срібно кобза Вересая,

               Коли над краєм сіялася мла,

               В святім двобої наша Русь святая

Змітала нечисть зі свого чола.

Тарас Шевченко милувавсь тобою,

Михайло Глінка опери писав,

Сашко Довженко чарувавсь Десною,

Кибальчич терни до зірок долав.

Для Сеспеля домівкою ти стала,

Миколі Гоголю учителем була,

І Заньковецьку світу дарувала,

Миколі Ге притулочок дала.

Мій край співочо-мальовничий –

Забіла соловейком заспівав.

Який багатий, синьооко-вічний, -

Тебе в картинах Рєпін змалював…

(Станіслав Коваль «Батьківщина мила»)

• Минувшина – свята і загадкова

Душі моєї пестить глибину.

Й дарує їй, мов золота підкова,

Надію, оповиту в таїну.

(Микола Лелюк «Хрести на золотих двіницях»)

 

Пропонується вікторина «Історичні пам’ятки Чернігівщини»

 

1. Музей «Слова…»(Новгород-Сіверський);
2. Вал Дитинець, собори на Валу;
3. Колегіум(Вал);
4. Болдині гори, Чорна могила, Антонієві печери, Іллінська церква;
5. Пам’ятник князю Ігорю;
6. Батурин;
7. Катерининська церква;
8. П’ятницька церква, Троїцький собор.

 

Довідковий матеріал до слайдів:

1) Нині на території Спасо-Преображенського монастиря діє музей «Слова о полку Ігоревім», в експозиції якого представлені дореволюційні та сучасні видання літописної пам'ятки, її переклади іноземними мовами, археологічні знахідки доби Київської Русі, твори образотворчого мистецтва.

2) Спа́со-Преображе́нський собо́р, або Спа́ський собо́р у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені.

Частина багатої колись золотої і срібної церковної утварі зберігається в Чернігівському історичному музеї. З 1967 Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Собо́р Бори́са й Глі́ба або Борисоглі́бський собо́р — відома пам'ятка архітектури міста Чернігова домонгольської доби.

У 1115 р. чернігівський князь Давид Святославич брав участь у перенесенні мощей святих Бориса та Гліба у храм, збудований його батьком у місті Вишгороді. Мощі переносили зі старої дерев'яної церкви у щойно побудовану кам'яну. У 1120 р. Давид втрачає свого сина Ростислава і на згадку про нього розпочинає будівництво собору на честь перших руських святих Бориса та Гліба у місті Чернігові. Також князь наказав спорудити усипальницю для себе, де у 1123 р. був похований^[1].

Нині храм Бориса і Гліба перетворений на музей Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Крім того, собор став також Будинком хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики.

Значний внесок у розвиток храму зробив гетьман Іван Мазепа. Саме на його замовлення у німецькому місті Аугсбург майстром Філіпом Якобом IV Дрентветтом були виготовлені срібні царські врата^[5]. На них, на стулці врат унизу — герб гетьмана, праворуч прикріплена платівка, де вирізьблено дату — 1702 р. Між чотирма традиційними для царських врат фігурами євангелістів розміщені зображення з сюжетами «Благовіщення» в медальйонах та композиція «Мойсеєвого дерева», що підіймається від основи врат вгору по стулці, завершуючись фігурою Ісуса Христа в ореолі позолочених променів.

Витвір став шедевром на теренах України. Загальна висота врат — 3,45 м. Як унікальний витвір мистецтва доби бароко були показані на виставках в Національному музеї історії України в Києві (2008—2009) та в Українському музеї в Нью-Йорку, США.

Черні́гівський дитине́ць — центральна укріплена частина міста VII–XIII ст. розташована на високому виступі правого берега долини Десни, обмежена з двох боків річкою та її притокою Стрижнем. Сформувався VII–VIII ст, на місці давнього поселення, що існувало в другій чверті нашої ери. Собо́р Бори́са й Глі́ба (Чернігів) або Борисоглі́бський собо́р — відома пам'ятка архітектури міста Черніговадомонгольської доби. За плануванням - триапсидний, тринефний , шестистовпний, однокупольний храм. Розміри: 15,5 х 23,40 м.  Нині храм Бориса і Гліба перетворений на музей Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Крім того, собор став також Будинком хорової спадщини, де проходять концерти духовної музики. Спа́со-Преображе́нський собо́р, або Спа́ський собо́р у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали — вражаючі і неперевершені.

 

3) Черні́гівський коле́гіум, або Черні́гівська коле́гія — один із найстаріших середніх навчальних закладів в Україні.

Колегіум заснований у 1700 році під назвою Малоросійського колегіуму, на базі слов'яно-математичної школи, переведеної з Новгорода-Сіверського. Фундатором колегіуму був церковний діяч, педагог і письменник Іоан Максимович. У закладі вчили латинської, грецької мов, історії, географії, математики, філософії.

 

4) Бо́лдині го́ри — історична місцевість у обласному центрі місті Чернігові (Новозаводський район) на правому березі Десни, пам'ятка садово-паркового мистецтва (з 1972 року). Утворюються з 20—35-метрових пагорбів, розгорнутих дугою на південь від заплави річки Стрижня. Місцевість є віддавна заселеною, на її території збереглося багато археологічних, історичних і архітектурних пам'яток.

 Анто́нієві пече́ри — печерний комплекс ХІ — XIX ст. у Болдиних горах у Чернігові. Насправді, Антонієви печери мають не два яруси, а чотири: з підтвердження учасників спелео-археологічної секції інші два яруси існують, але вони не досліджені.

 Іллі́нська це́рква — православний храм ХІІ—XVIII століть, що входить до ансамблю Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові.

Церкву було збудовано в ХІІ столітті (хоча літописні джерела не згадують часу зведення храму) біля південного входу до Антонієвих печер, разом з якими вона поклала початок Іллінському монастирю.

5)Пам’ятник князю Ігорю – бронзова скульптура, що зображає князя сидячим на престолі, встановлена з південного боку Борисоглібського собору. Скульптор Карен Саркісов.На створення саме такого образу князя автора надихнула книга Ю. М. Сбітнєва. Пам'ятник виготовлений на кошти мецената І. Найвальта.

6) Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області (Україна), на річці Сейм.

Заснований у 1575 році. Перші згадки про місто датуються 1625 роком. Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669–1708 та 1750–1764 роках Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов'язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.

Батурин є еталонною пам'яткою археології козацької доби, культурний шар якої за ступенем насиченості та інформативності не має собі рівних в Україні.

Назва походить швидше за все або від руського діалектного батура — башта, вежа або від тюркського імені Батур, серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди. Деякі вчені вважають, що назва походить від імені польського короля Стефана Баторія, який заснував місто.

1663 — тут підписано Батуринські статті.

1669–1708 — резиденція гетьманів Лівобережної України (Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи).

Палац Розумовського — пам'ятка архітектури, що є частиною Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

 

7) Катерининська церква (козацький кафедральний собор святої великомучениці Катерини УПЦ КП) — церкваУкраїнської православної церкви Київського патріархату в місті Чернігів, пам'ятка архітектури національного значення. Яскравий зразок кам'яної української архітектури Лівобережжя XVII–XVIII століть. Зведена на кошти козаків, братів Лизогубів (Якова та Семена), за заповітом їхнього батька Чернігівського полковника Юхима Лизогуба. Церква побудована в пам'ять про героїзм діда, Чернігівського полковника й наказного Гетьмана Якова та козаків Чернігівського полку, виявлений ними під час штурму турецької фортеці Азов в 1696.

 

8) П'я́тницька це́рква — православний храм, розташований у Чернігові. Побудований в кінці XII — на початку XIII ст. на чернігівському посаді біля Торгу на кошти купців.

Названа на честь Святої Параскеви П'ятниці, котра була покровителькою торгівлі та купців. Є припущення, що церква була збудована на кошти князя Ігоря - героя "Слова о полку Ігоревім"^[1], за іншою версією - церкву збудували коштом багатих купців.

Свято-Троїцький собор — визначна архітектурна пам'ятка доби Гетьманщини у Чернігові (1695). Був головним собором чернігівського Троїцького монастиря.

Закладений у 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом і під керівництвом архітектора Іоанна Баптисти (Йоганн Батист Зауер). Збудований коштом гетьмана України Івана Мазепи.

Собор є визначною пам'яткою, що розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури українського бароко.

 

3. Група «Природознавці»

«Творив тебе Господь,

Як власну мрію,

І згодом закохався,

Як і я!»

• Однією з європейських цінностей є шанобливе ставлення до навколишнього світу: рідної природи, річок, озер, тварин, рослин,  – тому  що це невід’ємна складова комфортного життя людини, відчуття себе частиною цього світу. Чернігівська земля також має перлини, які прикрашають її намисто:  Десна з її чудовими краєвидами, невеличкі річки та озерця Чернігівщини, ліси, наче старі дідугани, стережуть спокій рідної землі, Тростянець та інші прекрасні куточки.

Пропонуються фотослайди:

1. Краєвиди Десни;
2. Краєвиди водоймищ Чернігівщини;
3. Ліси;
4. Тростянець.

 

Довідковий матеріал до слайдів:

 

1. «Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної… Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті. Кланяюсь тобі за ласку, за багатство, що дала ти моєму серцю, за те, що дивлячись на тебе роблюсь я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життя, річко моя, душа мого народу.»

(Олександр Довженко, записні книжки)

 

2. «Вклоняюся тобі, ріка землі,

Що зв’язує століття і народи

В один ланцюг. Твої прозорі води

Й на мить не засинають. Десь в імлі

Беруть початок, десь в імлі зникають…»

(М.Адаменко «Вклоняюся тобі, ріка землі»)

3. «Грона ягід, кетяги калини –

Це все живе намисто України»

(Н.Галковська «Калиновий ранок»)

 

«Тут ліси стоять зачаровані,

Вітром осені оркестровані.

Ген за лісом – лан, а за ланом – ліс,

Сто озер лунких та мільйон беріз.

Тут сосновий гук аж лоскоче слух,

І притишує хмаровиння рух.

На красу оцю надивляюся,

Мов здоров’я п’ю – напиваюся.

Всі подальші дні нею снитиму,

Цілуватиму і любитиму.»

(П.Зуб «Придесення»)

4)  «Нам треба до природи підійти                                                                     На відстань серця. Пращури далекі                                                                        Уміли це, бо мудрими були                                                                                         І мудрість ту давала їм природа.                                                                 Вона була й за еталон краси…                                                                                       І слово теж із неї народилось»                                                               (М.Адаменко «На відстань серця»)

 За свідченнями істориків, поселення на місці теперішнього Тростянця виникло в першій половині XVII ст., під час нової хвилі переселення селян і козаків з Правобережної України на Слобожанщину, викликаної поновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком (1651).

Назву міста пов'язують із назвою річки Тростянки, яка протікає неподалік.

Тростянецький парк - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Розташований на західній околиці Тростянця, в урочищі Нескучному.

13 грудня 1893 року в Тростянці народився письменник Микола Хвильовий (Фітільов).

Влітку 1864 року в Тростянці перебував композитор П. Чайковський. Тут він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського «Гроза».

В Тростянці також тимчасово перебували Павло Грабовський, Антон Чехов.

 

4. Група «Літературознавці»

• До літературної спадщини Чернігівщини ми звертаємось тому, що автори у своїх творах підіймають загальнолюдські проблеми, пишуть про красу рідної землі, людських стосунків, про мрії та сподівання на краще життя, про те, що турбує кожну людину, незважаючи на її національність та місце проживання. Кожен з цих письменників висловлює віру в краще життя свого народу.
• Пропонуємо карту Чернігівського району. Учні розповідають про письменників, які народились і виросли у Чернігові та Чернігівському районі, або бували тут. Використовуються слайд з картою Чернігівського району, де є портрети цих письменників.
•  Літературними стежками Чернігівщини. Учасники групи пропонують учням класу заповнити карту іменами тих письменників, які народились на Чернігівщині( учні отримують роздатковий матеріал «Карта Чернігівської області»). Можна запропонувати учням назвати твори письменника, якого вони називають.

Довідковий матеріал

О. Довженко, П. Куліш, П. Тичина, Л. Глібов, М. Коцюбинський,   В. Блакитний(Еллан), В. Забіла,  С. Васильченко, І. Кочерга,           С. Реп’ях, П. Куценко, Ю. Мушкетик, П. Зуб, П. Антоненко,           С. Дзюба, В. Буденний, Г. Самойленко, М. Адаменко,                      М. Слабошпицький, В. Сапон, М. Ткач, Г. Арсенич-Баран,               Д. Іванов, О. Брик.

 

5. Група «Дослідники»

 

• Не тільки європейські досягнення впливають на розвиток україни, але й славетні сини і дочки України зробили великий внесок в розвиток науки, культури як Європи, так і всього світу. Пропонуємо вам галерею українських здобутків.

1. Анна Ярославна – дочка Ярослава Мудрого, узявши шлюб з королем Генріхом, стала прабабусею майже 30-ти коронованих осіб. Була дуже красивою та розумною. Коли неписьменні французькі барони ставили замість підпису хрестик, вона впевнено підписувала державні документи.

 

2. Серж Лифар родом з Київської області. З юнацьких літ захоплювався мистецтвом: співав у хорі, грав на скрипці та фортепіано. Балетом почав займатись з 17 років. До Парижу потрапляє разом з викладачкою танців, яка емігрувала. Критики називали його богом танцю. Від громадянства Франції Лифар відмовився зі словами: «Я – українець і цим пишаюсь». Серед його друзів були відомі європейці: Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Коко Шанель.

 

3. Юрій Дрогобич(Котермак) – видатний філософ, астроном. Емігрував до Польщі. Саме він вперше надрукував свій твір латиною, був ректором Болонського університету, професором Краківського університету.

 

4. Володимир Горовиць – музикант. Емігрує до Берліну, потім до Америки. Володар 25 премій «Греммі». Дуже часто згадує рідну батьківщину, гастролюючи різними країнами світу. Одного разу проводячи репетицію з англійським оркестром, розсердився і сказав: « Я – українець,  і покажу англійцям, що таке темп».

 

5. Соня Делоне – одеситка, підкорила світ моди вимогливої Франції. Основний принцип її роботи – мінімалізм.  Будинки моди  Yves Saint Laurent и Missoni стверджували, що творчість цієї українки була їх натхненням. Делоне говорила: «Любов до яскравих кольорів у мене з дитинства. Це кольори моєї України».

 

 

Узагальнення та систематизація вивченого

• Запитання до теми

1. Як ви розумієте поняття «європейські цінності»?
2. Як чернігівці впроваджують європейські цінності в своє життя?
3. Яку роль відіграють культурні цінності в житті кожного народу? Чи допомагають вони поєднувати народи під час розбудови сучасного суспільства?
4. Чи може зацікавити європейця наша Чернігівська земля і чим саме?
5. Які славетні українці вплинули на розвиток світової цивілізації?

• Як ми бачимо, європейські цінності базуються на загальнолюдських цінностях. І щоб вдало крокувати у майбутнє, впроваджуючи європейські цінності на своїй землі, треба не забувати про славетне минуле своєї батьківщини і свого народу, про рідну мову, традиції і звичаї, толерантність у стосунках, пам’ятати про те, хто ти і де твоє коріння. Ми повинні брати найкраще в інших народів, пам’ятаючи, що ми – українці. Маємо робити все, щоб Україна і наш рідний Чернігів були привабливими для європейських країн як в економічному, так і в культурному плані.
• Люблю Чернігів мій – історії перлину,

Твою прадавню мудру сивину

Тебе, Чернігівко, чарівну і єдину.

Деснянську хвилю – срібну бистрину.

Звитяжний велет Вал – мою дзвінку підкову.

Самсона чистий промінь на столі.

Кипінь садів весни і осінь верескову.

Ужинок хліба на твоїм столі.

Я так люблю тебе, Чернігове мій красний!

За ратний подвиг, трудові діла.

Ти ясен зоресвіт, одвічний і прекрасний,

Моєї долі вірні два крила.

Чернігівські каштани,

Над річкою тумани.

Тут слава православних сіверян.

Бульвари тополині,

Коханих очі сині,

І храми златоверхі полісян.

(С.Коваль «Люблю Чернігів мій»)

 

 

• До конспекту додається презентація з ілюстративним матеріалом.
• Довідковий матеріал учитель може скорочувати на свій смак