конспект заняття факультативу "отруйні тварини"

Про матеріал
Конспект заняття познайомить учнів з отруйними тваринами України. Презентація містить фотографії практично усіх отруйних тварин України.
Перегляд файлу

Клас ______                                                                                         Дата ______

Тема: Види отруйних змій та комах, які зустрічаються на території України. Перша медична допомога при укусах отруйних тварин. Анафілактичний шок.

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із отруйними тваринами України; навчити надавати першу медичну допомогу при укусах отруйних тварин.

виховна: виховувати в учнів правила поведінки при укусах отруйних тварин.

розвивальна: розвивати вміння учнів якісно надавати долікарську допомогу при укусах отруйних тварин.

Тип заняття: комбіноване.

Обладнання і матеріали: зошит, ілюстрації, таблиці, малюнки, ноутбук.

Основні терміни і поняття: отруйна тварина, напівотруйна тварина, анафілактичний шок, 

Методи та форми роботи: розповідь, проблемне питання, практичне завдання, вікторина, перегляд презентації.

 

 

Хід уроку

І.  Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Проблемне питання:

  •    Які види отруйних тварин, що проживають в нашій місцевості ви знаєте.

IІІ. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь з демонстрацією презентації та малюнків:

  1. Анафілактичний шок – реакція імунної відповіді негайного типу з миттєво розвиваються протягом кількох хвилин симптомами, небезпечними для життя. Смертність від анафілактичного шоку становить близько одного відсотка від усіх випадків.

У хворого спостерігаються: падіння тиску до критичних показників, блідість шкірних покривів, шумне дихання, набряклість обличчя і синюшність губ, порушення виділення сечі (анурія або поліурія), гіпергідроз всього тіла, втрата свідомості. нестерпний підшкірний свербіж.

  1. Отруйні хребетні України.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus), Гадюка степова (Vipera ursinii), Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja), Гадюка Ренарда (Vipera renardi) та Гадюка носата (Vipera ammodytes). Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна. Вона заселяє усі території від альпійських лук Карпат на висотах понад 1800-2000 м над морем, до рівнин Причорномор’я і боліт Полісся.

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте, укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву є мізерною, а її виробництво – енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, сильний удар, аніж, власне, укус.

В Україні саламандра плямиста зустрічається у листяних, мішаних, рідше хвойних лісах Карпат Закарпатської області, та деяких районах прикарпатських областей (Львівській,Чернівецькій, Івано-Франківській). Інколи знаходять окремих представників виду і далі на схід (у Волинській, Житомирській, Київській та навіть Дніпропетровській областях).

Дорослі тварини звичайно ведуть присмерково-нічний спосіб життя, однак при підвищенні вологості повітря в похмурні чи дощові дні 90% і більше можуть бути активними і вдень. Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза складає 1.2 мг на 1 кг маси жертви.

Дракончик великий (морський дракончик, морський скорпіон, змійка) (Trachinus draco) — бентосна риба з подовженим тілом.

Має довжину тіла не більш 30 см. Нижня щелепа довше верхньої, рот із дрібними конічними зубами спрямований косо нагору. Очі на верхній стороні голови. Морські дракончики живуть переважно в мілководних затоках і бухтах з піщаним або мулистим дном. Вони досить активні, але звичайно зариваються в м'який ґрунт так, що видно тільки верхню частину голови, рот, очі й шипи спинного плавця.

Морський дракончик є найотруйнішою чорноморською рибою. Отруйні колючі шипи першого спинного плавця і зябрової кришки. Отрута уражає кров'яні тільця і нервову систему. В особливо важких випадках з'являється лихоманка, послаблення дихання, параліч кінцівок, порушення мови, а також може наступити смерть. У випадках уколу морським дракончиком звернення до лікаря обов'язково. При наданні першої медичної допомоги необхідно промити рану спиртом, теплою водою або розчином перманганату калію і витягнути з рани залишки шпильок.

Зіркогля́д звича́йний (також морська́ коро́ва) (Uranoscopus scaber) — вид риб родини Зіркоглядових (Uranoscopidae), ряд Окунеподібні (Perciformes). Живиться безхребетними і дрібною рибою. Промислового значення не мають.

У дорослому стані сягає 40 см довжини, зазвичай біля 20-22 см. Тіло масивне, видовжене. Луска дуже дрібна. Велика голова вкрита панциром з кісткових плиток. Очі високо сидять на голові, направлені вгору. Ротовий отвір направлений вгору. Зуби дрібні, голкоподібні. На кінці нижньої щелепи невеликий шкірястий червоподібний виріст, який використовується для приваблення жертв. Над грудними плавцями — направлений вгору отруйний шип.

Забарвлення змінне в залежності від середовища. Від світло- до темно-коричневого з чорними мармуровими плямами. Перший спинний плавець чорний, грудні плавці світло-блакитні, хвостовий плавець має білу облямівку.

Зустрічається Чорному морі вздовж всіх берегів. В Україні зустрічається вздовж берегів Криму, в Одеській затоці, біля острова Зміїний.

З кінця травня по вересень у неї отруйні шипи на голові і над грудними плавцями. Отруйні колючі шипи першого спинного плавця і зябрової кришки. Отрута за дією схожа на отруту морського дракончика, уражає кров'яні тільця і нервову систему. В особливо важких випадках з'являється лихоманка, послаблення дихання, параліч кінцівок, порушення мови, а також може наступити смерть. У випадках уколу зіркогляда звернення до лікаря обов'язкове. При наданні першої медичної допомоги необхідно промити рану спиртом, теплою водою або розчином перманганатом калію і витягнути з рани залишки шпильок. У Чорному морі летальних випадків не спостерігалося.

Морський кіт, або Хвостокол звичайний (Dasyatis pastinaca) — вид скатів із родини Dasyatidae, що мешкає в північно-східній Атлантиці, а також у Середземному і Чорному морях. Зазвичай мешкає на піщаних і мулистих ґрунтах на прибережних мілинах до 60 м, закопуючись у ґрунт.

На хвості є один чи декілька стилетоподібних зазубрених шипів довжиною до 15 см. Отрута впливає на нервову систему. Особливо небезпечні уколи в область тулуба і голови. У постраждалого може спостерігатися зниження кров'яного тиску, прискорення серцебиття, м'язовий параліч, блювота. В особливо важких випадках може настати смерть.

  1. Отруйні комахи.

Скорпіон кримський (Euscorpius tauricus Koch). Ендемік Криму, зустрічається по пд. узбережжю Криму від Севастополя до Керчі. Тіло видовжене, жовто-буре, завдовжки 35–40 мм з 5 парами довгих кінцівок. Перша пара озброєна клешнями. Очей — 6 (пара зверху і по одній парі з боків). Для життя обирає тріщини, каміння, старі будівлі.

Укол скорпіона болючий. В місці уколу з’являється почервоніння, оніміння, набряк, на шкірі можуть утворюватись пухирі, які наповнені прозорою рідиною. Ступінь отруєння може бути легким, але при тяжких отруєннях хворий відчуває озноб, прискорене серцебиття, відчуття страху, нудоту, задуху. Можливі судоми (особливо у дітей), втрата свідомості. Хворий може загинути внаслідок паралічу дихання.

Каракурт (Latrodectus tredecimguttatus) — один з найнебезпечніших видів павуків. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії.

За оцінкою фахівців, павуки ніколи не нападають першими й без причини. Найчастішими є випадки укусів у ногу, коли людина взуває старе взуття, попередньо не перевіривши його, яке самиці уподобали собі для гнізда. Після укусу на шкірі з’являється маленька червона цятка, що швидко блідніє. Укус каракурта викликає психічну неврівноваженість у людини, пекучий біль, який через 15-30 хвилин розповсюджується по всьому тілу. У потерпілого виникає біль в області живота, слиновиділення і потовиділення, порушення роботи серця, утруднення дихання. За даними. Спеціальна протикаракуртова сироватка не завжди доступна, тому, не пізніше 2 хвилин місце укусу треба припекти палаючим сірником – він руйнує отруту. Якщо укус прийшовся в ногу або руку, слід забезпечити негайну доставку у медичний заклад, а до того - нерухомість кінцівки, рекомендується багато пити води, неміцного чаю, молока. Особам, які страждали до укусу гіпертонією, потрібно під час транспортування до лікарні контролювати тиск і у випадку його підвищення прийняти ліки, які вони приймали до того. Варто також прийняти ліки від алергії. У важких випадках за відсутності медичної допомоги через 1-2 дні після укусу каракурта може наступити смерть.

Тарантул 

Тарантули (Lycosa singoriensis) – це великі, рухливі, волохаті павуки. Доросла самка має довжину 2-5 см і вагу 5-8 грамів. Самець значно менший. У павука коричневе тіло із жовтогарячими плямами на лапках і на черевці. Вони не плетуть павутини. Натомість мешкають в глибоких норах недалеко від води. Тому їх найчастіше можна зустріти в долинах річок, озер та боліт, де волога земля. Взимку вони закриваються в своїх домівках, відгороджуючись валиком із трави, переплетеної павутиною, і сплять там до весни.

Тарантули вичікують своїх жертв, як тигри. Вони ховаються серед листя, сміття або в своїх норах. Коли поблизу з’являється яка-небудь комаха, вони доганяють її, кусають хеліцерами, вводячи отруту й екзоферменти, і затягують до себе в нору. Укус паралізує і вбиває комаху, а також перетравлює її внутрішній вміст. Тарантули не жують і не проковтують свою жертву, вони висмоктують частково перетравлений вміст, а тверді рештки викидають від нори.

Тарантули розповсюджені на південному Сході Європи, в південно-західній Азії, Криму, в пустельній, степовій та лісостеповій зонах. Також вони зустрічаються на території Київській області.

При укусі виникає сильний біль, який зберігається протягом доби, згодом почервоніння шкіри та набряк. Загальні прояви відсутні або виражені слабко. При підвищеній чутливості до отрути можуть бути запаморочення, слабкість, втрата свідомості.
Перша допомога при укусі павукоподібних: обробка рани антисептиками, асептична пов’язка, холод на місце укусу, антигістамінні (протиалергійні) препарати.
Після надання першої допомоги терміново звернутись до лікаря.

Бджоли  (лат. Anthophila, або Apiformes). Існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших живильних речовин.

 Всім відомо, що укус бджоли болючий. Виникають набряки, які при ураженні слизових оболонок ротової порожнини та дихальних шляхів можуть привести до асфіксії. При потраплянні масивних доз отрути в організм можуть виникати ураження внутрішніх органів, особливо нирок. Крім того бджолина отрута – сильний алерген. У деяких осіб навіть на укус однієї бджоли може з’явитись гостра реакція та анафілактичний шок.

Джмелі  – близькі родичі бджіл і відрізняються від них перш за все величиною і густими довгими волосками, що покривають тіло.

Укуси джмелів супроводжуються симптоматикою подібною до отруєння бджолиною отрутою. Значної небезпеки при одиничних укусах не виникає, за винятком можливості розвитку алергічної реакції.

Оси — кілька родин крилатих жалких комах ряду Hymenoptera, що характеризуються наявністю тонкого жала між грудною кліткою й черевцем. Оси можуть жити як на самоті, так і колоніями. У соціальних ос матки-королеви відкладають яйця, із запліднених яєць народжуються самиці — робочі особи, самці з'являються з незапліднених яєць і не мають жала. Личинки живляться комахами, але дорослі оси їдять в основному фрукти і цукор.

Звичайні оси використовують два способи захисту. Пасивним способом є їхнє яскраве попереджувальне забарвлення, що складається з поперечних жовтих і чорних смуг, які відлякують птахів, ящірок і дрібних ссавців. Вороги швидко вчаться пов'язувати цей тип забарвлення з неприємним смаком здобичі і після декількох спроб залишають ос у спокої. Другим активним способом самозахисту є жало. Жало є заломленою трубкою, на якій немає зазубрин. Після того, як оса встромлює жало у шкіру супротивника і вприскує отруту, вона не гине, тому що легко витягує жало із шкіри і може знову його використовувати.

Шершні - це найбільші європейські суспільні оси. Шершні живуть у густих старих лісах. Вони прикріплюють свої „паперові" гнізда до гілок дерев або будують їх у розколинах скель. Протягом літа робочі комахи добудовують і розширюють гнізда до декількох сотень шестигранних комірок, в яких поміщаються відкладені маткою яйця й личинки. Шершень у півтора рази більший за осу, крім того, у нього коричнево-жовте забарвлення тіла, на відміну від чорно-жовтого забарвлення оси.

Шершні нападають тільки в дуже роздратованому стані. Відомі випадки, коли людина вмирала після одного  укусу шершня. Це відбувається, якщо виникає алергічна реакція організму на отруту шершня. Отрута шершня вражає кровоносну систему, знижуючи внутрішньосудинний тиск і зменшуючи швидкість кровообігу у більшості ссавців. Колись ця отрута була предметом наукового інтересу. На основі отрути шершня розроблялися ліки для пониження рівня адреналіну в крові.

Укуси шершнів дуже болючі. На місці укусу з’являється набряк та запалення. Загальна картина отруєння – головний біль, запаморочення, підвищення температури тіла та ін. Отруєння може супроводжуватись кропивницею, утрудненням дихання, розвитком набряку Квінке, в тяжких випадках – анафілактичним шоком.

Перша допомога при укусі перетинчастокрилих: видалити за допомогою пінцета жало з мішечком, який наповнений отрутою (у разі, якщо вас ужалила бджола), протерти місце укусу тампоном, попередньо змочивши його перекисом водню, прикласти холодний компрес або лід, у разі виникнення алергічної реакції хворому дати антигістамінні (протиалергійні) препарати. Після надання першої допомоги, у разі системних реакцій організму на укус, терміново звернутись до лікаря.

ІV. Узагальнення і систематизація знань.

Практичне завдання:

Спрогнозуйте план дій допомоги людині при  укусі отруйної змії.

V. Підведення підсумків уроку.

Учні самостійно підводять підсумки уроку.

VІ. Повідомлення домашнього завдання.

Опрацювати конспект.

 

 

 

 

 

 

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Отруйні тварини України

Номер слайду 2

Гадюка звичайна. Гадюка степова

Номер слайду 3

Гадюка Нікольського. Гадюка Ренарда. Гадюка носата

Номер слайду 4

Скорпіон кримський

Номер слайду 5

Каракурт

Номер слайду 6

Тарантул

Номер слайду 7

Бжола

Номер слайду 8

Джмелі

Номер слайду 9

Оса Шершень

Номер слайду 10

Саламандра плямиста

Номер слайду 11

Дракончик великий. Зіркогляд звичайний

Номер слайду 12

Морський кіт або Хвостокол звичайний

Номер слайду 13

Мідянка звичайна

zip
Додано
20 жовтня
Переглядів
45
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку