Конспект заняття "Методи стимулювання"

Тема. Методи стимулювання діяльності та поведінки.

 

Мета. Продовжуючи вивчати тему «Методи виховання», дати студентам поняття про методи стимулювання діяльності та поведінки: гру, змагання, заохочення, покарання; розкрити їх сутність та особливості застосування. Розвивати вміння класифікувати, аналізувати та робити висновки, швидкість мислення, уміння спів ставляти та порівнювати, виокремлювати головне; вміння вирішувати проблемні ситуації. Виховувати любов до обраної професії, до дітей, людяність, милосердя, гуманізм.

 

Тип заняття: Проблемна лекція з елементами рольової гри.

 

Література.

1. Закон України “Про освіту”, - 1997.
2. Концепція національного виховання //Освіта. – К., 1994.
3. Педагогика / Под ред. Бабанского Ю.К.. – М., !988.
4. Педагогіка за ред. Ярмаченка М.Д. – К., 1986.
5. Волкова Н.П. Педагогіка. – к., 1985.
6. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. – К., 1984.
7. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 2000.
8. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1999.
9. Дубасенюк О.А. Практикум з педагогіки.. – К., 2004.
10. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (підручник). – К., 2003.
11. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (практикум). – К., 2003.
12. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка (хрестоматія). – К., 2003.

 

Обладнання: презентація з матеріалом до теми, фішки, роздатковий матеріал, картки із завданнями; студенти в аудиторії розміщені так, щоб могли працювати в група і в парах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

 

I  Організаційний момент.

II  Мотивація процесу навчання, повідомлення теми і мети, завдань заняття.

1. Вступне слово.

- Успіх виховання залежить від багатьох причин і, насамперед, від правильного застосування його методів. А для того, щоб вміло використовувати методи виховання, необхідно добре їх знати. Отже, ми продовжуємо вивчати тему «Методи виховання» і повторимо вивчене.

- Протягом заняття буде проходити гра «Хто більше?». Ії умови: за кожне правильно виконане завдання, відповідь на запитання чи активну роботу на занятті кожен учасник має право брати собі фішку  (чесно). Хто набере за заняття найбільше фішок –  буде оцінений відповідно. Фішки знаходяться у спеціальному посуді на столі кожної робочої групи.

2. Повторення вивченого 

Завдання 1. З поданих понять вибрати ті, які відносяться до методів виховання: диспут, навіювання, урок, бесіда, громадська думка, виховні ситуації, турпохід, екскурсія, пісня, вправа, приклад, режим, переконання, вимога, самопізнання.

Завдання 2.  Розгадати кросворд ( кожному)

Завдання до кросворду:

1. Метод отримання інформації за допомогою безпосереднього словесного спілкування (бесіда)
2. (По горизонталі) Частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування його в конкретній ситуації  (прийом)

2.           (По вертикалі) Про який метод говориться : «Вихователь сам   повинен мати ті якості особистості, про які веде мову» (приклад)
3. Розгорнути виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми (лекція)
4. Шляхи і способи взаємопов’язаної діяльності вихователя та вихованця, спрямовані на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки (методи)
5. Вид суспільної діяльності, який може вплинути на особистість в певному напрямі ( н-д, художня та наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, музика) ( засоби)
6. Групове обговорення проблеми з метою з’ясування істини шляхом зіставлення різних думок (диспут)
7. Система загальних суджень людей (громадська думка)
8. Про який метод іде мова: «Там, де одним достатньо повторити кілька разів, іншим потрібно десятки і навіть сотні спроб»? (вправи)
9. Має бути послідовним, логічним, максимально доказовим (переконання)
10.                      Систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей і подолання негативних (самовиховання)
11.                      Необхідна чіткість формулювання:що,де, коли, в якому обсязі, до якого часу, якими засобами і кому треба зробити (вимога)
12.                      Метод виховного впливу, пов’язанаий з психікою «Та ти ж здібний хлопчик, можеш вчитись добре» (навіювання)
13.                      Сприяють здатності учнів уявляти себе на місці іншої людини (виховні ситуації)

2п

р

и

й

о

м

1б

р

е

и

5з

с

к

9п

е

р

е

к

о

н

а

н

н

я

і

3л

е

к

ц

і

я

10с

с

д

а

а

7г

р

о

м

а

6д

с

ь

к

а

д

у

4м

к

а

м

б

и

е

о

и

с

т

в

8в

п

р

а

в

и

о

и

у

д

13в

и

х

о

в

н

і

с

и

т

у

а

ц

і

ї

и

о

11в

и

м

о

г

а

а

12н

а

в

і

ю

в

а

н

н

я

н

я

(Перевірка правильності заповнення кросворду на слайді. Хто без  помилок  - отримує фішку)

III  Виклад нового матеріалу

   -    Що, на вашу думку, означає слово «стимул»?

• Стимулом у Стародавньому Римі називали загострену палицю або прут, якими підганяли рогату худобу.
• Стимул - спонукання до дії. Досить часто в школі виникають такі ситуації, коли без відповідного стимулу аж ніяк не обійтись. Отже, тема сьогоднішнього заняття «Методи стимулювання діяльності та поведінки».

У своїй сукупності ці методи покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців. Найефективніші серед них — гра, змагання, заохочення і покарання.

Домашнім завдання вам було законспектувати та опрацювати матеріал, що стосується методів змагання та гра. Перевіримо, як ви впорались з цим завданням.

«Бліц - турнір» – Хто дає правильну відповідь на питання – фішка ваша.

           - Що таке гра? (Гра — один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними).

• Які є види ігор? ( ігри-дозвілля, педагогічні; творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, ігри-жарти; за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні)
• Назвіть етапи проведення гри. (розповідь про гру, розподіл ролей, розробка плану гри за певним сюжетом, власне гра, завершення гри і підбиття підсумків)
• Яких умов треба дотримуватись при використанні гри? (Визначення творчого потенціалу гри, визначення місця, часу проведення та кількості учасників, забезпечення психологічної комфортності та природності гри, врахування вікових та анатомо-фізіологічних особливостей учасників гри, емоційна завантаженість гри, визначення місця вчителя під час проведення гри, права учасників гри)
• Що називаємо змаганням? (Змагання – природна схильність дітей до здорового суперництва й самоутвердження в колективі)

-   Які є види змагань в шкільній практиці? (індивідуальні (предметні       олімпіади, конкурси дитячих творів, малюнків, виставки тощо); колективні (футбол, волейбол), конкурси художньої самодіяльності тощо).

• Яких умов організації змагання слід дотримуватись? (продумана організація змагання (необхідно визначити мету, завдання, скласти програму, розробити критерії оцінок, створити умови для проведення, підведення підсумків і нагороди переможців; досить важке і захоплююче; наочне оформлення його процесу і результатів)

Робота в парах

Завдання 1. Чому змагання може викликати позитивні та негативні реакції з боку дітей. Поясніть.

Завдання 2.– Запропонуйте якийсь вид змагань для проведення в школі, визначте його структуру, вид та значення для виховної роботи.

Робота в групах з елементами рольової гри

Завдання -  Запропонуйте для проведення гру, виходячи з даних обставин, проведіть її. Учасники інших груп – спостерігають, аналізують і визначають, чи дотримано правил проведення гри.

Метод заохочення

•             Кузьма Прутков говорив: «Заохочення таке ж потрібне геніальному письменникові, наскільки потрібна каніфоль смичку віртуоза». З’ясуємо, що таке заохочення, які є його види та яких правил треба дотримуватись при його використанні.

Заохочення — схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Полягає в тому, що відчуття задоволення, радості, зумовлені громадським визнанням зусиль, старань, досягнень зміцнює впевненість у своїх силах, викликає приплив енергії, піднесений настрій, готовність до роботи, забезпечує хороше самопочуття.

Серед основних видів заохочення виділяють:

 -  схвалення, виражене короткою реплікою-ствердженням, що дитина діє правильно, її вчинок позитивний («Так», «Молодець!», «Правильно!»); 

-  похвала, що є розгорнутою оцінкою, яка супроводжується аналізом дій дитини («Ось бачиш, Сашко, ти постарався і вже вчишся краще»);

 - нагорода, що є більш значним заохоченням, яке застосовують за необхідності відзначити особливі досягнення, вчинки (закінчення навчання з відзнакою, перемога у змаганнях); 

- важливе доручення, яке свідчить про довіру вчителя і викликає особливе натхнення в учня, спонукає до діяльності; 

- авансування особистості, яке застосовують стосовно тих, кого рідко або ніколи не заохочують, хто не переживав позитивних емоцій від похвали дорослих. Але заохоченням «авансом» не слід зловживати.

- у школі: подяка директора (за наказом), вміщення фото на дошку пошани, нагородження грамотою чи похвальним листом, золотою чи срібною медаллю по закінченню школи, премія і т. д.

Не всяке заохочення активізує процес виховання учнів. Воно має виховну силу тільки за дотримання певних умов:

1. Своєчасність похвали за позитивні зрушення. Часто похвала справляє особливий ефект, коли дитина ще не досягла помітних успіхів у поведінці, але виявляє прагнення до цього. Відзначення хоча б незначних позитивних змін, невеликої перемоги учня над собою підвищує його самоорганізацію, спонукає його до відповідної діяльності та поведінки. Байдужість педагога до перших успіхів учня може негативно позначитись на всьому процесі виховання.

2. Об'єктивність заохочувального впливу. Непідкріплена справжніми успіхами похвала негативно впливає на особистість (перехвалювання розвиває самовдоволеність, протиставлення себе колективу), а також на оточуючих (незаслужена похвала підриває довіру до вчителя). При цьому враховують не тільки результати діяльності, а й те, наскільки сумлінним був учень, скільки затратив на неї праці (ступінь його зусиль). Адже в учнів різний досвід і рівень розвитку, одним одна й та ж справа дається легко, іншим набагато важче. Необ'єктивність при оцінюванні призводить до конфліктів.

3. Опора робиться на громадську думку. Вплив заохочення ефективний, якщо думка педагога збігається з думкою дітей.

4. Гласність. Передбачає оприлюднення результатів (особистих досягнень учня, підсумків змагання) на кожному етапі. Засоби, що сприяють гласності: шкільне радіо, преса, збори тощо.

5. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Діти молодшого шкільного віку мають більшу потребу в заохоченні, схваленні вчинків, ніж старшокласники.

6. Обираючи заохочення, важливо знати міру, гідну вихованця. Непомірна хвала спричиняє зазнайство.

 

Метод покарання

Проблемне запитання

• Скажіть, будь ласка, чи треба карати дітей за якусь провину?
• Яким чином вас найчастіше карали в дитинстві? (ставили в куток, годинами зі мною не розмовляли, застосовували тілесні покарання, обмежували волю, позбавляли улюбленого заняття, довго читали нотації, соромили при друзях і знайомих, виховували криком і лайкою, залишали без десерту і солодощів). Психологи доводять, що від того, як дитину карають, залежить її поведінка в дорослому житті.
• З’ясуємо, що таке покарання, які є його види та що треба враховувати при його використанні.

Покарання — несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення у майбутньому.

 

Покарання, як і заохочення, слід використовувати тільки як виховний засіб. Воно має викликати в учнів почуття сорому і провини, намір не повторювати подібного. Покарання, що принижує їх гідність, не дасть позитивного результату. Знаючи учня, розуміючи його духовний стан і мотиви, що спонукають до певних вчинків, вчитель може визначити необхідність і міру покарання.

Беручи за основу особливості впливу на учня, виділяють такі види покарань:

• покарання-вправляння (наприклад, погане виконання обов'язків чергового у класі карається додатковим чергуванням);
• покарання-обмеження (обмеження щодо отримання певних благ: можливості поїхати на екскурсію, тимчасова заборона відвідування спортивної секції);
• покарання-осуд (попередження, догана з визначенням певних строків на виправлення);
• покарання-умовність (наприклад, учня залишають на певний час у кабінеті директора для обдумування свого вчинку);
• покарання-зміна ставлення (більш суворий тон вчителя під час аналізу вчинку, суворий погляд).

Порушення правил поведінки, режиму передбачає застосування з метою покарання догани за наказом директора школи, зауваження у щоденнику, зниження оцінки за поведінку. Найсуворіше покарання — виключення порушника із школи за систематичне скоєння вчинків, які не дають йому права перебувати у шкільному колективі (злодійство, хуліганство тощо).

Умови використання покарання:

1. Сила покарання збільшується, якщо вона виходить з колективу або підтримується ним.
2. Не рекомендується застосовувати групові покарання.
3. Покарання є дієвим, якщо воно зрозуміле учневі і сприймається як справедливе.
4. Використовуючи покарання, не можна ображати вихованця; формула «провина – покарання » повинна дотримуватись неухильно.
5. Застосовувати обережно лише за умови повної впевненості  у справедливості (всебічно перевіряти факти, довести провину)  та користі покарання.
6. Не можна перетворювати покарання у зброю помсти.
7. Покарання вимагає педагогічного такту, знання вікової психології і розуміння того, що одними покараннями справі не допоможеш.

 

Покарання має бути гуманним, таким, що не ображає людську гідність, ґрунтуватися на добродушності педагога і повазі до особистості дитини. Воно повинне викликати в учня переживання, почуття провини, докори совісті, прагнення змінити поведінку, підвищувати його відповідальність за власну поведінку, зміцнювати дисциплінованість, розвивати несприйняття негативного, здатність протистояти негідним бажанням.

Багато педагогів не вдаються до покарань або намагаються не зловживати ними. Іноді жарт, іронія, осудливий погляд зроблять більше, ніж найсуворіші засоби. Проте це не означає, що без них можна обійтися взагалі. Безкарність спричиняє непослух, порушення дисципліни. Розумна система покарань необхідна, вона допомагає формувати людський характер, виховувати почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

Застосовувати покарання слід обережно. Якщо учень сприйматиме його як кару за скоєне, це призведе до озлоблення, страху перед дорослими, розвиватиме хитрість і лицемірство. Тому слід всебічно перевірити факти, довести провину. Незаслужене покарання викликає бажання помститися, зробити щось «на зло» вихователеві, призводить до нових конфліктів. Якщо учень усвідомив свою вину, покарання змушує його пережити почуття провини, збуджує докори сумління і прагнення змінити поведінку, підвищує в нього почуття відповідальності, зміцнює дисциплінованість, несприйнятливість до негативного. Коли він усвідомив своє становище, глибоко переживає його, обіцяє більше не допускати подібного, міру покарання можна зменшити або обійтися розмовою.

 

Володимир Леві про заохочення і покарання (виступ студента)

 

 

 

Розв’язування проблемних завдань. Робота в групах.

Завдання 1. Поясніть вислів Конфуція: «Не застосовуй гармати, щоб вбити комара».

Завдання 2. Уявіть себе на місці батьків в такій ситуації. Дитина вранці відмовляється йти в дитячий садок (школу) і влаштувала істерику. Ви поспішаєте на роботу. Як ви примусите дитину вас послухати? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 3. Поясніть давній вислів: « Розірвану сорочку можна швидко зшити, але брутальні слова непоправно розбивають серце дитини».

Завдання 4. Поясніть вислів Ціцерона: «Найбільше заохочення злочину – це безкарність».

Завдання 5. Сенека говорив: «Можна уникнути покарання, але не можна уникнути страху перед ним». Як ви розумієте ці слова?

 

Вправа «Атака» Студенти ставлять по кілька запитань тому, хто хоче отримати оцінку. Якщо студент дав правильну відповідь – отримує фішку.

 

Проблемні запитання для всіх студентів.

• Як виставитесь до фізичних покарань? Чи варто їх застосовувати в процесі виховання дитини? Що робити, якщо в школі чи дитячому садку застосовують фізичні покарання?

 

IV Підсумок заняття

• Який висновок ви зробите, послухавши вислів О. Герцена: «Чи не від того люди мордують дітей, а інколи й дорослих, що їх так важко виховати, а шмагати так легко? Чи не помщаємось ми покаранням за нашу нездатність?»

 - Підведемо підсумок вашої роботи на заняття. Порахуйте і скажіть, скільки в кого фішок? (оцінювання роботи студентів)

 - Чи були використані на занятті елементи гри чи змагання? Де саме?

V Домашнє завдання

1. Опрацюйте теоретичний матеріал сьогоднішнього заняття і повторіть тему «Методи виховання», підготуйтесь до контрольної роботи.

2. Зверніться до творів В.О.Сухомлинського  (згідно літератури до теми) і випишіть його судження про методи виховання. Випишіть 4-5 педагогічних ситуацій використання методів виховання.

3. Скористайтесь власним педагогічним досвідом навчання в школі і опишіть конкретну педагогічну ситуацію, в якій мало місце використання методів виховання (вдале чи невдале) і проаналізуйте її.

4. Відвідайте уроки вчителів свого «фаху» і проаналізуйте використання методів виховання.

5. Перегляньте щоденники учнів  і проаналізуйте, як вчителі використовують їх для заохочення чи покарання школярів.

6. Поясніть вислови: Дені Дідро «Нагороджуючи хороших, ми тим самим караємо поганих»; «Поки сам себе не похвалиш, ніхто тебе не похвалить».