Розмовний клуб «Говорімо українською»

Заняття № 12:

«Творчість воєнного часу»

Матеріал для ознайомлення.

Тези доповіді «Російсько-українська війна у творчості  українських школярів »

Як одне з найбільших лих для людства, війна асоціюється з болем і відчаєм, стражданнями й утратами. Забираючи в людини найдорожче, вона натомість несе смерть і спустошення. Скалічені долі, покинуті домівки, зруйновані мрії, перекреслені плани — це лише невелика частина того, що війна лишає по собі.

Трагедія війни змінює наше життя назавжди. І водночас — дає поштовх до творчості, зокрема дитячої. Маленькі свідки воєнних жахів, діти намагаються закарбувати побачене, почуте, пережите. Так з’являються щоденники. Єгор Кравцов, дев’ятирічний мешканець Маріуполя, вів свій щоденник з першого дня війни. Інколи він розповідав про буденні події, про своїх друзів, мріяв навіть про те, що незабаром святкуватиме день народження. Але частіше хлопчикові доводилося писати про померлих, загиблих і поранених родичів та сусідів. Свої записи Єгор супроводжував моторошними ілюстраціями, на яких зображено палаючі будинки, вибухи, танки, чоловіків зі зброєю, що стріляють один в одного, та вбитих, що лежать на вулицях.

Хлопчик зміг вибратися разом зі своєю сім’єю з окупованого міста. А щоденник залишиться для нього найціннішою згадкою про рідний Маріуполь і про дідуся, який помер від втрати крові, зламавши ногу.

16-річна чернігівчанка Марина Борисова^[1] до війни «жила звичайним життям підлітка з друзями». Любила рукоділля, писала картини. Готувалася до ЗНО. А 24 лютого прокинулася від того, що її батько розмовляв з кимось по телефону дуже стурбованим голосом. Десь через півгодини пролунав вибух. Так у життя Марининої родини ввірвалася війна. Дівчинка детально описала той страх, який їй довелося пережити, рятуючись у бомбосховищі від ракетних обстрілів. Снаряд влучив у будинок, у якому мешкала Марина з батьками, просто на очах дівчинки. Загинули домашні улюбленці. Залишившись без даху над головою, Марина та її сім’я виїхали з Чернігова.

«Від минулого життя в мене залишилися тільки родина та попіл», — з болем пише дівчинка. Вона знесилена, її проймає відчай. Водночас Марина глибоко вдячна людям, які прихистили її, та приємно вражена тим, що під час війни всі стали однією великою сім’єю.

«Ми одна країна!» — з гордістю промовляє Поліна Третяк, учениця Засульського ліцею Лубенської міської ради. Поліна та інші учні — учасники літературної студії, заняття в якій веде вчителька Наталія Колісниченко, з початком війни вирішили писати патріотичні вірші.

Значну частину цих віршів присвячено воїнам Збройних сил України.

Торкаючись теми дитячої творчості під час війни, варто згадати й про конкурс малюнків «Війна очима дітей», ініційований Національною освітньою платформою «Всеосвіта»^[2] на початку березня 2022 року. Мета заходу, за словами організаторів, — дати змогу дітям «виплеснути все, що в них у серці».

До конкурсу (який триває й сьогодні) долучилися діти й підлітки віком від 6 до 17 років. За цей час надійшло майже 10 тис. малюнків з усіх куточків України. Роботи виконано в різних техніках (аквареллю, гуашшю, олівцями, фломастерами, пальчиковими фарбами, а також засобами комп’ютерної графіки). Є, крім того (хоч і нечисленні) аплікації та інсталяції, а також ляльки-мотанки в жовто-блакитних кольорах. Значна частина малюнків (переважно від учнів середніх і старших класів) начебто віддзеркалює поділ життя на два відрізки: довоєнний (на цій половині аркуша — школа, затишна домівка, зелені дерева, квітучі сади, родина, друзі, домашні улюбленці) та після 24 лютого (на цій половині аркуша — танки, ракети, бомби, пожежі, укриття, люди, що біжать до них). Є роботи, на яких зображено людей, що застигли від страху, або з чиїх очей тече кров. Є просто прохання «вимкнути війну». Є малюнки, де зображено звичайне мирне життя або голуба з оливковою гілкою в дзьобі, а внизу підпис: «Я хочу миру!», «Ми за мир!», «Наше майбутнє — світла земля». І дуже багато творів, автори яких висловлюють безмежну вдячність нашим захисникам (зокрема, своїм татам і вчителям), захоплюються їхньою мужністю, вірять у те, що наші оборонці здолають ворога й повернуться живими. До речі, серед воїнів можна побачити й жіночі образи, наприклад «Українську військову мавку», створену 13-річною Оленою Осадчею.

Іноді війну можна описати словами. Іноді — перекласти на мову музики. Війну можна намалювати або зобразити за допомогою рухів. Творчість воєнного часу розмаїта — так само як і творчість мирних часів. Вирізняє ж «воєнну» творчість те, що вона є не лише проєкцією внутрішнього світу людини (зокрема дитини) чи намаганням упоратися з емоціями, які переповнюють. Це пам’ять про відчуте й пережите. Це нагадування про трагедію, яка сталася. Віра в те, що з цієї трагічної ситуації вдасться вийти переможцем, та прагнення застерегти нащадків від таких руйнівних подій.

Джерела:

Константинова, В. (2022, 14 червня). «Тепер це головний спогад про рідне місто та померлого дідуся». 9-річний маріуполець хоче поновити записи свого щоденника у Києві. Радіо «Свобода».

https://www.radiosvoboda.org/a/novyny-pryazovya-shchodennykmariupoltsya-yehora-kravtsova/31896575.html

Марковська, М. (2022, 2 березня). Пишуть вірші, малюють і просто спілкуються. Як учителі підтримують дітей навіть з укриттів. НУШ — Нова українська школа. https://nus.org.ua/articles/pyshut-virshimalyuyut-i-prosto-spilkuyutsya-yak-uchyteli-pidtrymuyut-ditej-navit-zukryttiv

Єгор Кравцов та малюнки в його щоденнику. Світлини взято з сайту радіо «Свобода».

 Малюнки з конкурсу   « Війна очима дітей   »

 (організатор — Національна освітня платформа   « Всеосвіта   »)

 Біль і жах Херсонщини (наслідки підриву Каховської ГЕС)

Світлини взято з Facebook-сторінки дитячої бібліотеки імені Івана

Сергієнка (м. Київ)

Вірш «Пливуть хати» Авторка — Олена Пшенична

Пливуть хати.

Я бреду по коліна у спогадах.

Чиїсь діди

Кожну цеглину складали, мов золото.

Чиїсь баби

Посадили черешні і айстрики.

Чиїсь тати

Тут ловили на м’якуш карасика.

Чиїсь мами

Закопали під деревом пупчики.

Нявчать коти,

Перелякані лагідні мурчики.

Пливуть качки

І нажахано так озираються.

Собачий слід

Заливає вода, він угризається.

Пливуть хрести.

Мертві пишуть, де будуть ховатися.

Кричать птахи:

«Нам нема куди повертатися!»

Пливуть життя

І впадають у море із відчаю.

Біжить дитя

І волочить дитинство скалічене.

Ми всі кричим,

Світ продовжує гратися в хованки.

Пливуть хати,

Виривають з корінням нам спогади.

Запитання до слухачів

➢               Чи може, на Вашу думку, війна стати поштовхом до творчості й чому? Що передовсім вирізняє твори воєнного часу?

➢               Хто з художників, котрі є майстрами батального жанру, Вам відомий? Які з їхніх картин Ви бачили? Які події надихнули їх створити ці картини?

➢               Чи може, на Ваш погляд, поема Тараса Шевченка

«Гайдамаки», вважатися зразком мистецтва воєнного часу? ➢ Хто був прототипом історичного роману Василя Шкляра «Чорний Ворон»?

➢               Де й коли писала свій щоденник Анна Франк? Чому її родина змушена була переховуватися?

➢               З якою метою було започатковано проєкт «Моя історія війни в Україні»? Хто може брати участь у цьому проєкті?

➢               Скільки приблизно малюнків уже надійшло на конкурс «Війна очима дітей»? У якій техніці вони створені?

➢               Хто є головним персонажем малюнка Олени Осадчої

«Українська військова мавка»? Чому авторка вирішила саме так назвати свій твір?

➢               З кількох частин складається малюнок «Діти Кривого Рогу — за мир»? Що зображено на кожній із них?

➢               Які кольори переважають у композиціях української дизайнерки Ярослави Яцуби і чому?

➢               Що слугує основою сюжету композиції дизайнерки Марії Лонюк «Мовчазна окупація»?

➢               Що, на Вашу думку, символізує соняшник на картині «Війна триває, проте життя — сильніше!»?

➢               Які емоції чи почуття викликає у Вас композиція «Життя переможе смерть, а світло — темряву»?

 Композиції української комп  ’ ютерної дизайнерки Марії Лонюк 

Мовчазна окупація

Ніколи не знаєш, чи стане твій дім наступним...

Війна триває, проте життя — сильніше!

Борітеся — поборете!

Джерело світлин: https://vseosvita.ua/news/ukrainska-dyzainerkamariia-loniuk-hovoryt-pro-bil-viiny-cherez-maliunky-91674.html (сайт компанії

«Всеосвіта»)

Композиції української комп’ютерної дизайнерки Ярослави Яцуби

Джерело світлин:https://vseosvita.ua/news/yaroslava-yatsuba-taii-nadykhaiuchi-iliustratsii-nezlamnosti-81294.html (сайт компанії

«Всеосвіта»)