Конспекти для підготовки до ЗНО "Ботаніка"

Відділ Хвощеподібні (Членисті)

Хвощеподібні представлені сучасними трав'янистими та вимерлими дерев'янистими формами, налічують близько 30 видів. Переважно вологолюбні лугові рослини помірних широт, довжина стебла може досягати декількох метрів. Особливістю хвощеподібних є члениста будова пагонів і мутовчасте розташування листків. Переважна більшість — рівноспорові. Підземна частина представлена кореневищем з розташовани ми ми ньому додатковими коренями. Домінуюче покоління — диплоїдний спорофіт. За несприятливих умов розмножуються вегетативно.

• Фтосинтезує стебло
• накопичують кремнезем (силіціум)
• ростуть на кислих грунтах
• є сечогінним засобом
• весняний пагін – спороносний, літній – фотосинтезуючий
• статеве покоління представлене заростками – жіночим та чоловічим
• місце, де утворюються спори, називається стробіл, або спороносний колосок

Стебло зелене, жостке, ребристе, просте або кільчасто-розгалужене, членисте (складається з вузлів і меживузлів), звичайно поржнисте. Листки лусковидні, розміщені, як і гілочки, кільцями, зростаються в зубчасті бурі піхви. Спорганіїв 5-10, вони розвиваються на внутрішньому боці щитковидних споролистиків, зібраних у верхівковий колосок. Спороносні колоски в одних видів розвиваються на особливих весняних безхлорофільних пагонах, які після дозрівання спор відмирають і тоді виростають безплідні зелені пагони, в інших – після дозрівання спор їх зовнішня оболонка розривається навхрест на 4 стрічковидні гігроскопічні пружинки, завдяки яким спори розкидаються групами. Спори хвощів сфероподібні, діаметром 30-80 мкм, в кожного виду розмір спор являє собою більш-менш постійну величину. У цитоплазмі спор знаходиться велике ядро, навколо якого рівномірно розподілені численні хлоропласти із гранами крохмалю. Із зовнішнього шару оболонки спори при її дозріванні виникають спірально обгорнені навколо тіла спори гігроскопічні стрічки — елатери. Заростки дрібні, одно-дводомні.

Хвощ – бур’ян, що переживає завдяки своїм підземним кореневищам навіть лісові пожежі. Стебла хвоща містять кремнезем, тому і жорсткі. Перш стеблом хвоща чистили горщики і каструлі. Є індикатором кислотності ґрунту. Де ростуть хвощі, грунт вимагає олужнення. ФОТОСИНТЕЗУЄ СТЕБЛО!

Лікарська, харчова, отруйна, фарбувальна рослина. У науковій медицині використовують безплідні пагони хвоща польового (E. arvense) при запальних процесах сечового міхура, плевритах, при набряках від недостатнього кровопостачання, як сечогінний і кровоспинний засіб.

У траві містяться сапоніни, дубильні й флавонові речовини, кремнієва кислота, вітамін С, каротин, смоли, яблучна, аконітова, щавлева кислоти тощо.

У народній медицині хвощ використовують як сечогінний, кровоспинний засіб, при ревматизмі, атеросклерозі, серцевих недугах, подагрі, хворобах печінки, бронхіті, туберкульозі легень, при наявності піску і каменів у сечовидільних шляхах, при жовчних каменях, гіпертонії, легеневих кровотечах. Ним лікують рани, фурункули, лишаї, екземи та інші хвороби шкіри. Використовують також для полоскання рота і носy при захворюванні слизової оболонки та при носових кровотечах, а також для купання дітей при простудах. У ветеринарії порошком з висушених рослин присипають рани і виразки.

Молоді спороносні пагони і кореневищні бульбочки хвоща, що містять крохмаль, вітамін С і провітамін А, вживають у їжу в свіжому і відвареному вигляді. У свіжому вигляді хвощ польовий та інші види хвощів поїдає худоба, випадків отруєння на пасовищах не відмічено. При годівлі сіном із хвоща тварини можуть отруїтися, а іноді й гинуть. Особливо небезпечне сіно із хвоща для коней, а у корів після нього буває пронос, червона сеча, аборти. Хвощ лісовий і зимовий менш токсичні. Пагони хвоща польового разом з галунами дають сіро-жовту фарбу, придатну для фарбування шерсті.

Хвощ зимовий застосовують часто замість наждачного паперу для шліфування дерева, полірування меблів, чищення металевих виробів.

Життєвий цикл хвоща польового:

1 - кореневище; 2 - вегетативний пагін; 3 - спороносний пагін (спорофіт); 4 - спороносний колосок (стробіл); 5 - щиток; 6 - спора з елатерами; 7 - жіночий гаметофіт (архегоній з яйцеклітиною); 8 - чоловічий гаметофіт (антеридій зі сперматозоїдами); 9 - сперматозоїд; 10 - зигота.

Найпоширеніші в Україні види роду:

Хвощ польовий – стебло трохи шершаве: спороносне – рожево-буре; вегатативне – малорозгалужене з багатогранними бічними гілочками;

Хвощ лісовий – стебло м’яке: спороносне – червонувато-буре з піхвами до 25 мм завдовжки; вегатативне – яскраво-зелене; бічні гілочки дуже розгалужені;

Хвощ річковий – заввишки до 150 см, стебло нерозгалужене або трохи розгалужене, з 9-10 опуклими реберцями і широкою центральною порожниною; піхви листків з 9-20 зубцями;

Хвощ болотний – заввишки до 50 см, стебло розгалужене, з 4-12 випуклими реберцями і невеликою центральною порожниною; піхви листків з 4-5 зубцями.

Хвощ польовий. Розрізняють два види пагонів: літні асиміляційні та весняні, спороносці. Після достигання спори розносяться вітром. Спори хвоща польового мають хрестоподібний виріст оболонки, який сприяє розповсюдженню. Незважаючи на те що всі спори зовні однакові, зі спор, які потрапили в сприятливі умови, виростають жіночі гаметофіти, а зі спор, які потрапили у несприятливі умови, — чоловічі. Чоловічі гаметофіти мають розміри від 1 до 10 мм, жіночі — 10-30 мм. Жіночі гаметофіти здатні у разі потреби утворювати антеридії. Сперматозоїди великі і містять до 100 джгутиків. Запліднення відбувається тільки за наявності води на поверхні гаметофіта.