Консультування сім'ї

Консультування з проблем сім’їПідготувала. Психолог Бузівського ліцею. Садівська Юлія Володимирівна

ЗМІСТВСТУП1. ПОНЯТТЯ СІМ'Ї2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ3. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ4. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯВИСНОВКИВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП Слово "консультація" вживається в декількох значеннях: це нараду, обмін думками фахівців з якої-небудь справи; рада фахівця; установа, яка дає такі поради, наприклад юридична консультація. Таким чином, консультуватися - значить радитися з фахівцем з якого-небудь питання. Психологічне консультування сім'ї повинно бути спрямоване на відновлення або перетворення зв'язків членів сім'ї один з одним і світом, на розвиток вміння розуміти один одного і формувати повноцінне сімейне «Ми», гнучко регулюючи відносини як всередині сім'ї, так і з різними соціальними групами.

Сімейне консультування - це зовсім не обов'язково робота з усіма членами сім'ї одночасно. На різних етапах процесу в різних пропорціях можуть поєднуватися різні способи організації процесу сімейного консультування: спілкування з усією сім'єю, індивідуальне консультування одного з її членів, робота з подружньою парою, робота з нуклеарною сім'єю, тобто з родиною у вузькому сенсі слова (батько - мати - діти), робота з розширеною родиною (вона включає також прабатьків і тих близьких, які впливають на сімейні стосунки: тітки, дядьки та інших); робота з екосистемою або соціальною мережею.

ПОНЯТТЯ СІМ'Ї Існує безліч визначень сім'ї в соціології. А. Г. Харчев визначав сім'ю як засноване на шлюбі та кровній спорідненості об'єднання людей, пов'язане спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Сім'я - це історично конкретна система взаємин між подружжям, батьками та дітьми, як малої групи, пов'язаної шлюбними чи родинними відносинами. Первісну основу сімейних відносин становить шлюб. Шлюб - це історично змінювана форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якого суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні права і обов'язки.

Сім'я - це спільність людей, заснована на триєдиних відносинах "подружжя - батьківства - спорідненості". Тому сім'ю, в строгому сенсі слова, не слід зводити тільки до шлюбу, sex-партнерства, або співжиття. Їх частіше називають "сімейні групи". Сім'я - не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв'язків і взаємодій між членами сім'ї, які виконують функцію відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми. Поняття сім'ї має соціальний, а не юридичний характер. У зв'язку з цим у правових актах поняття сім'ї пов'язане з встановленням кола осіб, що утворюють її склад. Встановлення ж кола членів сім'ї у свою чергу залежить від того, який зміст вкладається в поняття "член сім'ї".

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ Психологічна допомога сім'ї найчастіше подається через типологічне консультування або психотерапію, що спрямовані на вирішення психологічних проблем сім'ї за допомогою структурованого діалогу між консультантом і клієнтом. При цьому під психологічним консультуванням розуміють насамперед вплив, спрямований на корекцію міжособистісних стосунків клієнта в сім'ї.  Психотерапія орієнтована переважно на вирішення глибинних особистісних проблем, які коріняться в більшості утруднень клієнта, що виникають у міжособистісних стосунках з іншими членами сім'ї.

Залежно від орієнтації психологічної допомоги розрізняють такі види психологічного консультування сім'ї [1]: подружнє; спільне дітей і батьків; батьків з приводу проблем дітей; сім'ї, один із членів якої серйозно хворий (соматично або психічно); тих, хто бере шлюб; тих, хто розлучається.

Для того щоб досягти цієї мети, психолог повинен розв'язати такі завдання [3; 15]: розібратися в суті проблеми, допомогти клієнту зняти емоційне напруження, краще усвідомити ситуацію, що склалася, застосовуючи рефлексивне вислуховування клієнта; розширити уявлення клієнта про себе, проблемну сімейну ситуацію, навколишню дійсність загалом, у результаті чого він починає по-новому бачити й оцінювати ситуацію, намагається знайти альтернативні варіанти поведінки в ній; допомогти клієнтові взяти на себе відповідальність за власний “внесок" у сімейну ситуацію; підтримати у клієнта віру в себе, готовність реалізувати виявлені способи подолання сімейних проблем насамперед через зміну власного ставлення до них і власної поведінки.

Розв'язати ці завдання можливо, дотримуючись певних принципів [1; 5]:* добровільності;* конфіденційності* доброзичливості, емпатійного ставлення;* безоцінного ставлення;* відмови від поради;* уникнення дружніх стосунків з клієнтом;* правоти клієнта. У результаті психолог-консультант створює атмосферу доброзичливої довіри і як компетентніша у проблемі людина (завдяки професійній навченості) допомагає клієнтові віднайти шляхи її вирішення, подолати труднощі сімейного життя

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ Існує безліч концепцій сімейного консультування: від модифікацій фрейдівської психоаналітичної моделі до позитивної сімейної терапії. Проте останнім часом практики віддають перевагу інтегративним підходам, таким як системний і структурний. Основоположники системного підходу (М. Боуен, С. Манохін, В. Сатир, К. Вітакер та інші) розглядають сім'ю не просто як об'єднання індивідуальностей, пов'язаних узами спорідненості, а як цілісну систему, де ніхто не страждає наодинці: сімейні конфлікти і кризи надають деструктивний вплив на всіх. Оскільки сім'я - це система, то не так важливо, який з її елементів змінюється. На практиці зміни в поведінці будь-якого з членів сім'ї впливають на неї і інші вхідні в неї підсистеми (інших членів сім'ї) і одночасно відчувають вплив з їх боку.

Боуен широко використовує у своїй теорії та практиці сімейної терапії уявлення про життєвий цикл сім'ї, а також вважає за необхідне враховувати національні особливості клієнта. Інший варіант роботи з сім'єю, який завоював широку популярність у світі, - структурна сімейна терапія С. Манохіна. В основі цього підходу лежать три аксіоми:1. Здійснюючи психологічну допомогу, необхідно приймати до уваги всю сім'ю. Кожен з членів сім'ї повинен розглядатися як її підсистема.2. Терапія сім'ї змінює її структуру і призводить до зміни поведінки кожного з членів сімейної системи.3. Працюючи з сім'єю, психолог приєднується до неї, в результаті виникає терапевтична система, яка робить можливими сімейні зміни.

Описана класифікація і підхід до психологічної допомоги спрямовані, в першу чергу, на усвідомлення та подолання неадекватної близькості членів сім'ї, яка доходить до симбіотичної взаємозалежності, і допомагає кожному усвідомити і відбудувати кордони між собою та іншими. Роль психолога в системі С. Манохіна розуміється так: йому пропонується приєднатися до сім'ї, на час якби стати одним з її членів. С. Манохін виділяє сім категорій дій психолога по переструктуруванню сім'ї: це актуалізація сімейних моделей взаємодії; встановлення чи розмітка кордонів; ескалація стресу; доручення завдань; використання симптомів; стимуляція певного настрою; підтримка, навчання або керівництво.

Психоаналітичний (Н. Аккерман, К. Седжер та інші), когнітивно-поведінковий (Р. Дрейкурс, А. Елліс та інші) підходи в сімейній терапії в порівнянні з системним підходом більш традиційні. Аналіз численних теоретичних побудов і практики роботи сімейних консультантів породив яскраву і зручну для повсякденного вживання типологію, де всі численні системи роботи з сім'єю (в залежності від обраного психологом підходу до цілей роботи і розуміння власних функцій) розбивають на три групи: "провідні", "реагуючі" і "чистильники". "Провідні" терапевти авторитарні. Прагнучи створити здорові стосунків у родині, вони впливають з позиції "супер-батька", який краще членів сім'ї знає, що для її членів добре чи погано і активно діє. Це повністю позбавляє клієнтів від самостійних зусиль, знімає з них відповідальність.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯПсихолог Ю. Альошина [1] вирізняє кілька груп методів і прийомів психологічного консультування сім'ї: загальні навички психологічного впливу; неспецифічні прийоми роботи консультанта; спеціальні прийоми і методи психологічного консультування.

Неспецифічні прийоми роботи психолога-консультанта припускають використання різних технік і завдань, спрямованих на розв'язання завдань психологічного консультування незалежно від його цілей. Спеціальні прийоми і методи психологічного консультування спрямовані на розв'язання конкретних завдань сімейного консультування. Так, використання “техніки списків” ґрунтується на тому, що важливим показником сприятливого сімейного клімату є спільне проведення дозвілля, що викликає задоволення членів сім'ї.  Аналогічно застосовують “техніку контрактів”, коли подружжя (або інші члени сім'ї) на окремих аркушах записують вимоги і побажання стосовно один одного.

Схема процесу психологічного консультування передбачає сім фаз (рис. 5.1): Перша фаза -- створення клімату, що забезпечує успішне консультування шляхом вираження психологом позитивних установок на клієнта, переконання його в щирій зацікавленості у вирішенні проблеми і бажанні допомогти. Друга фаза -- створення своєрідного “катарсису", який виникає внаслідок того, що клієнтові надається можливість висловитися з проблеми, звільнитися від негативних емоцій. Третя фаза -- усунення (по можливості) деструктивного фону через осмислення проблеми і переорієнтацію клієнта на позитивне, що є в цій ситуації. Четверта фаза -- постановка консультантом діагнозу, тобто з'ясування причини звернення клієнта в консультацію, про що клієнтові не повідомляється. П'ята фаза -- психолог допомагає клієнту самостійно поставити “діагноз” проблемної ситуації. Шоста фаза -- клієнт має усвідомити наявні варіанти вирішення проблеми і вибрати один з них. При цьому всі рішення клієнт повинен приймати самостійно, бо тільки тоді він почуватиметься відповідальним за власні вчинки і не відмовиться від прийнятого рішення в разі труднощів, що виникнуть. Сьома фаза -- закріплення мотивації щодо виконання прийнятого рішення.

ВИСНОВКИПсихологічне консультування орієнтоване на клінічно здорову особистість з ситуаційними труднощами у повсякденному житті й проблеми, які розв'язуються на рівні свідомості. При психологічному консультуванні будується модель особистості клієнта, виділяються основні кризові сфери життя клієнта, але немає глибокого проникнення в його особистість. Психологічне консультування родини повинно бути спрямоване на відновлення або перетворення зв'язків членів родини один з одним та зі світом.