ДП «Харківочиствод» звернувся з позовом до Абрамової про укладення договору, посилаючись на те, що відповідачка користується послугами підприємства з водовідведення, проте, порушуючи Закон України «Про житлово-комунальні послуги», відмовляється укласти договір. Позивач просив зобов'язати відповідачку укласти з ним договір.
Ухвалою районного суду Дзержінського м. Харкова позовна заява визнана неподаною повернена позивачеві. При цьому суд керувався тим, що позовна заява не відповідає ст.ст.119, 120 ЦПК України і позивачем не виконані в повному обсязі вимоги ухвали про залишення позову без руху, оскільки не надано відомостей про право власності на квартиру і довідки з місця проживання відповідачки.
Апеляційний суд Харківської області з таким висновком погодився, проте своєю ухвалою змінив ухвалу районного суду і постановив ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки провадження у справі вже було відкрите.
У касаційній скарзі ДП «Харківочиствод» просило скасувати постановлені ухвали і передати справу на розгляд по суті, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Чи є ухвали першої і апеляційної інстанції законними? Чи підлягає заявлена касаційна скарга задоволенню? Чи належний спосіб захисту був обраний позивачем ? При вирішенні задачі скористайтесь постановами ВСУ, постановленими відповідно до ст. 360-7 ЦПК.