Контрольний твір-опис пам'ятки історії та культури в художньому стилі на основі власних спостережень

Контрольний твір-опис пам'ятки історії та культури в художньому стилі на основі власних спостережень 8 клас

Твір-опис — твір, у якому описано ознаки, властивості, якості особи, предмета або явища. Вступ (загальна характеристика; розповідь про пам’ятку (хто, коли і де створив, з якою метою, стислий переказ змісту легенди, пов’язаної з пам’яткою тощо). Основна частина (опис пам’ятки, що дивує й захоплює під час її споглядання; загальне сприйняття в архітектурному ансамблі території (як вписується у місцевість, як сприймається в архітектурному ансамблі площі, парку, вулиці). Кінцівка (роздуми щодо пам’ятки – про її роль в історії, обґрунтування необхідності берегти її; які почуття й настрої викликає пам’ятка) Композиція твору-опису

Орієнтовний план твору І. Вступ. Розповідь про те, хто, де й коли створив пам'ятку, або стислий переказ легенди про неї. ІІ. Основна частина. Опис пам'ятки.    1. Призначення будівлі.    2. Центральний фасад.    3. Оформлення порталу (центрального входу).    4. Будівля в архітектурному ансамблі території. ІІІ. Кінцівка. Оцінка пам'ятки (чим запам'яталась, що в ній вразило) або роздум (чому її необхідно берегти).

Софія Київська – національний історико-архітектурний заповідник

Дзвіниця Софійського собору Брама Заборовського (західні ворота) В'їзна башта (південна) http://itinery.com.ua/object/view/national-conservation-area-st-sophia-of-kyiv

Історія споруди Собор Святої Софії міститься в центрі Києва. Це основна культова споруда Київської Русі періоду правління Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.), саме під його стінами збиралося Київське віче. Однак, згідно з останніми результатами досліджень, вчені припускають, що засновником собору міг бути хреститель Київської Русй князь Володимир, і відлік часу існування храму, можливо, треба вести від 1011 року. Софіїський собор став першою українською пам’яткою історії та архітектури, що біла внесена у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія виникнення цієї церкви дуже заплутана й не до кінця ясна. Храм називають Софійським собором і Софіївським собором. Також немає єдиної думки в питанні дати будівництва храму. По одній версії, будівництво Софіївського собору було почато Володимиром I Святославичем, по другий - церкву була побудована при його синові, Ярославі Мудрому, приблизно в період 1020-1037 роках. "Новгородський перший літопис" говорить, що Софійський собор був закладений Ярославом Мудрим в 1017 році. В той же час, "Повість минулих літ" розповідає про те, як Ярослав заклав церкву святої Софії в 1037 році. Можливо, зведення собору велося у два етапи, але вірогідно те, що в 1051 році в ньому вже був перший митрополит, хиротонисан Ілларион. Загальноприйнята версія свідчить про те, що Софіївський собор в Києві був побудований на честь головного храму грецької церкви Константинопольського собору – Богоматері-Оранти, уособленням якої була Софія (премудра). Місце для храму було вибране символічне – саме тут в 1036 році в битві з печенігами кияни отримали перемогу, а у 1037 році Ярослав Мудрий заклав собор однойменний з великим Константинопольським Софійським собором. Історія виникнення

Зовнішній вигляд собору У давнину Софійський собор був величезним п'ятинавним храмом, оперезаним з півночі, заходу і півдня двома рядами відкритих галерей: внутрішньою двоярусною і зовнішньою одноярусною. Над зовнішньою галереєю проходив балкон-“гульбище”. Всі п'ять коридорів-нав завершувалися на сході п'ятьма вівтарними апсидами

Розмір собору, його унікальність Храм має такі розміри: довжину – 41,7 метра, ширину – 54,6 метра, висоту до зеніту головного куполу – 28,6 метра. Храм має пірамідальний ступеневий силует: 12 куполів оточують центральний великий купол, а з 3 сторін прилягають 2 відкриті галереї (одноярусна зовнішня та двоярусна внутрішня), 5 нав на сході завершені апсидами. Оформлення Софіївського собору гармоніювало з архітектурою. Грандіозні розміри, інтер'єр та ускладнена структура – середньовічна модель Всесвіту, а вигляд ззовні відтворює образ Небесного Єрусалиму. Стіни викладені з природного каменю – рожевого кварциту та граніту. Сьогодні Софіївський собор знаменитий своїми унікальними фресками (понад 3000 метрів квадратних) та мозаїками (на площі у 260 метрів квадратних) XI століття.

Словникова робота Абсида— виступ будівлі, здебільшого півкруглий у плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на посудинах, стінах. Дзвіниця – вежа для дзвонів на церкві або окрема будівля із дзвонами. Купол – опуклий дах у формі півкулі. Кафедральний собор – собор, у якому править службу місцевий єпископ. Мозаїка – візерунок, зроблений із окремих, щільно припасованих один до одного й закріплених на цементі різнокольорових шматочків скла, камінців. Нава – витягнуте в довжину приміщення, відокремлене рядом колон або стовпів. П’ятинавний – той, який має п’ять навів. Фреска – картина, написана фарбами по свіжій вогкій штукатурці. Фасад – зовнішній, лицьовий бік будівлі.

Етапи будівництва собору Собор почали будувати на місці перемоги киян над печенігами у 1036 році. Припускають, що споруду Софії Київської будували греки з Константинополя (у споруді видно традиції візантійського зодчества). Протягом двох століть (XIV – XV) кияни вели боротьбу з польськими та литовськими феодалами. Спустошували місто своїми грабіжницькими набігами кримські татари. У XVI столітті захоплений уніатами Софіївський собор занепав. У XVII столітті (30 – 40-і роки) було засновано чоловічий монастир митрополитом Петром Могилою. Дерев'яні будівлі монастиря були знищені під час великої пожежі у 1697 році. Лише у XVII – XVIII століттях почалося кам'яне будівництво. Великий внесок зробив у відновлення храму гетьман Іван Мазепа. Будівництво закінчилось у 1767 році. За цей час були споруджені: дзвіниця, трапезна, пекарня, брама Заборовського (західні ворота), будиночок митрополита, в'їзна башта (південна), мур монастиря, братський корпус та бурса. Після поновлення собору у зовнішньому вигляді можна побачити стиль української барочної архітектури. Окрім того, часткові перебудови були проведені у XIX столітті.

Інтер’єр собору майже без змін зберігається з XI ст. Ледве переступивши поріг Софії, опиняємось у світі гармонії, де довершеність форм і чарівна краса фарб символізують Рай, Премудрість, що перебуває у храмі. Архітектуру інтер’єра вирішено так, щоби відправу добре бачили і чули всі присутні, аби людина, де б вона не стояла, була введена у храмове дійство. Архітектура і живопис створюють зримий образ соборності, народжуючи радісне чуття єднання всіх у Христі. В інтер’єрі Софії немає нічого випадкового, все вражає продуманістю і ясністю замислу. Інтер’єр собору

Прямокутне приміщення собору членується дванадцятьма хрещатими стовпами на п’ять поздовжніх коридорів (нав), які завершуються на сході п’ятьма апсидами (вівтарними нішами). Поздовжні коридори перетинаються поперечними — трансептами. Перетин центральної нави і головного трансепта утворює рівнобічний просторовий хрест, над центром якого височіє головна баня. Піднята над інтер’єром на високому барабані, баня відіграє головну роль у композиції. Вона спирається за допомогою сферичних трикутників-парусів на чотири стовпи, а до центрального підбаневого простору примикають хрестоподібно розташовані циліндричні склепіння. Центральний хрест замкнено зі сходу стіною головного вівтаря, а з півночі, заходу і півдня – двоярусними потрійними аркадами (західна не збереглася). Прорізи першого ярусу аркад утворюють урочисті входи в центр собору, а другого — відкривають сюди П-подібні хори. Грандіозність внутрішнього простору свідчить про урочистість митрополичої відправи, яка могла включати «всіх єпископів Руської землі». Осяяне світлом з вікон центральної бані й вівтаря богослужіння народжувало у віруючих світле й радісне почуття Спасіння. Інтер’єр собору

Мозаїки Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливості окремих зображень і способи укладання смальти дають можливість визначити склад бригади майстрів у кількості восьми осіб (не рахуючи підмайстрів). Особливу цінність становлять мозаїки XI ст., які прикрашають головні частини собору — центральну баню і головний вівтар; зображені основні персонажі християнського віровчення. Вони розташовані в строгому порядку згідно з «небесною ієрархією».

Витвором мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти розміщеної в центральній апсиді — фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка має 6 метрів у вишину. Унікальність: виконане на внутрішній поверхні куполу Собору, з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах — стоячи, схилившись у молитві чи на колінах. Усі мозаїки собору виконані на сяйному золотому фоні, їм притаманні багатство барв, яскравість і насиченість тонів. При всій кольоровій різноманітності мозаїк переважними тонами є синій і сіро-білий у поєднанні з пурпуровим.

Фрески Фрески (розписи мінеральною фарбою на вологому тиньку), що збереглися в Софійському соборі, датуються ХІ століттям - вони були виконані під час будівництва собору. В XIX столітті, під час реконструкції собору, фрески були поновлені олійними фарбами, які, як правило, повторювали контури старих зображень. В ХХ столітті, під час чергової реставрації вченими було виявлено, що велика частина фресок ХІ століття збереглася під шаром тиньку та олійних фарб, і, де це було можливо, старі фрески були відкриті. Колірна гама древніх фресок створювалася на поєднанні темно-червоних, жовтих, оливкових, білих тонів та блакитного тла

Для розпису Софії характерна чіткість композиції, виразність образів, барвистість, органічний зв'язок з архітектурою. Весь ансамбль стінопису Софії Київської за своїм змістом був підпорядкований єдиному задуму — вкоріненню недавно прийнятого християнського віровчення й утвердженню феодальної влади. Разом з тим розпис головного собору держави повинен був показати велич Русі, її міжнародне визнання, роль київського князівського дому в політичному житті Європи.

Графіті На стінах Софійського Собору досі залишилися написи та малюнки, залишені священниками та відвідувачами собору. Ці написи та малюнки мають загальноприйняту назву — графіті. На сьогодні виявлено понад 7000 графіті XI — початку XVIII ст. Кількість графіті свідчить про високий рівень писемності в Русі-Україні. Найпомітнішими дослідниками і відкривачами більшості графіті є історик Сергій Висоцький та сучасний дослідник, доктор історичних наук В'ячеслав Корнієнко.Деякі графіті Софії Київської виконані не кирилицею, а глаголицею. Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава Володимировича (Мудрого), автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір, укладений наприкінці XI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни), купівлю княгинею, дружиною Всеволода Ольговича, Боянової землі (середина XII ст.). На стінах Софії виявлено цикл дуже ранніх дат, що складають есхатологічний календар і засвідчують очікування в першій третині XI ст. кінця світу і Другого Пришестя Христа

Іконостас Некрополь У XI ст. під час будівництва Собору вівтар був відокремлений від загального приміщення лише невисокою передвівтарною огорожею, виготовленою з мармуру. Перший іконостас був виготовлений та встановлений під час перебудови Собору Митрополитом Петром Могилою у 1637–1638 роках.Врата простояли в Соборі 184 роки, аж до 1934 року, коли більшовики розпорядилися розрізати їх на шматки (що б легше було винести з Собору та перетопити) та відправити в резервний фонд дорогоцінних металів. Софія Київська з давніх часів слугувала усипальницею князів і вищого духовенства. Некрополь Св. Софії, що містив десятки поховань як у соборі, так і на його подвір'ї, є найдавнішим і охоплює найдовший за часом існування період в історії України (1054–1995). Більшість імен тих, хто похований у Софійському некрополі, невідома, однак ідентифіковані поховання свідчать про те, що тут знайшли притулок видатні діячі національної історії.

Домашнє завдання За планом (Слайд 2) скласти усний твір -опис пам'ятки історії та культури в художньому стилі на основі власних спостережень «Софія Київська – національний історико-архітектурний заповідник» та підготуватися до письмової роботи.

Бажаю натхнення й успіху!