Копспект уроку з української літератури 5 клас на тему "В.Моруга «Нічка – новорічка»"

Тема. В. Моруга «Нічка – новорічка»

Мета:

Навчальна: формувати уявлення дітей про характерні ознаки зими, активізувати та доповнити знання про свято Нового року;

Корекційно-розвиткова: вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів, збагачувати словниковий запас учнів, вчити відчувати образність художнього слова; розвивати пізнавальну активність, навички критичного мислення, творчу уяву, фантазію;

Виховна: виховувати естетичні почуття у дітей.

Обладнання: ілюстрації, дидактичний матеріал.

Тип уроку: комбінований

 

Хід уроку

І. Психолого- педагогічна підготовка

Вправа «Побажання»

(учні бажають один одному щось у новому році)

 

II Підготовка до вивчення нового матеріалу

1. Відгадування загадки.

 У міста і села Прийшла зима весела.

 Всі танцюють круг ялинки,

Не звести розвагам лік.

Незабаром яке свято?

Відгадайте! ... (Новий рік).

 

- Новий рік, це чарівне зимове свято, і тому воно не можливе без казки.

Послухайте казку, яку приніс ранковий вітерець.

   За синіми морями, за високими горами, в густому лісі на узліссі стоїть хатинка. А ліс цей незвичайний. У ньому і птахи, і звірі, і навіть дерева розмовляють. Ось і розповіли вони, що живе в цій хатинці старий, але дуже мудрий дідусь. Є в нього чарівна палиця. Стукне він нею об землю і дива творяться: то сніг іде, то квіти розпускаються, то яблука достигають. А звати того дідуся – Рік. Є у нього чотири доньки. Та такі гарні, що й очей не можна відірвати: добрі, швидкі, ласкаві, але між собою не схожі. Найменша вітає журавлів, пробуджує поля, небеса, струмки, заквітчує гаї- це Весна.

Добра і весела, завжди з квітами і ягодами – це щедре Літо.

Золотокоса красуня в золотому намисті, що без пензля і без барвів скрізь малює золотом листя. Це – Осінь.

А як звали найстаршу Рокову доньку, ви скажите коли відгадаєте загадку.

 

2. Гра «Розсипанка» (робота в парах)

- Перед вами конверт, в конверті завдання. Складіть і відгадайте загадку.

                             Стало біло навкруги,

                             Я розтрушую сніги,

                              Наганяю холоди,

                              Води сковую в льоди.

                              В дружбі з дітьми, я всіма

                              Здогадались. Я -....   (Зима)

 

• Які слова допомогли відгадати загадку?

 

3. Читання анаграм

- А тепер подивіться на дошку. Відтворіть слова і визначте «зайві». Поясніть чому?

ісечнь (січень)               гісн (сніг)

юлийт (лютий)             тивік (квіти)

еберзень (березень)      розом (мороз)

другень (грудень)         тімельаз (заметіль)

 

4. Гра «Доповни речення»

- Багато ознак у красуні зими. Зараз пригадаємо. Я читаю речення, ви його доповнюєте.

   Світить, але не гріє...(сонечко). Падає білий, лапатий...(сніг). Водойми вкриті...(кригою). На деревах...(іній). Небо часто закрите важкими, сірими...( хмарами).

 

5. Фонетична зарядка. Чистомовка

Ли – ли – ли – дні осінні прийшли.

Ло-ло-ло: Снігом землю замело.
Ля-ля-ля: Стала білою земля.
Лі-лі-лі: Ось замети чималі.

Ма – ма – ма – скоро вже зима. 
Ме – ме – ме – снігу намете. 
Ем – ем – ем – саночки візьмем. 
Дем – дем – дем – на гірку підем. 

 

III Повідомлення теми і мети уроку

1. Перегляд відео «Зимові краєвиди»

2. Слово вчителя

— І справді зима — красуня. Скільки гарного навкруги. Блискучі бурульки, ажурні сніжинки!

Чарівна казка зими приваблює, хвилює, бентежить. Обмерзлі дерева й кучугури перетворюються на чудернацькі скульптурні композиції. Вигадливі морозні малюнки вражають своєю витонченістю! Холодна зимова краса наче застигла у нерухомості.

А скільки див може статися у тихі зимові вечори й ночі, скільки чарівних свят несе зима!

Отже, діти, вирушаймо у світ зимової краси і зимових див.

 

 

ІV. Сприйняття і усвідомлення  нового матеріалу

1.  Слухання вірша. Перевірка первинного сприймання.

- На скільки ми підростемо за одну мить?

 

2. Читання вірша учнями мовчки.

 

3. Робота над змістом вірша.

- Чому новорічна ніч найчудовіша в зимі?

- Як ви розумієте рядки

І ми всі за мить єдину

 Підростем на цілим рік.

 

4.  Робота в парах

- Придумати одне запитання по змісту вірша.

 

5. Вдосконалення навичок та техніки читання

А.  Читання «Я тобі – ти мені» (у парі з сусідом по парті по одному рядку).

Б. Читання «ланцюжком»

 

6. Виразне читання вірша.

 

7. Фізхвилинка

У володарки Зими

Трішечки замерзли ми.

Грудень каже: «Пострибай!»

Січень просить: «Присідай!»

Встали — сіли, встали — сіли,

Розігріли наше тіло.

Лютий місяць нагадав:

Час нам братися до справ.

Сіли, дітки, всі гарненько.

Спинки держимо рівненько.

Книги відкриваємо —

Знання здобуваємо!

 

V. Закріплення і корекція набутих знань

1. Відгадування загадок

Я падаю на ваши хати.                           Зелену сукню маю,
Я білий-білий, волохатий.                      Ніколи не міняю,
Я приліпаю вам до ніг                            Один - єдиний раз на рік
І називаюсь просто.... (сніг)                   ЇЇ я прикрашаю. (Ялинка)

Прийшов до нас гість                             В зимовий, студений час

та зробив нам міст                                  Люблять всі малята нас.

без сокири, без долота -                         З гірки ми рушаєм в путь,

швидка й міцна робота. (Лід)                А на гірку - нас везуть. (Санчата)

Влітку коні спочивають,                        Узори вишиває

Взимку діточок катають.                        Без голки і без нитки.

Коні ці не просять їжі.                            Улітку спочиває,

Хто ж вони? Звичайно... (лижі)              А взимку - дуже рідко. (Мороз)

 

Невеличкі дві хатини,                              Не краватка він, не комірець, 

В них м'які і теплі стіни.                         А шию обіймати звик.

По п'ять братиків малих                          Та не завжди, а лиш тоді,

Прожива в хатинах тих. (Рукавички)     Коли бувають холоди. (Шарф)

 

Вдень — завзяті та проворні: можем бігати, стрибати, а вночі ми безпорадні, бо лягають ноги спати. (Черевики)

Лютих не боїться зим, хутром вкриє нас густим. (шуба)

 

Натягнiть мене на вуха – Не злякає завiрюха! (Шапка)

 

Ступні ніг нам обіймають, від морозу зігрівають, під штанці їх одягають. (шкарпетки)

 

2. Бесіда  «Як одягатись  взимку»

 

3. Хвилинка-цікавинка

(розповідь про історію виникнення свята Новий рік – додаток 1)

 

VІ. Підсумок уроку. Оцінювання

1. Рефлексія

- Як називається вірш, який ми читали на уроці?

- Про яке зимове свято в ньому розповідається?

- А яке ваше улюблене зимове свято?

- Як ви святкуєте це свято?

 

2. Оцінювання

 

VІІ. Д/З

Виразно читати вірш

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Новий рік - одне з найулюбленіших народом свят. А який же Новий рік без  веселих розіграшів і поздоровлень! Напередодні свята і дорослі, і діти з нетерпінням чекають, коли в будинку з'явиться блискуча красуня ялинка, а під нею - мішок з подарунками від Діда Мороза.

Ці новорічні традиції складалися впродовж десятків століть. 
    Відомо, що вже в язичницькі часи Новий рік святкували вельми охоче. 
 З різними обрядами, урочистими приношеннями та забавами. Наприклад, римляни всю ніч бенкетували, танцювали і бігали по вулицях у масках. Вони 
вітали одне одного зі святом, дарували подарунки. 
    Як було з святкуванням Нового року в Стародавній Русі, до цих пір точно невідомо, але, що зимове свято існував уже тоді, - відомо  напевно. Щоправда, його поділено на два періоди: святі вечори і страшні вечори. Вечори до першого січня вважалися святими, після першого січня - страшними.  Наші предки вірили, що в перші дні Нового року "Нечисть" набуває особливої сили, творить безчинства, завдаючи всім шкоду. 
   Щоб хоч якось захиститися від злих сил, над дверима і вікнами ставили знак  у вигляді хреста. Тому Новий рік викликав не стільки радість, скільки 
 душевний трепет.  У такі вечора боялися не те що в гості до сусідів піти - ніс з хати висунути. 
   Потім нашим предкам набридло, мабуть, відзначати Новий рік взимку. Вони стали святкувати  його 1 березня. Правда, багато нарікали і намагалися паралельно з  весняним Новим роком відзначати і зимовий - в січні (чим більше свят, тим життя веселіше!).  Але березневий Новий рік протримався недовго.  Незабаром початок року перенесли на 1 вересня. За однією з версій, це пов'язано з  рішенням православної церкви. Адже вересень - дуже важливий місяць для віруючих, наповнений багатьма достопам'ятними подіями. От і вирішили  духовні отці, що кращого часу  для того, щоб відзначати Новий рік  не знайти. 
   Лише з 18 століття Новий рік перевели на 1 січня. Петро Перший своїми указами велів ввести літочислення від Різдва Христового, а рік з 1 січня.  Він 
 наказував Новий рік відзначати урочистим молебнем, дзвонами, гуркотом пострілів і феєрверками. Було обумовлено, що всі повинні один 
одного вітати зі святом, дарувати подарунки-до цього часу про це ніхто не думав-і взагалі зустрічати Новий рік особливими почестями.  А з царями хіба сперечаються? От і стали напередодні Нового року прикрашати будинки зеленими гілками.  І, звичайно ж, почали обмінюватися подарунками. До речі, коли Петро Перший зазначав зі своїми придворними Новий рік, він і про народ  не забував - виставляв перед палацом різні страви і чани з пивом і вином. Оце  були веселощі!

До цього часу в містах стали наряджати ялинки. Цей звичай ми запозичили в німців - у Німеччині вважалося, що ялина, яка зберігає навіть 
 взимку річне забарвлення, володіє  якоюсь особливою здатністю не піддаватися зимовому заціпенінню. На Русі ж ялина і сосна не користувалися особливою повагою. Ось береза - інша справа! Але якщо вже цар наказав всім рівнятися на Європу, довелося нашим предкам перебудовуватися. Так ялинка стала символом  Нового року.  Свято ялинки було переважно дитячою забавою.  Вибирали ялину міцніше та побільше, прикрашали її всю дитячими іграшками і водили  навколо неї хороводи.  Дозволялося навіть залазити на ялинку і діставати собі з неї іграшки. Після того як свято закінчувалося іграшки,  що залишилися знімали з дерева і роздавали дітлахам. Не дивно, що свято відразу полюбилося  дітям. Потім і дорослі стали в новорічну ніч дарувати один одному подарунки.  А напередодні свята робили дрібні подаруночки  слугам, гувернанткам  і біднякам. Тому настання Нового року чекали з нетерпінням - адже він був самим веселим і радісним святом для всіх, від малого до великого. 

Вершиною святкового гуляння,  довгоочікуваними  ласощами вважається пиріг. Це відгомін того, що хліб був головним блюдом на святах, джерело і сенс всього життя. 
    На Русі перед новорічною вечерею насипали на стіл насіння жита, пшениці, вівса.  Потім стіл покривали чистою скатертиною.  Що за Новий рік без святкового привітання?  "З новим роком! З новим  щастям! ". Вперше ці слова могли бути вимовлені в 153 році до нашої  ери.  Саме тоді стародавні римляни стали дарувати під Новий рік подарунки з побажаннями успіху і щастя.  Подарунки зі значенням: свічки - символ сонця,  золото - знак багатства,  мед - ознака приємного життя. 
    Але все ж не варто забувати, що звичай прикрашати новорічну ялинку пов'язаний з повір'ям давньогерманських племен про те, що духи ховаються у вічнозелених смереках, і, щоб їх умилостивити, треба зробити їм підношення.   Приносячи в будинок ялинку, мало хто знає, що робить обряд жертвопринесення. 
    Колись люди вірили, що вічнозелена ялинка - безсмертне дерево. Століття стерли пам'ять про це божественне, про традиція жертвопринесення богам залишилася.

 Щоб ялинка стала ошатною, її прикрашають.  Існували  правила  прикраси різдвяного дерева.  Верхівку вінчає «віфлеємська зірка».  Кулі (колись це були яблука) уособлюють той заборонений плід,  який  вкусили наші прабатьки Адам і Єва.  Усілякі фігурні пряники і печиво, які змінили обов'язкові в часи середньовіччя вафлі, нагадують  про прісні хлібці, вживаних при обряді причастя.  З часом все  спростилося, а на  ялинкових гілках стали розвішувати різнобарвні іграшки, ліхтарики, кошики, завезені в Європу з азіатської глибинки. Пізніше прийшла  мода на іграшки з пап'є-маше, порцеляни, витисненого картону, стеклярусу і  приклеєного бісеру, прозорого і матового скла.

Новий рік і зараз залишається найулюбленішим святом. Його відзначають у всіх  куточках світу. Щоправда, в кожній країні по-своєму. 
    У росіян, українців, білорусів ритуальною  новорічною стравою була солодка каша-кутя, млинці. Кашу варили з цільних зерен, з кількох 
 видів злаків.  Вважалося: буде рясна трапеза на Новий рік, отже, буде вдома повна чаша весь рік.  На Русі на початку століття випікали на Новий рік з  тіста домашніх тварин:  коней, корів, биків.  А коли в будино приходили   колядувати, гостей обдаровували цими фігурками, різними солодощами, горіхами. 
    Також вважали що Новий рік треба зустрічати в новій сукні, взуття - тоді й весь рік ходити в обновках. Зазвичай перед Новим роком віддавали всі борги, 
 прощали всі образи, ті, хто були у сварці, зобов'язані були помиритися, тому  просили один у одного вибачення. 
   Напевно не всі знають, що так було не завжди.  Раніше на Русі існував  благородний і красивий звичай. До дня новорічного свята вирощували в 
 діжках квітучі вишні і "свічки світу" горіли поруч з квітками на маленькому деревці. 
    Здавна вважалося: який буде перший день року, такий буде і весь рік. 
 Тому слід було у Новий рік одягтися у все нове, відкласти турботи і  веселитися від душі всю ніч. 
   Новорічне свято пов'язаний з лісовою красунею - ялинкою.  Традиційні герої  новорічної ялинки: Дід Мороз - втілення щедрості й доброти і Снігуронька -  символ молодості, радості, веселощів.